Постанова

від 26.03.2014 по справі 925/1885/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. Справа№ 925/1885/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Трохименко Н.О. -довіреність від 14.11.2013; Микитюк Р.Б. -довіреність від 14.11.2013;

від відповідача: Пилипенко Р.Б. - довіреність від 14.11.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергоплазма"

на рішення господарського суду Черкаської області від 21.01.2014,

у справі № 925/1885/13 (суддя: Пащенко А.Д.),

за позовом Державного навчального закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів"

до Приватного підприємства "Енергоплазма"

про зобов'язання повернути товар,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 по справі №925/1885/13, повний текст якого складено 27.01.2014, позов задоволено, а саме: зобов'язано Приватне підприємство "Енергоплапзама" повернути Державному навчальному закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,660 тонн на загальну суму 104 500,52 грн., та стягнуто з відповдіача судовий збір в сумі 2 090,01 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем не виконані свої зобов'язання по поставці вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,66 тонн на суму 104 500,42 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 21.01.2014, відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення:

- безпідставно залишені поза увагою докази поставки відповідачем позивачу товару, а саме, видаткові накладні від 14.12.2010 та від 22.12.2010, а прийнято лише доводи позивача про те, що відповідачем не поставлено йому товар в кількості 68,660 тон на суму 104 400,52 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергоплазма" у справі № 925/1885/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду, для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/1885/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 апеляційну скаргу Державного підприємства "Український інституту промислової власності" по справі № 925/1885/13 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.03.2013.

12.03.2014 через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 12.03.2014 у відповідності до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.03.2014.

20.03.2014 через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.

25.03.2014 через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 26.03.2014 представник відповідача (апелянта) просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні 26.03.2014 проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріали справи, 14.12.2010 між позивачем - Державним навчальним закладом «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів», як замовником, та відповідачем - Приватним підприємством «Енергоплазма», як учасником, було укладено договір № 5-ВЕ (далі - договір № 5-ВЕ), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язався у 2010 році поставити позивачу товар, а позивач - прийняти його і оплатити. Найменування товару - вугілля ДГР 13-200, кількість товару становить 185,283 тон.(п.1.2), ціна договору становить 282 000,00 грн. (п.3.1).

Відповідно до п.п 4.1., 4.2. договору розрахунки проводяться шляхом: оплати позивачем рахунка на оплату товару, до рахунка додається товарна накладна.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що строк поставки товару до 30.12.2010 (включно). Місце поставки Товару: Черкаська область, Звенигородський район, склад в м. Звенигородка, вул. Кірова. 38 та склад в с. Козацьке. Вул. Леніна (п. 5.1).

Відповідно до п. 10.1. договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2010.

Відповідно до платіжного дорученням №585 від 23.12.2010 на суму 282 000,00 грн. (призначення платежу за вугілля згідно накладної №481 від 22.12.2010, договір №5-ВЕ від 14.12.2010) позивач здійснив оплату товару за договором №5-ВЕ від 14.12.2010.

Крім цього, 22.12.2010 між позивачем - Державним навчальним закладом «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів», як замовником, та відповідачем - Приватним підприємством «Енергоплазма», як постачальником, було укладено договір (на постачання вугілля енергетичного) за № 6-ВЕ (далі - договір № 6-ВЕ), відповідно до п. 1.1. якого відповдіач продає, а позивач купує товар - згідно річному кошторису на 2010 рік, по коду 1166. Кількість товару складає 32,717 тон (п. 1.2)

Відповідно до п. 2.1. договору марка вугілля ДГР 13-200 відбірний із зольн.15.5 % по підсумковій ціні 1 522,00 гривень за одну тону. Ціна вказана з урахування ПДВ та доставкою на зал.дор.станцію Замовника в його області, а також доставкою на склад Замовника, враховуючи в себе всі витрати (послуги залізничної дороги по подачі та уборці вагона на під'їздні колії складу, розвантажувальних робіт, навантажувальних робіт та доставці Товару автотранспортом на територію Замовника).

Згідно з п. 2.2. договору оплата товару здійснюється на підставі цього договору, по рахунку за наявності товарної накладної, протягом 5 банківських днів з дати реєстрації накладної у Держказначействі.

Пунктом 2.3 договру сторони погодили, що ціна товару може бути змінена на протязі дії договору у випадку офіційного змінення залізнодорожніх тарифів. Ціна товару може бути змінена на протязі дії договору у випадку офіційного змінення цін на ринку енергоносіїв (п. 2.3.2).

Відповідно до п. 2.4 договору його сума складає 49 796,00 грн.

Згідно з п. 4.4. договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного розрахунку між позивачем та відповідачем.

Відповідно до платіжного доручення №884 від 23.12.2010 на суму 49 796,00 грн. (призначення платежу: за вугілля згідно накладної №483 від 22.12.2010, договір №6-ВЕ від 22.12.2010), позивач здійснив оплату товару за договором №6-ВЕ від 22.12.2010.

Як зазначав позивач у позові (з урахуванням прийнятої до розгляду ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.01.2014 заявою про зміну підстав позову), він виконав свої зобов'язання щодо оплати товару за договорами №5-ВЕ від 14.12.2010 та №6-ВЕ від 22.12.2010, здійснив оплату товару в повному обсязі за договором №5-ВЕ від 14.12.2010 на суму 282 000,00 грн., за договором №6-ВЕ від 22.12.2010 на суму 49 796,00 грн., позивачем було здійснено оплату товару за двома договорами загалом на суму 313 796,00 грн., однак, як зазначав позивач, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару, кількість непоставленого товару згідно з розрахунком позивача становить 68,66 тон на суму 104 500,52 грн.

Також позивач зазначав, що він надіслав на адресу відповідача претензії №391 від 05.04.2012 та №119 від 04.02.2013 з вимогою поставити йому продукцію на суму 104 500,52 грн., однак зазначені претензії залишені відповідачем без задоволення.

Як зазначав відповідач в апеляційній скарзі, ним було виконані зобов'язання за договорами №5-ВЕ від 14.12.2010 та №6-ВЕ від 22.12.2010 щодо поставки товару позивачу, та в обумовлені договорами строки, поставлено останньому: за договором №5-ВЕ від 14.12.2010 товар кількість 185,283 тони на суму 282 000,00 грн., за договором №6-ВЕ від 22.12.2010 товар кількістю 32,717 тони на суму 49 796,00 грн., на підтвердження чого відповідачем надано суду товарні накладні: №481 від 22.12.2010 на суму 282 000,00 грн., кількість товару - 185,283 тони (підстава: договір №5-ВЕ від 14.12.2010) та 3483 від 22.12.2010 на суму 49 796,00 грн., кількість товару - 32,717 тони (підстава: договір №6-ВЕ від 22.12.2010), які підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій чи зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповдіно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповдіно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповдіно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що на виконання умов договору № 5-ВЕ від 14.12.2010 позивачем здійснено оплату товару відповідачу на суму 282 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №858 від 23.12.2010 на суму 282 000,00 грн., на виконання умов договору (на постачання вугілля енергетичного) за № 6-ВЕ від 22.12.2010 позивачем здійснено оплату товару відповідачу на суму 49 796,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №884 від 23.12.2010 на суму 49 796,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд зазначав, що відповідно до умов договорів № 5-ВЕ та № 6-ВЕ належним виконанням відповідачем свого зобов'язання є саме поставка вугілля ДГР 13-200 у кількості, вказаній в договорах, а складання накладної перед поставкою та запис про це у будь-якій звітності не може свідчити про належне виконання постачальником свого зобов'язання по поставці вугілля.

Однак, такі висновку місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи та спростовуються викладеним нижче.

Відповідачем надано суду, підписану представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій чи зауважень, та скріплену печатками юридичних осіб, товарну накладну: №481 від 22.12.2010 на суму 282 000,00 грн., кількість товару - 185,283 тони (підстава: договір №5-ВЕ від 14.12.2010), яка приймається колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, як належний доказ, у розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, поставки відповідачем та отримання позивачем товару - вугілля енергетичне ДГР 13-200 в кількості 185,283 тони, на суму 282 000,00 грн., на виконання умов договору №5-ВЕ від 14.12.2010, оскільки у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначена товарна накладна є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує здійснення господарської операції - передачі товару відповідачем позивачу.

Також відповідачем надано суду, підписану представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій чи зауважень, та скріплену печатками юридичних осіб, товарну накладну: №483 від 22.12.2010 на суму 49 796,00 грн., кількість товару - 32,717 тони (підстава: договір №6-ВЕ від 22.12.2010), яка приймається колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, як належний доказ, у розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, поставки відповідачем та отримання позивачем товару - вугілля енергетичне ДГР 13-200 в кількості 32,717 тони, на суму 49 796,00 грн., на виконання умов договору №6-ВЕ від 22.12.2010, оскільки у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначена товарна накладна є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує здійснення господарської операції - передачі товару відповідачем позивачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо поставки позивачу товару на виконання умов договору №5-ВЕ від 14.12.2010 та поставлено позивачу у встановлений пунктом 5.1 договору строк (до 30.12.2010 включно), обумовлений пунктом 2.1 договору товар - вугілля енергетичне ДГР 13-200, в погодженій пунктом 1.2 договору кількості - 185,283 тони, на суму 282 000,00 грн.

Також колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо поставки позивачу товару на виконання умов договору №6-ВЕ від 22.12.2010 та поставлено позивачу обумовлений пунктом 2.1 договору товар - вугілля енергетичне ДГР 13-200, в погодженій пунктом 1.2 договору кількості - 32,717 тони, на суму 49 796,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем в повному обсязі виконані зобов'язання щодо поставки позивачу товару - поставлено позивачу товар у кількості, обумовленій договорами, а позивачем не доведено належними доказами факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,66 тонн на суму 104 500,52 грн.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що позивач - покупець за вказаними договорами, з посиланням на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, звернувся до суду першої інстанції з вимогою зобов'язати відповідача (постачальника) повернути товар, який, як зазначає позивач, було ним оплачено, однак, не в повному обсязі поставлено відповідачем, судом першої інстанції зазначену вимогу задоволено - зобов'язано відповідача (постачальника) повернути товар, хоча ні законодавством, ні укладеними між сторонами договорами не передбачено зобов'язання постачальника саме повернути товар у випадку неналежного ним виконання зобов'язання щодо поставки товару.

З огляду на викладене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Енергоплазма" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення, місцевим господарським судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга Приватного підприємства "Енергоплазма" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергоплазма" на рішення господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 у справі № 925/1885/13 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 у справі № 925/1885/13 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Державного навчального закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" - відмовити.

4. Стягнути з Державного навчального закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" (20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Кірова, 38, код ЄДРПОУ 00452713) на користь Приватного підприємства "Енергоплазма" (18000, м. Черкаси, вул. Ільїна, 605, оф. 33, код ЄДРПОУ 31855337) 1 045 (одну тисячу сорок п'ять) грн.. 01 коп. - судового збору.

5. Матеріали справи № 925/1885/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко