Ухвала

від 19.03.2014 по справі 2а-0870/1149/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/9991/51144/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. при секретарі судового засідання Гончар Н.О.

за участю представників сторін: позивача - Цимбалюка М.Г.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного підприємства «ВЛ-Агро 2006»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р.

у справі № 2а-0870/1149/11

за позовом приватного підприємства «ВЛ-Агро 2006»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року приватне підприємство «ВЛ-Агро 2006» (далі - позивач, ПП «ВЛ-Агро 2006») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - відповідач, Мелітопольська ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011 р. № 0000212301 про донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. позов задоволено у повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення винесене Мелітопольською ОДПІ від 10.02.2011 р. № 0000212301; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р.

Відповідач в судове засідання 19.03.2014 р. не з'явився, процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.07.2010 р. по 06.10.2010 р., на підставі направлень від 29.07.2010 р. № 798, від 21.09.2010 р. №798/1, посадовими особами Мелітопольської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ПП «ВЛ-Агро 2006» з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт від 11.10.2010 р. № 1228/23/34572653 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.2.1 п.7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 27.10.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001142301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 721 232,50 грн., з яких 1 814 155 грн. сума основного платежу та 907 077,50 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач 06.11.2010 р. звернувся зі скаргою до Мелітопольської ОДПІ, яка згідно рішення податкового органу про розгляд первинної скарги за № 35953/10/25-020 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 р. № 0001142301/0 залишено без змін.

29.11.2010 р. Мелітопольською ОДПІ на підставі акта перевірки № 1228/23/34572653 від 11.10.2010 р. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 25.11.2010 р. № 35953/10/25-020 винесено та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення рішення № 0001142301/1 про донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 814 155 грн. та штрафних ( фінансових) санкцій у розмірі 907 077 грн.

Не погодившись з податковим-рішенням №0001142301/1, позивачем 04.12.2010 р. було надіслано скаргу до Мелітопольської ОДПІ. Також у цей день позивач надіслав повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення від 27.10.2010р. № 0001142301/0 та від 29.11.2010 р. № 000114230/1 до ДПА у Запорізькій області.

Рішенням про результати розгляду повторних скарг № 353/10/25020 від 28.01.2011 р. ДПА в Запорізькій області скасувало податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ від 27.10.2010 р. № 0001132301/0 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 597 010,50 грн. з посиланням на підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та в зазначеній частині рішення Мелітопольської ОДПІ від 25.11.2010 р. № 35953/10/25-020 про результати розгляду первинних скарг (податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 р. № 0001132301/1), в іншій частині вказані рішення залишено без змін.

10.02.2011 р. Мелітопольською ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення № 0000212301 про донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 782 479 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 891 239,50 грн.

Як вбачається з акту податкової перевірки, підставами для донарахування позивачу вказаного податкового зобов'язання, слугували висновки перевіряючих про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Полирем-Агро», ТОВ «Донснабкомплект-2007», ТОВ «Евротурбіна», ПП «Агротрейд-2008», ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ ПОСТАВКА», ТОВ «АГРОПРОМТЕХ ПЛЮС», ТОВ «АГРОФЕРМТЕХНІКА», ТОВ «ДЕЛЬТА ГАРАНТ» та ТОВ «МЕЛЗЕРНОПРОДУКТ», у зв'язку з нікчемністю правочинів укладених позивачем з вказаними контрагентами.

Скасовуючи постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за період, що перевірявся по взаємовідносинах з зазначеними в акті контрагентами є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнане протиправним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення однієї з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит звітного періоду, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, законодавством не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно із положеннями статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» платник податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату контрагентом сум податку на додану вартість до бюджету за відповідною оподаткованою операцією і виходячи з цього визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємий податковим органом період, позивачем в межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів зі своїми контрагентами-постачальниками: ТОВ «Полирем-Агро», ТОВ «Донснабкомплект-2007», ТОВ «Евротурбіна», ПП «Агротрейд-2008», ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ ПОСТАВКА», ТОВ «АГРОПРОМТЕХ ПЛЮС», ТОВ «АГРОФЕРМТЕХНІКА», ТОВ «ДЕЛЬТА ГАРАНТ», ТОВ «МЕЛЗЕРНОПРОДУКТ».

В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Виписані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування позивачу спірних податкових зобов'язань. Висновки акту податкової перевірки про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції дійшов правомірного висновку скасувавши винесене Мелітопольською ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011 р. № 0000212301.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 211, 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу приватного підприємства «ВЛ-Агро 2006» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. - скасувати, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно