Постанова

від 15.06.2011 по справі 2а-0870/1149/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року о/об 19 год. 08 хв.Справа № 2а-0870/1149/11 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Татаринова Д.В.

при секретарі Сандига В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Зінченко Є.М., угода від 14.02.2011 року;

від відповідача: Козик А.І., довіреність № 32882 від 27.10.2010 року;

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «ВЛ-Агро 2006», м. Запоріжжя,

до: Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області,

про: скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2011року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ВЛ-Агро 2006» (далі - ПП «ВЛ-Агро», позивач) до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Бердянська ОДПІ, відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 10 лютого 2011 року № 0000212301 про донарахування суми податкового зобов'язання за платежем: 3014010100 - податок на додану вартість у розмірі 1 782 479 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 891 239 грн. 50 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та дав пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав письмові заперечення, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.

Вислухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 29 липня 2010 року по 06 жовтня 2010 року на підставі направлень від 29 липня 2010 року №798, від 21 вересня 2010 року №798/1 Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «ВЛ-Агро 2006» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт №1228/23/34572653 від 11.10.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим, визначено суму податкового зобов'язання за платежем: 3014010100 - податок на додану вартість 1 814 155 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій 907 077 грн. 50 коп.

На підставі складеного акту Мелітопольською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року №0001142301/0.

06 листопада 2010 року не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області.

25 листопада 2010 року за №35953/10/25020 на адресу ПП «ВЛ - Агро 2006» надіслано рішення про результати розгляду первинних скарг, яким податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року за №0001142301/0 залишено без змін.

29 листопада 2010 року Мелітопольською ОДПІ винесено та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення - рішення №0001142301/1 про донарахування суми податкового зобов'язання за платежем: 3014010100 - податок на додану вартість 1 814 155 грн. 00 коп. та штрафних ( фінансових) санкцій 907 077 грн. 00 коп.

04 грудня 2010 року не погодившись з податковим-рішенням №0001142301/1 позивачем надіслано скаргу до Мелітопольської ОДПІ Запорізької області. Також у цей день позивач надіслав повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року №0001142301/0 та від 29 листопада 2010 року №000114230/1 до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області (далі - ДПА у Запорізькій області).

Рішенням про результати розгляду повторних скарг №353/10/25020 від 28 січня 2011 року ДПА в Запорізькій області скасувало податкове повідомлення - рішення Мелітопольської ОДПІ від 27 жовтня 2010 року № 0001132301/0 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 597 010 грн. 50 коп. з посиланням на підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та в зазначеній частині рішення Мелітопольської ОДПІ від 25 листопада 2010 року № 35953/10/25-020 про результати розгляду первинних скарг (податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року № 0001132301/1), в іншій частині вказані рішення залишено без змін.

10 лютого 2011 року Мелітопольською ОДПІ винесено та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 10 лютого 2011 року №0000212301 про донарахування суми податкового зобов'язання за платежем: 3014010100 - податок на додану вартість в сумі 1 782 479 грн.00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 891 239 грн. 50 коп.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду про його скасування.

Як вбачається з акту перевірки №1228/23/34572653 від 11 жовтня 2010 року та письмових заперечень відповідача від 14 березня 2011 року, в ході перевірки встановлено, що у період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року ПП «ВЛ-Агро 2006» мало взаємовідносини з рядом контрагентів, відсутні докази фактичного отримання та як наслідок відвантаження товарів та отримання послуг на адресу ПП «ВЛ-АГРО 2006» від слідуючих контрагентів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛИРЕМ-АГРО», код 34920670, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 52, кв. 18. вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 02 липня 2008 року по кримінальній справі № 1-560-08 відносно ОСОБА_3 визнано винним по статті 212 частини 3, статті 358 частини 3 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та назначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади на підприємствах будь-якої форми власності строком на 1 рік. Вирок набув законної сили 29 серпня 2008 року.

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Донснабкомплект-2007», код 34378164, Запорізька область, Михайлівський район, смт. Пришиб, вул.70 років Радянської влади, буд. 3. Встановленого постачальниками з травня 2007 року по серпень 2008 року були Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія перспектива», код за ЄДРПОУ 34568249, Товариство з обмеженою відповідальністю «Птолеуст» , код за ЄДРПОУ 34713628. Згідно вироку суду від 02 серпня 2008 року відносно ОСОБА_3, який будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем-Агро» та заступником директора з повноваженнями та правом підпису, рівноцінними повноваженням та підпису директора призначений ОСОБА_3 отримував підроблені податкові та бухгалтерські документи від Товариства з обмеженою відповідальністю «Птолеуст» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Перспектива», які мають ознаки фіктивності.

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Евротурбіна», код 35070857, м. Харків, Комінтернівський р-н, вул. Польова, буд. 6 кв. 87. За результатами відпрацювання встановлено, що засновником підприємства є ОСОБА_4. Згідно вироку по кримінальній справі № 1-537 2009р. від 31 липня 2009 року засуджено громадянина ОСОБА_4 та визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ст. 71 КК України, і призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 30 жовтня 2010 року.

- Приватне підприємство «Агротрейд-2008», код 36064630, м. Мелітополь, вул. Воровського, буд. 30. Відповідно пояснень ОСОБА_6, наданих 07 жовтня 2009 року ВПМ Мелітопольської ОДПІ, він ніякого відношення до діяльності підприємства не має, печатки не мав, бухгалтерський та податковий облік не вів, до поставок товарів та товарно-грошовим оборотам підприємства ніякого відношення не мав. Розрахунки з підприємством здійснювались через розрахунковий рахунок. Угоди між ПП «ВЛ-АГРО 2006» та ПП «Агротрейд-2008» на придбання запасних частин не укладались. Документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо) до перевірки не надавалися.

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРТИКАЛЬ ПОСТАВКА», код 36499722, Сімферопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Будівельників, буд. 7. Відповідно пояснень ОСОБА_7, наданих 25 січня 2010 року ВПМ Геничеського ВПМ ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка. В даних поясненнях ОСОБА_8 зазначив, що він (мабуть спеціалісти Мелітопольської ОДПІ проґавили незмінювану частку «НЕ») являється директором, засновником та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТИКАЛЬ ПОСТАВКА», зареєстрованому у Сімферопольському районі, чує вперше, від співробітників податкової міліції, так як не був у Сімферопольському районі та м. Сімферопіль. Свій паспорт він нікому не передавав, яким чином на нього зареєстровано (перереєстровано) TOB «ВЕРТИКАЛЬ ПОСТАВКА», код 36499722, йому не відомо. До фінансово-господарської діяльності підприємства він відношення ніякого не має, з посадовими особами підприємства не знайомий. За своїми морально-діловими якостями здійснювати управління підприємством не може, адже не володіє необхідними знаннями. В своїх поясненнях ОСОБА_7 просить співробітників податкової міліції провести претензійну роботу по скасуванню державної реєстрації підприємства.

- Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМТЕХ ПЛЮС», код 36499696, Сімферопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Будівельників, буд. 7. Згідно інформації відділу податкової міліції Геничеського ВПМ ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка та відповідно наданих пояснень 07 лютого 2010 року ОСОБА_9, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Про те, що він являється директором, засновником, та головним бухгалтером підприємства TOB «АГРОПРОМТЕХ ПЛЮС», код 36499696 чує вперше, від співробітників податкової міліції. Ніяких документів реєстраційного чи дозвільного характеру не підписував, паспорт іншим особам не передавав. До фінансово-господарської діяльності підприємства він відношення ніякого не має, з посадовими особами підприємства не знайомий. За своїми морально-діловими якостями здійснювати управління підприємством не може, адже не володіє необхідними знаннями. В своїх поясненнях ОСОБА_9 просить співробітників податкової міліції провести претензійну роботу по скасуванню державної реєстрації підприємства «АГРОПРОМТЕХ ПЛЮС».

- Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФЕРМТЕХНІКА», код 35834420, пгт. Пришиб, вул. Зелена, буд. 3. Згідно інформації відділу податкової міліції Геничеського ВПМ ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка та наданих пояснень ОСОБА_10, наданих 18 вересня 2009 року, який мешкає за адресою: Херсонська обл., Геничеський район, с. Валентинівка, вул. Молодіжна, буд 1. У 2008 році на проханням брата ОСОБА_11 зареєстрував на своє ім'я TOB «АГРОФЕРМТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 35834420). Дана фірма була зареєстрована з метою продажу у майбутньому не відомим особам, які запропонували його брату здійснити реєстрацію фірм. Діяльність у TOB «АГРОФЕРМТЕХНІКА» він не здійснював, оскільки не має необхідних навиків та знань. Приблизно через тиждень весь пакет документів та печатку брат ОСОБА_11 продав за 1000 грн. невідомим особам. Ніяких первинних документів, декларацій по податку на додану вартість та податку на прибуток, після продажу фірми він не підписував. Хто їх підписував, ким вони подавались до Державної податкової інспекції, де фактично знаходиться підприємство йому не відомо. Про те, що він являється директором, засновником, та головним бухгалтером підприємства «АГРОФЕРМТЕХНІКА» йому стало відомо від співробітників податкової міліції (суд вважає, що дане твердження є спірним, оскільки ОСОБА_10 зазначив, що реєстрацією товариства займався особисто для його подальшого продажу). В своїх поясненнях ОСОБА_10, просить співробітників податкової міліції провести претензійну роботу по скасуванню державної реєстрації підприємства, зареєстрованого на його ім'я.

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА ГАРАНТ», код 35834436, пгт. Пришиб, вул. Зелена, буд. 3. Згідно інформації відділу податкової міліції ВПМ Геничеського ВПМ ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка та наданих пояснень ОСОБА_11, наданих 18 вересня 2009 року на прохання невідомих йому осіб він зареєстрував на своє ім'я фірму TOB «ДЕЛЬТА ГАРАНТ». Після того, як фірму TOB «ДЕЛЬТА ГАРАНТ» було поставлено на податковий облік її було продано невідомим особам. Реєстраційні, дозвільні документи а також печатку було передано невідомим мені особам при продажу фірми. Ніяких первинних документів, декларацій по податку на додану вартість та податку на прибуток, після продажу фірми він не підписував. Хто їх підписував, ким вони подавались до Державної податкової інспекції, де фактично знаходиться підприємство йому не відомо. В своїх поясненнях ОСОБА_11 просить співробітників податкової міліції провести претензійну роботу по скасуванню державної реєстрації підприємства, зареєстрованого на його ім'я.

- Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЛЗЕРНОПРОДУКТ», код 35923887, пгт. Пришиб, вул. 70 років Радянської влади, буд. 3. Згідно інформації відділу податкової міліції Мелітопольської ОДПІ та наданих пояснень ОСОБА_13, він як засновник оформив в виконавчому комітеті та Мелітопольській об'єднаної державної податкової інспекції TOB «МЕЛЗЕРНОПРОДУКТ», виписав у нотаріуса на ім'я ОСОБА_3 довіреність на право представляти інтереси підприємства. Ніякого відношення до діяльності цього підприємства не мав, де знаходиться офіс не знає. Печатки не мав, у кого вона знаходиться йому не відомо. Ніяких первинних документів по діяльності підприємства не підписував. В січні 2009 року від працівників податкової інспекції дізнався що являється директором підприємства, однак наказів про призначення його директором не підписував. Декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість не підписував. Банківські, платіжні, та інші документи як директор підприємства не підписував. Заяви до Мелітопольського міського виконавчого комітету про переведення TOB «МЕЛЬЗЕРНОПРОДУКТ» до іншої податкової інспекції не підписував.

При цьому в акті перевірки не має жодних посилань на докази та не надано таких доказів в судовому засіданні, щодо наявності судових рішень про визнання відповідних договорів та первинної бухгалтерської звітності недійсними, або про встановлення фактів нікчемності таких договорів, жодних обвинувальних вироків судів щодо посадових осіб підприємства ПП «ВЛ - Агро 2006».

Суд вважає висновки відповідача щодо нікчемності зазначених правочинів такими, що не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищезазначеного Мелітопольська ОДПІ Запорізької області вважає, що позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Також контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких (нікчемних) господарських зобов'язань (ст.ст. 207, 208 ГК України):

вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, копії яких містяться в матеріалах справи.

З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги.

У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що ПП «ВЛ Агро 2006» сплатив продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Підставами для невірних висновків МОДПІ стали пояснення співробітнику Відділу податкової міліції.

Водночас, такі пояснення співробітником податкової міліції могли бути отримані виключно в межах кримінальної або оперативно-розшукової справи. Та оцінюватись встановлені факти щодо наявності або відсутності обставин мали б компетентним судом, а не в межах адміністративної справи окружним адміністративним судом.

Частиною 4 ст. 72 КАС України зазначається, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У своїх запереченнях Мелітопольська ОДПІ посилається на вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 02 липня 2008 року по кримінальній справі № 1-560-08 відносно ОСОБА_3 яким встановлено, що ОСОБА_3, будучи посадовою особою TOB «Полірем-Агро» (директором), на якого покладено обов'язки по забезпеченню належного ведення бухгалтерського обліку, наданню податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, та є відповідальною особою за достовірність обліку та результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, повноту, своєчасність, достовірність представлення облікових документів, повноту та своєчасність сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів (обов'язкових платежів), шляхом заниження податкових зобов'язань та умисного завищення податкового кредиту, використовуючи отримані у невстановленої особи, завідомо підроблені первинні бухгалтерські та податкові документи по придбанню TOB «Полірем-Агро» товарно-матеріальних цінностей постачальників, які мають ознаки фіктивності. Мелітопольська ОДПІ нагадує, що враховуючи наведене, ОСОБА_3 визнано винним по статті 212 частини 3, статті 358 частини 3 КК України та назначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади на підприємствах будь-якої форми власності строком на 1 рік. Вирок набув законної сили 29 серпня 2008 року.

Також Мелітопольська ОДПІ робить необґрунтований висновок про те, що зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та як наслідок відвантаження товарів і отримання послуг від TOB «Полірем-Агро» на адресу ПП «ВЛ-АГРО 2006».

Але такий висновок не ґрунтується на доданому вироку Мелітопольського міськрайонного суду від 02 липня 2008 року по справі № 1-560-08 з кримінальної справи відносно ОСОБА_3, оскільки згідно з ч.4 ст. 72 КАС України він є обов'язковим для адміністративного суду в питаннях що наведене діяння мало місце і вчинялись особою ОСОБА_3, як директором та посадовою особою підприємств: ТОВ «Бастіон», ДП «Галіон-К» ТОВ «Бастіон», ТОВ «Торговий Дім Суріна», ТОВ «Полірем-Агро». У вироку суду зазначається що зазначена особа мала правовідносини з ТОВ «Птолеуст» м. Київ, та ТОВ «Євротурбіна» взаємовідносини з якими не підтверджуються поставками товару шляхом віднесення їх по бухгалтерському та податковому обліку. У вироку наводяться податкові накладні ТОВ «Птолеуст» для ТОВ Полірем-Агро» та обвинувачення базується на тому, що такі документи підписані не директором та засновником ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та є підробними.

У вироку, на який посилається відповідач немає жодних відомостей, документів, що до правовідносин зазначених підприємств з ПП «ВЛ-Агро 2006» та жодних відомостей та фактів що до дій директора ПП «ВЛ-Агро 2006» ОСОБА_16

Отже, обставини викладені у вироку Мелітопольського міськрайонного суду від 02 липня 2008 року по справі № 1-560-08 згідно з ч.4 ст. 72 КАС України не є обов'язковими для адміністративного суду оскільки наведені діяння не вчинялись посадовими особами та директором підприємства ПП «ВЛ- Агро 2006» і не мають відношення до цієї справи.

У п. 2 заперечень, Мелітопольська ОДПІ посилається на акт перевірки від 17 липня 2009 року, у якому наводить вирок суду від 02 серпня 2008 року та на підставі того, що ОСОБА_3 будучи директором ТОВ «Полірем-Агро» отримував підроблені документи від ТОВ «Птолеуст» та ТОВ «Лізингова компанія «Перспектива» (зазначене не підтверджується матеріалами, оскільки вироком суду встановлено що підробні документи отримувались не від зазначених підприємств, а від невстановлених осіб) робить необґрунтований висновок про те, що ТОВ «Донснабкомплект-2007» не здійснювало своєї діяльності. На підставі невірного висновку Мелітопольська ОДПІ необґрунтовано зазначає що ТОВ «Донснабкомплект-2007» не відвантажувало товарів ПП «ВЛ-Агро-2006», не наводячи при цьому розрахунків та жодних документів, які б встановлювали та підтверджували викладені обставини.

Отже, обставини викладені у вироку Мелітопольського міськрайонного суду від 02.07.08р. по справі № 1-560-08 згідно з ч.4 ст. 72 КАС України не є обов'язковими для адміністративного суду оскільки наведені діяння не вчинялись посадовими особами та директорами підприємств ТОВ «Донснабкомплект-2007» та ПП «ВЛ- Агро 2006» і не мають відношення до цієї справи.

В п. 3 заперечень відповідач посилається на вирок у справі №1-537 2009 р. відносно громадянина ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 205, ст. 71 КК України, при цьому не додає копію вироку і не зазначає вироком якого суду засуджено ОСОБА_4. Відповідач при цьому посилається що ОСОБА_4 є засновником підприємства (не зазначає якого підприємства), але не надає докази цього (витяги з ЄДРПОУ) та посилається на результати якогось відпрацювання, доказовість якого не підтверджується жодними документами і є сумнівною. Окрім того, підприємство не відповідає за дії та зобов'язання засновника та свою господарську діяльність веде окремо, відповідно до статуту.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 2.3.4 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Крім цього, сама по собі несплата податку постачальниками продавця (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, позивач діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускали контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Оцінивши наявні в матеріалах справи первинні документи складені на виконання правочинів, а також документи, що підтверджують подальший рух товару придбаного позивачем та підтверджують факт його подальшої реалізації, суд зазначає, що за формою та змістом вони відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів. Дефектів форми, змісту або походження зазначені первинні документи не мають, та відповідають вимогам закону. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно з ст. 215 Цивільного Кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24 травня 1995 року №1988 (зареєстровано в Мін'юсті України 05 червня 1995 року №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, належно оформлені між продавцем та покупцем видаткові накладні були достатньою законною підставою для позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з придбання та реалізації товару.

Позивач надав документальне обґрунтування фактичного здійснення операції по придбанню продукції (робіт послуг) у контрагентів а саме:, видаткові накладні, податкові накладні що підписані сторонами та оформлені належним чином, що підтверджують факт знаходження та оприбуткування товару в місці поставки, а також документи первинні бухгалтерські документи (договори, видаткові накладні, договори транспортного обслуговування, акти на виконання таких договорів), що підтверджують факт відвантаження товару та отримання товару третіми особами, тобто свідчить про використання цього товару в господарській діяльності.

Більш того, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), (підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно підпункту 7.2.6. п. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, ПП «ВЛ-Агро 2006» отримано від вказаних в Акті перевірки постачальників разом з отриманим Товаром належним чином оформлені податкові накладні, що є первинними бухгалтерськими документами та підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт,послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно наведених вище норм діючого законодавства України є висновок, що законом передбачена єдина підстава для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, Відповідно до Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, що зареєстрований в Міністерстві юстиції «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. п. 6.2. даного наказу, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної недійсною діючим законодавством України не передбачено. До наступного часу жодний податковий документ вказаних контрагентів ПП «ВЛ-Агро 2006» не визнаний не дійсним.

Також слід враховувати, що пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства також передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених в судових засіданнях, відповідачами під час проведення перевірки, не досліджені у повному обсязі первинні документи.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення - рішення, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження вартості спірних господарських операцій з контрагентами суду надано необхідні первинні документи (довіреності на отримання товару, докази оприбуткування товару - картки складського обліку), то суд вважає, що висновки відповідача є такими, що не підтверджуються наявними доказами, відтак податкове повідомлення-рішення № 0000212301 від 10 лютого 2011 року є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.02.2011 р. №0000212301 про донарахування суми податкового зобов'язання за платежем: 3014010100 - податок на додану вартість 1782479,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 891239,50 грн. винесене Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 22 серпня 2011 року.

Суддя Д.В. Татаринов