Рішення

від 26.03.2014 по справі 48/429

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/429 26.03.14

За позовомКомандитного товариства "Ент Ком" до 1. Приватного підприємства "Аватара" 2. Дніпровської районної в місті Києві ради 3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 4. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Виконавчого органу Дніпровської районної у м. Києві ради - Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровського району м. Києва 2. Товарної біржі "Всеукраїнська біржа нерухомості" 3. Житлово-будівельного кооперативу "Дніпрові Хвилі" 4. Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Кузьменко П.І. - керівник; Калімуллівна М.Ш. - юрисконсульт; від відповідача 1:Левченко А.Л. - юрисконсульт; від відповідача 2:не з'явився; від відповідача 3:Кульченко В.М. - представник за довіреністю; від відповідача 4:не з'явився; від третьої особи 1:не з'явився; від третьої особи 2:Ночка І.П. - юрисконсульт; від третьої особи 3:не з'явився; від третьої особи 4:Уланов І.В. - юрисконсульт;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Командитне товариство "Ент Ком" (надалі - КТ "Ент Ком") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Аватара" (надалі - ПП "Аватара") відповідно до якого просить: визнати за Командитним товариством "Ент Ком" право власності на нежилі приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №100), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47 (літера А); визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні від 21.05.2010 р., укладений між Дніпровською районною в місті Києві радою та Приватним підприємством "Аватара", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1472 та зареєстрований КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 03.11.2010 р. за реєстраційним №31967780, номер запису: 3919-П в книзі: 46п-232; зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з реєстру договір купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні від 21.05.2010 р., укладений між Дніпровською районною в місті Києві радою та Приватним підприємством "Аватара"; зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні від 21.05.2010 р., укладеного між Дніпровською районною в місті Києві радою та Приватним підприємством "Аватара", зареєстрованого КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 03.11.2010 р. за реєстраційним №31967780, номер запису: 3919-П в книзі: 46п-232.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений 21.05.2010 р. між Дніпровською районною в місті Києві радою та ПП "Аватара" договір купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні суперечить положенням приватизаційного законодавства України, оскільки власником об'єкту продажу за таким договором є КТ "Ент Ком", у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для визнання за ним права власності на об'єкт продажу та недійсним такого договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2011 р. порушено провадження у справі №48/429, залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Дніпровську районну в місті Києві раду, відповідача 3 - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, відповідача 4 - Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (надалі - КП "БТІ").

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Виконавчий орган Дніпровської районної у м. Києві ради Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровського району м. Києва та Товарну біржу "Всеукраїнська біржа нерухомості".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Житлово-будівельний кооператив "Дніпрові Хвилі" (надалі - ЖБК "Дніпрові Хвилі" та Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

24.10.2011 р. представником позивача було подано заяву про зміну предмета позову за змістом якої позивач відмовився від вимоги про визнання права власності на спірне майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. провадження у справі №48/429 в частині визнання за Командитним товариством "Ент Ком" права власності на нежилі приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №100), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47 (літера А), припинено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. по справі №48/429 у задоволенні позовних вимог Командитного товариства «Ент Ком» про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 р. рішення господарського міста Києва від 16.05.2012 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2013 р. рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 р. скасовано, а справу №48/429 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №48/429.

11.12.2013 р. в результаті повторного автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва справу №48/429 передано судді Підченку Ю.О.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.12.2013 р. суддя Підченко Ю.О. прийняв справу №48/429 до свого провадження, розгляд справи призначено на 15.01.2014 р.

14.01.2014 р. третьою особою 2 через загальний відділ суду було подано письмові пояснення за змістом яких в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що рішення суб'єктів владних повноважень, на основі яких здійснювалась приватизація, законні та не скасовані, процедура проведення аукціону позивачем не оспорюється, а тому відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

15.01.2014 р. представником відповідача 2 через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позову заперечує та просить залишити його без задоволення.

15.01.2014 р. представником відповідача 1 через загальний відділ суду було подано письмові пояснення за змістом яких в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що при укладенні спірного договору сторонами було дотримано всіх вимог передбачених чинним законодавством, щодо дійсності договору, а набуття позивачем права власності на спірний об'єкт жодними доказами не підтверджене та належним чином не зареєстроване.

15.01.2014 р. представником позивача було подано письмові пояснення згідно змісту яких просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу та аукціон від 21.05.2010 р. в частині продажу нежилих приміщень, площею 208,60 кв.м.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2014 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів 2, 3, 4 та третіх осіб 1, 3 та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 29.01.2014 р.

24.01.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано уточнення позовних вимог згідно змісту яких просить визнати переважне право КТ "Ент Ком" на викуп спірного приміщення, визнати аукціон від 21.05.2010 р. незаконним та визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень укладений між Дніпровською районною в місті Києві радою - Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровського району м. Києва та ПП "Аватара".

24.01.2014 р. представником третьої особи 3 через загальний відділ суду було подано відзив згідно змісту якого підтримує позовні вимоги позивача в частині незаконно проведеного аукціону та визнання договору купівлі-продажу від 21.05.2010 р. недійсним.

27.01.2014 р. представником третьої особи через загальний відділ суду було подано письмові пояснення згідно змісту яких просить задовольнити позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.05.2010 р. вказуючи на те, що на момент виникнення спірних правовідносин нежитлові приміщення знаходились у комунальній власності районних в м. Києві рад та не відносились до сфери управління Департаменту комунальної власності м. Києва, а тому департамент не був і не міг бути учасником правовідносин з відчуження комунального майна районних в м. Києві рад.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 29.01.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. у відпустці справу №48/429 передано на розгляд судді Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2014 р. суддя Цюкало Ю.В. прийняв справу №48/429 до свого провадження, розгляд справи призначено на 26.02.2014 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. справу №48/429 передано на розгляд судді Підченку Ю.О. у зв'язку із його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. суддя Підченко Ю.О. прийняв до свого провадження справу №48/429.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2014 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача 2, відповідача 4, третьої особи 1, третьої особи 3 та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 26.03.2014 р.

20.03.2014 р. представником третьої особи 2 через загальний відділ суду було подано додаткові пояснення згідно змісту яких проти заяви про уточнення позовних вимог заперечує та просить не приймати її до розгляду, а в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі. Крім того, третя особа 2 вказує, що по вимогам визначених в заяві позивачем пропущено строки позовної давності.

25.03.2014 р. представником третьої особи 4 через загальний відділ суду було подано письмові пояснення (із врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 27.11.2013 р. та уточнень позовних вимог поданих позивачем 24.01.2014 р.) згідно змісту яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 26.03.2014 р. з'явився, позовні вимоги з урахуванням уточнень позовних вимог підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні 26.03.2014 р. здійснювався розгляд заяви про уточнення позовних вимог, поданої 24.01.2014 р. через відділ діловодства суду.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п. 3.11 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Керуючись вищезазначеними нормами, суд розцінює вищевказане уточнення як зміну предмета позову та приймає її до розгляду.

Представники відповідача 1 та відповідача 3 в судове засідання 26.03.2014 р. з'явились, надали усні пояснення по справі, відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив.

В судове засідання представник третьої особи 2 з'явився, надав усні пояснення по справі.

Представник третьої особи 4 в судове засідання з'явився, подав пояснення по справі за змістом якого позовні вимоги з урахуванням уточнень позовних вимог поданих позивачем 24.01.2014 р. підтримує.

Відповідачі 2, 4 та треті особи 1, 3, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження наведених учасників судового процесу за адресами на які було відправлено ухвали суду підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі 2, 4 та треті особи 1, 3 повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час і місце судового засідання відповідачі 2, 4 та треті особи 1, 3 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.1995 р. між Представництвом Фонду державного майна України у Дарницькому районі м. Києва (продавець) та Організацією орендарів магазину 820 (покупець) укладено договір купівлі-продажу комунального майна при викупі, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця комунальне майно цілісного майнового комплексу продовольчого магазину 820, який знаходиться за адресою: вул. Ентузіастів, 47, вартістю 2 515,0 млн. крб., а покупець зобов'язався прийняти майно та сплати за нього ціну відповідно до умов, що визначені цьому договорі. Майно підприємства включає в себе всі активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з інвентаризаційним списком за виключення приміщення в якому знаходиться магазин.

22.10.1998 р. на ім'я Командитного товариства "Ент-Ком" Представництвом Фонду державного майна України у Дарницькому районі м. Києва було видано патент №69-п на право оренди будівлі (споруди, приміщення), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47, площею 397,9 кв.м. Дата закінчення строку патенту - 10.04.2007 р.

21.03.2003 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (орендодавець) та КТ "Ент Ком" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №996 відповідно до умов якого орендодавець згідно розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 21.03.2003 р. №256 передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47.

Рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради від 29.09.2009 р. №402 "Про внесення змін до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 16.10.2008 р. №297 "Про внесення змін та доповнень до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 26.06.2008 р. №239 "Про затвердження переліку об'єктів, що відносяться до власності територіальної громади Дніпровського району міста Києва, які підлягають приватизації у 2008 - 2009 роках" внесено зміни до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 16.10.2008 р. №297 та встановлено спосіб приватизації нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47 (літ. А), шляхом його продажу на аукціоні.

04.12.2009 р. Виконавчим органом Дніпровської районної у м. Києві ради - Управлінням оренди та приватизації комунального майна Дніпровського району м. Києва на підставі наведеного рішення видано наказ №260 про проведення приватизації нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47, літера А, площею 439,7 кв.м., шляхом продажу на аукціоні.

08.04.2010 р. в газеті "Київська правда" від 08.04.2010 р. було опубліковано інформаційне повідомлення про проведення аукціону з продажу спірного приміщення.

У відповідності до протоколу №1 проведення аукціону з продажу нерухомого майна, що належить територіальній громаді Дніпровського району м. Києва від 10.05.2010 р. переможцем по лоту №1 (спірне приміщення) визнано ПП "Аватара".

За наслідками проведення вказаного аукціону 21.05.2010 р. між Дніпровською районною в м. Києві радою в особі Виконавчого органу Дніпровської районної у м. Києві ради - Управління оренди та приватизації комунального майна (продавець) та ПП "Аватара" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за №1472 (надалі - "Договір купівлі-продажу"), відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв в т.ч. спірні приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нежилих приміщень розташованих за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47 (літера А) від 04.10.2010 р.

Спір у справі виник у зв'язку із оспоренням позивачем законності проведення приватизації нежилих приміщень з №1 по 326 (групи приміщень №100), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47 (літ. А) шляхом їх продажу на аукціоні, за наслідком якого було укладено Договір купівлі-продажу.

Позивач вказує, що проведення Виконавчим органом Дніпровської районної у м. Києві ради - Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровського району м. Києва приватизації спірних приміщень шляхом їх продажу на аукціоні та укладення з ПП "Аватара" Договору купівлі-продажу такого майна за наслідками проведення відповідного аукціону порушує права КТ "Ент Ком" на викуп такого майна, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для визнання такого договору недійсним.

При цьому, порушення його переважного права на придбання майна позивач мотивує:

- тим, що він є орендарем спірного майна згідно договору оренди нежитлового приміщення №996 від 21.03.2003 р.;

- передбачення положеннями договору купівлі-продажу комунального майна при викупі, укладеного 30.11.1995 р. між представництвом Фонду державного майна України у Дарницькому районі м. Києва та Організацією орендарів магазину 820, пріоритетного права на викуп спірного приміщення;

- наявністю рішення Дарницької районної ради народних депутатів від 11.02.1998 р. №82, яким включено спірне приміщення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 1998 р. шляхом його викупу КТ "Ент Ком".

Оцінюючи подані сторонами суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

16.11.1993 р. організацією орендарів магазину №820 (розташованому за адресою м. Київ, вул. Ентузіастів, 47) створено Командитне Товариство "Ент Ком".

У відповідності з п. 1 Указу Президента України №827/94 від 30.12.1994 р. "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" організація орендарів магазину №820 подала заяву на приватизацію в установленій формі 09.02.1995 р. за №43/95 з повним комплектом документів згідно чинного законодавства.

Згідно до відповіді №834/04-30 від 31.08.1995 р. на вищевказане звернення Дарницька районна рада народних депутатів м. Києва, врахувала пропозицію трудового колективу та погодила дозвіл на приватизацію шляхом викупу трудовим колективом (копія міститься в матеріалах справи).

У зв'язку з цим 30.11.1995 р. між Представництвом Фонду державного майна України у Дарницькому районі м. Києва та організацією орендарів магазину №820 було укладено Договір купівлі-продажу комунального майна при викупі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №4580. Згідно до цього Договору організація орендарів магазину №820 викупила комунальне майно цілісного майнового комплексу продовольчого магазину №820 (копія міститься в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи позивач у своїх позовних вимогах посилається на договір оренди, а не на договір купівлі-продажу комунального майна.

05.08.1993 р. позивачем було укладено Договір оренди №35 з Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва. Цим договором оренди право на викуп спірного приміщення не передбачено. Проте, в Україні по сьогоднішній день чинний спеціалізований нормативний акт в сфері малої приватизації, а саме Указ Президента України №827/94 від 30.12.1994 р. "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації".

Відповідно до п. 4 Указу Президента України №827/94 від 30.12.1994 р. «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації» у редакції від 30.12.1994 р. організація орендарів, товариство покупців, створене працівниками відповідно орендного підприємства, структурного підрозділу орендного підприємства, який виділяється в окремий об'єкт приватизації, мають право до 1 червня 1995 року на приватизацію орендованого майна, його частки (щодо структурних підрозділів) шляхом викупу. При цьому договір оренди приміщення, укладений на день приватизації, є чинним до закінчення його строку. Відповідно до вказаного Указу у редакції від 02.06.1995 р. даний строк був подовжений до 01.09.1995 р.

У відповідності до зазначеної норми позивачем було подано заяву на приватизацію в установленій формі 09.02.1995 р. за №43/95 з повним комплектом документів згідно чинного законодавства, тобто до 01.09.1995 р.

Тому посилання позивача на пріорітетне право викупу спірного приміщення є обгрунтованими та законими.

Рішенням №82 від 11.02.1998 р. Дарницька районна Рада народних депутатів включила приміщення, яке орендувалося КТ «Ент Ком» (розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47) до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 1998 р. шляхом викупу відповідно до чинного на той момент законодавства (копія міститься в матеріалах справи).

Згідно до повідомлення Представництва Фонду державного майна України у Дарницькому районі м. Києва № 57/3 24.02.1998 року для участі у приватизації КТ "Ент Ком" необхідно надати зазначений перелік документів. Необхідний перелік документів для викупу надався Представництву Фонду державного майна України у Дарницькому районі м. Києва, проте відповідний Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу не був укладений.

22.10.1998 р. КТ "Ент Ком" було придбано патент на право довгострокової оренди приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47.

У зв'язку із адміністративно-територіальним поділом районів м. Києва, вищевказаний об'єкт приватизації переведено у відання правонаступнику-Дніпровському району м. Києва. Дніпровська районна рада у м. Києві не відміняла та не скасовувала рішення №82 від 11.02.1998 р. Дарницької районної Рада народних депутатів на приватизацію шляхом викупу нежилого приміщення першого поверху магазину, площею 208,6 кв.м.

Подальша переписка, КТ "Ент Ком" із Дніпровською районною у м. Києві радою та районною державною адміністрацією свідчить про те, що Дніпровська районна в місті Києві рада не заперечували проти завершення приватизації шляхом викупу спірного приміщення КТ "Ент Ком" (копія відповіді ДРДА №4-14-5590/4 від 30.09.2004 р. та копія відповіді Управління оренди та приватизації комунального майна виконавчого органу Дніпровської районної у м. Києві №3-182 від 13.11.2007 р. є в матеріалах справи).

На подальші звернення до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації КТ "Ент Ком" або взагалі не отримувало відповіді або отримувало формальні відписки.

У вересні 2004 р. КТ "Ент Ком" отримано відповідь №4-14-5590/4 від 30.09.2004 р. (копія міститься в матеріалах справи) на чергове звернення щодо завершення приватизації, згідно до якої Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація повідомляє, що для вирішення зазначеного питання КТ "Ент Ком" необхідно подати до відділу з питань майна поверховий план, узгодження комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Цю умову КТ "Ент Ком" було виконано. Однак Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація надалі не вчиняла жодних дій щодо укладення договору купівлі-продажу об'єкту приватизації.

На чергове звернення КТ "Ент Ком" №10/11 від 10.11.2006 р. (копія в матеріалах справах) Управління оренди та приватизації комунального майна виконавчого органу Дніпровської районної у м. Києві ради повідомило (№3-182 від 13.11.2007 р. (копія у матеріалах справи), що зазначене приміщення, виходячи з пріоритетів приватизації не увійшло до переліку об'єктів нерухомого майна, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва та підлягають приватизації у IV кварталі 2007 р. та в 2008 р., який затверджений рішенням сесії Дніпровської районної у м. Києві ради від 10.10.2007 р. №175.

Тому, не дивлячись на те, що КТ "Ент Ком" у відповідності до законодавства України були виконані всі етапи порядку приватизації цілісного майнового комплексу завершення процесу приватизації, а саме укладення відповідного Договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, не відбулося з незалежних від позивача обставин.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", до відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, неврегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

У відповідності до ст.ст. 3, 7 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом, а обрання способу здійснюється шляхом затвердження уповноваженим органом відповідних переліків об'єктів із визначенням конкретного способу приватизації.

Таким чином, Державна програма приватизації є обов'язковою (імперативною) нормою відносно визначення способу приватизації та включення об'єкта, що підлягає приватизації, до того чи іншого переліків передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

У відповідності до Державної програми приватизації на 1998 рік затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" від 12.02.1998 р. №124/98-ВР, а саме п.п. 30, 31 продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим обєктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення), якщо на це немає прямої заборони Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи місцевої ради відповідного рівня із (щодо об'єктів комунальної власності).

Зазначена позиція передбачена і Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. №1723-ІІІ (чинна).

В даному випадку позивач не скористався на момент приватизації вказаного вище об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі.

Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а саме - ч. 3 ст. 2 даного Закону передбачено, що будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, тобто покупець ставши власником розташованого в нежилому приміщенні об'єкта приватизації (майна комунальної власності), має право приватизувати вказане нежиле приміщення.

Таким чином, з наданих позивачем доказів, враховуючи те, що законодавством України не передбачено граничних строків викупу приміщення покупцем, який не скористався цим на момент приватизації, та виходячи з наведених нижче актів законодавства України та договірних відносин а саме:

п. 4 вищезазначеного Указу Президента України - організація орендарів, товариство покупців, інші юридичні особи, створені працівниками орендного підприємства, структурного підрозділу орендного підприємства, який виділяється в окремий об'єкт приватизації, в тому числі такого, договором оренди якого не передбачено право на викуп орендованого майна, мають право на приватизацію орендованого майна, його частки (щодо структурних підрозділів) шляхом викупу, якщо вони до 1 вересня 1995 року подали в установленому порядку про це відповідну заяву. При цьому договір оренди приміщення, укладений на день приватизації, є чинним до закінчення його строку;

Пункт 31 Державної програми приватизації на 1998 рік затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" від 12.02.1998 р. №124/98-ВР - покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення), якщо на це немає прямої заборони Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи місцевої ради відповідного рівня (щодо об'єктів комунальної власності);

Пункт 49 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. №1723-ІІІ - покупець, трудовий колектив - орендарів магазину №820, правонаступником якого є КТ "Ент Ком" який став власником майна - об'єкта приватизації, за сплачені за нього приватизаційні майнові сертифікати вартістю, один сертифікат 1 050 000 українських карбованців на загальну сумму 2 515 000 000 карбованців за станом на 1993-1996 р. має право на приватизацію викуп нежилого приміщення - підприємства. А якщо не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу приміщення у межах займаної цим об'єктом-майном площі (тим більше з вини власника правонаступника нежилого приміщення Управління приватизації оренди комунальної власності Дніпровської районної державної адміністрації), має право доприватизувати-викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення), якщо на це немає прямої заборони Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи місцевої ради відповідного рівня (щодо об'єктів комунальної власності);

Стаття 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" - покупець, який став власником об'єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами;

Пунктом 4.4. Договору купівлі-продажу комунального майна передбачено, що при викупі від 30 листопада 1995 року - покупець має право на оренду приміщення, а також пріорітетне право на його викуп - випливає, що позивач з моменту подання заяви на приватизацію та набуття ним права власності на майно в межах нежилого приміщення на підставі договору купівлі-продажу, має право на завершення приватизації нежилого приміщення першого поверху площею 208,6 кв.м., яке знаходиться в м. Києві, по вул. Ентузіастів, 47 у такий спосіб як викуп, а тому Дніпровська районна в м. Києві рада незаконно та безпідставно здійснила відчуження спірного приміщення в частині продажу нежилих приміщень, площею 208,6 кв.м. (нежилі приміщення з № 15 по № 26 (групи приміщень № 100) першого поверху площею 168,60 кв.м. та нежилі приміщення №1, №2 (групи приміщень № 100а) першого поверху площею 40,00 кв.м.)) шляхом продажу на аукціоні, порушивши при цьому право КТ «Ент Ком» на викуп нежилого приміщення, вищенаведеним законодавством.

Таким чином, все вищевказане свідчить про той факт, що позивач не відмовився від свого права на викуп приміщення, а навпаки вчиняв всі необхідні дії задля реалізації свого права (численні звернення до Дніпровської районної у м. Києві ради, Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, копії яких наявні в матеріалах справи).

Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні докази відмови позивача від реалізації свого права на викуп спірного приміщення.

Разом з тим, суд відзначає, що рішення Дарницької районної ради народних депутатів від 11.02.1998 р. №82 на яке посилається позивач та яким включено спірне приміщення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 1998 р. шляхом його викупу КТ "Ент Ком" є рішенням уповноваженого органу, прийнятим на підставі ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а тому, не використання позивачем права викупу відповідно до вказаного рішення (з причин, що не залежали від його волі) не позбавляє права останнього посилатися на нього як на підставу своїх вимог, оскільки вказане рішення є легітимним та не було скасоване в установленому законом порядку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач має переважне право на придбання нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47, однак таке право було порушене шляхом укладення 21.05.2010 р. між Управлінням оренди та приватизації Дніпровської районної у м. Києві ради та ПП "Аватара" договору купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні.

Статтею 777 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Частина 2 статті 777 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

При цьому, суд враховує наступне. Рішенням Конституційного Суду №31-рп/2009 від 10.12.2009 р. у справі №1-46/2009 щодо офіційного тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статті 777 Цивільного кодексу України було офіційно розтлумачено положення закону про переважне право наймача на придбання майна.

Так, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказує, що у статті 777 Кодексу визначено два переважних права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, перед іншими особами, а саме: на укладення договору найму на новий строк та на придбання майна у разі його продажу.

Обмеження законодавцем права власника майна, переданого у найм (оренду), щодо розпорядження цим майном ґрунтується на розумних та справедливих критеріях. Це відповідає і позиції Європейського суду з прав людини, викладеній в рішенні у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, заява №8793/79" від 21.02.1986 р. За його змістом національний законодавець з метою підтримання соціальної справедливості у суспільстві як складової публічного інтересу може допустити захист інтересів орендарів майна, встановивши обмеження права його власників щодо визначення ними умов продажу орендованого майна.

Конституційний Суд України виходить з того, що держава при управлінні належним їй майном повноважна допускати цивільно-правові обтяження такого майна з метою залучення коштів до суспільних фондів (наприклад, передавати майно в заставу для отримання кредитів, в оренду для одержання орендних платежів тощо) або утримуватися від цього. Проте, встановлюючи відповідні обтяження, вона має враховувати, що у майбутньому право відчуження відповідного майна може бути обмежене цими обтяженнями.

Конституційний Суд України вважає, що положення частини другої статті 777 Цивільного кодексу України щодо переважного права наймача на придбання майна у разі його продажу не порушує майнових прав власників (абз. 4 п. 3.5 рішення Конституційного Суду України).

З огляду на викладене, вказана норма є імперативною нормою, яка передбачає безумовне право наймача на переважне придбання орендованого майна за умови належного виконання наймачем своїх зобов`язань за договором найму.

Статтею 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Відповідно до пункту 53 "Державної програма приватизації на 2000 - 2002 роки", затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. №1723-III, у разі якщо державний орган приватизації звертається до орендаря з пропозицією приватизувати орендоване майно, а орендар не погоджується на викуп такого майна, державний орган приватизації може запропонувати зазначене майно для продажу на конкурентних засадах.

Проте, матеріали справи не містять ніяких даних щодо виконання зазначених вимог, а саме звернення державного органу приватизації (після введення в дію зазначеної програми у 2000 році) до орендаря з відповідною пропозицією приватизувати орендоване майно.

Натомість матеріали справи містять численні звернення позивача до власника приміщення щодо надання можливості закінчити процедуру викупу.

Відтак Управління оренди та приватизації Дніпровської районної у м. Києві ради, відчуживши спірне приміщення та не запропонувавши позивачу придбати спірне майно, порушило переважне право КТ «Ент Ком» як наймача на придбання орендованого ним майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Оскільки Управління оренди та приватизації Дніпровської районної у м. Києві уклавши 21.05.2010 р. з ПП "Аватара" договору купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні в обхід переважного права позивача, то його дії є такими що не відповідають вимогам цивільного законодавства і відповідно є підставою для визнання правочину недійсним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про неправомірність проведення спірного аукціону і порушення цим встановленого ст. 777 Цивільного кодексу України переважного права позивача на придбання об'єкту оренди.

Виходячи з вищезазначеного, вимоги позивача щодо визнання за КТ "Ент Ком" переважного права на купівлю нежилого приміщення загальною площею 439,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. вул. Ентузіастів, 47, визнання недійсним аукціону проведеного 10.05.2010 р. та Договіру купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні від 21.05.2010 р., укладений між Дніпровською районною в місті Києві радою та Приватним підприємством "Аватара", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1472 та зареєстрований КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 03.11.2010 р. за реєстраційним №31967780, номер запису: 3919-П в книзі: 46п-232; є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно заяви відповідно до якої відповідач просить застосувати позовну давність суд відзначає наступне.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В той же час матеріали справи свідчать про те, що позивач у 2011 р. звернувся з позовом щодо захисту своїх прав після продажу спірного майна іншій особі у 2010 р., тобто вчинив дії щодо захисту своїх прав після вчинення конкретної дії, пов'язаної із відчуженням майна, на викуп якого він претендує, посилаючись на переважне право.

Таким чином, помилковим є твердження відповідача, що перебіг позовної давності розпочався з 10.05.2010 р., а тому підстав вважати, що позов подано після спливу строку позовної давності немає.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до підпункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів 1, 2.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Командитного товариства "Ент Ком" задовольнити повністю.

2. Визнати за Командитним товариством "Ент Ком" переважне право на купівлю нежилого приміщення загальною площею 439,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47.

3. Визнати недійсним аукціон з продажу нерухомого майна, що належить територіальній громаді Дніпровського району м. Києва, який був проведений 10.05.2010 р. і який закріплений у протоколі від 10.05.2010 р. №1, а саме Лот 1 - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 47, літера А, загальною площею 439,7 кв.м.

4. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні від 21.05.2010 р., укладений між Дніпровською районною в місті Києві радою та Приватним підприємством "Аватара", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №1472 та зареєстрований КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 03.11.2010 р. за реєстраційним №31967780, номер запису: 3919-П в книзі: 46п-232.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Аватара" (03150, м. Київ, вул. Горького, 162, ідентифікаційний код 33737700) на користь Командитного товариства "Ент Ком" (02147, м. Київ, вул. Ентузіастів, 47, ідентифікаційний код 21539849) судовий збір у розмірі 2 483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 50 коп. Видати наказ.

6. Стягнути з Дніпровської районної в місті Києві ради (02094, м. Київ, бул. Праці, 1/1, ідентифікаційний код 26077572) на користь Командитного товариства "Ент Ком" (02147, м. Київ, вул. Ентузіастів, 47, ідентифікаційний код 21539849) судовий збір у розмірі 2 483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко