Ухвала

від 03.04.2014 по справі 32/81-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 32/81-А Головуючий у 1-й інстанції: Головіна К.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Господарського суду м. Києва від 23.04.12р. у справі №32/81-А за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби до Приватного підприємства «Флешімпекс», Приватного підприємства «Твін» про визнання недійсним договору №03/10 від 03.10.03р. та стягнення коштів за недійсним правочином

В С Т А Н О В И В:

Податковий орган звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору № 03/10 від 03.10.2003 року та стягнення коштів в дохід держави.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.04.12р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12.06.2003 р. установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ПП «Флешімпекс» визнані недійсними, а відтак в силу законодавства договір укладений між ПП «Флешімпекс» та ПП «Твін» є таким, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, в ході перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивачем було встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12.06.03р. установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ПП «Флешімпекс» визнані недійсними, а відтак договір №03/10 від 03.10.03р. укладений між ПП «Флешімпекс» та ПП «Твін», на думку податкового органу, в силу законодавства є недійсним та кошти отримані за таким договором підлягають стягненню в дохід державного бюджету.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі фактичні дані про відображення ПП «Твін» операцій за договором №03/10 від 03.10.03р. у господарській і податковій звітності та отримання ним товару не містять у його діях будь-яких ознак, з якими стаття 207 Господарського кодексу України пов`язує недійсність господарських зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 03.10.2003 року між ПП "Флешімпекс" (Продавець) та ПП "Твін" (Покупець) був укладений договір № 03/10, згідно якого Продавець продає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (м'ясну сировину, спеції та інше). Кількість та асортимент товару в партії, терміни поставок погоджується сторонами.

Зазначена угода була належним чином виконана обома сторонами, що підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими податковими та видатковими накладними, доказами оплти вартості товару, тощо.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом цієї норми недійсною може бути визнана, зокрема, угода, укладена з метою ухилитися від сплати податків та обов'язкових платежів або безпідставно одержати з державного бюджету кошти у вигляді податку на додану вартість.

У відповідності до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що для визнання правочину таким, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. При цьому, для встановлення умислу в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідних юридичних осіб.

Водночас, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності протиправного умислу зі сторони ПП «Флешімпекс» чи зі сторони ПП «Твін» під час укладання договору. Крім того, матеріали справи також не дають можливості встановити, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного правочину, а також наявність в діях відповідачів вини у формі умислу.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним і застосування до вказаних правовідносин правових наслідків, передбачених приписами статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Не заслуговують також на увагу покликання апелянта на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12.06.03р. яким установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ПП «Флешімпекс» визнані недійсними, з огляду на те, що вказане рішення скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.03.2006 року та справу направлено на новий розгляд.

За результатом повторного розгляду справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.06р. визнано недійсними установчі документи ПП «Флешімпекс» (свідоцтво про державну реєстрацію та статут), визнано недійсними державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість, первинні документи бухгалтерського та податкового обліків підприємства, починаючи з 01.11.02р., а також визнано ПП «Флешімпекс» таким, що не набуло статусу юридичної особи.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31.10.06. у справі №22-6617/2006р. рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.06р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову ДПІ у Дніпровському районі м. Києва у задоволенні позову.

Так, відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Господарського суду м. Києва від 23.04.12р. у справі №32/81-А - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 23.04.12р. у справі №32/81-А - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особами, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.