Постанова

від 03.06.2009 по справі 52/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

52/13

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.06.2009                                                                                           № 52/13

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коротун  О.М.

 суддів:            Алданової  С.О.

 при секретарі:           Камінська Т.О.

 За участю представників:

 від позивача - Голуб В.А. – представник за дов. №8 від 26.12.2008;

 від відповідача - Тичина Г.О. – представник за дов. № 05/09 від 28.01.2009;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансенерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2009 (дата підписання повного тексту рішення – 23.03.2009)

 у справі № 52/13 (суддя Чебикіна С.О.)

 за позовом                               ЗАТ "Баштанський сирзавод"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансенерго"

 про                                                   стягнення 74269,25 грн.

                          Суть рішення і апеляційної скарги:

Закрите акціонерне товариство „Баштанський сирзавод” (далі – позивач) у грудні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансенерго” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 72269,24 грн. – основного боргу (в редакції заяви про уточнення позовних вимог). Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва  від 18.03.2009 у справі №52/13 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансенерго” на користь Закритого акціонерного товариства „Баштанський сирзавод” 72269,24 грн. попередньої оплати; 722,69 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого позивачем газу вартістю 72269,24 грн. не виконав, у зв'язку з чим суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Рішення ґрунтується на нормах статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,  відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 52/13 та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Судові витрати апелянт просив покласти на позивача. Також апелянт порушив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач регулярно виконував свої зобов'язання з погашення боргу, навіть після порушення провадження у справі, оскільки відповідно до підпункту 8.1. пункту 8 договору № 02/01-09 про поставку природного газу від 06.12.2005 вказаний договір діє до повного завершення взаємних розрахунків.

Також апелянт зазначає, що позивач порушив підпункт 7.1. пункту 7 договору, згідно якого спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом переговорів, а лише при недосягнення згоди – у судовому порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 у справі № 52/13 (колегією суддів у складі: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Алданова С.О., Калатай Н.Ф.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансенерго” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне  провадження у даній справі. При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки повний текст рішення був підписаний 23.03.2009, то стороною не було пропущено строк подання апеляційної скарги.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/3 від 18.05.2009 у зв'язку з виробничою необхідністю (виходом судді Смірнової Л.Г., яка входить до постійного складу колегії, із щорічної відпустки) розгляд апеляційної скарги у справі №52/13 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г, судді – Алданова С.О., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 у справі № 52/13 розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі статті 77 ГПК України.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/1 від 02.06.2009 у зв'язку з виробничою необхідністю (виходом судді Смірнової Л.Г., яка входить до постійного складу колегії, у щорічну відпустку) розгляд апеляційної скарги у справі №52/13 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Коротун О.М, судді – Алданова С.О., Євграфова Є.П.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 ГПК України, у зв'язку з тим, що справа розглядається новим складом суду, її розгляд здійснено спочатку вищевказаним складом суду, який прийняв дану постанову.

В судове засідання 03.06.2009 з'явилися представники позивача та відповідача.

03.06.2009 представник відповідача через канцелярію  подав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі у зв'язку з можливістю укладення мирової угоди, яке відхилене судом, оскільки строк розгляду апеляційної скарги у даній справі, передбачений статтями 69, 102 ГПК України, сплинув (апеляційна скарга надійшла до суду 09.04.2009). Усне клопотання відповідача про продовження строку розгляду апеляційної скарги у даній справі не було підтримане представником позивача, тому не було задоволене судом.

Відповідно до частини 2 статті 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Стаття 102 ГПК України зазначає, що апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію.

Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у справі №52/13 вже відкладався за клопотанням відповідача, Київський апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що затвердження мирової угоди судом апеляційної інстанції не передбачено нормами ГПК України. Крім того, представник позивача заперечив можливість укладення такої угоди та наполягав на розгляді апеляційної скарги по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2009 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 52/13 скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому представник відповідача наголошував на тому, що не заперечує наявність боргу перед позивачем, а стверджує про неможливість здійснення одноразового розрахунку.

Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2009 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 52/13 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, позивач посилається на те, що нормами чинного законодавства передбачено право повернення суми попередньої оплати, яким і скористався позивач у даному випадку. Також позивач вказує, що посилання відповідача на відсутність переговорів між сторонами щодо повернення попередньої оплати є безпідставними, оскільки матеріали справи містять лист позивача № 775 від 06.06.2007, згідно якого останній просив повернути попередню оплату за поставку природного газу.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртрансенерго” (постачальник) та Закритим акціонерним товариством „Баштанський сирзавод” (споживач) було укладено договір поставки природного газу № 02/01-06 (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник згідно договору зобов'язується поставити споживачу, а споживач прийняти та оплатити природний газ.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє в частині поставки газу до 31.12.2006, а в частині розрахунків за газ - до повного їх завершення. За згодою сторін договір може бути продовжений на наступні періоди (пункт 8 договору).

Додатковою угодою № 5 до вказаного договору термін дії договору був продовжений до 31.12.2007.

Відповідно до підпункту 4.4. пункту 4 договору споживач здійснює оплату газу постачальнику в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у формі оплати 100% вартості місячного обсягу поставки газу до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується доводами апеляційної скарги, позивачем було здійснено попередню оплату вартості газу у розмірі 137269,25 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 07.06.2007.

Листом № 87-06 від 06.06.2007 р. відповідач повідомив позивача про неможливість подальшого надання послуг.

В свою чергу, позивач 06.06.2007 направив відповідачу лист № 775, згідно якого просив відповідача терміново повернути кошти у сумі 137850,40 грн. у зв'язку з припиненням між сторонами договірних відносин.

Протягом 2007-2008 років відповідач частково повернув суму боргу в розмірі 63 000 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, проведеного сторонами станом на 12.03.2009, розмір частково неповерненої попередньої оплати складає 73269,24 грн. До акту звірки було включено 1000,00 грн., сплачених відповідачем згідно платіжного доручення № 1049 від 12.01.2009 року.

Також в процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було частково сплачено суму боргу у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується  платіжним дорученням № 1051 від 16.03.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просив стягнути з відповідача на свою користь 72269,24 грн. попередньої оплати вартості газу на підставі статті 693 ЦК України. Таким чином, позивач, відповідно до приписів статті 22 ГПК України, скористався своїм правом та змінив підставу позову.

З огляду на вищевикладене, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо проведення попередньої оплати вартості газу, а відповідач взяті на себе зобов'язання за договором з поставки оплаченого позивачем газу не виконав належним чином та не повернув частково перераховану попередню оплату за газ вартістю 72269,24 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача частини попередньої оплати у сумі 72269,24 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та правомірно задовольнив їх.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що позивач порушив підпункт 7.1. пункту 7 договору, згідно якого спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом переговорів, а лише при недосягнення згоди – у судовому порядку, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 договору спори, що виникають в процесі виконання даного договору, вирішуються сторонами по можливості шляхом переговорів, а при недосягнення згоди – господарським судом в установленому порядку.

Крім того, частиною 1 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 встановлено, що положення  частини  другої статті 124  Конституції України щодо   поширення   юрисдикції   судів   на    всі правовідносини,  що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти  так,  що право особи (громадянина України,  іноземця,  особи  без громадянства,  юридичної особи) на звернення до суду  за  вирішенням  спору  не  може  бути  обмежене законом,  іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором  досудового  врегулювання  спору  за  волевиявленням суб'єктів правовідносин  не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо того, рішення суду підлягає скасуванню, оскільки договір № 02/01-09 про поставку природного газу від 06.12.2005 діє до повного завершення взаємних розрахунків, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 8.1. пункту 8 договору договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє в частині поставки газу до 31.12.2006, а в частині розрахунків за газ - до повного їх завершення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору по даній справі є стягнення (повернення суми) частково сплаченої попередньої оплати вартості газу, а не розрахунки за поставлений газ, а отже вказаний пункт договору не стосується повернення попередньої оплати вартості газу.

За таких обставин, зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача, в розумінні статті 34 ГПК України, як необґрунтовані.

З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансенерго” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі №52/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 52/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Коротун  О.М.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

 09.06.09 (відправлено)