Ухвала

від 25.03.2014 по справі 826/6870/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/800/64316/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі№ 826/6870/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 року у справі № 826/6870/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби № 0003052240, № 0003062240 від 30.04.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, пп. 131.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 138.1, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, ст. 193, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судам першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «СВН-Антарекс» за період з 01.11.2011 року по 30.09.2012 року складено акт № 1314/22-409/33639910 від 12.04.2013 року, яким зафіксовано порушення: пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, пп. 131.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 138.1, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 311 971,00 грн.; п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, ст. 193, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 року: № 0003052240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 389 964,00 грн. (основний платіж - 311 971,00 грн. та 77 993,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій); № 0003062240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 445 673,00 грн., (297 115,00 грн. - основного платежу та 148 558,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з ТОВ «СВН-Антарекс» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору № 11901 від 01.05.2012 року укладеного між ТОВ «СВН-Антарекс» та ТОВ «Електрична рушійна сила 2» щодо будівництва терміналу аеропорту «Бориспіль» в місті Бориспіль, Київської області відповідно до Проекту Розвитку Міжнародного Аеропорту Бориспіль підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, які відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень-червень 2012 року, а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за травень 2012 року у розмірі 269 969,00 грн., за червень 2012 року у розмірі 27 146,00 грн.

Податкові накладні по спірним операціям, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних, контрагент позивача ТОВ «СВН-Антарекс» (індивідуальний податковий номер 361242526599) був зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100141478 від 23.09.2008 року.

Судами вірно зазначено, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «СВН-Антарекс» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення судами доводів відповідача на наявність кримінального провадження щодо ОСОБА_4 та невстановлених осіб за вчинення ними фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Техно», оскільки вказане провадження не стосується позивача чи його безпосереднього контрагента ТОВ «СВН-Антарекс», а стосується контрагента позивача в другому ланцюгу господарських взаємовідносин.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на акти, отримані від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС: № 975/2240/36124253 від 02.08.2012 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «СВН-Антарекс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ВИТА-ПЛАСТ», їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року та № 1282/2240/36124253 від 03.09.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СВН-Антарекс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з питань взаємовідносин з контрагентами за період червень 2012 року, в яких зазначається про неможливість фактичного здійснення ТОВ «СВН-Антарекс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Обставини господарської діяльності ТОВ «СВН-Антарекс» та його взаємовідносини з ТОВ «Електрична рушійна сила 2» у вказаномих актах не досліджувались.

Якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності чи мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0003052240 та № 0003062240 від 30.04.2013 року, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, виходячи з приписів ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі № 826/6870/13-а залишити без змін.

Поновити виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі № 826/6870/13-а в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» судових витрат у розмірі 2 294,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак