Рішення

від 03.06.2009 по справі 23/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/114

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.06.09 р.                                                                                                       Справа № 23/114                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Єдина Торгова Система - Київ”              м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”СПС БУД” м. Донецьк  

про стягнення 24 686, 93 грн.          

Суддя              Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Михайлов В.О. - директор

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні,  яке відбулось 28.05.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 03.06.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Єдина Торгова Система - Київ”              м. Київ, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю ”СПС БУД” м. Донецьк, 14 399, 93 грн. боргу, 1 361, 25 грн. річних та                   8 925, 75 грн. інфляційних.

 В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          укладення з відповідачем  договору № 79 від 23.11.2005р., за умовами якого позивач на підставі видаткових накладних № РН-0019045 від 19.04.2006р. та № РН-0014083 від 14.08.2006р. поставив  відповідачу продукцію на загальну суму 16 843, 99 грн.;  

-          довіреності серії ЯЛП № 783971 від 19.04.2006р. та серії ЯЛП № 783998 від 14.08.2006р., за якими відповідач отримав продукцію;   

-          виставлення відповідачу рахунків-фактур № СФ-0019045 від 19.04.2006р. та                     № СФ-0014083 від 14.08.2006р. на оплату продукції;

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 79 від 23.11.2005р. щодо оплати вартості отриманої хімічної продукції (ним лише частково в сумі                        2 444, 06 грн. оплачена накладна № РН-0019045), внаслідок чого утворився борг в сумі 14 399, 93 грн.;

-          направлення на адресу відповідача вимоги № 12022 від 12.02.2009р. про оплату вищевказаної суми боргу;    

-          нарахування відповідачу на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 1 361, 25 грн. річних та 8 925, 75 грн. інфляційних;   

-          ст.ст. 264, 525, 526, 530, 536, 611, 625, 629, 631, 692 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).  

  Відповідач письмового відзиву на позов не надав, але в судовому засіданні 28.05.2009р. визнав позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 14 399, 93 грн. (вказане зафіксовано в протоколі судового засідання від 28.05.2009р.).

  Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір № 79 від 23.11.2005р., за умовами якого продавець  (позивач) зобов'язався передати у власність покупця хімічну продукцію, що є сировиною для виробництва сухих будівельних сумішей, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити цю продукцію (п.1.1.). Відповідно до п.1.2. договору передача товару за договором за цінами, у терміни, номенклатурою та у кількості здійснюється відповідно до специфікацій до цього договору на кожне окреме постачання, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що доставка товару до складу покупця здійснюється силами, транспортом і за рахунок покупця зі складу продавця за адресою: м. Київ,           вул. В.Сосюри, 68. Загальна вартість договору складає 600 000 грн., у т.ч. ПДВ 20%  і може змінюватись за узгодженням сторін (п.2.1., п.2.2.).  Відповідно до п.8.5. договір № 79 діє до 31.12.2006р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач без заперечень отримав від позивача товар на загальну суму 16 843, 99 грн., що підтверджується видатковими накладними                      № РН-0019045 від 19.04.2006р., № РН-0014083 від 14.08.2006р. та довіреностями серії             ЯЛП № 783971 від 19.04.2006р. і серії ЯЛП № 783998 від 14.08.2006р. Вказані видаткові накладні містять посилання на рахунок-фактуру № СФ-0019405 від 19.04.2006р. та рахунок-фактуру № СФ-0014083 від 14.08.2006р., які долучені до матеріалів справи.      

Пунктом 5.2. договору закріплено, що оплата за товар, що поставляється, виконується покупцем з розрахунку 100% вартості постачання не пізніше 1-го банківського дня до моменту відвантаження товару зі складу продавця, або в терміни, що обумовлені сторонами в специфікаціях на кожне поточне постачання.

В судовому засіданні 28.05.2009р. представник позивача пояснив суду, що специфікацій до договору № 79 на кожне окреме постачання, як передбачено п.1.2., між сторонами не укладалось (вказане зафіксовано в протоколі судового засідання). Представник відповідача в цьому ж засіданні зазначив, що рахунки № СФ-0019405 від 19.04.2006р. та № СФ-0014083 від 14.08.2006р. відповідач отримував, але конкретної дати їх отримання не пам'ятає. Позивач також не надав доказів вручення відповідних рахунків відповідачу.      

Враховуючи, що за умовами договору сторони передбачили 100% попередню оплату за товар, вищевказані рахунки-фактури на оплату товару датовані тією ж датою, що і накладні, за якими відбулась поставка, суд робить висновок, що фактично сторони змінили умови договору стосовно оплати продукції і строк розрахунків за поставлений товар не визначили.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач зазначив, що відповідачем лише частково в сумі 2 444, 06 грн.  оплачена видаткова накладна № РН-0019045 від 19.04.2006р., а накладна № РН-0014083 від 14.08.2006р.      не оплачена повністю. Таким чином, сума боргу відповідача за отриманий ним товар становить 14 399, 93 грн.  

Посилання відповідача на те, що позивач нібито винен йому 6 840 грн., суд до уваги не приймає, оскільки відповідачем не подано доказів домовленості сторін про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України та первинних документів, які б підтверджували вказану суму.      

На адресу відповідача позивач направив вимогу № 12022 від 12.02.2009р.  про оплату суми боргу в розмірі 14 399, 93 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 13.02.2009р. та описом вкладення в цінний лист. Отже, з урахуванням положень ч.2 ст. 530 ЦК України та строку поштового пробігу, відповідач повинен був оплатити суму боргу в розмірі                 14 399, 93 грн. до 23.02.2009р. включно. У встановлений строк вищевказана сума боргу відповідачем оплачена не була.  Доказів оплати цієї суми боргу під час розгляду справи також не подано. В судовому засіданні 28.05.2009р. представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 14 399, 93 грн. У зв'язку з цим суд стягує з відповідача на користь позивача вищевказану суму боргу.  

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,  якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної статті позивач нарахував відповідачу 8 925, 75 грн. інфляційних та 1 361, 25 грн. річних. Враховуючи, що право на вимогу щодо стягнення інфляційних та річних виникло у позивача лише 24.02.2009р., суд стягує з відповідача на користь позивача  лише 85, 22 грн. річних за період з 24.02.2009р. по 06.05.2009р. та 201, 6 грн. інфляційних за березень 2009р. В решті вимог щодо стягнення річних та інфляційних суд позивачу у позові відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                            В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”СПС БУД” (м. Донецьк, вул. Заварзіна, 1-б, р/р 26000038003700 у АКІБ ”Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005,                   ЄДРПОУ 33793304)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Єдина Торгова Система - Київ” (м. Київ, вул. Сосюри, 68, р/р 2600159804 у ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, ЄДРПОУ 32959643) - 14 399 грн. 93 коп. боргу, 85 грн. 22 коп. річних,              201 грн. 60 коп. інфляційних, 146 грн. 87 коп. витрат на сплату держмита та 185 грн. 91 коп.  коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       В решті вимог позивачу у позові відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.  

               Суддя                                                                                                            Забарющий М.І.