Рішення

від 01.04.2014 по справі 7/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/283 01.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Інфотехнологій»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 750 273,90 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Мельник Н.В.- довіреність б/н від 04.02.2014 року;

від відповідача: Пономаренко М.А. - довіреність б/н від 02.01.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" звернулось (первісний позивач) до Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 750 273,90 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води згідно умов Договору № 430090 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.02.2002 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 750 273,90 грн. - основного боргу, 7 502,74 грн. - витрат із сплати державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 27.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 25.05.2009 року.

У судовому засіданні 25.05.2009 року оголошено перерву до 15.06.2009 року.

У судовому засіданні 15.06.2009 року оголошено перерву до 09.07.2009 року.

Як встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643. Зазначена постанова залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року по справі № 22-а 14381/08.

Статтею 7 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 цього Закону передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Таким чином, судом встановлено, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими встановлені тарифи на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг, в судовому порядку визнані протиправними та скасовані.

Проте Постанова Окружного адміністративного суду від 24.01.2008 року та Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року оскаржені до Вищого адміністративного суду України.

У зв'язку з вище викладеним, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2009 року зупинено провадження у справі № 7/283 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/131 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

14.03.2014 року через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" надійшла заява про заміну сторони у справі - позивача її правонаступником.

Як вбачається з поданої заяви, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2012 року № К/9991/33592/12 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643 без змін.

В свою чергу ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року у справі № 2а-376/ 11 апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2011 року, якою залишено без розгляду адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643 без змін.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 17.03.2014 року поновлено провадження у справі 7/283 та розгляд справи та заяви призначено на 01.04.2014 року.

В судовому засіданні 01.04.2014 року встановлено, що 28.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» (попередня назва Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль») та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» укладено договір факторингу № 28/09/12, а 04.10.2012 року Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (фактор) укладено договір факторингу № 04/10/12, згідно з якими право вимоги, серед іншого, за зобов'язанням, що виникло за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.02.2002 року № 430090, укладеного між позивачем та відповідачем, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Інфотехнологій» (новий позивач).

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку про заміну позивача у справі його правонаступником, а саме: з Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" на Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (01054, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ТУРГЕНЄВСЬКА, будинок 22, код ЄДРПОУ 32531966).

В судовому засіданні 01.04.2014 року представник позивача надав довідку про залишкову суму боргу, згідно якої відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 335 841,14 грн.

В судовому засіданні 01.04.2014 року представник відповідача надав суду копії виписок з банку на підтвердження факту здійснення оплати заборгованості за Договором № 430090 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.02.2002 року.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2014 року уточнені позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача на його користь 335 841,14 грн.

В судовому засіданні 01.04.2014 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 01.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2002 року між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан ПАуер» (перейменовано в Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль", що в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Екостандарт», далі по тексту - енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено Договір №430090 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1 Договору) енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність Покупцю «товар» - теплову енергію у вигляді гарячої водив період з 01.02.2002 року по 01.02.2003 року.

Згідно з п. 1.2. Договору Покупець зобов'язується прийняти «товар» та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 6.3. Договору всі розрахунки по цьому «Договору» виконуються на підставі рахунків, які «Покупець» отримує від «Енергопостачальної організації», виключно у грошовій формі(Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.97 р. № 487) за винятком випадків, передбачених чинним Законодавством України.

Згідно з п. 6.4. Договору «Покупець» щомісяця з 12 по 14 число отримує в «Енергопостачальній організації» оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табулеграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту «Покупець» повертає в «Енергопостачальну організацію» не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 6.5. Договору «Покупець» самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Даний договір укладений на термін з 01.02.2002 року до 01.02.2003 року і вважається продовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо Покупець до 1 серпня поточного року узгодить з Енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період. В частині розрахунків дія Договору триває до повного їх завершення (п. 10.1. Договору).

Суду не надано жодних доказів припинення дії Договору у встановленому законом чи договором порядку.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої теплової енергії, відповідно до умов Договору, у останнього за період з листопада 2008 року по січень 2009 року (спірний період) перед позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Інфотехнологій», як процесуальний правонаступник позивача) виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 750 273,90 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду підписані між сторонами акти звірки взаєморозрахунків (акти звірки), на підтвердження іншого суд не надано жодних доказів.

Суд зазначає, що предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 750 273,90 грн. за період з листопада 2008 року по січень 2009 року, заяв про уточнення (збільшення) періоду за який обчислюється заборгованість і суми заборгованості суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставляв споживачу теплову енергію згідно умов Договору, а відповідач в супереч умовам Договору не сплатив вартість спожитої теплової енергії за період з листопада 2008 року по січень 2009 року.

В судовому засіданні 01.04.2014 року представник відповідача зазначив про сплату основного боргу в розмірі 548 000,00 грн., на підтвердження чого відповідач надав суду виписки з банку про сплату суми заборгованості за Договором в розмірі 548 000,00 грн.

В судовому засіданні 01.04.2014 року представник позивача надав довідку про залишкову суму боргу, згідно якої відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 335 841,14 грн., однак вказана сума не підтверджується документально, так як відповідачем надані суду докази про сплату 548 000,00 грн. від суми заборгованості яка є предметом спору в розмірі 750 273,90 грн. (750 273,90 грн. - 548 000,00 грн. = 202 273,90 грн.).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд дійшов висновку що частину основний борг в розмірі 548 000,00 грн. було сплачено відповідачем, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 548 000,100 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що (уточнені) позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 335 841,14 грн. - основного боргу, підлягають частковому задоволенню в розмірі 202 273,90 грн. (750 273,90 грн. предмет спору - 548 000,00 грн. сплачено = 202 273,90 грн. заборгованість).

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85, ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 548 000 (п'ятсот сорок вісім тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» (01054, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ТУРГЕНЄВСЬКА, будинок 22, код ЄДРПОУ 32531966) 202 273 (двісті дві тисяч двісті сімдесят три) грн. 90 коп. - основного боргу, 4 518 (чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 83 коп. - державного мита, 71 (сімдесят одну) грн. 07 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 04.04.2014 року.