ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2015 року м. Київ К/9991/35870/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
на постанову Господарського суду Рівненської області від 01.10.2007
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012
у справі № 7/283
за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан»,
2. Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»
про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення в дохід держави продукції грн., -
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС звернувся до суду з позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань згідно з договорами від 29.07.2005 № 1/2907, № 2/2907 та № 3/2907 та стягнення на користь держави 29 метричних тонн ядра горіху грецького в сумі 1 млн. 500 тис. грн., 350 метричних тонн плодів люпину в сумі 1 млн. 389,5 тис. грн., 700 метричних тонн насіння гірчиці жовтої в сумі 2192,4 тис. грн., отриманих за нікчемними правочинами.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 01.10.2007 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012 скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання господарського зобов'язання недійсним, провадження у справі в цій частині закрито. У решті постанову Господарського суду Рівненської області від 01.10.2007 залишено без змін.
ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: ст. 207 Господарського кодексу України , п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 198/97-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Між ТОВ «Стан» та АВКТ відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика» укладено договори купівлі-продажу від 29.07.2005 № 1/2907, № 2/2907 та № 3/2907.
Згідно з умовами вказаних договорів ТОВ «Стан» зобов'язалось поставити на користь АВКТ відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика» товар в загальній сумі 5081,9 тис. грн., в т.ч.: 29 метричних тонн ядра горіху грецького в сумі 1 млн. 500 тис. грн., 350 метричних тонн плодів люпину в сумі 1 млн. 389,5 тис. грн., 700 метричних тонн насіння гірчиці жовтої в сумі 2192,4 тис. грн.
Господарські операції оформлені видатковими та податковими накладними від 29.07.2005.
Податковим органом за період з 01.10.2004 по 01.01.2006 не встановлено порушень щодо правильності визначення та повноти сплати ТОВ «Стан» податку на додану вартість від операцій здійснених в межах сільськогосподарської діяльності. Згідно з актом перевірки від 28.04.2006 № 2338/23-20/30709581 відповідач у встановлені строку здійснював перерахування коштів з податку на додану вартість на спецрахунок для акумуляції цього податку, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271.
Податкові зобов'язання позивачу податковим органом не визначалися.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Органи державної податкової служби могли звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог про визнання господарських зобов'язань за договорами недійсними.
Необхідними умовами для визнання недійсним договору є його укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання протиправних наслідків.
ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС обґрунтувала позов тим, що ТОВ «Стан» у скороченій декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року відобразило показники за операціями з вирощування горіху грецького, люпину та гірчиці жовтої, утім згідно з даними управління агропромислового розвитку Вознесенської райдержадміністрації та Новосілківської і Прибужанської сільських рад вказаних сільськогосподарських культур ТОВ «Стан» не вирощувало.
Суд касаційної інстанції зазначає, що висновки про нереальний характер господарських операцій з поставки платником податків товарів (робіт, послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.
Судами попередніх інстанцій надано оцінку листам управління агропромислового розвитку Вознесенської райдержадміністрації та Новосілківської і Прибужанської сільських рад з інформацією про те, що ТОВ «Стан» не вирощувало певних сільськогосподарських культур, в результаті якої суд дійшов висновку про те, що ці листи не можуть підтверджувати обставини щодо фактичного вирощування сільськогосподарських культур сільськогосподарським підприємством, оскільки останнє не звітує перед цими установами про посів та урожайність всіх своїх сільськогосподарських культур.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що статистичні дані, на які посилається у листі управління агропромислового розвитку Вознесенської райдержадміністрації були скориговані ТОВ «Стан» з посиланням на виявлену помилку і виправлені дані товариства внесені у звіт Головним управлінням статистики у Миколаївській області.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованих висновків про недоведеність позивачами наявності у ТОВ «Стан» умислу на вчинення договору, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства.
Окрім того, встановлені ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України адміністративно-господарські конфіскаційні санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу , - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, закінчення будь-якого із вказаних строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
Виходячи зі встановлених судами на підставі реєстрів виданих та отриманих видаткових документів обставин щодо виконання сторонами господарських зобов'язань у 2005 році, позов про стягнення коштів у порядку, визначеному частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України , не міг бути задоволеним з тих підстав, що річний строк для застосування таких санкцій, перебіг якого розпочинається з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, на час звернення до суду з позовом (липень 2007) закінчився.
Враховуючи, наведене, діючи в межах перегляду касаційної скарги, встановлених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій вважає за правильне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 01.10.2007 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 09.11.2015 |
Оприлюднено | 03.12.2015 |
Номер документу | 53972069 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Пилипчук Н.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні