Рішення

від 07.04.2014 по справі 910/1462/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1462/13 07.04.14

За позовом Приватного підприємства "ТРВ-Сервіс"

до Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: Київська міська рада

про стягнення заборгованості в сумі 130282,34 грн.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Ващенко Т.М.

Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Положенцева Т.В. за довіреністю № б/н від 29.08.2013 р.

від відповідача: Ковзун Є.К. за довіреністю б/н від 04.06.2013 р.

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Мордалевич І.І. за довіреністю № 225-КР-253 від 02.04.2014 р.

Обставини справи:

В січні 2013 р. Приватне підприємство "ТРВ-Сервіс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору № 60 від 14.05.2009 р., укладеного між позивачем та Управлінням освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації (правонаступником якого є відповідач), відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання з оплати виконаних за договором робіт, яке перейшло до відповідача як до правонаступника з бюджетних зобов'язань Управління освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації згідно з рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 р. № 573/5385 "Про бюджет міста Києва на 2011 рік", а тому позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просив стягнути з відповідача 101960,40 грн. основного боргу, 5176,93 грн. пені, 9176,43 грн. 3% річних та 13968,58 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 р. (суддя Ониськів О.М.) порушено провадження у справі № 910/1462/13 та призначено справу до розгляду на 11.02.2013 р.

Ухвалою суду Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. залучено до участі у справі Головне управління Державного казначейства України у місті Києві в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 залучено до участі у справі Київську міську раду в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року по справі № 910/1462/13 (колегія суддів: Ониськів О.М. - головуючий суддя, судді Капцова Т.П., Марченко О.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Приватного підприємства "ТРВ-Сервіс" 101960,40 грн. основного боргу, 5715,37 грн. 3% річних, 2440,74 грн. інфляційних втрат та 2202,33 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

01.07.2013 р. Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/1462/13 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/1462/13 (повне рішення складено 17.06.2013 р.), який був виконаний у примусовому порядку в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року по справі № 910/1462/13 (колегія суддів: Рябуха В.І. - головуючий суддя, судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.) апеляційну скаргу Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. у справі № 910/1462/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. по справі № 910/1462/13 (колегія суддів: Акулова Н.І. - головуючий суддя, судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В.) касаційну скаргу Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі №910/1462/13 скасовано, справу № 910/1462/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/1214 від 11.12.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/1462/13.

В порядку статті 2-1 ГПК України справу № 910/1462/13 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2013 р. справу № 910/1462/13 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 20.01.2014 р. об 11:40 год.

24.12.2013 р. через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшли пояснення у справі, відповідно до яких представник третьої особи-1 повідомив, що Головним управлінням Державного казначейства України у місті Києві вже були надані всі наявні у нього пояснення, що стосуються даної справи, а також просив суд слухати справу за його відсутності та надіслати рішення суду по справі № 910/1462/13 поштою.

В судове засідання, призначене на 20.01.2014 р., представники позивача та третьої особи-2 з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене 20.01.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.12.2013 р. не виконав.

Представник третьої особи-1 в судове засідання, призначене на 20.01.2014 р., не з'явився, але повідомив про причини неявки.

В судовому засіданні, призначеному на 20.01.2014 р., представник позивача подав власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору. Письмове підтвердження долучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представники позивача та третьої особи-2 в судовому засіданні, призначеному на 20.01.2014 р., подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 17.02.2014 р. о 10:00 год.

23.01.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява, відповідно до якої відповідач просив суд направляти всі процесуальні документи за адресою: 04071, м. Київ, вул. Введенська, 35.

14.02.2014 р. через відділ діловодства суду від представника третьої особи-2 надійшли пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2013 р. В якості додатків до пояснень представник третьої особи-2 надав суду виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №868368 та довідку АБ № 638124 з ЄДРПОУ стосовно третьої особи-2.

В судове засідання, призначене на 17.02.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник третьої особи-1 в судове засідання, призначене на 17.02.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи-2 в судове засідання, призначене на 17.02.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні, призначеному на 17.02.2014 р., представник позивача подав пояснення у справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. В якості додатків до пояснень представник позивача надав копії кошторисів на кожний об'єкт, який зазначений у спірних актах приймання виконаних підрядних робіт. Пояснення разом з доданими до них документами залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 17.02.2014 р., подав відзив, в якому зазначив, що Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації є неналежним відповідачем по справі та просив суд залишити позов без задоволення. В якості додатків до відзиву відповідач надав суду копію листа Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва від 12.02.2014 р. № 26-03-10/130 та копію витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 974366 стосовно відповідача. Відзив долучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 17.02.2014 р., представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 17.02.2014 р. в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 17.02.2014 р. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 17.02.2014 р. в судовому засіданні.

Враховуючи складність справи та положення ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 910/1462/13 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. було призначено здійснювати розгляд справи № 910/1462/13 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 910/1462/13 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. справу № 910/1462/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Полякова К.В., розгляд справи призначено на 17.03.2014 р. об 11:30 год.

20.02.2014 р. представник відповідача подав через відділ діловодства суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

В судове засідання, призначене на 17.03.2014 р., з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-2.

Представник третьої особи-1 в судове засідання, призначене на 17.03.2014 р., не з'явився, разом з тим у поданих через відділ діловодства суду 24.12.2013 р. поясненнях наявне клопотання представника третьої особи-1 про слухання справи без його участі.

В судовому засіданні 17.03.2014 р. судом встановлено, що вірним повним найменуванням третьої особи-1 є Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, яке згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 р. № 651 "Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби" є правонаступником прав та обов'язків Головного управління Державного казначейства України у м. Києві.

В судовому засіданні, призначеному на 17.03.2014 р., представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 17.02.2014 р. в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 17.03.2014 р. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 17.02.2014 р. в судовому засіданні.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні, призначеному на 17.03.2014 р., надав усні заперечення проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи відкладено на 07.04.2014 об 11:40 год.

В судове засідання, призначене на 17.04.2014 р., з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-2.

Представник третьої особи-1 в судове засідання, призначене на 17.04.2014 р., не з'явився, разом з тим у поданих через відділ діловодства суду 24.12.2013 р. поясненнях наявне клопотання представника третьої особи-1 про слухання справи без його участі.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.04.2014 р. без участі представника третьої особи-1, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 17.04.2014 р. представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав повністю.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні 17.04.2014 р. усно заперечували проти задоволення позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.04.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-2, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ТРВ-Сервіс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач) про стягнення 130282,34 грн. заборгованості за Договором № 60 від 14.05.2009 р., з яких: 101960,40 грн. основного боргу, 5176,93 грн. пені, 9176,43 грн. 3% річних та 13968,58 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та Управлінням освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації (правонаступником якого є відповідач) Договору № 60 від 14.05.2009 р. відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, зобов'язання з оплати яких перейшло до відповідача як до правонаступника з бюджетних зобов'язань згідно з рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 р. № 573/5385 "Про бюджет міста Києва на 2011 рік" - Управління освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року по справі № 910/1462/13, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року по справі № 910/1462/13, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Приватного підприємства "ТРВ-Сервіс" 101960,40 грн. основного боргу, 5715,37 грн. 3% річних, 2440,74 грн. інфляційних втрат та 2202,33 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зазначені судові акти мотивовані тим, що зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за Договором № 60 від 14.05.2009 року є бюджетним, правонаступником такого бюджетного зобов'язання є Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, отже у відповідача виник обов'язок сплатити заборгованість в розмірі 101960,40 грн., а також за прострочення виконання спірного грошового зобов'язання 5715,37 грн. 3% річних, 2440,74 грн. інфляційних втрат; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені було відмовлено, оскільки договором не передбачено відповідальності у вигляді сплати пені за порушення умов договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. по справі № 910/1462/13 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі №910/1462/13 скасовано, справу № 910/1462/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

У вищенаведеній постанові Вищий господарський суд України не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважав, що:

- суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки пункту 4.1. договору, відповідно до якого обов'язки виконавця за договором вважаються виконаними після підписання сторонами кошторису на кожен об'єкт; пункту 3.1. договору, відповідно до якого сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України за фактом виконання. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

- судами попередніх інстанцій не встановлено, чи підписано сторонами кошторис на кожен об'єкт; чи було прийнято розпорядником бюджетних коштів рішення про оплату наданих послуг в сумі 159 800,00 грн. (сума договору) та чи подавалося доручення на здійснення платежу до органу Державного казначейства України; чи була затримка бюджетного фінансування для здійснення розрахунку за надані послуги, чи була отримана замовником фінансування на свій реєстраційний рахунок сума 159 800,00 грн. (сума договору); на підставі чого судами встановлена відсутність бюджетних коштів.

- суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що з постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі №11/446 вбачається, що відповідно до укладеного між сторонами договору, передбачений інший порядок розрахунків, ніж визначений у Договорі № 60 від 14.05.2009 р., укладеному між сторонами у даній справі; із постанови Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року №15/5027/715/2011 вбачається, що між сторонами укладено інший вид договору, ніж у даній справі.

Крім того, суд касаційної інстанції не погодився з висновком судів попередніх інстанцій відносно того, що за вимогою позивача вих. № 37 від 08.02.2011 року строк оплати відповідачем робіт відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України настав 18.02.2012 року, а відповідно трьохрічний строк позовної давності для пред'явлення вимоги про сплату заборгованості за виконані роботи спливає 18.02.2015 року. При цьому суд касаційної інстанції виходив з норм статті 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає виконання обов'язку боржником у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовЧязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, новий розгляд справи № 910/1462/13 здійснювався з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. по справі № 910/1462/13.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При новому розгляді справи № 910/1462/13 позивач надав суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. по справі № 910/1462/13. В якості додатків до пояснень представник позивача надав копії кошторисів (а.с. 36-149 т. 3) на кожний об'єкт, який зазначений у спірних актах приймання виконаних підрядних робіт.

Стосовно складання кошторису на кожен об'єкт позивач зазначив, що беззаперечним доказом їх складання є те, що в кожному акті приймання виконаних підрядних робіт, який підписаний сторонами, в тому числі замовником, є посилання на кошторис, що відповідає об'єкту, зазначеному в акті, до того ж зміст кошторисів та актів відносно кожного об'єкта свідчить про повну відповідність переліку та вартості виконаних робіт на відповідному об'єкті.

Таким чином, враховуючи п. 4.1 Договору, позивач вважає, що у нього наявні всі підстави стверджувати про повне виконання ним своїх обов'язків за Договором.

Щодо прийняття розпорядником бюджетних коштів рішення про оплату наданих послуг та подання доручення на здійснення платежу до органу Державного казначейства України, позивач з посиланням на п. 2.2 та п. 2.8 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України (в редакції, що діяла на момент укладення Договору) зазначив, що обов'язок з реєстрації бюджетного зобов'язання за спірним договором покладався на ліквідоване Управління Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, а доказ відповідної реєстрації знаходиться у відповідача, як правонаступника Управління освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, оскільки, саме на його екземплярі договору міститься відмітка казначейства: "зареєстровано та взято на облік".

Позивач підкреслив, що факт реєстрації бюджетного зобов'язання за Договором в органі Держказначейства підтверджується письмовими поясненнями Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 05-12/1525-6497 від 27.05.2013 року, що містяться в матеріалах справи (а.с. 31 т. 2), в яких останнє зазначило, що бюджетні зобов'язання за спірним Договором № 60 від 14.05.2009 року були зареєстровані 21.05.2009 року у повному обсязі; а також, що за вказаним спірнім договором було проведено часткову оплату на суму 39342,00 грн. згідно з актами № 10/09 від 02.10.2009 року та № 09/09 від 02.10.2009 року. Позивач також вказав, що зазначене підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 26 жовтня 2009 року, що міститься в матеріалах справи (а.с. 233 т. 1), з якої вбачається, що 26 жовтня 2009 року на виконання спірного договору ліквідоване Управління Подільської районної у м. Києві державної адміністрації сплатило позивачу 39342,00 грн., що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про відсутність реєстрації бюджетного зобов'язання, оскільки вказана трансакція коштів була б неможливою без реєстрації бюджетного зобов'язання за Договором № 60 від 14.05.2009 року в органі Держказначейства, а саме в ГУ ДКСУ у м. Києві.

Щодо наявності чи відсутності затримки державного фінансування, а також отримання замовником фінансування на свій реєстраційний рахунок коштів в сумі договору, то позивач зазначив, що такі відомості йому не відомі, оскільки він не є розпорядником бюджетних коштів і не має жодних правовідносин з органами Держказначейства.

Позивач також вважає, що оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження факту затримки фінансування, то такий факт не може вважатися доведеним.

Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач), як законний користувач майна, що було закріплено за Управлінням освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, є його правонаступником, а отже - боржником по відношенню до позивача, згідно умов Договору.

Також, спростовуючи доводи відповідача про те, що ПП "ТРВ-Сервіс" не зверталось до ліквідаційної комісії контрагента за Договором та що передана ліквідованим управлінням освіти кредиторська заборгованість перед позивачем була погашена 05.03.2012 року, позивач зазначив, що з відповідною вимогою (претензією) позивач звернувся 08.02.2011 року, а погашення кредиторської заборгованості стосувалося інших правочинів, які не мають відношення до предмету спору у даній справі.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

В той же час, відповідач не погодився з позовними вимогами, оскільки вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

При новому розгляді справи № 910/1462/13 відповідач надав суду відзив у справі з урахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. по справі № 910/1462/13, відповідно до якого вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ідентифікаційний код 37393777, як структурний підрозділ райдержадміністрації, що має статус юридичної особи, створене на підставі розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 грудня 2011 року № 2 і внесено до Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України 18 січня 2011 року. Відповідно до вказаного вище розпорядження, а також Положення про управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації не є правонаступником ліквідованого Управління освіти виконавчого органу Подільської районної у м. Києві ради (Подільської районної у м. Києві державної адміністрації) ідентифікаційний код 26124567.

Відповідно до п. 40 рішення Київської міської ради від 30.12.2010 року № 573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» управління освіти є правонаступником тільки прав та зобов'язань за бюджетними зобов'язаннями, які згідно ст. ст. 43, 48 Бюджетного кодексу України взяті на облік у Державній казначейській службі України.

Договір № 60 від 14.05.2009 року укладений ліквідованим управлінням освіти, код 26124567, і роботи за цим договором проводилися у другому півріччі 2009 року відповідно до спірних актів приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 рік. Однак, як зазначив відповідач, при передачі справ (документів) новоствореному управлінню освіти по кредиторській заборгованості цей договір та акти приймання виконаних підрядних робіт, а також узгоджені кошториси по кожному об'єкту, ліквідоване управління освіти не передало.

Відповідач також зазначив, що згідно пояснень Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 05-12/1525-6497 від 27.05.2013 року підтверджується, що зареєстрованих та не оплачених фінансових бюджетних зобов'язань на кінець 2009 року по Договору від 14.05.2009 року № 60 не залишилося, що, на думку відповідача, означає відсутність кредиторської заборгованості по спірному договору.

Отже, враховуючи відсутність кредиторської заборгованості на обліку в органах Державної казначейської служби України в м. Києві, відповідач (новостворене управління освіти) не мав правових підстав виконати взяті ліквідованим управлінням освіти бюджетні зобов'язання за Договором від 14.05.2009 року № 60 відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Відповідач також зазначив, що оскільки в 2011 році відповідачу не були передані Договір від 14.05.2009 року № 60, кошториси на кожний об'єкт та акти виконаних робіт, у відповідача відсутня інформація щодо бюджетного фінансування для здійснення розрахунку за послуги, що передбачені Договором від 14.05.2009 року № 60.

Крім того, відповідач надав на підтвердження відсутності бюджетних асигнувань загального фонду по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. № 910/1462/13 лист Державної казначейської служби України Подільського району м. Києва від 12.02.2014 року № 26-03-10/130 (а.с. 153 т. 1), відповідно до якого вбачається, що виконання наказу Господарського суду міста Києва було проведено за рахунок спеціального фонду місцевого бюджету по КФК 070805 - надходження коштів від оренди майна бюджетних установ, а таке, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача бюджетного зобов'язання та бюджетних асигнувань по спірному договору.

Отже, Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації вважає, що воно є неналежним відповідачем за позовом ПП "ТРВ-Сервіс" про сплату заборгованості за надані послуги по Договору від 14.05.2009 року № 60, як правонаступник Управління освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

14.05.2009 року між Управлінням освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації (Замовник) та Приватним підприємством "ТРВ-Сервіс" (Виконавець) укладено Договір № 60 відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання послуг з підготовки закладів освіти до осінньо-зимового періоду за цінами, які зазначені у тендерній пропозиції і у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частино (п.1.1 Договору).

Сума договору складає 159800,00 грн. Остаточна сума визначається за підсумком заявок, оплачених Замовником протягом терміну дії Договору (п.2.1 договору).

Згідно пункту 3.1 Договору встановлено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України за фактом виконання. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Пунктом 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України (у редакції чинній на момент підписання сторонами Договору) визначено, що після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4.1 Договору обов'язки Виконавця за договором вважаються виконаними після підписання сторонами акта здачі-приймання робіт та кошторису на кожен об'єкт.

На виконання умов Договору позивачем виконано підрядні роботи на суму 101960,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) № 866 від 01.10.2009 р., №№ 60, 60/1, 60/2, 60/3, 60/4, 60/5, 60/6, 60/7, 60/8, 60/9, 60/10, 60/11, 60/12, 60/13, 60/14, 60/15, 60/16, 60/17, 60/18, 60/19, 60/20, 60/21, 60/22, 60/23, 60/24, 60/25, 60/26, 60/28, 60/29, 60/30, 60/31, 60/32, 60/33, 60/34, 60/35 та 60/36 від 18.11.2009 р. (а.с. 15-90 т. 1) (надалі - акти приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін Договору. При цьому, вищезазначені Акти приймання виконаних підрядних робіт Управлінням освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації (Замовником) підписані без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості.

Виконання позивачем спірних підрядних робіт на загальну суму 101960,40 грн. також підтверджується наявними в матеріалах справи кошторисами на кожний об'єкт, на якому позивач виконував роботи на підставі Договору (а.с. 36-149 т. 3). При цьому судом досліджено, що в кожному акті приймання виконаних підрядних робіт, який підписаний сторонами, зокрема, Замовником, є посилання на кошторис, що відповідає об'єкту, зазначеному в акті, до того ж, зміст кошторисів та актів відносно кожного об'єкта свідчить про повну відповідність переліку та вартості виконаних робіт на відповідному об'єкті.

Як зазначає позивач, виконані ним підрядні роботи за Договором на суму 101960,40 грн. Замовником не оплачені.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4 рішення Київської міської ради від 09.09.2010 р. № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" припинено з 31.10.2010 р. шляхом ліквідації виконавчих органів районних в місті Києві рад, зокрема, Подільську районну у м. Києві державну адміністрацію.

Відповідно до повідомлення державного реєстратора (а.с. 206 т.1) вбачається, що 17.02.2012 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Управління освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації.

Пунктом 40 рішення Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 "Про бюджет міста Києва на 2011 рік", встановлено, що з метою забезпечення сталого фінансування та виконання бюджетних зобов'язань, взятих виконавчими органами районних в місті Києві рад (районними в місті Києві державними адміністраціями), їх структурними підрозділами, що ліквідуються згідно з рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 р. № 7/4819, встановлено, що районні в місті Києві державні адміністрації та їх структурні підрозділи , яким передаються функції ліквідованих виконавчих органів районних в місті Києві рад, є правонаступниками прав та обов'язків за бюджетними зобов'язаннями тих виконавчих органів районних в місті Києві рад (районних в місті Києві державних адміністрацій), їх структурних підрозділів, функції яких їм передаються згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.12.2010 р. № 1057 "Про затвердження рекомендаційного переліку управлінь, відділів, інших структурних підрозділів та граничної чисельності працівників районних в місті Києві державних адміністрацій" та положеннями про ці управління та відділи, затвердженими в установленому порядку.

На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.12.2010 р. № 1057 "Про затвердження рекомендаційного переліку управлінь, відділів, інших структурних підрозділів та граничної чисельності працівників районних в місті Києві державних адміністрацій", розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.12.2010 № 2 "Про затвердження переліку управлінь, відділів, інших структурних підрозділів та граничної чисельності працівників Подільської районної в місті Києві державної адміністрації" було затверджено структуру Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема, структурним підрозділом якої є Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач).

Положенням про Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що відповідач є структурним підрозділом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Разом з тим, судом встановлено, що 18.01.2011 р. було проведено державну реєстрацію Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач), що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 602300 (а.с. 185 т. 1), довідкою АБ № 629248 з ЄДРПОУ (а.с. 186 т. 1) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 424824 (а.с. 187-188 т. 1).

Суд відхиляє заперечення відповідача проти позовних вимог, зокрема, з тих підстав, що він не є правонаступником Управлінням освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, оскільки згідно з п. 40 рішення Київської міської ради від 30.12.2010 року № 573/5385 "Про бюджет міста Києва на 2011 рік" (із змінами, внесеними рішенням Київміськради від 24.02.2011 № 55/5442), передбачено правонаступництво лише за бюджетними зобов'язаннями, а не в цілому прав і зобов'язань ліквідованого Управлінням освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації. При цьому суд виходив з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України (тут і далі - у чинній редакції) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України).

Згідно п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів .

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) (ч. 5 ст. 48 Бюджетного кодексу України).

Частиною 1 статті 49 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Згідно частини 2 вищенаведеної статті Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Станом на час укладення спірного Договору діяв Порядок обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України (далі - Порядок), затверджений наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 р. № 136 (даний наказ втратив чинність згідно наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. № 306).

Згідно п. 2.1 Порядку розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), за спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), виходячи з потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів.

Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році.

Згідно п. 2.2 Порядку розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов'язання протягом 7 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (далі - Реєстр) (додаток 1) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів та/або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання.

Факт реєстрації Управлінням освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації бюджетного зобов'язання за Договором № 60 від 14.05.2009 р. підтверджується письмовими поясненнями № 05-12/1525-6497 від 27.05.2013 р. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (а.с. 31 т. 2), в яких зазначено, що "Управлінню освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації у 2009 році були передбачені бюджетні асигнування на взяття бюджетних зобов'язань для виконання робіт до осінньо-зимового періоду . До Управління Державного казначейства України у Подільському районі м. Києва було надано на реєстрацію бюджетних зобов'язань договір від 14.05.2009 р. № 60 (щодо виконання послуг підготовки закладів освіти до осінньо-зимового періоду) та був зареєстрований 21.05.2009 у повному обсязі у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, Порядком обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України … та Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів… За даним договором, 26.20.2009 р. було проведено оплату згідно актів виконаних робіт № 10/09 від 02.10.2009 та № 09/09 від 02.10.2009 на загальну суму 39342,00 грн., зареєстрованих та неоплачених фінансових бюджетних зобов'язань на кінець 2009 р. по цьому договору не залишилось".

Додатково факт реєстрації Управлінням освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації бюджетного зобов'язання за Договором № 60 від 14.05.2009 р. підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 26 жовтня 2009 року, що міститься в матеріалах справи (а.с. 233 т. 1), з якої вбачається, що 26 жовтня 2009 року на виконання спірного договору Управління Подільської районної у м. Києві державної адміністрації сплатило позивачу 39342,00 грн., тоді як вказана трансакція коштів була б неможливою без реєстрації бюджетного зобов'язання за Договором № 60 від 14.05.2009 року в органі Держказначейства.

Отже, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що зобов'язання за Договором № 60 від 14.05.2009 є бюджетним, а правонаступником такого бюджетного зобов'язання є відповідач , а відтак у відповідача виник обов'язок по оплаті заборгованості в сумі 101960,40 грн. за виконані позивачем роботи за вказаним Договором.

При цьому те, що бюджетне зобов'язання за Договором № 60 від 14.05.2009 р. не взято на облік для його оплати саме відповідачем, як правонаступником Замовника (Управління освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації) за вказаним Договором, а також те, що зобов'язання за спірним Договором не передано відповідачу за ліквідаційним балансом Управління освіти Подільської у м. Києві державної адміністрації, не звільняє останнього від обов'язку сплатити за виконані позивачем роботи за Договором № 60 від 14.05.2009 р.

З урахуванням наведеного, також є безпідставним твердження відповідача про відсутність у нього кредиторської заборгованості по спірному Договору, оскільки згідно пояснень Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 05-12/1525-6497 від 27.05.2013 року зазначено, що зареєстрованих та не оплачених фінансових бюджетних зобов'язань на кінець 2009 року по Договору від 14.05.2009 року № 60 не залишилося. Спростовуючи таке твердження відповідача суд зазначає, що в поясненнях Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, на які посилається відповідач, йдеться про відсутність зареєстрованих та не оплачених фінансових бюджетних зобов'язань по Договору від 14.05.2009 року № 60 виключно на кінець 2009 року. Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років , узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів .

Крім того, твердження відповідача про те, що в 2011 році йому не були передані Договір від 14.05.2009 року № 60, кошториси на кожний об'єкт та акти виконаних робіт, а також про відсутність у нього інформації щодо бюджетного фінансування для здійснення розрахунку за виконані за Договором від 14.05.2009 року № 60 роботи, також жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за виконані позивачем роботи за Договором № 60 від 14.05.2009 р.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - Договір) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Аналіз змісту умов Договору № 60 від 14.05.2009 р. свідчить, що за своєю цивільно-правовою прирородою даний договір є договором підряду.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 4.1 Договору обов'язки Виконавця за договором вважаються виконаними після підписання сторонами акта здачі-приймання робіт та кошторису на кожен об'єкт.

Зібрані у справі докази, а саме: кошториси на кожний об'єкт та акти приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками сторін Договору, підтверджують факт виконання позивачем робіт за Договором на загальну суму 101960,40 грн.

Відповідно до умов п. 3.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України за фактом виконання , а також обумовили, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний розрахунок.

Пунктом 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України (у редакції чинній на момент підписання сторонами Договору) визначено, що після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України , якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Оскільки судом було встановлено, що зобов'язання за Договором № 60 від 14.05.2009 р. є бюджетним, а правонаступником такого бюджетного зобов'язання вважається відповідач, а відтак у відповідача виник обов'язок по оплаті заборгованості в сумі 101960,40 грн. за виконані позивачем роботи за вказаним Договором, то саме відповідач мав вжити всіх заходів для належного виконання ним бюджетного забов'язання Управління освіти Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, враховуючи інтереси другої сторони спірного Договору (Приватного підприємства "ТРВ-Сервіс").

В процесі нового розгляду спору у справі № 910/1462/13 судом також з'ясовувалось, чи була затримка бюджетного фінансування для здійснення розрахунку за виконані за Договором роботи, а також, чи було отримано замовником фінансування на свій реєстраційний рахунок коштів в сумі договору (159800,00 грн.). Зокрема, позивач не надав суду відповідну інформацію та докази, оскільки він не є розпорядником бюджетних коштів і не має правовідносин з органами Держказначейства. Відповідач також не надав суду відповідну інформацію та докази, посилаючись при цьому на те, що в 2011 році йому не були передані Договір від 14.05.2009 року № 60, кошториси на кожний об'єкт та акти виконаних робіт, та на відсутність у нього інформації щодо бюджетного фінансування для здійснення розрахунку за Договором від 14.05.2009 року № 60.

Таким чином, матеріали справи не містять ані доказів затримки бюджетного фінансування для здійснення розрахунку за виконані за Договором роботи, ані доказів отримання замовником фінансування на свій реєстраційний рахунок коштів в сумі договору (159800,00 грн.). Тож такі факти не є доведеними, а тому суд приймає до уваги тільки наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для справи.

Разом з тим слід зазначити, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду").

Враховуючи, що зміст першого речення п. 3.1 Договору ("розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України за фактом виконання") фактично свідчить про те, що сторони Договору не встановили строк (термін) виконання замовником обов'язку розрахунку за надані послуги, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з вимогою вих. № 37 від 08.02.2011 р. про сплату заборгованості за виконані роботи в сумі 101960,40 грн. (а.с. 232 т.1), що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 08.02.2011 р. (а.с. 17 т. 2). Однак, відповідач не здійснив оплати виконаних позивачем робіт у сумі 101960,40 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість на суму 101960,40 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, встановлені наказом Міністерства транспорту та зв'язку "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" від 12.12.2007 р. № 1149, вимога позивача повинна була бути отримана відповідачем не пізніше 11.02.2011 р.

Відтак, остаточний строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 101960,40 грн. настав 18.02.2011 р. (семиденний строк від дня пред'явлення вимоги).

Доводи відповідача, викладені в заяві про застосування строку позовної давності № 600 від 24.04.2013 р. (а.с. 15 т. 2) щодо необхідності застосування наслідків пропуску строку позовної давності визнаються судом необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 101960,40 грн. настав 18.02.2011 р., то трьохрічний строк позовної давності для пред'явлення вимоги про сплату заборгованості за виконані роботи спливає 18.02.2014 р., в той час як позивач з даним позовом до суду звернувся 25.01.2013 р., що підтверджується реєстраційним штампом Господарського суду міста Києва № 1462/13 від 25.01.2013 р. на позовній заяві.

Отже, з даним позовом до суду позивач звернувся в межах встановленого трьохрічного строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті виконаних позивачем робіт у розмірі 101960,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5176,93 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт за спірним Договором за період січня 2010 року по червень 2010 року включно.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Суд, дослідивши умови Договору № 60 від 14.05.2009 р., встановив, що його умовами не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт. Судом також встановлено, що обов'язок та умови сплати пені у спірному випадку також не визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 5176,93 грн. пені є безпідставною та необґрунтованою, в зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9176,43 грн. 3% річних та 13968,58 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом вище, остаточний строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 101960,40 грн. настав 18.02.2011 р. , відтак, період прострочення починається з наступного дня - 19.02.2011 р.

Як зазначено у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Оскільки позивач неправильно визначив початок періоду прострочення спірної заборгованості, то суд (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") здійснив перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, встановивши наступне:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 101960.40 19.02.2011 - 31.12.2012 682 3 % 5715.37

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 19.02.2011 - 31.12.2012 101960.40 1.024 2440.74 104401.14

Таким чином, з огляду на здійснений судом перерахунок, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9176,43 грн. грн. 3% річних за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. визнаються судом обґрунтованими, проте підлягають лише частковому задоволенню в сумі 5715,37 грн. за період з 19.02.2011 р. по 31.12.2012 р.

В іншій частині вимог стосовно стягнення 3% річних, зокрема, в сумі 3461,06 грн. (9176,43 грн. - 5715,37 грн. = 3461,06 грн.) позивачу належить відмовити.

З огляду на здійснений судом перерахунок, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13968,58 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. також визнаються судом обґрунтованими, проте підлягають лише частковому задоволенню в сумі 2440,74 грн. за період з 19.02.2011 р. по 31.12.2012 р.

В іншій частині вимог стосовно стягнення інфляційних втрат, зокрема, в сумі 11527,84 грн. (13968,58 грн. - 2440,74 грн. = 11527,84 грн.) позивачу належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за результатами вирішення даного спору та часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 2202,33 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 101960,40 грн. основного боргу, 5715,37 грн. 3% річних, 2440,74 грн. інфляційних нарахувань та 2202,33 грн. судового збору.

При цьому суд вважає за необхідне додатково зазначити, що Господарським судом міста Києва було видано наказ № 910/1462/13 від 01.07.2013 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі № 910/1462/13, яке в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. у даній справі .

Вищенаведений наказ Господарського суду міста Києва № 910/1462/13 від 01.07.2013 р. був виконаний у примусовому порядку в повному обсязі, що підтверджується листом Управління державної казначейської служби України у Подільському р-ні м. Києва від 12.02.2014 р. № 26-03-10/130 (а.с. 153 т. 2).

Втім оскільки наказ Господарського суду міста Києва № 910/1462/13 від 01.07.2013 р. був виданий на виконання рішення суду, яке в подальшому було скасоване, то у суду відсутні підстави вважати, що спірна заборгованість за Договором № 60 від 14.05.2009 року відсутня на момент вирішення спору по суті при новому розгляді справи № 910/1492/13.

Судом також враховано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підставою для повернення судового збору визначено, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 130282,34 грн. сплатив судовий збір в розмірі 2614,76 грн. (платіжне доручення № 408 від 23.11.2012 р. - а.с. 103 т. 1), тоді як належало сплатити судовий збір в розмірі 2605,65 грн. (2 відсотки від ціни позову в розмірі 130282,34 грн.).

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України переплаченої суми судового збору в розмірі 9,11 грн. відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, ч. 1 ст. 111-12, 116 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 1; ідентифікаційний код 37393777), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "ТРВ-Сервіс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 33786538) 101960,40 грн. (сто одну тисячу дев'ятсот шістдесят гривень 40 коп.) основного боргу, 5715,37 грн. (п'ять тисяч сімсот п'ятнадцять гривень 37 коп.) 3% річних, 2440,74 грн. (дві тисячі чотириста сорок гривень 74 коп.) інфляційних втрат, 2202,33 грн. (дві тисячі двісті дві гривні 33 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Приватному підприємству "ТРВ-Сервіс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 33786538) з Державного бюджету України 9,11 грн. (дев'ять гривень 11 коп.) судового збору, перерахованого платіжним дорученням № 408 від 23.11.2012 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.04.2014 р.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Ващенко Т.М.

Полякова К.В.