Постанова

від 31.03.2014 по справі 826/3576/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року 17:05 № 826/3576/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Сергеєв П.О., Лісовський О.П.,

представника відповідача - Титаренко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Транзит» публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Транзит» публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (далі - позивач, ДП «Транзит» ПАТ «НВП «Більшовик») до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2013 року № 0006442208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 697 588,00 грн. та № 0006452208 про збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 295 522,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки, зроблені в акті перевірки стосовно порушень платником податків норм чинного законодавства по взаємовідносинах з контрагентами, які ґрунтуються на неможливості встановлення реальності здійснення господарських операцій з даними підприємствами не відповідають дійсності та є суб'єктивно надуманим припущенням перевіряючих, що не має документального підтвердження.

Позивач вважає, що податковим органом не доведено жодних обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність укладених договорів з контрагентами цілям та завданням діяльності позивача, незвичайності цих договорів для нього, або інших обставин, які окремо, або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю, фіктивністю договорів, відсутністю факту надання послуг, а також того, що вчинення даних договорів не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ДП «Транзит» ПАТ «НВП «Більшовик» зареєстроване Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією 16.02.1998 р. за № 1073 120 0000 016905, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 25401059.

Згідно установчих документів місцезнаходження позивача: 03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд.49/2.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.03.1998 р за № 1153-1 та станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

Згідно свідоцтва № 200037086 від 22.03.2012 р. ДП «Транзит» ПАТ «НВП «Більшовик» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 254010526581).

В період з 28.08.2013 р. по 03.09.2013 р. ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Транзит» ПАТ «НВП «Більшовик» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «Незалежна експертно-промислова група» (код ЄДРПОУ 31608524), ТОВ «Трейдтех» (код ЄДРПОУ 38123948), ТОВ «ЗД Солюшнз» (код ЄДРПОУ 35254514), ТОВ «Спец-маркет» (код ЄДРПОУ 38204141) за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено акт від 10.09.2013 р. № 1235/26-58-22-08-11/25401059 ( далі - акт від 10.09.2013 р.).

Позивач, не погоджуючись із висновками акту від 10.09.2013 р. подав до податкового органу заперечення на акт від 23.09.2013 р. вих № 79.

Рішенням ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.09.2013 р. №9182/10/26-58-22-08-09 висновки акту від 10.09.2013 р. залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

Згідно з висновками, викладеними в акті від 10.09.2013 р. податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 295 522,00 грн., в тому числі, за лютий 2013 року - 1 295 522,00 грн.;

п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 697 588,00 грн., в томі числі, по періодам: за три квартали 2012 року - 110 250,00 грн., за 2012 рік - 1 358 070,00 грн.

На підставі висновків акту від 10.09.2013 р. ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені податкові повідомлення рішення:

від 03.10.2013 р. № 0006442208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 697 588,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 358 070,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 339 518,00 грн.;

від 03.10.2013 р. № 0006452208, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 295 522,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 11.12.2013 р. №7465/10-26-15-10-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 19.02.2014 р. №3176/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Приписами статті 1 Податкового кодексу України, чинного на момент проведення перевірки, визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулював Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VІ.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 295 522,00 грн.

Перевіркою відображених показників відповідачем встановлено, що ДП «Транзит» ПАТ «НВП «Більшовик» включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість (додаток 5 до Декларацій) суми ПДВ сформовані за рахунок ТОВ «Незалежна експертно-промислова група» (код ЄДРПОУ 31608524), ТОВ «Трейдтех» (код ЄДРПОУ 38123948), ТОВ «ЗД Солюшнз» (код ЄДРПОУ 35254514), ТОВ «Спец-маркет» (код ЄДРПОУ 38204141).

Як встановлено судом та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, порушення вимог законодавства та розбіжностей задекларованих показників при здійсненні господарських операцій позивача з ТОВ «ЗД Солюшнз» не перевірялись, негативної інформації щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЗД Солюшнз» від ініціатора перевірки не надходило, а тому податковим органом при визначенні податкових зобов'язань в оскаржуваних рішеннях не враховувались показники по вказаних операціям.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Транзит» ПАТ «НВП «Більшовик» (Замовник), в особі директора Лісовського А.П., та ТОВ «Трейдтех» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_5, укладено договір поставки товару від 05.07.2012 р. №22, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався доставити і передати у власність Замовника продукцію, згідно Специфікації №1 у визначений даним договором термін виготовлену у відповідності до замовлення продукцію, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити вказану продукцію.

Згідно п.2.1 Договору, ціна товару і порядок оплати вказано в специфікації №1 до даного Договору.

Прийняття товару за кількістю та якістю здійснюється на підставі підписаних актів прийому-передачі товару та накладних (п.3.2.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, поставка товару здійснюється транспортом Постачальника на об'єкт Замовника за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 49/2 (склад).

В підтвердження виконання умов даного Договору, позивач надав акт приймання-передачі товару від 05.07.2012 р. №1, відповідно до якого ДП «Транзит» ПАТ «НВП «Більшовик» передано ТОВ «Трейдтех» сировину - заготовка під задній валок до вальців 2130 (1 шт.).

ТОВ «Трейдтех» виписані позивачу податкові та видаткові накладні на загальну суму 382 800,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість 63 800,00 грн.

Суми податку на додану вартість по вище вказаним накладним включені позивачем до податкового кредиту за липень 2012 року.

В той час, згідно акту від 10.09.2013 р., ТОВ «Трейдтех» зареєстроване Шевченківською РДА 27.03.2012 р. за № 1074 102 0000 042125, код ЄДРПОУ - 38123948. Взято на облік у ДПІ у Шевченківському району ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відповідачем отримано від ГУ Міндоходів у м. Києві лист від 22.04.2013 р. №6285/7/22-2-07 разом з протоколом допиту від 11.12.2012 р. директора ТОВ «Трейдтех» ОСОБА_5, відповідно до якого остання пояснила, що наприкінці травня 2012 року їй запропоновано ОСОБА_6 за грошову винагороду підписати деякі папери. На початку червня 2012 року їй зателефонував ОСОБА_6, щоб вона приїхала до Києва підписати знову кілька документів, що вона й зробила за грошову винагороду. У вересні 2012 року від співробітників податкової міліції м. Києва вона дізналась, що являється засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Трейдтех». Однак повідомила, що займатись фінансово-бухгалтерською діяльністю вказаного товариства не мала на меті і навіть не підозрювала, що являється директором товариства, всі документи, які підписувала залишала у ОСОБА_6, який мав розпоряджатись ними на власний розсуд, оскільки жодного відношення до вказаного товариства не мала.

Як вказано в акті від 10.09.2013 р. свідоцтво ТОВ «Трейдтех» про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.04.2012 р. № 200044218 анульоване 28.09.2012 р.

Також, у перевіряємому періоді між позивачем в особі директора Лісовського А.П. (Замовник) та ТОВ «Незалежна Експертно-промислова група», в особі директора ОСОБА_7 (Виконавець) укладено договір від 10.04.2012 р. № 12 про надання інформаційно-консультаційних, юридичних та бухгалтерських послуг, відповідно до якого Замовник дає завдання, а Виконавець зобов'язувався відповідно до завдання Замовника надавати йому за плату інформаційно-консультаційні, юридичні та бухгалтерські послуги шляхом усного чи письмового консультування, юридичного та бухгалтерського забезпечення внутрішньої та зовнішньої економічної діяльності, складання проектів, необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв, надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів Замовника та особистої участі і представництва Замовника в органах податкової та судової влади України.

Згідно п.1.2 Договору, на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику інформаційно-консультаційних, юридичних та бухгалтерських послуг, відповідно до умов цього Договору складається акт прийому-передачі наданих послуг.

Розрахунки за надані по цьому Договору юридичні та бухгалтерські послуги проводяться згідно підписаних між сторонами актів та рахунків, виставлених Виконавцем.

Позивачем на виконання умов Договору надано копії актів виконаних робіт від 16.07.2012 р. № 1, від 02.08.2012 р. № 2, податкові накладні від 16.07.2012 р. № 11, від 02.08.2012 р. № 2 на загальну суму 357 600,00 грн., в тому числі, податку на додану вартість - 59 600,00 грн.

Суми податку на додану вартість по вище вказаним накладним включені позивачем до податкового кредиту за липень, серпень 2012 року.

Розрахунки між сторонами Договору проводились в безготівковій формі, на підставі банківських виписок від 01.08.2012 р. № 122, від 25.07.2012 р. № 116, від 19.07.2012 р. № 115, 02.08.2012 р. № 128.

Між тим, від ГУ Міндоходів у м. Києві відповідачем отримано лист від 22.04.2012 р. та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_7, в якому засвідчено, що громадянин ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в той час, як первинні документи на виконання умов Договору від 10.04.2012 р. № 12 про надання інформаційно-консультаційних, юридичних та бухгалтерських послуг підписані ОСОБА_7 у липні-серпні 2012 року.

Податковим органом також зазначено, що згідно інформаційних баз даних, свідоцтво ТОВ «Незалежна Експертно-промислова група» про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.02.2012 р. № 200026267 скасоване 16.10.2012 р.

Також, між позивачем, в особі директора Лісовського А.П. (Замовник) та ТОВ «Спец-Маркет», в особі директора Гузка В.М. (Виконавець) укладено договір від 05.09.2012 р. № 25 про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язувався виконати послуги у відповідності до замовлень Замовника, а Замовник зобов'язувався оплатити вказані послуги у розмірі, вказаному в даному договорі.

Сума договору складається із сум узгоджених сторонами додатках (п.п.2.2 Договору).

Згідно умов Договору, Замовник приймає роботи по акту прийому-передачі послуг. Виконавець приймає у Замовника прості векселя по акту прийому-передачі векселів. Номінали всіх Замовник визначає самостійно.

ТОВ «Спец-Маркет» на виконання умов Договору виписано позивачу акти виконаних робіт, податкові накладні на загальну суму 7 020 000,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 1 170 000,00 грн.

Суми податку на додану вартість по вище вказаним накладним включені позивачем до податкового кредиту за вересень-листопад 2012 року, січень 2013 року.

Розрахунки між сторонами Договору проводились в безготівковій формі, на підставі банківських виписок.

В той час, відповідно до акту від 10.09.2013 р. вказано, що ТОВ «Спец-Маркет» зареєстроване Шевченківською РДА 11.04.2012 р. № 1074 102 0000 042254, код ЄДРПОУ - 38204141.

Відповідачем отримано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 13.06.2013 р. № 61/2220/38204141 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спец-Маркет» з питань взаємовідносин з контрагентами за період вересень 2012 року по березень 2013 року.

В вказаному акті зафіксовано, що податковим органом встановлено згідно з баз даних «Інформаційно-пошукова система», що станом на дату складання акту стан платника ТОВ «Спец-Маркет» - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Крім того, ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Спец-Маркет», яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, директор та засновник не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Більш того, під час вжиття заходів щодо проведення зустрічної звірки, податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Спец-Маркет» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, також встановлено недотримання вимог цивільного законодавства при вчиненні правочинів.

Суд зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Аналогічні правові норми містяться також у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції (пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях ДП «Транзит» ПАТ «НВП «Більшовик» з ТОВ «Незалежна експертно-промислова група», ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Спец-маркет», що, в свою чергу, свідчить про відсутність реального виконання робіт, надання послуг та укладання угод з метою настання реальних правових наслідків.

Окрім того, в перевіряємий період ДП «Транзит» ПАТ «НВП «Більшовик» за рахунок вищевказаних контрагентів сформовано витрати, що відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

Зокрема, по операціям з ТОВ «Незалежна експертно-промислова група» позивачем сформовані витрати в сумі 298 000,00 грн. та віднесені до декларації з податку на прибуток підприємств у ІІІ кварталі 2012 року; по операціях з ТОВ «Трейдтех» сформовані витрати в сумі 227 000,00 грн. та віднесені до декларації з податку на прибуток у ІІІ кварталі 2012 року, а суму 92 000,00 грн. - у ІV кварталі 2012 року.

Як вбачається з акту перевірки, відомості щодо порядку відображення витрат сформованих за рахунок ТОВ «Спец-маркет» відсутні.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як уже зазначалось вище з наведених письмових доказів та встановлених обставин у справі, а саме протоколу допиту від 11.12.2012 р. директора ТОВ «Трейдтех» ОСОБА_5, свідоцтва про смерть ОСОБА_7 - директора ТОВ «Незалежна експертно-промислова група» та акту від 13.06.2013 р. № 61/2220/38204141 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спец-Маркет», вказані особи, які були директорами та засновниками не мали відношення до обов'язків, що покладаються на них положеннями законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відтак, суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 при формуванні валових витрат за рахунок вищевказаних підприємств, що здійснюють свою діяльність без мети правових наслідків та надання вигодти перед третіми особами, в результаті чого неправомірно занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 358 070,00 грн.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд також зазначає наступне.

Згідно п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 Податкового кодексу України .

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) виданих вказаними вище його контрагентами та формування об'єктів оподаткування не є безумовною підставою для віднесення їх сум до податкового кредиту та валових витрат, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, зокрема, докази наявності складських приміщень, документи щодо транспортування, замовлення, а самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року № 21-421а11.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року, де суд підтримуючи позицію податкового органу вказав на неправомірність надання належної правової оцінки судами попередніх інстанцій факту непідписання первинних документів особою, що в них вказана.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються належними та допустимими доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, отже, податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування у суду немає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства «Транзит» публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 04.04.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко