Рішення

від 10.04.2014 по справі 2-1184/12

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-1184/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2014 року м. Кіцмань

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого - судді Олексюк Т.І.

при секретарі - Пітак О.В.

з участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача та третьої особи - ОСОБА_3

третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кіцмань справу за позовом ОСОБА_1 до Кіцманської центральної районної лікарні, третьої особи - ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, збільшення її розміру у зв`язку з підвищенням вартості життя з подальшою індексацією., відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди, завданих злочином, відшкодування витрат на поховання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що її син ОСОБА_5 помер у ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок недбалого виконання професійних обов'язків працівників Кіцманської центральної районної лікарні, зокрема ОСОБА_4, що стверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи № 1/54 від 09.03.2011 року. ОСОБА_4 притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.140 КК України. ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з Кіцманською ЦРЛ, тому відповідачем у справі за ст.1172 ЦК є Кіцманська ЦРЛ. Посилаючись на ст. 1200 ЦК просила стягнути щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 680,69 гривень з урахуванням розміру мінімального споживчого рівня у 20012 році у розмірі 1044 гривні та індексу інфляції за період з травня 2003 року по серпень 2012 року, що складав 260,8%, та з подальшою індексаціє. Цього грошового утримання відповідно до ч.1 ст.1208 ЦК. Також, просила стягнути з Кіцманської ЦРЛ 3 250 гривень понесених нею на придбання ліків витрат, 17 538,90 гривень у відшкодування витрат на поховання (4 387 гривень - на придбання необхідних для поховання речей, 1 829,90 гривень - на придбання продуктів, 11 322 гривень - на спорудження надгробного пам'ятника). Окрім того, просила стягнути 800 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у втраті єдиного сина, її самотності у похилому віці, зміні у зв`язку з цим її життя, вона хворіє, потребує підтримки та допомоги, якої позбавлена через смерть сина. Вказаний розмір моральної шкоди вважає достатнім для відновлення попереднього психологічного та морального стану, а також для забезпечення себе матеріальними благами у майбутньому.

Позивач та її представник змінили заявлені вимоги, просили стягнути з Кіцманської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 кошти в сумі по 444,70 гривень щомісячно довічно на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника; 3 250 гривень у відшкодування витрачених коштів на лікування; 6 216,90 гривень у відшкодування витрат на поховання; 5 611 гривень у відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника; 120 000 гривень моральної шкоди та понесені витрати у розмірі 6 000 гривень по сплаті судового збору. Моральну шкоду оцінює з метою «забезпечити себе у майбутньому».

Представник відповідача заявлені вимоги визнала частково, вказуючи, що відповідно до п.20 постанови Пленуму № 6 від 27.03.1992 року за наявності у позивачки пенсії у розмірі 143 гривні та зарплати у померлого її сина у розмірі 341 гривні (на кожного з них по 170 гривень) та встановленого прожиткового мінімуму на 2003 рік в сумі 80 гривень, заявлена вимога щодо щомісячного довічного грошового утримання є безпідставною. Довідка міської ради, розрахунок інфляційних втрат та список придбаних продуктів не є належними доказами по справі. Щодо розміру витрат на придбання ліків взагалі відсутні будь-які підтверджуючі документи. Тому розмір матеріального відшкодування визнали у розмірі 4 387 гривень. Розмір моральної шкоди не має визначатися за принципом «щоби себе забезпечити», тому вимогу щодо стягнення моральної шкоди визнали у розмірі 20 000 гривень.

Третя особа підтримав позицію представника відповідача.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, третю особу, свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що по постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 січня 2014 року, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 140 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього закрито.

Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_1, син якої ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з Кіцманською центральною районною лікарнею, яка повинна відповідати за даним позовом відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа повинна відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У п.8 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 зазначено: за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо законом не встановлено іншого.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, слід мати на увазі, що при наявності підстав, передбачених статтями 456, 457, 461 ЦК України і Законом № 1105-ХІУ: г) непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями померлого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування.

Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без урахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, мають право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Умови призначення такої пенсії регулюються статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказаною нормою визначено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині 2 цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право. За бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого і мають право на відшкодування шкоди у зв'язку з його смертю, відшкодування визначається у розмірі середньомісячного заробітку померлого за відрахуванням частки. Що припадала на самого померлого і непрацездатних осіб. Які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Призначений судом розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, є фіксованим та, за загальним правилом, не підлягає перерахунку. Випадки, коли допускається перерахунок, встановлені ст. 1200 ЦК та іншими положеннями законодавства. Крім того, відповідно до ст. 1208 ЦК збільшення розміру відшкодування може здійснюватися на підставі рішення суду в разі підвищення вартості життя або збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, не збільшується автоматично.

Розмір отримуваної ОСОБА_1 пенсії з січня до травня 2003 року становив 141,90 гривень, у травні 2003 року - 143,46 гривень, що вбачається з довідки УПФ у Кіцманському районі від 04.03.2014 року.

Розмір заробітної плати померлого ОСОБА_5 у ІНФОРМАЦІЯ_1 становив 341 гривень згідно довідки про доходи від 15.06.2011 року.

Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2003 рік» рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлено у сумі 80 гривень у розрахунку на одну особу.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для стягнення щомісячного довічного відшкодування.

Відшкодуванню підлягають понесені позивачем та документально підтверджені матеріальні збитки.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами понесені позивачем витрати на лікування у розмірі 3 250 гривень, тому відсутні підстави для задоволенні заявлених в цій частині вимог.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Світок ОСОБА_6 надала показання, що дійсно на поховання сина позивача були придбані відповідні речі, її сусідка ОСОБА_7 склала список продуктів, які були придбані для поминального обіду після поховання, нею був підписаний цей список, ці продукти дійсно нею були придбані та проставлені ціни, поминальний робіт робили в їдальні технікуму і надавали ці продукти.

Розмір витрат на ритуальні послуги та поминальний обід суд визначає із наданих позивачем копії накладної від 13.05.2003 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 2-44/2012р. а.с.15 і оглянутий судом, на суму 4 387 гривень, та список витрачених продуктів та ціни на панахиду в день поховання ОСОБА_5 15.05.2003 року, оригінал якого також знаходиться в матеріалах справи № 2-44/2012р. а.с.16-17 і оглянутий судом, на суму 1 829,90 гривень, та враховує, що ці витрати зроблені позивачем саме безпосередньо на поховання та поминки в день поховання.

Розмір витрат на ритуальні послуги та поминальний обід суд визначає із наданих позивачем документів та враховує, що ці витрати зроблені позивачем саме безпосередньо на поховання та поминки в день поховання на суму 6 216,90 гривень.

Згідно квитанції від 12.02.2004 року та довідки ПП ОСОБА_8 від 15.06.2011 року на спорудження пам'ятника позивачем витрачено 11 319 гривень.

Як пояснила сама позивач, надгробний пам'ятник споруджений на два місця поховання, у зв`язку з чим позивач зменшила заявлені в цій частині вимоги та просила стягнути за спорудження пам'ятника 5 611 гривень.

Вказану суму суд вважає прийнятною та такою, що підлягає стягненню.

Стосовно відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

В силу вимог ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд оцінює завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 60 000 гривень, враховуючи наявність реальної шкоди, заподіяної смертю сина позивача, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, з урахуванням моральних та фізичних страждань позивача, вимушених змін у способі її життя, а також, виходячи із засад розумності та справедливості, щоб таке відшкодування не призвело до безпідставного збагачення з рахунок помсти, оскільки відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як правило, пов`язане із тим, щоб повернути чи відновити своє.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог та на користь держави.

Враховуючи викладене, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1172, 1177, 1187, 1200, 1201. 1202. 1208 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 30, 31, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Кіцманської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 11 827,90 гривень у відшкодування матеріальної шкоди (витрат на поховання та спорудження пам'ятника), 60 000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 3 000 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Кіцманської центральної районної лікарні на користь держави 243,60 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: