Постанова

від 08.04.2014 по справі 916/3640/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 916/3640/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Кролевець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - Компанії "Альфа" на ухвалу та постанову господарського суду Одеської області від 15.01.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. у справі№ 916/3640/13 господарського суду Одеської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Лекс Холдинг" доТовариства з обмеженою відповідальністю - Компанії "Альфа" простягнення 817 143,75 грн., за участю представників: від позивача не з'явився від відповідача Богаченко П.П.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Лекс Холдинг" (далі - ПрАТ "Лекс Холдинг") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - Компанії "Альфа" (далі - ТОВ - Компанія "Альфа") про стягнення 817 143,75 грн. штрафних санкцій за договором суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006 р.

Одночасно із позовом ПрАТ "Лекс Холдинг" подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2014 р. у справі № 916/3640/13 (суддя Зайцев Ю.О.) задоволено заяву ПрАТ "Лекс Холдинг" про вжиття заходів до забезпечення позову; накладено арешт на банківські рахунки ТОВ - Компанія "Альфа": п/р 2600005353700, відкритий в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, п/р 26006312051, відкритий в АБ "Південний", МФО 380805, у розмірі 817 143,75 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. (колегія суддів у складі: Разюк Г.П. - головуючого, Гладишевої Т.Я., Петрова М.С.) ухвалу господарського суду Одеської області від 15.01.2014 р. у справі № 916/3640/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2014 р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. у справі № 916/3640/13, ТОВ - Компанія "Альфа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказані судові акти.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ - Компанія "Альфа" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.04.2014 р. о 10 год. 20 хв.

08.04.2014 р., до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшло клопотання ТОВ - Компанія "Альфа" про перенесення розгляду касаційної скарги на іншу дату у зв'язку із участю представника позивача у судовому засіданні з розгляду іншої справи, призначеному на 08.04.2014 р. о 10 год. 00 хв. у Верховному Суді України.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 р. про призначення розгляду касаційної скарги на 08.04.2014 р. явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що заявлене позивачем клопотання задоволенню не підлягає.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача про забезпечення позову мотивовані тим, що невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову через уникнення відповідача від виконання своїх грошових зобов'язань за договором суборенди приміщення № Е2/К-7 від 31.01.2006 р. При цьому, позивач вказує, що він неодноразово надавав поступки для належного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед ним, проте ТОВ - Компанія "Альфа" ухилялась від сплати обов'язкових платежів за договорами. Позивач вважає, що дії відповідача свідчать про недобросовісне ведення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат (п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів до забезпечення позову. Вирішення питання про наявність чи відсутність зазначених обставин є прерогативою господарського суду першої інстанції, який досліджує ці обставини в повному об'ємі.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість припущень позивача, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Враховуючи предмет даного спору, відповідність застосованого судом заходу забезпечення позову позовним вимогам, зважаючи на те, що вимога позивача про забезпечення позову заявлена виключно в межах суми позову, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, здійснивши оцінку ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, правомірно задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та правильно застосував приписи ст. 66 ГПК України.

Також, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права з посиланням на те, що оскаржувану ухвалу винесено без проведення судового засідання і без виклику сторін. При цьому, колегія суддів зазначає, що питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки (аналогічна правова позиція викладена у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Відповідно до ч. 2 ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження оскаржувача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - Компанії "Альфа" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 15.01.2014 р. у справі № 916/3640/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

О.А. Кролевець