Постанова

від 10.06.2014 по справі 916/3640/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р.Справа № 916/3640/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Гребенченко О.А.

Від відповідача:Черкес В.О., Богаченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю компанія «Альфа»

на рішення господарського суду Одеської області

від 24.03.2014 року

у справі № 916/3640/13

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Альфа»

про стягнення 817 143,75 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Лекс Холдинг» (далі - ПАТ «Лекс Холдинг») звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Альфа» (далі - ТОВ «Альфа») про стягнення штрафних санкцій загальною сумою 817 143,75 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору суборенди № Е 2/К-7 від 31.01.2006р. з додатковими угодами до нього, а саме: 90 793,75 грн. - штрафу за прострочення сплати орендної плати за квітень 2013 року, 363 175 грн. - штрафу за прострочення оплати експлуатаційних витрат, 363 175 грн. - штрафу за прострочення оплати компенсації вартості використаних в орендованому приміщенні електроенергії і води та суми витрат на утримання електромереж. Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 48 900 грн.

ТОВ «Альфа» не визнало позов посилаючись на його недоведеність належними та допустимими доказами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.03.2014 року (суддя - Меденцев П.А.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ компанії "Альфа" на користь ПАТ "Лекс Холдинг" грошові кошти у розмірі: 90 793,75 грн. - штраф за прострочення орендної плати за квітень 2013 року; 363 175 грн. - штраф за прострочення оплати експлуатаційних витрат; 363 175 грн. - штраф за прострочення оплати компенсації вартості використаних електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж, за договором суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006 року, та 16 342,88 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано встановленими по справі обставинами порушення відповідачем умов договору суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р. з додатковими угодами до нього щодо сплати у встановлений строк орендної плати, експлуатаційних витрат, компенсації вартості використаних електроенергії, води та суми витрат на утримання електромереж, що відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України, ст. 193 ГК України є підставою для стягнення з відповідача штрафу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ТОВ «Альфа» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи та порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній оводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції згідно з вимогами ст. 34 ГПК України відхилено заявлене представником відповідача в судовому засіданні клопотання про залучення до матеріалів справи в якості додаткових доказів копій постанов Верховного Суду України та Вищого господарського суду України в інших справах у кількості дев'яти примірників, оскільки ці постанови не мають ніякого значення для даної справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 31.01.2006 року між ПП „Рантьє" (орендар) та ТОВ Компанія "АЛЬФА" (суборендар) було укладено договір № Е2/К-7 суборенди приміщення загальною площею 3518,35 кв.м., яке знаходиться в будівлі торговельно - розважального центра „Караван" - секція № Е2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12, місцерозташування якого визначається згідно з витягом із плану торговельного центру (що є додатком А до даного договору), для використання виключно для обладнання його під кінотеатр з метою демонстрацій фільмокопій на кіноплівці, розміщення касового залу, здійснення торгівельної діяльності з продажу харчових продуктів та інших товарів, пов'язаних за своїм характером з демонстрацією фільмів в кінотеатрі, для організації рекламної діяльності, для короткочасного проведення культурно - масових заходів.

Умовами п.п. 4.1, 6.2 даного договору визначено, що орендар зобов'язаний передати приміщення суборендарю в суборенду в день, наступний за днем закінчення строку договору суборенди № Е2/К-5 від 29.01.2006 року, що підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення; сторони погодилися, що строк фактичного використання суборендарем приміщення по даному договору (Строк договору), починається відраховуватись від дня підписання акту приймання - передачі приміщення. Строк договору складає триста шістдесят три дні.

Згідно з умовами п.п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.4, 8.5, 8.7, 9.1, 9.2 договору суборендар зобов'язався щомісячно своєчасно: - сплачувати орендну плату за користування приміщенням, розмір якої за один місяць визначається як сума в гривнях та розраховується по визначеній в договорі формулі, нарахування якої починається з дня підписання акту приймання - передачі приміщення і закінчується в день підписання акту повернення приміщення; - відшкодовувати орендарю витрати на оплату використаної в приміщенні електроенергії і води в розмірі, визначеному згідно з показниками лічильників встановлених в орендованому приміщенні, з використанням відповідних тарифів на оплату, встановлених згідно з чинним законодавством; - відшкодовувати орендарю витрати на утримання електромереж на загальних площах, які розраховуються по визначеній в договорі формулі.

Пунктом 22.2 договору сторони встановили, що у разі прострочення суборендарем виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, відшкодуванню вартості використаної електроенергії, води і витрат на утримання електромереж, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на десять днів, суборендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити орендарю штраф у розмірі 30 (тридцяти) відсотків орендної плати за перший місяць строку договору.

01.04.2006 року між ПП „Рантьє", ПП „Сімер" та ТОВ Компанія "АЛЬФА" було укладено угоду про передання прав та обов'язків за договором № Е2/К-7 від 31.01.2006р., згідно з якою ПП „Рантьє", за згодою ТОВ Компанія "АЛЬФА", передало ПП „Сімер", а останнє прийняло всі права та обов'язки відносно ТОВ Компанія "АЛЬФА" за договором суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р., в обсязі, що існував на момент укладення цієї угоди.

У наступному сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до договору суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р., а саме: додаткова угода від 01.08.2006р. щодо встановлення строку сплати компенсації вартості використаних в орендованому приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж; додаткова угода від 01.06.2008р. щодо встановлення строку сплати орендної плати; додаткова угода від 01.06.2009р. щодо уточнення площі орендованого приміщення; додаткова угода від 12.12.2011р. щодо визначення орендної ставки; додаткові угоди від 13.11.2009р. та від 20.03.2013р. щодо обов'язку суборендаря своєчасно сплачувати у визначеному порядку та розмірі вартість витрат на експлуатацію торговельного центру (Експлуатаційні витрати).

Зазначене в договорі суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р. нежитлове приміщення було передано суборендареві від орендаря за актом приймання - передачі від 11.06.2012 року, отже, відповідно до умов п. 6.2 даного договору строк договору почав відраховуватися саме з цієї дати.

06.12.2013 року між ПП „Сімер" (первісний кредитиор), ПАТ "Лекс Холдинг" (новий кредитор) та ТОВ Компанія "АЛЬФА" (боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги № 06/12, за умовами якого ПП „Сімер" відступило ПАТ "Лекс Холдинг", а останнє набуло права вимогами від ТОВ Компанія "АЛЬФА" оплати штрафів та пені за порушення умов договору суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р., а також виконання грошових зобов'язань з оплати платежів за договором суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р.

Згідно з п. 1.2 даного договору, змістом грошових зобов'язань з оплати платежів за договором суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р., що відступається за цим договором, є право вимоги з боржника оплати заборгованості у загальній сумі 169 594,38 грн., з яких: - 63 411,21 грн. - заборгованість з оплати експлуатаційних витрат; - 106 183,17 грн. - заборгованість з відшкодування вартості використаної електроенергії, а також витрат на утримання електромереж. Додатком до даного договору є підписаний між ПП „Сімер" і ТОВ Компанія "АЛЬФА" акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість останньої перед ПП „Сімер" за договором суборенди станом на 17.09.2013 року складає 169 594,38 грн.

07.12.2013 року сторони підписали угоду № 07/12 про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою вони вважають вказану заборгованість погашеною.

Таким чином, судом установлено, що орендар своєчасно та у повному обсязі виконав свої зобов'язання, передбачені договором суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р., передавши приміщення у користування відповідачу, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання - передачі від 11.06.2012р. Натомість, зобов'язання зі сплати орендної плати, експлуатаційних витрат та компенсації вартості використаних електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж відповідачем належним чином виконані не були.

Так, орендна плата за квітень 2013 року відповідачем була сплачена з істотним порушенням строку, встановленого додатковою угодою від 01.06.2008р. до договору суборенди; експлуатаційні витрати за квітень 2013 року були сплачені з порушенням строку, встановленого додатковою угодою від 20.03.2013р. до договору суборенди, а за червень - серпень 2013 року взагалі сплачені не були; компенсація вартості використаних в орендованому приміщенні електроенергії і води, а також сума витрат на утримання електромереж за травень 2013 року були сплачені з порушенням строку, встановленого додатковою угодою від 01.08.2006р. до договору суборенди, а за червень - серпень 2013 року взагалі сплачені не були, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором про відступлення права вимоги, актом звірки взаєморозрахунків, довідкою банківської установи про надходження грошових коштів та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що одним із правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Статтями 216, 217 ГК України встановлено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно - господарських санкцій.

Згідно статей 230, 231 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що порушення відповідачем умов договору суборенди з додатковими угодами до нього щодо своєчасної сплати орендної плати, експлуатаційних витрат, а також компенсації вартості використаних електроенергії і води та суми витрат на утримання електромереж у встановлені строки тягне за собою обов'язок відповідача сплатити позивачеві штраф, передбачений умовами п. 22.2 даного договору.

За результатами перевірки правильності обчисленого позивачем розрахунку штрафних санкцій місцевий суд дійшов висновку про те, що штраф за прострочення сплати орендної плати за квітень 2013 року підлягає задоволенню у розмірі 90 793,75 грн., штраф за прострочення оплати експлуатаційних витрат підлягає задоволенню у розмірі 363 175 грн., штраф за прострочення оплати компенсації вартості використаних в орендованому приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж підлягає задоволенню у розмірі 363175грн.

Таким чином, оскільки факт порушення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача є встановленим і сторонами не заперечується, то, відповідно, і вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій є обґрунтованими і правильно були задоволені місцевим судом.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника про те, що суми штрафів, які були стягнуті оскаржуваним рішенням з нього, відносяться до штрафних санкцій за договорами про постачання електроенергії та водопостачання, нарахування яких визначено спеціальними нормативними актами - Законом України «Про природні монополії», Законом України «Про ціни та ціноутворення», Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», які обмежують відповідальність споживачів нарахуванням пені і не передбачають стягнення штрафів, а тому положення п. 22.2 договору суборенди в частині встановлення штрафу у розмірі 30 відсотків орендної плати суперечить діючому законодавству щодо цін та тарифів на оплату комунальних послуг, є недійсним і не могло бути застосовано судом.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини сторін у справі регулюються договором суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р. з додатковими угодами до нього, а не договорами про постачання електричної енергії та водопостачання і водовідведення, укладеними з суб'єктами природних монополій, а тому вищевказані законодавчі акти не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору. Означений договір суборенди у встановленому законом порядку недійсним повністю чи у певній частині не визнавався. З урахуванням того, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про стягнення з відповідача штрафу, встановленого умовами договору.

Також не заслуговує на увагу і посилання відповідача на відсутність своєї вини у порушенні виконання грошових зобов'язань, що пов'язане, за його твердженням, з виставленням рахунків на оплату з боку ПП «Сімер» із значним запізненням, оскільки умовами договору суборенди та додаткових угод до нього не встановлено обов'язку орендаря виставляти суборендареві рахунки на оплату платежів, передбачених цим договором, та не пов'язано строк виконання суборендарем своїх зобов'язань з оплати відповідних платежів з фактом отримання від орендаря рахунків на їх оплату.

Недоведеним слід визнати також твердження відповідача щодо помилковості обчисленого позивачем розрахунку штрафних санкцій, з посиланням на платіжне доручення № 420 від 24.05.2006р., за яким нібито було сплачено ним орендну плату за перший місяць строку договору. Судом установлено, що орендоване за спірним договором приміщення було фактично передане відповідачу в суборенду лише 11.06.2012 року, що підтверджується відповідним актом приймання - передачі приміщення, підписаним сторонами. Відтак, відповідно до умов п.п. 4.1, 6.2 договору саме з цієї дати розпочався строк фактичного користування приміщенням та, відповідно, і строк договору. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було сплачено орендну плату за червень 2012 року в розмірі 201 742,96 грн., а за липень 2012 року за повний місяць оренди в розмірі 302 645,84 грн. У наступному, відповідач сплачував орендну плату в розмірі 302 645,84 грн. щомісячно та не заявляв орендареві вимог щодо перерахунку розміру орендної плати.

Слід зазначити, що передбачений умовами договору Індекс К1 є спеціальним індексом, який відображає динаміку зміни курсу гривни до долара США упродовж строку договору суборенди та відповідним чином корегує розмір орендної плати. Оскільки спірний договір суборенди було укладено 31.01.2006 року, а фактичне користування приміщенням розпочалося 11.06.2012 року, тобто майже через шість з половиною років, то цілком справедливо, що сторонами було досягнуто згоди про його фактичне застосування.

Окрім того, слід зауважити, що у платіжному дорученні № 420 від 24.05.2006р. у графі «призначення платежу», не зазначено, що сплачена за ним орендна плата є орендною платою за перший місяць саме за спірним договором суборенди № Е2/К-7 від 31.01.2006р.

А також, як вбачається з погодженої сторонами та наведеної у п. 8.2 договору суборенди формули обчислення розміру орендної плати за один місяць, ПДВ включається в розмір орендної плати та є її складовою.

Стосовно заявленого в судовому засіданні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте, відповідачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахування всіх обставин справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 24 березня 2014 року у справі № 916/3640/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Альфа» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 17.06.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.