Постанова

від 09.04.2014 по справі 910/6869/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа№ 910/6869/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Самсіна Р.І.

за участю представників:

від позивача (апелянта) Руденко О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача - Тітов Д.В. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014

у справі № 910/6869/13 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ"

до Національної телекомпанії України

про відшкодування збитків 171 779,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної телекомпанії України (далі - відповідач) про стягнення 171 779,51 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.13. у справі № 910/6869/13 стягнуто з Національної телекомпанії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" 171 779,51 грн. та 3 435,60 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.13. рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.13. у справі № 910/6869/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.13. рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.13. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.13. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2014 по справі № 910/6869/13, повний текст якого складено 10.02.2014, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" до Національної телекомпанії України про відшкодування збитків 171 779,51 грн. - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що жодних письмових вимог про виконання Національною телекомпанією України обов'язку по відшкодуванню позивачу збитків, завданих у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1, позивачем на адресу відповідача не направлялось. Усні переговори між сторонами стосовно відшкодування завданих збитків жодним чином не підтверджені. Таким чином, оскільки позивачем вимога про виконання відповідачем обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1, не пред'являлась, то строк сплати грошових коштів в розмірі 171 779,51 грн. є таким, що не настав в силу ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що підстави для застосування судом першої інстанції приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин - відсутні, адже вимогами Цивільного кодексу України не встановлено обов'язкового пред'явлення письмової вимоги саме за вимогами про відшкодування збитків, які заявлені позивачем з посиланням на ст. 22 Цивільного кодексу України, тобто заявлення позивачем до стягнення збитків у даному спорі є відповідальністю відповідача, яка настає незалежно від пред'явлення або непред'явлення вимоги.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" по справі №910/6869/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по справі №910/6869/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І.

Одночасно скаржник порушив клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги зазначивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним із поважних причин, оскільки оскаржуване рішення він ним було отримано лише 17.02.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 по справі № 910/6869/13, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 по справі № 910/6869/13 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2014.

В судовому засіданні 09.04.2014 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу - задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.04.2014 проти доводів апеляційної скарги - заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 по справі № 910/6869/13 - без змін, оскільки воно прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2010 між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 232-47 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець зобов'язався передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов'язався прийняти у строкове користування легкові автомобілі без водіїв, що визначені у додатку № 1 до Договору, та зобов'язався сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п. 3.2 Договору, передача автомобілів, що орендуються, в користування оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.04.2010, позивачем відповідачу було передано в т.ч. автомобіль марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1.

Строк користування автомобілями, що орендуються, встановлено п. 4.1 Договору з 01.04.2010. до 26.05.2010.

07.04.2010 водій відповідача ОСОБА_4 під час керування автомобілем марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1, спричинив дві дорожньо-транспортні пригоди, у результаті яких вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановами Дніпровського районного суду міста Києва від 07.05.2010. у справі № 3-2268 та від 14.05.2010 у справі № 3-4035 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортні пригоди сталися в результаті порушення вказаною особою пунктів 12.1., 12.3. Правил дорожнього руху України.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 18.04.2010. № 1442, складеного Бюро експертиз та оцінки майна "Бюмекс", матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1, у результаті його пошкодження при ДТП, становить 171 779,51 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про відшкодування збитків у розмірі 171 779,51 грн., заподіяних внаслідок пошкодження у результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля марки "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, згідно з вказівками, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 18.11.2013 у справі № 910/6869/13, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Крім того, Вищим господарським судом України вказано, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України)., внаслідок чого суду першої інстанції слід з'ясувати у силу приписів статті 623 та глави 82 Цивільного кодексу України правову природу заявлених до стягнення матеріальних збитків у розмірі 171 779,51 грн. та правові підстави покладення на відповідача вказаної майнової відповідальності.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що у відповідача перед позивачем наявний обов'язок відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок пошкодження у результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто стаття 22 Цивільного кодексу України визначає відшкодування збитків як спосіб захисту цивільних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин.

За приписами статті 803 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною до спірних правовідносин, наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем ремонт автомобіля марки "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не здійснювався.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зробив висновок, що жодних письмових вимог про виконання Національною телекомпанією України обов'язку по відшкодуванню позивачу збитків, завданих у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1, позивачем на адресу відповідача не направлялось, а оскільки позивачем вимога про виконання відповідачем обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1, не пред'являлась, то строк сплати грошових коштів в розмірі 171 779,51 грн. є таким, що не настав в силу ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з вищенаведеним висновком суду першої інстанції не погоджується, вважає, що вказаний висновок зроблено судом першої інстанції помилково з огляду на те, що вимогами чинного законодавства, зокрема ст. 22, 803 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, чітко встановлено обов'язок наймача (відповідача) у разі пошкодження автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1 відшкодувати наймодавцю (позивачу) збитки, заподіянні у даному випадку.

В свою чергу, підстави для застосування до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем щодо відшкодування збитків приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України - відсутні, адже наведеною нормою визначено строк виконання стороною правочину певного обов'язку, проте, відшкодування особою збитків, завданих нею з її вини (а у даному випадку з вини працівника відповідача), що і було заявлено позивачем у позові про стягнення з відповідача 171 779,51 грн. збитків, - є відповідальністю відповідача, яка настає незалежно від пред'явлення або непред'явлення вимоги згідно наведеної норми цивільного закону.

Також, вимогами Цивільного кодексу України не встановлено обов'язкового пред'явлення письмової вимоги саме за вимогами про відшкодування збитків, які заявлені позивачем з посиланням на ст. 22 Цивільного кодексу України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 171 779,51 грн. збитків, заподіяних внаслідок пошкодження у результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля марки "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, - є законною, обґрунтовано, доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а отже, підлягає задоволенню.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 по справі № 910/6869/13, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому в силу п. 1, п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги покладається судом на Національну телекомпанію України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 по справі № 910/6869/13 - задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 по справі № 910/6869/13 - скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" задовольнити.

Стягнути з Національної телекомпанії України (місцезнаходження: 04119 м. Київ, вул.. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" (місцезнаходження: 01133 м. Київ, вул. Щорса, 32-Б, код ЄДРПОУ 35535345) 171 779 (сто сімдесят одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) грн. 51 коп. збитків, а також 3 435 (три тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 60 коп. судового збору.

4.Стягнути з Національної телекомпанії України (місцезнаходження: 04119 м. Київ, вул.. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" (місцезнаходження: 01133 м. Київ, вул.. Щорса, 32-Б, код ЄДРПОУ 35535345) 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Р.І. Самсін