Постанова

від 29.09.2014 по справі 910/6869/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року Справа № 910/6869/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О. суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Руденко О.В. дов. від 13.12.2013р. від відповідача:Тітов Д.В. дов. від 10.04.2014р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної телекомпанії України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.04.2014р. у справі№ 910/6869/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" доНаціональної телекомпанії України простягнення 171 779,51 грн. збитків.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національної телекомпанії України про стягнення 171 779,51 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 171 779,51 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2009р. рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2014р. (суддя Ващенко Т.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду обґрунтовано приписами частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, статей 22, 803 Цивільного кодексу України з огляду на встановлення тих обставин, що оскільки умовами договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати ремонт автомобілів, що орендуються внаслідок ДТП з вини водія, а позивачем вимога про виконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування збитків не пред'являлась, суд І інстанції на підставі ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що строк сплати грошових коштів в розмірі 171 779,51 грн. не настав, і відповідно відмовив у позові про стягнення збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014р. рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014р. скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд посилаючись на вимоги статті 22, 803 Цивільного кодексу України т а статтю 225 Господарського кодексу України визнав наявними підстави для стягнення з відповідача 171779,51 грн. збитків, завданих з вини працівника відповідача. При цьому зазначивши, що оскільки заявлена сума збитків є саме відповідальністю відповідача, апеляційна інстанція визнала помилковим висновок місцевого суду щодо обов'язку пред'явлення вимоги про відшкодування завданих збитків позивачу.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи та неправильне застосування ним норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 530, 610, 803 Цивільного кодексу України. Відповідач наголошує на тому, що жодних вимог про ремонт автомобіля з боку позивача на адресу відповідача не надходило, а позивачем не надано доказів наявності таких вимог. Також зауважує на тому, що апеляційна інстанція не врахувала положення частини 3 статті 623 та частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України та невірно визначила розмір матеріального збитку, встановленого автотоварознавчою експертизою від 14.04.2010р. Оскільки відповідач є бюджетною неприбутковою організацією та має спеціальний порядок фінансування, сторони в договорі визначили порядок ремонту автомобілів, що орендуються внаслідок ДТП з вини водія.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Предмет спору у даній справі становить вимога про відшкодування збитків у розмірі 171 779,51 грн., заподіяних внаслідок пошкодження у результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля марки "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.04.2010р. між ТОВ "Пан-Таксі" (орендодавець) та Національною телекомпанією України (орендар) укладено договір № 232-47 (далі - договір), у відповідності до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове користування легкові автомобілі без водіїв, що визначені у додатку № 1 до цього договору, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Строк користування автомобілями, що орендуються, з 01.04.2010р. до 26.05.2010р. (пункт 4.1. договору).

На виконання договору позивач за актом приймання-передачі від 01.04.2010р. передав відповідачеві легкові автомобілі, у тому числі автомобіль марки "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

07.04.2010р. водій Національної телекомпанії України ОСОБА_6 під час керування автомобілем марки "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, спричинив дві дорожньо-транспортні пригоди, у результаті яких вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановами Дніпровського районного суду міста Києва від 07.05.2010р. у справі № 3-2268, від 14.05.2010р. у справі № 3-4035 ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортні пригоди сталися в результаті порушення вказаною особою пунктів 12.1., 12.3. Правил дорожнього руху.

Відповідно до висновку від 18.04.2010р. № 1442 автотоварознавчого дослідження, складеного Бюро експертиз та оцінки майна "Бюмекс", матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля марки "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті його пошкодження при ДТП, становить 171 779,51 грн.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд неправомірно прийняв у якості доказів визначення вартості збитків висновок автотоварознавчої експертизи, проведеної 14.04.2010р. ТОВ "Бюро експертиз і оцінки майна "Бюмекс" не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні у справі докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судами І та апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів з'ясовано, що внаслідок пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля марки "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, наданого відповідачу за договором від 01.04.2010р. № 232-47, позивачу були завдані збитки на загальну суму 171 779,51 грн.

Також судами встановлено, що відповідачем ремонт зазначеного автомобіля не здійснювався.

Касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Частиною третьою статті 216 Господарського кодексу України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 760 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Так за приписами статті 803 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною до спірних правовідносин, наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Отже, чинним законодавством чітко встановлено обов'язок наймача у разі пошкодження транспортного засобу відшкодувати наймодавцю збитки, заподіянні у даному випадку.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з орендаря матеріальної шкоди, завданої останнім орендодавцю в результаті пошкодження орендованого автомобіля в наслідок ДТП, є правомірними та обґрунтованими.

Слід відзначити, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, необхідно перш за все з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

В даному випадку, як вбачається з обставин справи, вимоги позивача щодо відшкодування збитків пов'язані саме з заподіянням з вини відповідача майнової шкоди майну, яке належить позивачу, а саме: пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а не з обставинами неналежного виконання відповідачем зобов'язання, визначеного пунктом 7.1. договору.

Визначення у пункті 7.1. договору обов'язку відповідача здійснити ремонт орендованого автомобіля не позбавляє позивача права на відшкодування збитків в силу прямої вказівки закону (стаття 803 Цивільного кодексу України).

Посилання скаржника на те, що він є бюджетною неприбутковою організацією та має спеціальний порядок фінансування не звільняє останнього від відповідальності за завдання шкоди майну позивача.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Національної телекомпанії України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014р. у справі № 910/6869/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова