Рішення

від 04.02.2014 по справі 910/6869/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6869/13 04.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі"

До Національної телекомпанії України

Про відшкодування збитків 171 779,51 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Руденко О.В. представник за довіреністю № б/н від 13.12.13.

Від відповідача:Тітов Д.В. представник за довіреністю № 8-01-19/3160 від 18.11.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної телекомпанії України (далі - відповідач) про стягнення 171 779,51 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.13. у справі № 910/6869/13 стягнуто з Національної телекомпанії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" заборгованість в сумі 171 779,51 грн. та 3 435,60 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.13. рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.13. у справі № 910/6869/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.13. рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.13. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.13. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/1193 від 26.11.13. було призначено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 910/6869/13 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.13. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 24.12.13.

24.12.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі, в яких визначено, що пред'явлена до стягнення сума збитків, за приписами стаття 623 Цивільного кодексу України є збитками, завданими невиконанням, що випливає з Договору № 232-47 від 01.04.10. Вказані збитки спричинені пошкодженням у результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1.

24.12.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі, в яких проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві, та подано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1.

В судовому засіданні 24.12.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 23.01.14.

В судовому засіданні 23.01.14. представником позивача подано письмові заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

Крім того, в судовому засіданні 23.01.14. суд прийняв письмові пояснення позивача, подані 24.12.13. через відділ діловодства суду, розцінивши їх як заяву про зміну підстав позову.

В судовому засіданні 23.01.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.02.14.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.14. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

Розглянувши в судовому засіданні 04.02.14. клопотання відповідача про призначення судової авто товарознавчої експертизи, проти якого представник позивача заперечував, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що автотоварознавча експертиза від 14.04.10., яка проведена ТОВ «Бюро експертиз і оцінки майна «Бюмекс», не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

Як зазначається у п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.06. № 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" та абз. 2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З системного аналізу положень ст. 34 ГПК України слідує, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

В межах розгляду даної справи та за умови наявності належного в розумінні приписів ст. 34 ГПК України висновку автотоварознавчого дослідження від 14.04.10., суд не вбачає підстав для призначення передбаченої приписами ст. 41 ГПК України судової експертизи.

В судовому засіданні 04.02.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.14. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/6869/13.

В судовому засіданні 04.02.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.10. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 232-47 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець зобов'язався передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов'язався прийняти у строкове користування легкові автомобілі без водіїв, що визначені у додатку № 1 до Договору, та зобов'язався сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п. 3.2 Договору, передача автомобілів, що орендуються, в користування оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.04.10., позивачем відповідачу було передано в т.ч. автомобіль марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1.

Строк користування автомобілями, що орендуються, встановлено п. 4.1 з 01.04.10. до 26.05.10.

07.04.10. водій відповідача ОСОБА_3 під час керування автомобілем марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1, спричинив дві дорожньо-транспортні пригоди, у результаті яких вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановами Дніпровського районного суду міста Києва від 07.05.10. у справі № 3-2268 та від 14.05.10. у справі № 3-4035 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортні пригоди сталися в результаті порушення вказаною особою пунктів 12.1., 12.3. Правил дорожнього руху України.

Відповідно до висновку від 18.04.10. № 1442 автотоварознавчого дослідження, складеного Бюро експертиз та оцінки майна "Бюмекс", матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1, у результаті його пошкодження при ДТП, становить 171 779,51 грн.

Предмет спору у даній справі становить вимога про відшкодування збитків у розмірі 171 779,51 грн., заподіяних внаслідок пошкодження у результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля марки "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Пред'явлена до стягнення сума збитків, за приписами стаття 623 Цивільного кодексу України є збитками, завданими невиконанням, що випливає з Договору № 232-47 від 01.04.10.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги не підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, згідно з вказівками, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 18.11.13. у справі № 910/6869/13, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Крім того, Вищим господарським судом України вказано, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України)., внаслідок чого суду першої інстанції слід з'ясувати у силу приписів статті 623 та глави 82 Цивільного кодексу України правову природу заявлених до стягнення матеріальних збитків у розмірі 171 779,51 грн. та правові підстави покладення на відповідача вказаної майнової відповідальності.

Таким чином, на виконання вказівок ВГСУ України, під час нового розгляду справи, судом встановлено наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 798 ЦК України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що у відповідача перед позивачем наявний обов'язок відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок пошкодження у результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто стаття 22 ЦК України визначає стягнення збитків як спосіб захисту цивільних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Дана стаття конкретизує положення ст. 22 ЦК України, а боржник, що допустив порушення при виконанні зобов'язання, буде відшкодовувати збитки в будь-якому випадку на підставі положень частини 1 ст. 623 ЦК України.

При цьому, положеннями п. 7.1 Договору сторонами погоджено обов'язок Орендаря здійснювати ремонт автомобілів, що орендуються внаслідок ДТП з вини водія.

Далі, за приписами статті 803 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною до спірних правовідносин, наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Отже, умовами Договору та чинним законодавством чітко встановлено обов'язок наймача (відповідача) у разі пошкодження автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1 відшкодувати наймодавцю (позивачу) збитки, заподіянні у даному випадку.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем ремонт автомобіля марки "Mitsubishi Galant", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не здійснювався.

Разом з тим, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором строк виконання відповідачем обов'язку по ремонту автомобіля, що орендується, не встановлено.

При цьому, відповідно до матеріалів справи, усних та письмових пояснень сторін, жодних письмових вимог про виконання Національною телекомпанією України обов'язку по відшкодуванню позивачу збитків, завданих у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1, позивачем на адресу відповідача не направлялось. Усні переговори між сторонами стосовно відшкодування завданих збитків жодним чином не підтверджені.

Таким чином, оскільки позивачем вимога про виконання відповідачем обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих у зв'язку з пошкодженням автомобіля марки "Mitsubishi Galant", д.р.н. НОМЕР_1, не пред'являлась, то строк сплати грошових коштів в розмірі 171 779,51 грн. є таким, що не настав.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, позивач не довів належними доказами факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем, як необхідної умови для їх захисту в судовому порядку.

Таким чином, пред'явлені позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.14.

Суддя Т.М. Ващенко