Ухвала

від 10.04.2014 по справі 2а-211/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ К/9991/365/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Рівненської міської ради, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання протиправними та скасування рішення і державного акту на право власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2006 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулися до Рівненського міського суду з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) про визнання протиправними та скасування рішення Рівненської міської ради №310 від 26.10.2006 року в частині передачі третім особам ОСОБА_7, ОСОБА_8 у спільну сумісну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1, визнання недійсним державного акту про право власності ОСОБА_7 на спірну земельну ділянку площею 0, 0757га Серії ЯД №270506 від 28.11.2006 року та просили стягнути з відповідача на їх користь завдану моральну шкоду у розмірі 10 000, 00грн.

Постановою Рівненського міського суду від 16.04.2007 року позивачам у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2009 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4 задоволено частково, скасовано судове рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

29 квітня 2010 року позивачі звернулися до Львівського апеляційного адміністративного суду з заявою про перегляд ухвали цього ж суду від 27.08.2007 року за нововиявленими обставинами, оскільки вважали, що спір належить вирішувати за нормами адміністративного судочинства відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10 рп від 01.04.2010 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 року заяву ОСОБА_5, ОСОБА_4 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2011 року ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 року скасована, а справа направлена на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду для розгляду заяви за нововиявленими обставинами.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.11.2011 року заяву ОСОБА_5, ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали цього ж суду від 27.08.2007 року задовольнив, скасувавши її. Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4 задовольнив частково. Постанову Рівненського міського суду від 16.04.2007 року у справі №2а-211/07 скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення Рівненської міської ради №310 від 26.10.2006 року «Про передачу земельної ділянки у спільну сумісну власність». Визнав недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку Серії ЯД № 270505 від 28.11.2006 року, виданий на ім'я ОСОБА_7.

В решті позову відмовив.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просять її скасувати в частині незадоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000, 00грн. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, задовольнити позов в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як свідчить зміст судового рішення, апеляційний суд розглянув позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди. Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд виходив з того, що позивачами не доведено протиправності дій, направлених на приниження їх честі, гідності, порушення нормальних життєвих зв'язків та не надано доказів щодо моральних збитків.

Вказаний висновок апеляційного суду є законним і обґрунтованим.

При вирішенні питання про з'ясування фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статті 1167 Цивільного кодексу України, в якій визначені підстави відповідальності за моральну шкоду. Частиною першою даної статті встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. N 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Апеляційний суд дав належну правову оцінку фактичним обставинам справи і обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачами не доведено вини відповідача у заподіянні моральної шкоди. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність причинно-наслідкового зв'язку між моральними стражданнями і діями відповідача Рівненської міської ради.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

з оригіналом згідно

помічник судді А.О. Кулеша