Рішення

від 08.04.2014 по справі 911/4619/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. справа № 911/4619/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив», Київська обл., с. Вишеньки

до 1. Ревненської сільської ради, Київська обл., с. Ревне

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Київська обл., с. Вороньків

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації, визнання права власності, витребування майна та стягнення 109 313,25 гривень

за участю представників:

від позивача: Клименко Д.С. (довіреність №3 від 12.03.2013р.)

від відповідача 1: ОСОБА_4 (довіреність б/н від 20.12.2013р.)

від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.12.2013р. Приватне акціонерне товариство «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив» (далі-ПАТ «ВЕЗОД»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Ревненської сільської ради (далі-відповідач) про, з урахуванням уточнених позовних вимог:

- визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. «Про оформлення права власності на вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на АДРЕСА_1»;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638, виданого 01.06.2010р. Ревненською сільською радою;

- скасування державної реєстрації права власності відповідача на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м 2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_2;

- визнання за позивачем права власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м 2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_2;

- витребування з незаконного володіння відповідача та ФОП ОСОБА_2 вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 441,5 м 2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_2;

- стягнення 109 313,25 грн. доходів від безпідставно набутого майна.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також просив суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачені ст. 267 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2013р. порушено провадження у справі №911/4619/13, призначено справу до розгляду на 24.12.2013р., а також залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2

23.12.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

24.12.2013р. та 21.01.2014р. через канцелярію господарського суду Київської області від сторін надходили клопотання про витребування доказів, які були частково задоволені ухвалами господарського суду Київської області від 24.12.2013р. та 21.01.2014р. відповідно.

Ухвалами господарського суду Київської області від 24.12.2013р., 04.02.2014р. та 10.02.2014р. розгляд даної справи відкладався на 21.01.2014р., 10.02.2014р. та 18.02.2014р. відповідно.

В судових засіданнях 21.01.2014р., 18.02.2014р. та 25.02.2014р. оголошувалась перерва до 04.02.2014р., 25.02.2014р. та 11.03.2014р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2014р. ФОП ОСОБА_2 виключено зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено його до участі у даній справі у якості відповідача 2.

11.03.2014р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Крім того, 11.03.2014р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи у даній справі, на вирішення якої останній просив поставити питання чи можливо відокремити витрати на ремонт (реконструкцію) вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 441,5 м 2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та визначення фактичної вартості робіт з ремонту (реконструкції) вказаного об'єкта.

Водночас, оскільки питання, пов'язані з об'ємом та вартістю виконаних відповідачем 2 робіт з ремонту (реконструкції) спірного об'єкта нерухомості лежать поза межами предмета даного спору, судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача 2 відмовлено.

При відмові у задоволенні зазначеного клопотання судом також було враховано положення п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», згідно якого судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2014р. розгляд даної справи було відкладено на 25.03.2014р.

В судовому засіданні 25.03.2014р. оголошувалась перерва до 08.04.2014р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 20.02.1998р. №5-25-7/17 «Про перетворення виробничо-експериментального заводу органічних добрив у відкрите акціонерне товариство» Виробничо-експериментальний завод органічних добрив було перетворено у ВАТ «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив».

У відповідності до Плану приватизації Виробничо-експериментального заводу органічних добрив, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5-25-6/85 від 20.02.1998р. (далі-План приватизації), загальна вартість цілісного майнового комплексу Виробничо-експериментального заводу органічних добрив становить 7 331 231,00 грн., в тому числі вартість майна, що підлягає приватизації - 1 224 152,00 грн. та вартість майна, що не підлягає приватизації - 6 107 079,00 грн.

Аналогічна вартість майна Виробничо-експериментального заводу органічних добрив визначена у Акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 19.12.1997р., затвердженому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 19.12.1997р. №5/137-ВП (далі-Акт оцінки).

При цьому, серед об'єктів майна Виробничо-експериментального заводу органічних добрив, які не підлягають приватизації (включенню до статутного фонду акціонерного товариства), визначено, зокрема, об'єкт незавершеного будівництва - житловий 34-х квартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, до складу якого не входить вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення (магазин).

Враховуючи, що вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення (магазин), за адресою: АДРЕСА_2 (спірний об'єкт нерухомого майна) було введено в експлуатацію лише 28.12.1998р., що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, на момент складення вищезазначеного Акта оцінки та Плану приватизації, останній обліковувався як незавершений об'єкт будівництва, вартість якого увійшла до вартості усього цілісного майнового комплексу Виробничо-експериментального заводу органічних добрив (7 331 231,00 грн.).

Таким чином, оскільки вартість недобудованого магазину не була включена до вартості майна, яке не підлягає передачі до статутного фонду ВАТ «ВЕЗОД», вартість такого магазину була врахована при формуванні статутного фонду акціонерного товариства (1 224 152,00 грн.), розмір якого становив різницю між вартістю усього цілісного майнового комплексу (7 331 231,00 грн.) та вартістю майна, що не підлягало приватизації (6 107 079,00 грн.).

05.03.1998р. Бориспільською районної державною адміністрацією Київської області було проведено державну реєстрацію ВАТ «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив», яке є правонаступником Виробничо-експериментального заводу органічних добрив.

В подальшому, ВАТ «ВЕЗОД» було перейменовано на ПАТ «ВЕЗОД», у зв'язку з чим 07.10.2010р. Бориспільською районної державною адміністрацією Київської області було проведено державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства.

08.12.2010р. позивач звернувся до Ревненської сільської ради з заявою про оформлення за ним права власності на вбудовано-прибудований магазин загальною площею 441,5 м 2 , розташований за адресою: АДРЕСА_2.

У відповідності до листа відповідача 1 №748 від 16.12.2010р., позивача було повідомлено, що вказаний об'єкт нерухомості належить Ревненській сільській раді на підставі рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638 від 01.06.2010р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що в процесі перетворення та приватизації Виробничо-експериментального заводу органічних добрив вартість незавершеного об'єкта будівництва - вбудовано-прибудованого магазину загальною площею 441,5 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 була включена до статутного капіталу ВАТ «ВЕЗОД», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «ВЕЗОД», позивач, вважаючи себе власником означеного об'єкта нерухомості просить суд, зокрема, визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р., а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №1638, видане 01.06.2010р. Ревненською сільською радою.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України та ст. 24. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статей 77, 10, 51, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (зі змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, в обґрунтування порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивач посилається на те, що 30.10.1998р. згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, було прийнято в експлуатацію 34-х квартирний будинок, за адресою: АДРЕСА_2.

28.12.1998р. згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, було прийнято в експлуатацію вбудовано-прибудований магазин, за адресою: АДРЕСА_2. Фактична площа вбудовано-прибудованих приміщень складає 908,7 м 2 .

У відповідності до вказаних актів, замовником на проведення будівельних робіт був Виробничо-експериментальний завод органічних добрив, який в подальшому було перетворено на ВАТ «ВЕЗОД», правонаступником якого є позивач.

Водночас, рішенням Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. було вирішено оформити право власності на означений об'єкт нерухомості за відповідачем 1, що позбавляє позивача, як власника майна, вартість якого була включена до статутного капіталу останнього, належним чином оформити своє право власності та в подальшому використовувати майно у своїй господарській діяльності.

Приписами статей 316, 321, 328 Цивільного кодексу України унормовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктами 3, 5 Порядку утворення акціонерного товариства в процесі приватизації, випуску та розміщення акцій такого товариства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1099 від 11.09.1996р. (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що рішення про перетворення підприємств, зазначених у пункті 1 цього Порядку, в акціонерні товариства та затвердження їх статутів приймається на підставі планів приватизації підприємств.

З моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків підприємства, що приватизується.

Так, судом встановлено, що 05.03.1998р. Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області було проведено державну реєстрацію ВАТ «ВЕЗОД».

У відповідності до Плану приватизації, статутний фонд ВАТ «ВЕЗОД» становить 1 224 152,00 грн. та складається з різниці між загальною вартістю цілісного майнового комплексу Виробничо-експериментального заводу органічних добрив, що становить 7 331 231,00 грн., та вартістю майна, що не підлягає приватизації у розмірі 6 107 079,00 грн.

До складу майна, яке не включено до статутного фонду (не підлягає приватизації) входять:

- об'єкти житлового фонду, залишкову вартість яких не включено до статутного фонду вартістю 2 760 016,00 грн.;

- об'єкти державного житлового фонду вартістю 894 309,00 грн.;

- об'єкти, які не підлягають приватизації вартістю 2 452 754,00 грн., в тому числі об'єкти незавершеного будівництва вартістю 2 130 467,00 грн.

Водночас, у відповідності до Плану приватизації, такий об'єкт незавершеного будівництва як вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі АДРЕСА_1 до переліку майна, яке не підлягає приватизації не входить.

Не включення вартості зазначеного нежитлового приміщення до вартості майна, яке не підлягло передачі до статутного фонду ВАТ «ВЕЗОД» підтверджується також листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 20.11.2013р. №01-14-6120, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, не включення спірного об'єкта нерухомості, який на момент проведення приватизації ще не було введено в експлуатацію, до переліку об'єктів які не підлягають приватизації, свідчить про те, що означений об'єкт нерухомості увійшов до складу статутного капіталу ВАТ «ВЕЗОД», що за своєю правовою природою свідчить про набуття акціонерним товариством прав на таке майно.

Посилання ж відповідача на те, що протоколом засідання інвентаризаційної комісії ВАТ «ВЕЗОД» від 14.03.2001р., було оформлено намір правопопередника позивача передати спірний об'єкт нерухомості у комунальну власність Ревненської сільської ради з огляду на визначення вартості об'єктів, які не підлягають приватизації станом на 14.03.2001р. у сумі 502 254,00 грн., що відповідає вартості спірного об'єкта, визначеній у акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 28.12.1998р., визнаються судом помилковими, оскільки у зазначеному протоколі відображено намір ВАТ «ВЕЗОД» передати до комунальної власності саме ті об'єкти, перелік яких міститься у пп. 4 та 5 Плану приватизації, що підтверджується вартістю майна, зазначеній у вказаному акті, та яка повністю відповідає вартості такого майна, зазначеній у пп. 4 та 5 Плану приватизації - 894 309,00 грн. та 2 452 754,00 грн. відповідно (322 287,00 грн. +2 130 467,00 грн.). При цьому, як було зазначено вище, до об'єктів незавершеного будівництва, які не підлягають приватизації вартістю 2 130 467,00 грн. вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі АДРЕСА_1 не входять.

Що ж до посилань відповідача 1 на безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки згідно застереження у акті приймання-передачі житлового фонду від 01.07.2001р., у комунальну власність було передано АДРЕСА_1 без вбудовано-прибудованих приміщень магазину слід зазначити наступне.

У відповідності до акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта будівництва від 28.12.1998р., фактична площа вбудовано-прибудованих приміщень складає 908,7 м 2 .

Згідно акта обстеження 1-го поверху АДРЕСА_1, складеного комісією у складі директора Житлово-комунального комбінату «Ревне» та членів комісії, на території першого поверху вказаного будинку окрім 4-х житлових квартир розміщено дві окремо розташовані групи приміщень одна напроти одної.

Таким чином, на першому поверсі вказаного житлового будинку розташовані два вбудовано-прибудовані приміщення загальною площею 908,7 м 2 , в тому числі спірний магазин №1 площею 441,5 м 2 та магазин №2 площею 483,6 м 2 , який на підставі біржової угоди №01-03/10 від 18.03.2003р. належить ФОП ОСОБА_5

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що застереження, яке міститься у акті приймання-передачі житлового фонду від 01.07.2001р., стосується обох вбудовано-прибудованих приміщень, розташованих на 1 поверсі АДРЕСА_1, загальною площею 908,7 м 2 , як єдиного об'єкта нерухомості. Доказів, які б доводили зворотнє суду не надано.

Покладені ж в основу заперечень проти позову посилання відповідача 1 на необґрунтованість позову з огляду на відсутність акта приймання-передачі спірного об'єкта нерухомості, підписаного між органом приватизації та ВАТ «ВЕЗОД», наявність якого, як посилається відповідач 1, передбачена вимогами Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №678 від 26.06.1996р., Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №891 від 06.11.1996р. та ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», оцінюються судом критично виходячи з наступного.

Пунктом 1 Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №678 від 26.06.1996р. визначено, що вказане положення визначає порядок передачі державного майна із загальнодержавної власності у власність Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, районів у містах Києві та Севастополі, міст, селищ, сіл (далі - адміністративно-територіальні одиниці) та навпаки, із власності одних адміністративно-територіальних одиниць у власність інших адміністративно-територіальних одиниць, із сфери управління міністерств, відомств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на загальнодержавній власності до сфери управління інших центральних органів державної виконавчої влади та в інших випадках

У відповідності до п. 1 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №891 від 06.11.1996р., це положення визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.

Водночас, враховуючи, що ані Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №678 від 26.06.1996р., ані Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №891 від 06.11.1996р. не регулює правовідносини, що виникають в процесі перетворення державного підприємства у відрите акціонерне товариство, у той час, як балансова вартість спірного об'єкта нерухомості була включена до статутного капіталу ВАТ «ВЕЗОД» у зв'язку з перетворенням Виробничо-експериментального заводу органічних добрив у відкрите акціонерне товариство, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування вимог вказаних положень при вирішення даного спору.

Заявлена ж відповідачем 1, як підстава заперечення проти позову, стаття 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», визначає державні органи приватизації та їх компетенцію, і не встановлює обов'язок складання акта приймання-передачі майна в процесі перетворення державного підприємства у відрите акціонерне товариство, що свідчить про необґрунтованість вищезазначених заперечень відповідача 1.

З огляду наведеного, а також враховуючи, що балансова вартість об'єкта незавершеного будівництва - вбудовано-прибудованого магазину загальною площею 441,5 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 була включена до статутного капіталу ВАТ «ВЕЗОД», суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача, на те, що власником означеного об'єкта нерухомості є саме він, як правонаступник Виробничо-експериментального заводу органічних добрив.

Водночас, доказів набуття відповідачем 1 права власності на спірний вбудовано-прибудований магазин, як на безхазяйну річ в порядку, передбаченому ст. 335 ЦК України, суду не надано, що свідчить як про невідповідність спірного рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради актам цивільного законодавства України, що визначають підстави для набуття права власності, так і про порушення таким рішенням прав та законних інтересів позивача, як власника спірного майна.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, виходячи з аналізу суб'єктного складу та правової кваліфікації відносин сторін, враховуючи доведеність позивачем наявності в нього прав та законних інтересів щодо вбудовано-прибудованого магазину, площею 441,5 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2, балансова вартість якого була включена до статутного капіталу остатнього, як і враховуючи відсутність правових підстав для оформлення права власності на вказаний об'єкт нерухомості за відповідачем 1, як органом місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем та не спростована у встановленому порядку відповідачами 1, 2.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що Виконавчий комітет Ревненської сільської ради, як виконавчий орган Ревненської сільської ради, не є юридичною особою у розумінні ст. 80 ЦК України, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, не може бути позивачем та відповідачем у суді, що свідчить про підставність пред'явлення вказаної позовної вимоги саме до Ревненської сільської ради, як органу місцевого самоврядування чий акт (рішення) оскаржується в судовому порядку. Відсутність у Виконавчого комітету Ревненської сільської ради статусу юридичної особи визнається також і сторонами у справі.

Відповідно до пунктів 1, 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (зі змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Разом з тим, враховуючи, що свідоцтво про право власності є похідним документом, який не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, а є лише посвідчувальним документом і видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, то без скасування такого рішення у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідного свідоцтва про право власності недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2013р. у справі №5024/1698/2012.

З огляду наведеного, а також враховуючи задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р., на підставі якого 01.06.2010р. Ревненською сільською радою було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №1638, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним вказаного свідоцтва про право власності підлягає задоволенню з огляду на її обґрунтованість.

Що ж до вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності відповідача 1 на вбудовані нежитлові приміщення, площею 441,5 м 2 , що знаходяться на першому поверсі АДРЕСА_1 слід зазначити наступне.

Приписами статей 2, 26, 3, 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Натомість, виходячи з системного аналізу вказаних нормативних положень, суд дійшов висновку, що ані відповідач 1, ані відповідач 2 не є органами державної реєстрації прав, у розумінні ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а відтак, не є належними відповідачами у позові про скасування запису про державну реєстрацію права власності відповідача 1 на спірне майно.

У відповідності до положень п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» звернення до суду з позовом до особи, яка є неналежним відповідачем є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності відповідача 1 на вбудовані нежитлові приміщення, площею 441,5 м 2 , що знаходяться на першому поверсі АДРЕСА_1, оскільки правом на внесення записів до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав на майно відповідачі у даній справі не наділені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.03.2013р. у справі №5023/4285/12.

Крім того, посилаючись на те, що прийняття Виконавчим комітетом Ревненської сільської ради рішення №22 від 22.02.2010р. свідчить про невизнання відповідачем 1 права власності позивача на вбудовано-прибудований магазин загальною площею 441,5 м 2 , вартість якого в процесі перетворення та приватизації Виробничо-експериментального заводу органічних добрив була включена до статутного капіталу ВАТ «ВЕЗОД», позивач, як правонаступник, просить суд, зокрема, визнати за ним право власності на зазначений об'єкт нерухомості з підстав ст. ст. 321, 328 ЦК України та витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів 1, 2 вказане майно.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що вимога позивача про визнання права власності підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 321, 392 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначені норми встановлюють, що позивачем у справі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Згідно ст. 25 Закону України «Про власність» в редакції, яка діяла на момент створення ВАТ «ВЕЗОД», об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ст. 85 ГК України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Дана норма кореспондує з приписами ст. 12 Закону України «Про господарській товариства» та ст. 115 ЦК України.

Згідно пунктів 1, 3.3, 5.1, 5.2 статуту ВАТ «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив», Товариство засноване шляхом перетворення Виробничо-експериментального заводу органічних добрив у ВАТ «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив» та є правонаступником Виробничо-експериментального заводу органічних добрив.

Для створення Товариства та забезпечення його діяльності створюється статутний фонд, розмір якого визначений в акті оцінки цілісного майнового комплексу підприємства «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив».

Статутний фонд Товариства становить 1 224 152,00 грн.

У відповідності до пунктів 1.1.3, 3.3 статуту ПАТ «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив», Товариство виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив».

Товариство є власником майна, яке передали йому у власність засновники та акціонери.

Таким чином, в силу наведених нормативних приписів, при включенні до статутного капіталу ВАТ «ВЕЗОД» вартості об'єкта незавершеного будівництва вбудовано-прибудованого магазину загальною площею 441,5 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2, у якості статутного внеску, вказане товариство, правонаступником якого є позивач, набуло право власності на зазначене майно.

З огляду наведеного, а також враховуючи доведеність належними та допустимими доказами наявності у позивача, як господарського товариства, суб'єктивного права на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м 2 , яке не визнається відповідачем 1, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання за ним права власності на вищезазначене майно є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.10.2009р. у справі №33/472.

Вимога ж позивача про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів 1, 2 вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 441,5 м 2 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В обґрунтування вимоги про витребування спірного майна позивач посилається на те, що 26.09.2011р. між відповідачем 1 (орендодавець) та відповідачем 2 (орендар) було укладено договір оренди комунального майна, відповідно до якого орендар прийняв в строкове платне користування з правом викупу вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 441,4 м 2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

У відповідності до акта приймання-передачі майна в оренду від 03.10.2011р., складеного на підставі договору оренди комунального майна від 26.09.2011р., відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв майно, а саме: вбудовані нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_2. , загальною площею 441,5 м 2 .

13.01.2012р. відповідачами 1, 2 було укладено договір про внесення змін до договору оренди комунального майна від 26.09.2011р., відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти, зокрема, пункт 1.1 договору в іншій редакції, згідно якої в оренду передаються нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 403,4 м 2 .

Водночас, ані доказів повернення відповідачем 2 відповідачу 1 нежитлового приміщення площею 38,10 м 2 , що становить різницю між площею майна переданого в оренду згідно акта приймання-передачі від 03.10.2011р. (441,5 м 2 ) та площею майна, вказаною у зміненій редакції п. 1.1 договору оренди (403,4 м 2 ), ані доказів повернення відповідачу 1 всієї площі вказаного майна суду не надано, що свідчить про необґрунтованість посилань позивача на фактичне перебування спірного об'єкта нерухомості у відповідача 1.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про витребування нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 441,5 м 2 підлягає задоволенню в частині витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння відповідача 2. Решта вказаної вимоги, що спрямована до відповідача 1, задоволенню не підлягає з огляду на її необґрунтованість.

Крім того, посилаючись на те, що 26.09.2011р., на підставі рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638 від 01.06.2010р., між сторонами було укладено договір оренди спірного майна, позивач просить суд стягнути з відповідача 1, як орендодавця за вказаним договором, 109 313,25 грн. доходу, якій останній отримав або міг отримати від розпорядження безпідставно набутим майном, з підстав ст. 1214 ЦК України.

В обґрунтування розміру заявленої вимоги позивач посилається на п. 3.1 договору оренди комунального майна від 26.09.2011р., яким визначено, що орендна плата по даному договору встановлюється в розмірі 4 056,00 грн. за місяць. Крім того, у відповідності до вказаного пункту договору в редакції, викладеній у договорі про внесення змін від 13.01.2012р., орендна плата встановлюється у розмірі 3 706,00 грн.

З огляду наведеного, за період з 26.09.2011р. по 01.03.2014р. відповідач 1, як орендар за вказаним договором, отримав або міг отримати від відповідача 2, як орендаря, 109 33,25 грн. орендної плати.

У відповідності до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За таких обставин, враховуючи задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. та вимоги про визнання недійсним виданого відповідачу 1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638, суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача на зберігання (розпорядження) відповідачем 1 вбудованими нежитловими приміщеннями, що знаходяться на першому поверсі АДРЕСА_1, площею 441,5 м 2 без достатньої правової підстави, а відтак, підставність вимоги про стягнення з останнього 109 313,25 грн., як доходів, які відповідач 1 отримав або міг отримати внаслідок передання безпідставно набутого майна в оренду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2012р. у справі №13/184.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що вимога про стягнення з відповідача 1 - 109 313,25 грн. доходів від безпідставно набутого майна заявлена позивачем з підстав ст. 1214 ЦК України, що свідчить про відсутність у позивача обов'язку по доведенню наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків у розумінні ст. 22 ЦК України.

Що ж до клопотання відповідача 1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 ЦК України, слід зазначити наступне.

Приписами статей 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду наведеного, а також враховуючи, що про порушення своїх прав та законних інтересів як власника спірного об'єкту нерухомості позивач дізнався з листа відповідача 1 №748 від 16.12.2010р., у той час, як з позовом у даній справі останній звернувся до господарського суду Київської області 11.12.2013р., що підтверджується відбитком печатки канцелярії господарського суду Київської області №4577/13 від 11.12.2013р., суд дійшов висновку, що строк позовної давності для захисту порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України та про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем 1, позивачем не пропущено.

Витрати по сплаті судового збору, в силу вимог статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та не покладаються на відповідача 2, в діях якого відсутні порушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 21, 80, 256, 257, 316, 321, 328, 392, 393, 1214 Цивільного кодексу України, ст. 85 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. «Про оформлення права власності на вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на АДРЕСА_1».

3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №1638, видане 01.06.2010р. Ревненською сільською радою.

4. Визнати за Приватним акціонерним товариством «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив» (08342, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 05421381) право власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м 2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

5. Витребувати з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив» (08342, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 05421381) вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м 2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

6. Стягнути з Ревненської сільської ради (08342, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Ревне, вул. Жовтнева, 2, ідентифікаційний код 05407798) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-експериментальний завод органічних добрив» (08342, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 05421381) 109 313 (сто дев'ять тисяч триста тринадцять) грн. 25 коп. доходу від безпідставно набутого майна та 8 713 (вісім тисяч сімсот тринадцять) грн. 96 коп. судового збору.

7. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.04.2014р.

Суддя В.А. Ярема