Постанова

від 12.06.2014 по справі 911/4619/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа№ 911/4619/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Фесенко А.В.

за участю представників

від позивача: Клименко Д.С., дов. б/н від 20.03.2014р.

від відповідача-1: Загородня Д.М., дов. б/н від 20.12.2013р.

від відповідача-2: ОСОБА_5 дов. б/н від 11.06.2014р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу

скаргу Ревненської сільської ради Бориспільського

району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області

від 08.04.2014 р.

у справі № 911/4619/13 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-

експериментальний завод органічних добрив"

до 1. Ревненської сільської ради

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Олександровича

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання

недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації,

визнання права власності, витребування майна та

стягнення 109 313,25 гривень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2014 у справі № 911/4619/13 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. "Про оформлення права власності на вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1". Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №1638, видане 01.06.2010р. Ревненською сільською радою. Визнано за Приватним акціонерним товариством "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив право власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Витребувано з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з Ревненської сільської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" 109 313 (сто дев'ять тисяч триста тринадцять) грн. 25 коп. доходу від безпідставно набутого майна та 8 713 (вісім тисяч сімсот тринадцять) грн. 96 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Ревненська сільська рада Бориспільського району Київської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2014 у справі № 911/4619/13 в частині визнання незаконним та скасування рішення виконкому відповідача-1 про оформлення права власності на спірне майно, визнання недійсним свідоцтва відповідача-1 про право власності на спірне майно, визнання права власності на спірне майно за позивачем, витребування з незаконного володіння відповідача-2 спірне майно на користь позивача, стягнення з відповідача на користь позивача суму 109313,25 грн., як отриманий дохід від безпідставно набутого майна та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 у справі № 911/4619/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області прийнято до провадження та призначено на 26.05.2014р.

26.05.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2014 у справі № 911/4619/13 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі № 911/4619/13 відкладено розгляд справи на 12.06.2014р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 20.02.1998р. №5-25-7/17 "Про перетворення виробничо-експериментального заводу органічних добрив у відкрите акціонерне товариство" Виробничо-експериментальний завод органічних добрив було перетворено у ВАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив".

У відповідності до Плану приватизації Виробничо-експериментального заводу органічних добрив, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5-25-6/85 від 20.02.1998р. (далі-План приватизації), загальна вартість цілісного майнового комплексу Виробничо-експериментального заводу органічних добрив становить 7 331 231,00 грн., в тому числі вартість майна, що підлягає приватизації - 1 224 152,00 грн. та вартість майна, що не підлягає приватизації - 6 107 079,00 грн.

Аналогічна вартість майна Виробничо-експериментального заводу органічних добрив визначена у Акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 19.12.1997р., затвердженому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 19.12.1997р. №5/137-ВП (далі-Акт оцінки).

При цьому, серед об'єктів майна Виробничо-експериментального заводу органічних добрив, які не підлягають приватизації (включенню до статутного фонду акціонерного товариства), визначено, зокрема, об'єкт незавершеного будівництва - житловий 34-х квартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого не входить вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення (магазин).

Враховуючи, що вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення (магазин), за адресою: АДРЕСА_1 (спірний об'єкт нерухомого майна) було введено в експлуатацію лише 28.12.1998р., що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, на момент складення вищезазначеного Акта оцінки та Плану приватизації, останній обліковувався як незавершений об'єкт будівництва, вартість якого увійшла до вартості усього цілісного майнового комплексу Виробничо-експериментального заводу органічних добрив (7 331 231,00 грн.).

Таким чином, оскільки вартість недобудованого магазину не була включена до вартості майна, яке не підлягає передачі до статутного фонду ВАТ "ВЕЗОД", вартість такого магазину була врахована при формуванні статутного фонду акціонерного товариства (1 224 152,00 грн.), розмір якого становив різницю між вартістю усього цілісного майнового комплексу (7 331 231,00 грн.) та вартістю майна, що не підлягало приватизації (6 107 079,00 грн.).

05.03.1998р. Бориспільською районної державною адміністрацією Київської області було проведено державну реєстрацію ВАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив", яке є правонаступником Виробничо-експериментального заводу органічних добрив.

ВАТ "ВЕЗОД" було перейменовано на ПАТ "ВЕЗОД", у зв'язку з чим 07.10.2010р. Бориспільською районної державною адміністрацією Київської області було проведено державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства.

08.12.2010р. позивач звернувся до Ревненської сільської ради з заявою про оформлення за ним права власності на вбудовано-прибудований магазин загальною площею 441,5 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до листа відповідача 1 №748 від 16.12.2010р., позивача було повідомлено, що вказаний об'єкт нерухомості належить Ревненській сільській раді на підставі рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638 від 01.06.2010р.

Згідно зі ст. 19 Конституції України та ст. 24. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статей 77, 10, 51, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (зі змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В обґрунтування порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивач посилається на те, що 30.10.1998р. згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, було прийнято в експлуатацію 34-х квартирний будинок, за адресою: АДРЕСА_1.

28.12.1998р. згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, було прийнято в експлуатацію вбудовано-прибудований магазин, за адресою: АДРЕСА_1. Фактична площа вбудовано-прибудованих приміщень складає 908,7 м2.

У відповідності до вказаних актів, замовником на проведення будівельних робіт був Виробничо-експериментальний завод органічних добрив, який в подальшому було перетворено на ВАТ "ВЕЗОД", правонаступником якого є позивач.

Рішенням Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. було вирішено оформити право власності на означений об'єкт нерухомості за відповідачем 1, що позбавляє позивача, як власника майна, вартість якого була включена до статутного капіталу останнього, належним чином оформити своє право власності та в подальшому використовувати майно у своїй господарській діяльності.

Приписами статей 316, 321, 328 Цивільного кодексу України унормовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктами 3, 5 Порядку утворення акціонерного товариства в процесі приватизації, випуску та розміщення акцій такого товариства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1099 від 11.09.1996р. (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що рішення про перетворення підприємств, зазначених у пункті 1 цього Порядку, в акціонерні товариства та затвердження їх статутів приймається на підставі планів приватизації підприємств.

З моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків підприємства, що приватизується.

До складу майна, яке не включено до статутного фонду (не підлягає приватизації) входять:

- об'єкти житлового фонду, залишкову вартість яких не включено до статутного фонду вартістю 2 760 016,00 грн.;

- об'єкти державного житлового фонду вартістю 894 309,00 грн.;

- об'єкти, які не підлягають приватизації вартістю 2 452 754,00 грн., в тому числі об'єкти незавершеного будівництва вартістю 2 130 467,00 грн.

Відповідно до Плану приватизації, такий об'єкт незавершеного будівництва як вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1 до переліку майна, яке не підлягає приватизації не входить.

Не включення вартості зазначеного нежитлового приміщення до вартості майна, яке не підлягло передачі до статутного фонду ВАТ "ВЕЗОД" підтверджується також листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 20.11.2013р. №01-14-6120.

Таким чином, не включення спірного об'єкта нерухомості, який на момент проведення приватизації ще не було введено в експлуатацію, до переліку об'єктів які не підлягають приватизації, свідчить про те, що означений об'єкт нерухомості увійшов до складу статутного капіталу ВАТ "ВЕЗОД", що за своєю правовою природою свідчить про набуття акціонерним товариством прав на таке майно.

Посилання відповідача на те, що протоколом засідання інвентаризаційної комісії ВАТ "ВЕЗОД" від 14.03.2001р., було оформлено намір правопопередника позивача передати спірний об'єкт нерухомості у комунальну власність Ревненської сільської ради з огляду на визначення вартості об'єктів, які не підлягають приватизації станом на 14.03.2001р. у сумі 502 254,00 грн., що відповідає вартості спірного об'єкта, визначеній у акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 28.12.1998р., обґрунтовані не прийняті судом до уваги, оскільки у зазначеному протоколі відображено намір ВАТ "ВЕЗОД" передати до комунальної власності саме ті об'єкти, перелік яких міститься у пп. 4 та 5 Плану приватизації, що підтверджується вартістю майна, зазначеній у вказаному акті, та яка повністю відповідає вартості такого майна, зазначеній у пп. 4 та 5 Плану приватизації - 894 309,00 грн. та 2 452 754,00 грн. відповідно (322 287,00 грн. +2 130 467,00 грн.). При цьому, як було зазначено вище, до об'єктів незавершеного будівництва, які не підлягають приватизації вартістю 2 130 467,00 грн. вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1 не входять.

Щодо посилань відповідача 1 на безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки згідно застереження у акті приймання-передачі житлового фонду від 01.07.2001р., у комунальну власність було передано 34-квартирний будинок в АДРЕСА_1 без вбудовано-прибудованих приміщень магазину слід зазначити наступне.

У відповідності до акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта будівництва від 28.12.1998р., фактична площа вбудовано-прибудованих приміщень складає 908,7 м2.

Згідно акта обстеження 1-го поверху 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1, складеного комісією у складі директора Житлово-комунального комбінату "Ревне" та членів комісії, на території першого поверху вказаного будинку окрім 4-х житлових квартир розміщено дві окремо розташовані групи приміщень одна напроти одної.

Таким чином, на першому поверсі вказаного житлового будинку розташовані два вбудовано-прибудовані приміщення загальною площею 908,7 м2, в тому числі спірний магазин №1 площею 441,5 м2 та магазин №2 площею 483,6 м2, який на підставі біржової угоди №01-03/10 від 18.03.2003р. належить ФОП ОСОБА_6

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що застереження, яке міститься у акті приймання-передачі житлового фонду від 01.07.2001р., стосується обох вбудовано-прибудованих приміщень, розташованих на 1 поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1, загальною площею 908,7 м2, як єдиного об'єкта нерухомості. Доказів, які б доводили зворотнє, суду не надано.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач 1 зазначає про відсутність акта приймання-передачі спірного об'єкта нерухомості, підписаного між органом приватизації та ВАТ "ВЕЗОД", наявність якого, як посилається відповідач 1, передбачена вимогами Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №678 від 26.06.1996р., Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №891 від 06.11.1996р. та ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", оцінюються судом критично виходячи з наступного.

Пунктом 1 Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №678 від 26.06.1996р. визначено, що вказане положення визначає порядок передачі державного майна із загальнодержавної власності у власність Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, районів у містах Києві та Севастополі, міст, селищ, сіл (далі - адміністративно-територіальні одиниці) та навпаки, із власності одних адміністративно-територіальних одиниць у власність інших адміністративно-територіальних одиниць, із сфери управління міністерств, відомств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на загальнодержавній власності до сфери управління інших центральних органів державної виконавчої влади та в інших випадках

У відповідності до п. 1 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №891 від 06.11.1996р., це положення визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.

Разом з цим, ані Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №678 від 26.06.1996р., ані Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №891 від 06.11.1996р. не регулює правовідносини, що виникають в процесі перетворення державного підприємства у відрите акціонерне товариство, у той час, як балансова вартість спірного об'єкта нерухомості була включена до статутного капіталу ВАТ "ВЕЗОД" у зв'язку з перетворенням Виробничо-експериментального заводу органічних добрив у відкрите акціонерне товариство, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування вимог вказаних положень при вирішення даного спору.

З огляду наведеного, а також враховуючи, що балансова вартість об'єкта незавершеного будівництва - вбудовано-прибудованого магазину загальною площею 441,5 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 була включена до статутного капіталу ВАТ "ВЕЗОД", суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача на те, що власником означеного об'єкта нерухомості є саме він, як правонаступник Виробничо-експериментального заводу органічних добрив.

Доказів набуття відповідачем 1 права власності на спірний вбудовано-прибудований магазин, як на безхазяйну річ в порядку, передбаченому ст. 335 ЦК України, суду не надано, що свідчить як про невідповідність спірного рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради актам цивільного законодавства України, що визначають підстави для набуття права власності, так і про порушення таким рішенням прав та законних інтересів позивача, як власника спірного майна.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, виходячи з аналізу суб'єктного складу та правової кваліфікації відносин сторін, враховуючи доведеність позивачем наявності в нього прав та законних інтересів щодо вбудовано-прибудованого магазину, площею 441,5 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, балансова вартість якого була включена до статутного капіталу остатнього, як і враховуючи відсутність правових підстав для оформлення права власності на вказаний об'єкт нерухомості за відповідачем 1, як органом місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем та не спростована у встановленому порядку відповідачами 1, 2.

Відповідно до пунктів 1, 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (зі змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Враховуючи, що свідоцтво про право власності є похідним документом, який не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, а є лише посвідчувальним документом і видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, то без скасування такого рішення у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідного свідоцтва про право власності недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2013р. у справі №5024/1698/2012.

З огляду наведеного, а також враховуючи задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р., на підставі якого 01.06.2010р. Ревненською сільською радою було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №1638, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним вказаного свідоцтва про право власності підлягає задоволенню з огляду на її обґрунтованість.

Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності відповідача 1 на вбудовані нежитлові приміщення, площею 441,5 м2, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Приписами статей 2, 26, 3, 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що ані відповідач 1, ані відповідач 2 не є органами державної реєстрації прав, у розумінні ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а відтак, не є належними відповідачами у позові про скасування запису про державну реєстрацію права власності відповідача 1 на спірне майно.

Відповідно до положень п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" звернення до суду з позовом до особи, яка є неналежним відповідачем є підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності відповідача 1 на вбудовані нежитлові приміщення, площею 441,5 м2, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1, оскільки правом на внесення записів до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав на майно відповідачі у даній справі не наділені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.03.2013р. у справі №5023/4285/12.

Крім того, посилаючись на те, що прийняття Виконавчим комітетом Ревненської сільської ради рішення №22 від 22.02.2010р. свідчить про невизнання відповідачем 1 права власності позивача на вбудовано-прибудований магазин загальною площею 441,5 м2, вартість якого в процесі перетворення та приватизації Виробничо-експериментального заводу органічних добрив була включена до статутного капіталу ВАТ "ВЕЗОД", позивач, як правонаступник, просить суд, зокрема, визнати за ним право власності на зазначений об'єкт нерухомості з підстав ст. ст. 321, 328 ЦК України та витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів 1, 2 вказане майно.

Приписами статей 321, 392 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначені норми встановлюють, що позивачем у справі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Згідно ст. 25 Закону України "Про власність" в редакції, яка діяла на момент створення ВАТ "ВЕЗОД", об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ст. 85 ГК України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Дана норма кореспондує з приписами ст. 12 Закону України "Про господарській товариства" та ст. 115 ЦК України.

Згідно пунктів 1, 3.3, 5.1, 5.2 статуту ВАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив", Товариство засноване шляхом перетворення Виробничо-експериментального заводу органічних добрив у ВАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" та є правонаступником Виробничо-експериментального заводу органічних добрив.

Для створення Товариства та забезпечення його діяльності створюється статутний фонд, розмір якого визначений в акті оцінки цілісного майнового комплексу підприємства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив".

Статутний фонд Товариства становить 1 224 152,00 грн.

У відповідності до пунктів 1.1.3, 3.3 статуту ПАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив", Товариство виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив".

Товариство є власником майна, яке передали йому у власність засновники та акціонери.

Таким чином, при включенні до статутного капіталу ВАТ "ВЕЗОД" вартості об'єкта незавершеного будівництва вбудовано-прибудованого магазину загальною площею 441,5 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у якості статутного внеску, вказане товариство, правонаступником якого є позивач, набуло право власності на зазначене майно.

З огляду наведеного, а також враховуючи доведеність належними та допустимими доказами наявності у позивача, як господарського товариства, суб'єктивного права на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м2, яке не визнається відповідачем 1, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання за ним права власності на вищезазначене майно є обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.10.2009р. у справі №33/472.

Вимога позивача про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів 1, 2 вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 441,5 м2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В обґрунтування вимоги про витребування спірного майна позивач посилається на те, що 26.09.2011р. між відповідачем 1 (орендодавець) та відповідачем 2 (орендар) було укладено договір оренди комунального майна, відповідно до якого орендар прийняв в строкове платне користування з правом викупу вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 441,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до акта приймання-передачі майна в оренду від 03.10.2011р., складеного на підставі договору оренди комунального майна від 26.09.2011р., відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв майно, а саме: вбудовані нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1. , загальною площею 441,5 м2.

13.01.2012р. відповідачами 1, 2 було укладено договір про внесення змін до договору оренди комунального майна від 26.09.2011р., відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти, зокрема, пункт 1.1 договору в іншій редакції, згідно якої в оренду передаються нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 403,4 м2.

Разом з цим, доказів повернення відповідачем 2 відповідачу 1 нежитлового приміщення площею 38,10 м2, що становить різницю між площею майна переданого в оренду згідно акта приймання-передачі від 03.10.2011р. (441,5 м2) та площею майна, вказаною у зміненій редакції п. 1.1 договору оренди (403,4 м2), ані доказів повернення відповідачу 1 всієї площі вказаного майна суду не надано.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про витребування нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 441,5 м2 підлягає задоволенню в частині витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння відповідача 2. Решта вказаної вимоги, що спрямована до відповідача 1, задоволенню не підлягає з огляду на її необґрунтованість.

Крім того, посилаючись на те, що 26.09.2011р., на підставі рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638 від 01.06.2010р., між сторонами було укладено договір оренди спірного майна, позивач просить суд стягнути з відповідача 1, як орендодавця за вказаним договором, 109 313,25 грн. доходу, якій останній отримав або міг отримати від розпорядження безпідставно набутим майном, з підстав ст. 1214 ЦК України.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди комунального майна від 26.09.2011р., яким визначено, що орендна плата по даному договору встановлюється в розмірі 4 056,00 грн. за місяць. Крім того, у відповідності до вказаного пункту договору в редакції, викладеній у договорі про внесення змін від 13.01.2012р., орендна плата встановлюється у розмірі 3 706,00 грн.

З огляду наведеного, за період з 26.09.2011р. по 01.03.2014р. відповідач 1, як орендар за вказаним договором, отримав або міг отримати від відповідача 2, як орендаря, 109 33,25 грн. орендної плати.

У відповідності до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За таких обставин, враховуючи задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. та вимоги про визнання недійсним виданого відповідачу 1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638, суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача на зберігання (розпорядження) відповідачем 1 вбудованими нежитловими приміщеннями, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1, площею 441,5 м2 без достатньої правової підстави, а відтак, підставність вимоги про стягнення з останнього 109 313,25 грн., як доходів, які відповідач 1 отримав або міг отримати внаслідок передання безпідставно набутого майна в оренду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2012р. у справі №13/184.

Щодо клопотання відповідача 1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 ЦК України, слід зазначити наступне.

Приписами статей 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав та законних інтересів як власника спірного об'єкту нерухомості позивач дізнався з листа відповідача 1 №748 від 16.12.2010р., у той час, як з позовом у даній справі останній звернувся до господарського суду Київської області 11.12.2013р., за таких обставин строк позовної давності для захисту порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2014р. у справі № 911/4619/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ревненська сільська рада Бориспільського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2014р. у справі № 911/4619/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/4619/13 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков