Ухвала

від 24.02.2015 по справі 911/4619/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 лютого 2015 року Справа № 911/4619/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Вовка І.В., суддів:Грека Б.М., Губенко Н.М., Селіваненка В.П., Стратієнко Л.В.,

розглянувши заяву Ревненської сільської ради про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 12.11.2014 у справі№ 911/4619/13 за позовомПриватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" до 1. Ревненської сільської ради; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації, визнання права власності, витребування майна та стягнення 109 313,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2014 у справі № 911/4619/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014, позовні вимоги задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради № 22 від 22.02.2010 "Про оформлення права власності на вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1"; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 1638, видане 01.06.2010 Ревненською сільською радою; визнано за Приватним акціонерним товариством "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" право власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м 2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1; витребувано з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м 2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з Ревненської сільської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" 109 313,25 грн. доходу від безпідставно набутого майна; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2014 у справі № 911/4619/13 рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 1638, видане 01.06.2010 Ревненською сільською радою та прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Ревненською сільською радою подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2014 у справі № 911/4619/13, у якій заявник просить вказану постанову скасувати в частині залишення без змін рішення та постанови судів попередніх інстанцій, та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, а в іншій частині рішення та постанову місцевого та апеляційного господарських судів залишити без змін.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2013 у справі № 5016/1354/2012(20/28), від 28.10.2013 у справі № 4/253-07/14, від 13.11.2012 у справі № 14/35/2012/5003, від 06.08.2014 у справі № 910/18234/13, на постанову Вищого спеціалізованого суду України від 16.04.2014 та на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.03.2010, мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 12.11.2014 у справі № 911/4619/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету відповідної сільської ради щодо оформлення права власності на нерухоме майно, визнання на нього права власності за позивачем, витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння у відповідача-2, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірний об'єкт нерухомості увійшов до складу статутного капіталу позивача, внаслідок приватизації, що свідчить про набуття ним права власності на це майно; відсутні правові підстави для оформлення права власності на вказаний об'єкт нерухомості за відповідачем-1;

- стягнення на підставі частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України суми доходу від безпідставно набутого нерухомого майна, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що спірне майно було збережено відповідачем-1 та передано в оренду відповідачу-2 без достатньої правової підстави.

Водночас у постанові Вищого спеціалізованого суду України від 16.04.2014 суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позову про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні вказаним майном, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що договір оренди спірної земельної ділянки є укладеним, оскільки здійснено його державну реєстрацію у встановленому законом порядку.

З постанови від 23.04.2013 у справі № 5016/1354/2012(20/28) вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів про стягнення збитків. При цьому, погоджуючись з висновками щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову про стягнення збитків, а саме вартості зібраного відповідачем врожаю, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про відсутність доказів законного володіння та користування первісним позивачем земельними ділянками та факту посіву на них сільськогосподарських культур. Погоджуючись з висновками щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі вартості неотриманого врожаю, суд касаційної інстанції виходив з того, що розрахунок збитків є теоретичним, побудованим на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджених відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, здійснюючи свою господарську діяльність за звичайних обставин; не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача щодо зайняття земельної ділянки без правовстановлюючих документів та збитками.

У постанові від 28.10.2013 у справі № 4/253-07/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, визнання права власності на урожай та стягнення збитків, обґрунтованого тим, що відповідач безпідставно користувався земельними ділянками, чим позбавив позивача правомірного володіння землею на підставі раніше укладених договорів оренди, дія яких не припинялась, що призвело до збитків. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивачем не доведено неправомірності користування відповідачем спірними земельними ділянками, оскільки укладені між відповідачем та власником спірних земельних ділянок договори зареєстровані у встановленому законом порядку, не визнані недійсними та не розірвані.

У постанові від 13.11.2012 у справі № 14/35/2012/5003, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивачем не було належним чином оформлено право власності на майно, з посиланням на яке позивач на підставі частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України обґрунтовує позов, тобто не дотримано необхідних умов, за одночасної наявності яких виникає право на відшкодування доходів на підставі статті 1214 Цивільного кодексу України.

У постанові від 06.08.2014 у справі № 910/18234/13 в частині, що стосується доводів заявника, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, зазначивши, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення частини другої статті 1214 Цивільного кодексу України, оскільки вказані положення статті застосовуються за умови, якщо об'єктом безпідставного збагачення були грошові кошти, в той час як між сторонами існували правовідносини, що виникли з договору фінансового лізингу.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суди касаційної інстанції дійшли відповідних правових висновків

Крім того постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.03.2010, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ 2 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Ревненській сільській раді у допуску справи № 911/4619/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ. Вовк Судді:Б. Грек Н. Губенко В. Селіваненко Л. Стратієнко