Постанова

від 12.11.2014 по справі 911/4619/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 911/4619/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М., розглянувши касаційну скаргу Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області на рішеннягосподарського суду Київської області від 08.04.2014 р. та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. у справі № 911/4619/13 господарського суду Київської області за позовомприватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" до 1. Ревненської сільської ради, 2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації, визнання права власності, витребування майна та стягнення 109 313,25 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Клименко Д.С. (дов. від 12.03.2014р.);

відповідача 1: Загородня Д.М. (дов. від 12.12.2013р.);

відповідача 2: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2014р. у справі № 911/4619/13 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. "Про оформлення права власності на вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1". Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №1638, видане 01.06.2010р. Ревненською сільською радою. Визнано за Приватним акціонерним товариством "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив право власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Витребувано з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з Ревненської сільської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" 109 313 (сто дев'ять тисяч триста тринадцять) грн. 25 коп. доходу від безпідставно набутого майна та 8 713 (вісім тисяч сімсот тринадцять) грн. 96 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014р. (головуючий суддя: Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.), апеляційну скаргу Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014р. у справі № 911/4619/13 - без змін.

Ревненська сільська рада Бориспільського району Київської області подала касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. в частині задоволених позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити, в іншій частині залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Крім того, позивач подав до суду пояснення, в яких заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити в силі оскаржувані судові акти.

Скаржник також подав свої пояснення, в яких просить задовольнити вимоги викладені в касаційній скарзі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 20.02.1998р. №5-25-7/17 "Про перетворення виробничо-експериментального заводу органічних добрив у відкрите акціонерне товариство" Виробничо-експериментальний завод органічних добрив було перетворено у ВАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив".

У відповідності до Плану приватизації Виробничо-експериментального заводу органічних добрив, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5-25-6/85 від 20.02.1998р. (далі-План приватизації), загальна вартість цілісного майнового комплексу Виробничо-експериментального заводу органічних добрив становить 7 331 231,00 грн., в тому числі вартість майна, що підлягає приватизації - 1 224 152,00 грн. та вартість майна, що не підлягає приватизації - 6 107 079,00 грн.

Вартість майна Виробничо-експериментального заводу органічних добрив визначена у Акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 19.12.1997р., затвердженому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 19.12.1997р. №5/137-ВП (далі-Акт оцінки).

При цьому, серед об'єктів майна Виробничо-експериментального заводу органічних добрив, які не підлягають приватизації (включенню до статутного фонду акціонерного товариства), визначено, зокрема, об'єкт незавершеного будівництва - житловий 34-х квартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого не входить вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення (магазин).

Враховуючи, що вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення (магазин), за адресою: АДРЕСА_1 (спірний об'єкт нерухомого майна) було введено в експлуатацію лише 28.12.1998р., що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, на момент складення вищезазначеного Акта оцінки та Плану приватизації, останній обліковувався як незавершений об'єкт будівництва, вартість якого увійшла до вартості усього цілісного майнового комплексу Виробничо-експериментального заводу органічних добрив (7 331 231,00 грн.).

Таким чином, оскільки вартість недобудованого магазину не була включена до вартості майна, яке не підлягає передачі до статутного фонду ВАТ "ВЕЗОД", вартість такого магазину була врахована при формуванні статутного фонду акціонерного товариства (1 224 152,00 грн.), розмір якого становив різницю між вартістю усього цілісного майнового комплексу (7 331 231,00 грн.) та вартістю майна, що не підлягало приватизації (6 107 079,00 грн.).

Бориспільською районної державною адміністрацією Київської області 05.03.1998р. було проведено державну реєстрацію ВАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив", яке є правонаступником Виробничо-експериментального заводу органічних добрив.

ВАТ "ВЕЗОД" було перейменовано на ПАТ "ВЕЗОД", у зв'язку з чим 07.10.2010р. Бориспільською районної державною адміністрацією Київської області було проведено державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства.

08.12.2010р. позивач звернувся до Ревненської сільської ради з заявою про оформлення за ним права власності на вбудовано-прибудований магазин загальною площею 441,5 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до листа відповідача 1 №748 від 16.12.2010р., позивача було повідомлено, що вказаний об'єкт нерухомості належить Ревненській сільській раді на підставі рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638 від 01.06.2010р.

Згідно зі ст. 19 Конституції України та ст. 24. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статей 77, 10, 51, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В обґрунтування порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивач посилається на те, що 30.10.1998р. згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, було прийнято в експлуатацію 34-х квартирний будинок, за адресою: АДРЕСА_1.

28.12.1998р. згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, було прийнято в експлуатацію вбудовано-прибудований магазин, за адресою: АДРЕСА_1. Фактична площа вбудовано-прибудованих приміщень складає 908,7 м2.

У відповідності до вказаних актів, замовником на проведення будівельних робіт був Виробничо-експериментальний завод органічних добрив, який в подальшому було перетворено на ВАТ "ВЕЗОД", правонаступником якого є позивач.

Рішенням Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. було вирішено оформити право власності на означений об'єкт нерухомості за відповідачем 1, що позбавляє позивача, як власника майна, вартість якого була включена до статутного капіталу останнього, належним чином оформити своє право власності та в подальшому використовувати майно у своїй господарській діяльності.

Приписами статей 316, 321, 328 Цивільного кодексу України унормовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктами 3, 5 Порядку утворення акціонерного товариства в процесі приватизації, випуску та розміщення акцій такого товариства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1099 від 11.09.1996р. (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що рішення про перетворення підприємств, зазначених у пункті 1 цього Порядку, в акціонерні товариства та затвердження їх статутів приймається на підставі планів приватизації підприємств.

З моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків підприємства, що приватизується.

До складу майна, яке не включено до статутного фонду (не підлягає приватизації) входять: об'єкти житлового фонду, залишкову вартість яких не включено до статутного фонду вартістю 2 760 016,00 грн.; об'єкти державного житлового фонду вартістю 894 309,00 грн.; об'єкти, які не підлягають приватизації вартістю 2 452 754,00 грн., в тому числі об'єкти незавершеного будівництва вартістю 2 130 467,00 грн. Відповідно до Плану приватизації, такий об'єкт незавершеного будівництва як вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1 до переліку майна, яке не підлягає приватизації не входить.

Не включення вартості зазначеного нежитлового приміщення до вартості майна, яке не підлягло передачі до статутного фонду ВАТ "ВЕЗОД" підтверджується також листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 20.11.2013р. №01-14-6120.

Таким чином, не включення спірного об'єкта нерухомості, який на момент проведення приватизації ще не було введено в експлуатацію, до переліку об'єктів які не підлягають приватизації, свідчить про те, що означений об'єкт нерухомості увійшов до складу статутного капіталу ВАТ "ВЕЗОД", що за своєю правовою природою свідчить про набуття акціонерним товариством прав на таке майно.

Посилання скаржника на те, що протоколом засідання інвентаризаційної комісії ВАТ "ВЕЗОД" від 14.03.2001р., було оформлено намір правопопередника позивача передати спірний об'єкт нерухомості у комунальну власність Ревненської сільської ради з огляду на визначення вартості об'єктів, які не підлягають приватизації станом на 14.03.2001р. у сумі 502 254,00 грн., що відповідає вартості спірного об'єкта, визначеній у акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 28.12.1998р., обґрунтовані не прийняті судом до уваги, оскільки у зазначеному протоколі відображено намір ВАТ "ВЕЗОД" передати до комунальної власності саме ті об'єкти, перелік яких міститься у пп. 4 та 5 Плану приватизації, що підтверджується вартістю майна, зазначеній у вказаному акті, та яка повністю відповідає вартості такого майна, зазначеній у пп. 4 та 5 Плану приватизації - 894 309,00 грн. та 2 452 754,00 грн. відповідно (322 287,00 грн. +2 130 467,00 грн.). При цьому, як було зазначено вище, до об'єктів незавершеного будівництва, які не підлягають приватизації вартістю 2 130 467,00 грн. вбудовані нежитлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1 не входять.

Щодо посилань скаржника на безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки згідно застереження у акті приймання-передачі житлового фонду від 01.07.2001р., у комунальну власність було передано 34-квартирний будинок в АДРЕСА_1 без вбудовано-прибудованих приміщень магазину слід зазначити наступне.

У відповідності до акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта будівництва від 28.12.1998р., фактична площа вбудовано-прибудованих приміщень складає 908,7 м2.

Згідно акта обстеження 1-го поверху 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1, складеного комісією у складі директора Житлово-комунального комбінату "Ревне" та членів комісії, на території першого поверху вказаного будинку окрім 4-х житлових квартир розміщено дві окремо розташовані групи приміщень одна напроти одної.

Таким чином, на першому поверсі вказаного житлового будинку розташовані два вбудовано-прибудовані приміщення загальною площею 908,7 м2, в тому числі спірний магазин №1 площею 441,5 м2 та магазин №2 площею 483,6 м2, який на підставі біржової угоди №01-03/10 від 18.03.2003р. належить ФОП ОСОБА_7

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що застереження, яке міститься у акті приймання-передачі житлового фонду від 01.07.2001р., стосується обох вбудовано-прибудованих приміщень, розташованих на 1 поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1, загальною площею 908,7 м2, як єдиного об'єкта нерухомості. Доказів, які б доводили зворотне, суду не надано.

Скаржник зазначає про відсутність акта приймання-передачі спірного об'єкта нерухомості, підписаного між органом приватизації та ВАТ "ВЕЗОД", наявність якого, як посилається відповідач-1, передбачена вимогами Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №678 від 26.06.1996р., Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №891 від 06.11.1996р. та ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", оцінюються судом критично виходячи з наступного.

Пунктом 1 Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №678 від 26.06.1996р. визначено, що вказане положення визначає порядок передачі державного майна із загальнодержавної власності у власність Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, районів у містах Києві та Севастополі, міст, селищ, сіл (далі - адміністративно-територіальні одиниці) та навпаки, із власності одних адміністративно-територіальних одиниць у власність інших адміністративно-територіальних одиниць, із сфери управління міністерств, відомств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на загальнодержавній власності до сфери управління інших центральних органів державної виконавчої влади та в інших випадках.

У відповідності до п. 1 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №891 від 06.11.1996р., це положення визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.

Разом з цим, ані Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №678 від 26.06.1996р., ані Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №891 від 06.11.1996р. не регулює правовідносини, що виникають в процесі перетворення державного підприємства у відрите акціонерне товариство, у той час, як балансова вартість спірного об'єкта нерухомості була включена до статутного капіталу ВАТ "ВЕЗОД" у зв'язку з перетворенням Виробничо-експериментального заводу органічних добрив у відкрите акціонерне товариство, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування вимог вказаних положень при вирішення даного спору.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що балансова вартість об'єкта незавершеного будівництва - вбудовано-прибудованого магазину загальною площею 441,5м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 була включена до статутного капіталу ВАТ "ВЕЗОД", суди дійшли обґрунтованого висновку, що власником означеного об'єкта нерухомості є саме він, як правонаступник Виробничо-експериментального заводу органічних добрив.

Доказів набуття відповідачем-1 права власності на спірний вбудовано-прибудований магазин, як на безхазяйну річ в порядку, передбаченому ст. 335 ЦК України, суду не надано, що свідчить як про невідповідність спірного рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради актам цивільного законодавства України, що визначають підстави для набуття права власності, так і про порушення таким рішенням прав та законних інтересів позивача, як власника спірного майна.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, виходячи з аналізу суб'єктного складу та правової кваліфікації відносин сторін, враховуючи доведеність позивачем наявності в нього прав та законних інтересів щодо вбудовано-прибудованого магазину, площею 441,5 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, балансова вартість якого була включена до статутного капіталу остатнього, як і враховуючи відсутність правових підстав для оформлення права власності на вказаний об'єкт нерухомості за відповідачем 1, як органом місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем та не спростована у встановленому порядку відповідачами 1, 2.

Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638, видане 01.06.2010 р. Ревненською сільською радою Ревненською сільською радою зазначили, що свідоцтво про право власності є похідним документом, який не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, а є лише посвідчувальним документом і видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, то без скасування такого рішення у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідного свідоцтва про право власності недійсним.

При цьому суди задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638, видане 01.06.2010 р. Ревненською сільською радою не врахували, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; і свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином або актом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Таким чином, суди не звернули уваги на те, що свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто воно не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду або правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При зверненні з позовом у даній справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке видане 01.06.2010 р. Ревненською сільською радою, позивач не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом.

З огляду на таке, слід зазначити про відсутність підстав для задоволення вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке видане 01.06.2010 р. Ревненською сільською радою.

Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності відповідача 1 на вбудовані нежитлові приміщення, площею 441,5 м2, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Приписами статей 2, 26, 3, 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли правомірного висновку, що ані відповідач-1, ані відповідач-2 не є органами державної реєстрації прав, у розумінні ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а відтак, не є належними відповідачами у позові про скасування запису про державну реєстрацію права власності відповідача-1 на спірне майно.

Відповідно до положень п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" звернення до суду з позовом до особи, яка є неналежним відповідачем є підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, висновки господарських судів про відмову у задоволенні вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності відповідача-1 на вбудовані нежитлові приміщення, площею 441,5 м2, які знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1, є обґрунтованими, оскільки правом на внесення записів до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав на майно відповідачі у даній справі не наділені.

Крім того, посилаючись на те, що прийняття Виконавчим комітетом Ревненської сільської ради рішення №22 від 22.02.2010р. свідчить про невизнання відповідачем-1 права власності позивача на вбудовано-прибудований магазин загальною площею 441,5 м2, вартість якого в процесі перетворення та приватизації Виробничо-експериментального заводу органічних добрив була включена до статутного капіталу ВАТ "ВЕЗОД", позивач, як правонаступник, просить суд, зокрема, визнати за ним право власності на зазначений об'єкт нерухомості з підстав ст. ст. 321, 328 ЦК України та витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів 1, 2 вказане майно.

Приписами статей 321, 392 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначені норми встановлюють, що позивачем у справі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Згідно ст. 25 Закону України "Про власність" в редакції, яка діяла на момент створення ВАТ "ВЕЗОД", об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ст. 85 ГК України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Дана норма кореспондує з приписами ст. 12 Закону України "Про господарській товариства" та ст. 115 ЦК України.

Згідно пунктів 1, 3.3, 5.1, 5.2 статуту ВАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив", Товариство засноване шляхом перетворення Виробничо-експериментального заводу органічних добрив у ВАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив" та є правонаступником Виробничо-експериментального заводу органічних добрив.

Для створення Товариства та забезпечення його діяльності створюється статутний фонд, розмір якого визначений в акті оцінки цілісного майнового комплексу підприємства "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив". Статутний фонд Товариства становить 1 224 152,00 грн.

У відповідності до пунктів 1.1.3, 3.3 статуту ПАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив", Товариство виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ "Виробничо-експериментальний завод органічних добрив".

Товариство є власником майна, яке передали йому у власність засновники та акціонери.

Таким чином, під час включення до статутного капіталу ВАТ "ВЕЗОД" вартості об'єкта незавершеного будівництва вбудовано-прибудованого магазину загальною площею 441,5 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у якості статутного внеску, вказане товариство, правонаступником якого є позивач, набуло право власності на зазначене майно.

З огляду наведеного, а також враховуючи доведеність належними та допустимими доказами наявності у позивача, як господарського товариства, суб'єктивного права на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення загальною площею 441,5 м2, яке не визнається відповідачем-1, господарські суди дійшли правомірного висновку, що вимога позивача про визнання за ним права власності на вищезазначене майно підлягає задоволенню.

Вимога позивача про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів 1, 2 вбудованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 441,5 м2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Обґрунтування вимоги про витребування спірного майна позивач посилається на те, що 26.09.2011р. між відповідачем-1 (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) було укладено договір оренди комунального майна, відповідно до якого орендар прийняв в строкове платне користування з правом викупу вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 441,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до акта приймання-передачі майна в оренду від 03.10.2011р., складеного на підставі договору оренди комунального майна від 26.09.2011р., відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв майно, а саме: вбудовані нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1. , загальною площею 441,5 м2.

13.01.2012р. відповідачами 1, 2 було укладено договір про внесення змін до договору оренди комунального майна від 26.09.2011р., відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти, зокрема, пункт 1.1 договору в іншій редакції, згідно якої в оренду передаються нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 403,4 м2.

Разом з цим, доказів повернення відповідачем 2 відповідачу 1 нежитлового приміщення площею 38,10 м2, що становить різницю між площею майна переданого в оренду згідно акта приймання-передачі від 03.10.2011р. (441,5 м2) та площею майна, вказаною у зміненій редакції п. 1.1 договору оренди (403,4 м2), ані доказів повернення відповідачу 1 всієї площі вказаного майна суду не надано.

За таких обставин, суди дійшли правомірного висновку, що вимога позивача про витребування нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 441,5 м2 підлягає задоволенню в частині витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння відповідача 2. Решта вказаної вимоги, що спрямована до відповідача-1, задоволенню не підлягає з огляду на її необґрунтованість.

Крім того, посилаючись на те, що 26.09.2011р., на підставі рішення Виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638 від 01.06.2010р., між сторонами було укладено договір оренди спірного майна, позивач просить суд стягнути з відповідача-1, як орендодавця за вказаним договором, 109 313,25 грн. доходу, якій останній отримав або міг отримати від розпорядження безпідставно набутим майном, з підстав ст. 1214 ЦК України.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди комунального майна від 26.09.2011р., яким визначено, що орендна плата по даному договору встановлюється в розмірі 4 056,00 грн. за місяць. Крім того, у відповідності до вказаного пункту договору в редакції, викладеній у договорі про внесення змін від 13.01.2012р., орендна плата встановлюється у розмірі 3 706,00 грн.

З огляду наведеного, за період з 26.09.2011р. по 01.03.2014р. відповідач-1, як орендар за вказаним договором, отримав або міг отримати від відповідача-2, як орендаря, 109 33,25 грн. орендної плати.

У відповідності до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За таких обставин, враховуючи задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ревненської сільської ради №22 від 22.02.2010р., суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача на зберігання (розпорядження) відповідачем-1 вбудованими нежитловими приміщеннями, що знаходяться на першому поверсі 34-квартирного будинку в АДРЕСА_1, площею 441,5 м2 без достатньої правової підстави, а відтак, правомірність вимоги про стягнення з останнього 109 313,25 грн., як доходів, які відповідач-1 отримав або міг отримати внаслідок передання безпідставно набутого майна в оренду.

Також, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що строк позовної давності для захисту позивачем порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України та про застосування наслідків спливу якого було заявлено у клопотанні відповідачем-1, позивачем не пропущено.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Скасовуючи частково судові рішення Вищий господарський суд вважає можливим, враховуючи те, що матеріали справи не потребують додаткового дослідження, суди попередніх інстанцій допустили лише неправильну правову оцінку обставинам справи, не передавати справу на новий судовий розгляд, а за наведених вище мотивів постановити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638, видане 01.06.2010 р. Ревненською сільською радою - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. у справі № 911/4619/13 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. у справі № 911/4619/13 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1638, видане 01.06.2010 р. Ревненською сільською радою скасувати. У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. у справі № 911/4619/13 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.