Постанова

від 10.04.2014 по справі 17/013-10/19/8

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа№ 17/013-10/19/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Шевченко Я.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Барановська В.В.;

від позивача: Борецька О.Ю.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: Шумаков Д.В., Рогов А.С.;

від третьої особи-3: Тарнавський В.В.;

від третьої особи-4: не з'явились;

від третьої особи-5: не з'явились;

від третьої особи-6: ОСОБА_7;

від третьої особи-7: не з'явились;

від третьої особи-8: не з'явились;

від третьої особи-9: не з'явились;

від третьої особи-10: ОСОБА_8;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-

ТРЕЙДІНГ"

на рішення Господарського суду Київської області

від 26.06.2013р.

у справі №17/013-10/19/8 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в

інтересах держави в особі Київської обласної державної

адміністрації

до Вишгородської районної державної адміністрації

Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Приватного підприємства "ФІРМА "КАРІНА"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-

ТРЕЙДІНГ"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Ворд

Білдінг Системс Україна"

4) ОСОБА_10

5) ОСОБА_11

6) ОСОБА_12

7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"

8) Приватного підприємства "Єліма"

9) Колективного сільськогосподарського підприємства

ім. Ватутіна

10) ОСОБА_8

про визнання протиправними та скасування розпоряджень

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вишгородського району Київської області (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) до Вишгородської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування розпоряджень відповідача №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" та №115 від 03.03.2006р. "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення Приватному підприємству "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту".

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- Приватним підприємством "Фірма "КАРІНА" було незаконно набуто в оренду, а в подальшому у власність земельну ділянку площею 12,2803 га на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту на підставі оскаржуваних розпоряджень, які видані всупереч вимог закону;

- спірні розпорядження видавались відповідачем без вирішення питання про вилучення земельної ділянки у попереднього землекористувача в особі радгоспу ім. Ватутіна, права якого на користування земельною ділянкою посвідчені державним актом на право постійного користування землею серії II-КВ №000380 від 19.08.1998р.;

- будь-які докази припинення права на користування земельною ділянкою радгоспу ім. Ватутіна, права якого на користування земельною ділянкою посвідчені державним актом на право постійного користування землею серії II-КВ № 000380 від 19.08.1998р. відсутні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2010р. (том справи - 1, аркуш справи - 1), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Приватне підприємство "ФІРМА "КАРІНА" (далі - третя особа-1).

Відповідач та третя особа-1 відзиву на позов не надали, свою позицію у спорі не визначили, у зв'язку з чим справа розглядалась Господарським судом Київської області на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.03.2010р. у справі №17/013-10/19 позов було задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано розпорядження відповідача №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" та №115 від 03.03.2006р. "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення ПП "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту". Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в доход державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011р. вищевказане рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2010р. у справі №17/013-10/19 було залишено без змін (том справи - 2, аркуші справи - 41-46).

Окрім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р. (том справи - 2, аркуші справи - 11-12), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТРЕЙДІНГ" (далі - третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлас Ворд Білдінг Системс Україна" (далі - третя особа-3), ОСОБА_10 (далі - третя особа-4), ОСОБА_11 (далі - третя особа-5), ОСОБА_12 (далі - третя особа-6), Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (далі - третя особа-7), Приватне підприємство "Єліма" (далі - третя особа-8), Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна (далі - третя особа - 9).

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2011р. рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011р. у справі №17/013-10/19 залишено без змін (том справи - 2, аркуші справи - 143-148).

У грудні 2012 року третя особа-6 звернулась до Господарського суду Київської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2010 року у справі №17/013-10/19 за нововиявленими обставинами (том справи - 4, аркуші справи - 1-6), зазначаючи наступне:

- 13.09.2001р. Державне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна припинило свою діяльність як юридична особа шляхом перетворення в Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна, що підтверджується рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08.06.2012р. по справі №2-47/2012;

- у зв'язку з припиненням державного підприємства право користування земельною ділянкою Державним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна в силу п.3 ч.1 ст. 27 Земельного кодексу України також припинено;

- на момент прийняття спірних розпоряджень право користування земельною ділянкою було припинено на підставі закону, що свідчить про те, що відповідач, видаючи свої розпорядження, діяв в межах наданих йому законом повноважень.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.12.2012р. (том справи - 4, аркуші справи - 59-69) заяву третьої особи-3 про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2010 року у справі №17/013-10/19 за нововиявленими обставинами було задоволено, вказане судове рішення скасовано, справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8 (далі - третя особа-10).

В процесі судового розгляду позивач та прокуратура збільшили розмір своїх вимог та просили суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" та №115 від 03.03.2006р. "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення Приватному підприємству "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №2749 від 29.04.2004р., укладений між відповідачем і третьою особою-1 (Приватним підприємством "Фірма "Каріна"), та скасувати державну реєстрацію вказаного договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура та позивач наголошували на тому, що на підставі спірних розпоряджень укладено договір оренди, яким протиправно змінено цільове призначення земельної ділянки. Передача в оренду третій особі-1 земельної ділянки загальною площею 12,2803 га, яка знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту, повинна була здійснюватись виключно після вилучення ділянки у постійного землекористувача, а саме у колективного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна, яке є правонаступником радгоспу імені Ватутіна.

Третя особа-2 та третя особа-3 проти позову заперечували, зазначаючи наступне:

- оскаржувані розпорядження прийняті відповідачем правомірно;

- після купівлі-продажу тепличного комплексу до покупця перейшло право Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на користування земельною ділянкою, на якій розташований цей комплекс;

- зазначення в договорі оренди цільового призначення земельної ділянки: - "землі промислового призначення" не є зміною цільового призначення землі, в зв'язку з тим, що в оскаржуваних розпорядженнях взагалі не йшла мова про зміну цільового призначення земель і відповідно до цих розпоряджень земельна ділянка надавалась для цілей розміщення тепличного господарства;

- на час прийняття спірних розпоряджень права землекористування Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна щодо земельної ділянки припинились в зв'язку з тим, що перетворення одного підприємства, якому видавався державний акт, в інше підприємство призводить до автоматичного припинення землекористування;

- необхідності вилучати земельну ділянку у радгоспу ім. Ватутіна не було у зв'язку з припиненням права користування останнім спірної земельної ділянки з 13.09.2001 року; разом з цим, враховуючи, що право користування у радгоспу ім. Ватутіна було припинено, колективне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна такого права не набуло;

- у радгоспу ім. Ватутіна право постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення Новопетрівської сільської ради за №22 від 12.06.1998р. та державного акту на право постійного користування землею серії II-КВ №000380 від 19.08.1998р., який виданий на ім'я радгоспу ім. Ватутіна на підставі рішення Новопетрівської сільської ради за №22 від 12.06.1998р., ніколи не виникало та виникнути не могло в зв'язку з тим, що на час прийняття рішення Новопетрівської сільської ради за № 22 від 12.06.1998р. та на час виготовлення і реєстрації державного акту на право постійного користування землею серії II-КВ №000380 від 19.08.1998р., вже не існувало радгоспу ім. Ватутіна.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.2013р. у справі №17/013-10/19/8 позов було задоволено повністю, а саме:

- визнано протиправними та скасовано розпорядження відповідача №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" та №115 від 03.03.2006р. "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення Приватному підприємству "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту";

- визнано договір оренди земельної ділянки від 29.04.2004р., укладений між відповідачем та третьою особою-1, зареєстрований за №2749 недійсним з моменту укладення та скасовано державну реєстрацію даного договору;

- присуджено до стягнення з відповідача в доход державного бюджету України 85,00 грн. державного мита;

- присуджено до стягнення з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, третя особа-2 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2013р. у справі №17/013-10/19/8 в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень відповідача, прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, третя особа-2 наголошувала на наступному:

- прийняття судом заяви прокуратури про збільшення позовних вимог (додаткова вимога про визнання недійсним договору оренди) є порушенням ст. 21, 22, 24, 56, 80 Господарського процесуального кодексу України;

- Приватне підприємство „Фірма „Каріна" (третя особа-1) є стороною оспорюваного правочину, але виступає у справі не як відповідач, а як третя особа;

- Приватне підприємство „Фірма „Каріна" ліквідовано, у зв'язку з чим провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачем та Приватним підприємством „Фірма „Каріна" підлягає припиненню на підставі п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України;

- обставини, встановлені судом, є протилежними, оскільки судом встановлено, що Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна є користувачем спірної земельної ділянки на підставі Акту постійного користування, який в свою чергу виданий на неіснуючу два роки юридичну особу - радгосп ім. Ватутіна;

- підстави для переоформлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, якщо не змінювалась організаційно-правова форма товариства чи його назва, відсутні. Водночас, зміна організаційно-правової форми товариства тягне за собою приведення акту про користування у відповідність до законодавства;

- прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах Київської обласної державної адміністрації, але в позові не обґрунтовано в чому полягає порушення прав позивача;

- судом було невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. 228 Цивільного кодексу України;

- зазначивши у своєму рішенні про те, що у третьої особи-1 на спірній земельній ділянці знаходилось майно, а саме теплиці, придбані на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2003р., укладеного з Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна, поза увагою суду залишились положення ст. 377 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. у справі №17/013-10/19/8 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та зупинено апеляційне провадження до розгляду касаційної скарги ОСОБА_12 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2013р. у справі №17/013-10/19/8 та повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2013р. у справі №17/013-10/19/8 касаційну скаргу ОСОБА_12 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2013р. у справі №17/013-10/19/8 залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі було поновлено, призначено судове засідання на 30.01.2014р.

29.01.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-6 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 30.01.2014р. з'явились лише представники відповідача-2, третьої особи-2, третьої особи-4 та третьої особи-6. Решта учасників судового процесу не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 27.02.2014р.

27.02.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-6 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2013р. №757/1174/13-к.

Вказане клопотання було задоволено судом.

В судове засідання 27.02.2014р. з'явились лише представники сторін, прокуратури, третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи-4 та третьої особи-6. Решта учасників судового процесу не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 27.02.2014р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 06.03.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Чорної Л.В.

В судове засідання 06.03.2014р. з'явились лише представники сторін, прокуратури, третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи-4 та третьої особи-6. Решта учасників судового процесу не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.03.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Мартюк А.І.

В судове засідання 20.03.2014р. з'явились лише представники сторін, прокуратури, третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи-4, третьої особи-6 та третьої особи-10. Решта учасників судового процесу не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.04.2014р.

В судовому засіданні 10.04.2014р. представники третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи-6 та третьої особи-10 підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2013р. у справі №17/013-10/19/8 в частині визнання протиправними та скасування розпоряджень відповідача, прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

В судовому засіданні 10.04.2014р. представники позивача та прокуратури заперечували проти доводів третьої особи-2, викладених в апеляційній скарзі, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідача, третьої особи-1, третьої особи-4, третьої особи-5, третьої особи-7, третьої особи-8 та третьої особи-9 в судове засідання 10.04.2014р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третіх осіб та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача, третьої особи-1, третьої особи-4, третьої особи-5, третьої особи-7, третьої особи-8 та третьої особи-9 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.04.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

12.06.1998р. Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області було прийнято рішення №22 "Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею радгоспу ім. Ватутіна", яким вирішено (том справи - 1, аркуш справи - 23):

- затвердити технічну документацію по виготовленню державного акту на право постійного користування землею радгоспу ім. Ватутіна;

- надати в постійне користування радгоспу ім. Ватутіна землі площею 878,8 га, з них: сільськогосподарських угідь 761,7 га, в тому числі ріллі 749,6 га, пасовищ 12,1 га;

- доручити Київському відділенню інституту землеустрою виготовити державний акт на право постійного користування землею.

19.08.1998р. Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області радгоспу ім. Ватутіна видано державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ №000380, згідно з яким радгоспу ім. Ватутіна надається у постійне користування 878,8 га землі в межах з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва (том справи - 1, аркуші справи - 25-26).

12.12.2003р. між КСП імені Ватутіна (третьою особою-9), як продавцем, та Приватним підприємством "Фірма "Каріна" (третьою особою-1), як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу теплиць, розташованих по пров. 1 Травня, 99-а у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області (далі - Договір купівлі-продажу).

26.04.2004р. відповідачем було прийнято розпорядження №271 "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" (том справи - 1, аркуші справи - 16-17), яким, зокрема, вирішено (п.п.1-6 розпорядження):

- затвердити технічну документацію з укладенням договору оренди земельної ділянки третьої особи-1 під розміщення тепличного господарства на території Новопетрівської сільської ради, розроблену ТОВ „Земельний кадастр";

- надати третій особі-1 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 12,2803 га під розміщення тепличного господарства на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту;

- встановити розмір річної орендної плати за земельну ділянку при укладенні договору оренди земельної ділянки у розмірі 10% від грошової оцінки (57 326,39 грн.), що складає 5 732,64 грн.;

- рекомендувати третій особі-1 у місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки з районною державною адміністрацією;

- третій особі-1 зареєструвати договір оренди земельної ділянки у відповідності з порядком державної реєстрації договорів оренди;

- зобов'язати третю особу-1 у 10-денний термін засвідчити факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

29.04.2004р. між відповідачем, як орендодавцем, та третьою особою-1, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п.1-3) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення тепличного господарства, яке знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,2803 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 57 326,39 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має таких недоліків, що можуть перешкодити ефективному її використанню. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: теплиці, що належать орендарю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_13, приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу 12.12.2003р. Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (том справи - 1, аркуші справи - 18-20).

29.04.2004р. Договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_13, про що зроблено запис в реєстрі за №2749 та зареєстровано в Київській регіональній філії №11 Вишгородського районного центру державного земельного кадастру, про в книзі записів державної реєстрації №4 здійснено запис від 31.08.2004р. №040434200004 (том справи - 1, аркуш справи - 20).

03.03.2006р. відповідачем було прийнято розпорядження №115 "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватному підприємству „Фірма „Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту", яким вирішено (п.п.1-5 розпорядження):

- передати у власність шляхом купівлі-продажу земельну ділянку сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями та дворами, існуючий тепличний комплекс площею 12,2803 га третій особі-1 на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту;

- затвердити ціну продажу земельної ділянки у відповідності до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення третій особі-1 в сумі 1 336 096,64 грн. без урахування ПДВ, розробленого ТОВ „Укрленд";

- здійснити оплату вартості земельної ділянки у розмірі 1 336 096,64 грн. до 28.03.2006р.;

- доручити першому заступнику голови районної державної адміністрації Лавренюку О.А. укласти договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з третьою особою-1;

- Відділу земельних ресурсів забезпечити виготовлення державного акта на право власності на землю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою була проведена перевірка законності передачі відповідачем в оренду терміном на 49 років земельної ділянки площею 12,2803 га третій особі-1 під розміщення тепличного господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту), з подальшою передачею у власність даної земельної ділянки шляхом укладання договору купівлі-продажу, на підставі відповідних рішень адміністрації. За результатами перевірки було встановлено, що розпорядження №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" та №115 від 03.03.2006р. "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватному підприємству "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту" видавались відповідачем без вирішення питання про вилучення земельної ділянки у попереднього землекористувача в особі радгоспу ім. Ватутіна. Докази припинення права на користування земельною ділянкою радгоспу ім. Ватутіна відсутні.

Позивач та прокуратура вважають, що третьою особою-1 було незаконно набуто в оренду, а в подальшому у власність земельну ділянку площею 12,2803 га на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту на підставі оскаржуваних розпоряджень, які видані всупереч вимог закону.

З урахуванням вищевикладеного, позивач та прокуратура просили суд визнати протиправними та скасувати розпорядження відповідача №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" та №115 від 03.03.2006р. "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватному підприємству "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту", а також визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки №2749 від 29.04.2004р., укладений між відповідачем і третьою особою-1, та скасувати державну реєстрацію вказаного договору.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. При цьому суд в своєму рішенні зазначив наступне:

- до третьої особи-9 внаслідок правонаступництва перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 878,8 га згідно акту на право постійного користування землею серії І-КВ №000380, виданого 19.08.1998р. Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області;

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою;

- відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002р. №449, раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб;

- від третьої особи-9 звернення до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про заміну держаного акту не надходило, що свідчить про те, що державний акт на право постійного користування серії І-КВ №000380, виданий 19.08.1998р., є чинним, а отже, припинення права користування третьої особи-9 земельною ділянкою загальною площею 878,8 га згідно акту на право постійного користування серії І-КВ №000380, можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України;

- спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні третьої особи-9, оскільки входить до складу земельної ділянки загальною площею 878,8 га згідно акту на право постійного користування серії І-КВ №000380, виданого 19.08.1998р.;

- відповідач надав спірну земельну ділянку в оренду з порушенням вимог ч.4 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 02.10.2003р.), оскільки проект відведення земельної ділянки не розроблявся;

- оспорювані розпорядження відповідача суперечать вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. 149 Земельного кодексу України, ч.4 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 02.10.2003р.), що свідчить про їх незаконність, а тому позовні вимоги про визнання цих розпоряджень протиправними та їх скасування підлягають задоволенню;

- спірний договір оренди порушує публічний порядок, оскільки спрямований на протиправне вилучення з користування третьої особи-9 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 12,2803 га, що знаходиться на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту, а тому позовні вимоги в чистині визнання Договору оренди недійсним є обґрунтованими і підлягають задоволенню;

- відповідач не намагався вживати заходів щодо усунення виявлених в ході проведеної органами прокуратури перевірки порушень вимог земельного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п.„а" ч.1 ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваних розпоряджень) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

В процесі судового розгляду було встановлено, що третя особа-1 набула право власності на об'єкти нерухомого майна (теплиці), розташовані на спірній земельній ділянці, на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного з третьою особою-9.

Вказана земельна ділянка входить до складу ділянки загальною площею 878,8 га, яку було надано в постійне користування третій особі-9, що підтверджується відповідним актом серії І-КВ №000380 від 19.08.1998р.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

В ч.ч.1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття відповідачем оскаржуваних розпоряджень) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття відповідачем оскаржуваних розпоряджень) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При цьому колегією суддів враховано, що положення ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності. До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду. До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

Статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001р.) було передбачено перехід права користування земельною ділянкою до нового власника житлового будинку (будівлі, споруди), розташованого на цій земельній ділянці, на підставі договору оренди. З 20.06.2007р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007р. №997-V, яким було змінено редакцію ч.ч.1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України. Зокрема, ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції від 27.04.2007р.) не містила положення про договір оренди, як про єдину підставу права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда. Отже, з дати набрання чинності названим Законом передбачене в ст. 120 Земельного кодексу України право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, ніж договір оренди земельної ділянки (аналогічна правова позиція наведена в п.2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Таким чином, на час прийняття розпорядження №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" у відповідача були наявні достатні підстави для оформлення за третьою особою-1, як власником об'єктів нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, права орендного користування цією земельною ділянкою.

Договір оренди був належним чином оформлений та зареєстрований у встановленому законодавством порядку. Наведене свідчить про те, що у третьої особи-1 на законних підставах виникло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне їй майно.

Посилання позивача та прокуратури на п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002р. №449 (чинної на час прийняття відповідачем оскаржуваних розпоряджень), в якій передбачено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки, як уже зазначалось вище, на час прийняття розпорядження №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна", відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України підставою переходу права користування земельною ділянкою до нового власника житлового будинку (будівлі, споруди), розташованого на цій земельній ділянці, слугував саме Договір оренди.

Відсутність звернення третьої особи-9 до відповідних органів з приводу внесення змін до виданого їй Державного акту про право користування земельною ділянкою не може свідчити про те, що у третьої особи-1 не виникло права користування ділянкою, на якій розташоване належне третій особі-1 нерухоме майно.

В ст. 127 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття відповідачем розпорядження №115 від 03.03.2006р.) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Оскільки третя особа-1 була власником об'єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці, вона мала право викупу цієї земельної ділянки без проведення відповідного аукціону (конкурсу) і, приймаючи розпорядження №115 від 03.03.2006р. "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватному підприємству "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту", відповідач діяв у повній відповідності до вимог законодавства, яке діяло на той час.

Натомість місцевим господарським судом не було надано належної оцінки вищевказаним обставинам та не застосовано норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

В ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.10 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Позивачем та прокуратурою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розпорядження відповідача №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" та №115 від 03.03.2006р. "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватному підприємству "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту" порушують права та охоронювані законом інтереси позивача щодо спірної земельної ділянки або були винесені відповідачем поза межами наданих йому повноважень.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для визнання вищевказаних розпоряджень протиправними та їх скасування, у зв'язку з чим в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Відносно позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди, укладеного між відповідачем і третьою особою-1, та скасування його державної реєстрації, колегія суддів вважає за необхідне назначити наступне.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. ст. 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У зв'язку з цим підлягає встановленню наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється. Окрім того, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду (аналогічна правова позиція викладена в п.2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Судом було з'ясовано, що приймаючи розпорядження №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" та №115 від 03.03.2006р. "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватному підприємству "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту", відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування" та Земельним кодексом України. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

На підставі розпорядження відповідача №271 від 26.04.2004р. укладався Договір оренди земельної ділянки від 29.04.2004р., який оспорюється прокуратурою та позивачем.

В процесі судового розгляду судом не було встановлено підстав для зміни чи скасування розпоряджень відповідача №271 від 26.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" та №115 від 03.03.2006р. "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватному підприємству "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту".

Доказів на підтвердження порушення вищезгаданим Договором оренди суспільного порядку суду не надано.

Інших підстав для визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2004р. прокуратурою та позивачем не наведено.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку відсутні обставини, з якими законодавець пов'язує недійсність договорів (правочинів).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2004р. не підлягають задоволенню.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявна ухвала Печерського районного суду міста Києва від 03.06.2013р. у справі №757/11174/13-к за скаргою ОСОБА_8 на постанову слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури Київської області Шаменка О.А. від 03.04.2013р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2013р. за №42013100000000080, за відсутністю в діях службових осіб Вишгородської районної державної адміністрації та прокуратури Вишгородського району Київської області складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 366, 367 КК України (том справи - 7, аркуші справи - 251-253).

З названої ухвали суду вбачається, що ОСОБА_8 (третя особа-10 у справі №17/013-10/19/8) звернувся до прокуратури Київської області із заявою про вчинення посадовими та службовими особами Вишгородської РДА (відповідача у справі №17/013-10/19/8) та прокуратури Вишгородського району Київської області кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 190, 366, 367 КК України, за якою було зареєстровано кримінальне провадження. Постановою слідчого в ОВС прокуратури Київської області Шаменка О.А. від 03.04.2013р. було закрито кримінальне провадження за відсутністю в діях службових осіб Вишгородської районної державної адміністрації та прокуратури Вишгородського району Київської області складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.. ст. 364, 366, 367 КК України.

Скасовуючи постанову від 03.04.2013р., Печерський районний суд зазначав про те, що закриваючи провадження слідчий в своїй постанові не зазначив жодних відомостей про зміст обставин, які слугували підставами для прийняття цієї постанови, не навів обґрунтування мотивів прийняття постанови, тобто зміст постанови від 03.04.2013р. не відповідає вимогам ст. 110 КПК України. Окрім того, слідчим не було виконано вказівки, визначені в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Київської області Козар В. Та старшого прокурора прокуратури Київської області Расіна О.В. відносно перевірки доводів, викладених в заяві ОСОБА_8, зокрема, щодо необхідності встановлення місцезнаходження оригіналу договору оренди земельної ділянки від 29.04.2004р., укладеного між Вишгородською РДА та ПП „Фірма „Каріна", не відібрано пояснень у працівників прокуратури Вишгородського району Київської області, які проводили і приймали участь у розгляді судами позову в інтересах держави про скасування розпоряджень Вишгородської РДА, не опитано працівника прокуратури Вишгородського району Київської області, який приймав участь у розгляді судами позову в інтересах держави про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння. Також слідчим не було надано належної правової оцінки рішенню Господарського суду Київської області від 26.12.2012р. у справі №17/013-10/19, яким встановлено, що ксерокопія договору оренди земельної ділянки є підробленою, та постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р., якою вказане рішення залишено без змін.

Вирішуючи спір у даній справі, Господарський суд Київської області не спростував встановленого в рішенні від 26.12.2012р. факту щодо відсутності у радгоспу ім. Ватутіна права постійного користування земельною ділянкою у зв'язку з недоведеністю наявності такого права. Окрім того, у названому судовому рішенні вказано про те, що ксерокопія договору оренди земельної ділянки від 29.04.2004р., укладеного між відповідачем та третьою особою-1, долученого прокурором до матеріалів справи, неповна та виготовлена без частини змісту, реквізитів, позначень та посвідчених на ній нотаріусом виправлень технічних опечаток.

Наведені обставини свідчать про неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, а також про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи.

Доводи третьої особи-2 про необхідність припинення провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2004р., оскільки одну із сторін цього договору, а саме Приватне підприємство „Фірма „Каріна" було ліквідовано, не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Тобто, вищевказана правова норма стосується безпосередньо сторін у справі, тоді як Приватне підприємство „Фірма „Каріна" виступає у справі №17/013-10/19/8 в процесуальному статусі третьої особи-1.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для припинення провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 29.04.2004р.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2013р. прокуратурою було подано до місцевого господарського суду заяву про збільшення позовних вимог від 26.06.2013р. №23т/1 (том справи - 6, аркуші справи - 96-99), яка була прийнята до розгляду судом.

При цьому, прокуратурою мали бути додержані правила вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

До своєї заяви прокуратурою не було надано доказів її надіслання на адресу жодного з учасників судового процесу, тобто ані прокуратура, ані місцевий господарський суд не надав іншим учасникам судового процесу у даній справі ознайомитись з поданою прокуратурою заявою та подати свої пояснення (заперечення) з цього приводу.

Наведене свідчить про порушення місцевим господарським судом одного з основних принципів господарського судочинства, а саме рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, закріпленого в ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів враховано, що передбачене ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. При цьому під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Натомість, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (аналогічна правова позиція наведена в п.п.3.10, 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також необхідно зазначити, що заявляючи вимогу про визнання недійсним правочину, укладеного між відповідачем та третьою особою-1, позивач та прокуратура не звертались до суду із заявою (клопотанням) про зміну процесуального статусу третьої особи-1 на співвідповідача.

Однак відповідні процесуальні порушення були залишені поза увагою місцевого господарського суду.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем та прокуратурою не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності позовних вимог.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги третьої особи-2 частково підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи, а також невірне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2013р. у справі №17/013-10/19/8 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Як на дату звернення прокуратури з позовом до Господарського суду Київської області, так і на даний час органи прокуратури звільнені від сплати судових витрат при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Тобто, за подання позову, який розглядався у справі №17/013-10/19/8, прокуратурою судові витрати понесені не були.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати третьої особи-2 по сплаті судового збору за її подання розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 573,50 грн. - на третю особу-2, 1 147,00 грн. - на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 32-34, 42, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТРЕЙДІНГ" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2013р. у справі №17/013-10/19/8 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТРЕЙДІНГ" 1 147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №17/013-10/19/8 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Мартюк