Ухвала

від 04.11.2014 по справі 17/013-10/19/8

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 листопада 2014 року Справа № 17/013-10/19/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСтратієнко Л.В., суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Черкащенка М.М., Чернова Є.В., розглянувши заявуОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 23.07.2014 у справі№ 17/013-10/19/8 за позовомПрокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації доВишгородської районної державної адміністрації треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. приватне підприємство "Фірма "Каріна"; 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Олга-Трейдінг"; 3. товариство з обмеженою відповідальністю "Атлас Ворд Білдінг Системс Україна"; 4. ОСОБА_6; 5. ОСОБА_8; 6. ОСОБА_9; 7. приватне підприємство "Єліма"; 8. товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Факторінг"; 9. колективне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна; 10. ОСОБА_10, провизнання протиправними та скасування розпоряджень,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Вишгородської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації "Про передачу в оренду земельної ділянки приватного підприємства "Фірма "Каріна" під розміщення тепличного господарства" від 26.04.2004 за № 271; визнання протиправним та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватному підприємству "Фірма "Каріна" на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту" від 03.03.2006 за № 115; визнання укладеного між Вишгородською районною державною адміністрацією та приватним підприємством "Фірма "Каріна" договору оренди земельної ділянки від 29.04.2004 зареєстрованого за № 2749 недійсним з моменту укладення та скасування державної реєстрації договору.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Київської області від 26.06.2013 у справі № 17/013-10/19/8 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 рішення господарського суду Київської області від 26.06.2013 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 26.06.2013 залишено в силі.

ОСОБА_6 звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.07.2014 у справі № 17/013-10/19/8, в якій просить указану постанову скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 залишити без змін.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 19.06.2014 у справі № 911/3342/13, від 20.05.2010 у справі № 8/1308-НМ, від 14.08.2012 у справі № 5008/100/2012, від 06.03.2012 у справі № 24-3-25-30-9/1-10-159, від 08.11.2011 у справі № 27/74-10, від 26.03.2009 у справі № 8/338/08 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 23.07.2014 у справі № 17/013-10/19/8, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з моменту укладення та скасування його державної реєстрації, виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що: прийняття спірних розпоряджень та укладення договору оренди відбулось з порушенням встановленого законом порядку вилучення (викупу) земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка на час прийняття спірних розпоряджень та укладання договору оренди перебувала у постійному користуванні радгоспу ім. Ватутіна (Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна); відсутні докази вилучення цієї земельної ділянки у землекористувача та надання останнім згоди; земельна ділянка передана в довгострокову оренду без розроблення проекту відведення, на підставі технічної документації по оформленню договору оренди земельної ділянки, що свідчить про те, що спірні розпорядження та договір оренди земельної ділянки не відповідають вимогам діючого законодавства.

Водночас у постанові від 19.06.2014 у справі № 911/3342/13 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що відсутні підстави для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним, оскільки: до відповідача як до набувача об'єкта нерухомості перейшло і право на земельну ділянку, на якій розміщено цей об'єкт; позивач добровільно надав згоду на вилучення вказаної земельної ділянки; розпорядження райдержадміністрації, на підставі якого укладений спірний договір оренди, є чинним та у встановленому законом порядку не оспорене.

У постанові від 20.05.2010 у справі № 8/1308-НМ суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним рішення міської ради в частині вилучення спірної земельної ділянки із постійного землекористування позивача, визнання недійсним рішення міської ради в частині укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених обставин справи, які свідчать, що позивач не набув права постійного користування земельною ділянкою, з огляду на, що міською радою правомірно прийнято спірні рішення та відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

У постанові від 14.08.2012 у справі № 5008/100/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним пункту рішення міської ради про затвердження проекту відведення та надання відповідачам в оренду строком на три роки земельної ділянки з наступним її викупом під власним приміщенням, та для його обслуговування, виходячи із встановлених судами обставин справи стосовно того, що відсутні докази наявності у позивача права на спірну земельну ділянку, а також докази, які б підтверджували звернення позивача до органів місцевого самоврядування про надання земельної ділянки йому в оренду, отже спірне рішенням ради прийнято з дотриманням частини другої статті 120 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка передана відповідачам, у зв'язку з придбанням у власність частини нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці.

У постанові від 06.03.2012 у справі № 24-3-25-30-9/1-10-159 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними додаткових угод, з огляду на те, що: позивачем не наведено та зі змісту правочинів не вбачається вимог закону, яким би не відповідали визначені ними зобов'язання; не доведено умисної спрямованості вчинення зазначених правочинів всупереч інтересам держави та суспільства, вихід за межі господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) позивача при вчиненні спірного правочину; встановлені на підприємстві власні правила реєстрації (візування) договорів не стосуються визначених підстав недійсності правочинів; посилання позивача на вчинення спірного правочину з перевищенням наданих посадовій особі повноважень спростовуються приписами абзацу 2 частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України. При цьому суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій в частині і прийняв нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 2.1.15 додаткової угоди №1, оскільки він суперечить чинному законодавству, що є підставою для визнання його недійсним.

У постанові від 08.11.2011 у справі № 27/74-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору підряду, виходячи із встановлених судами обставин про те, що договір є дійсним та відповідає вимогам законодавства.

У постанові від 26.03.2009 у справі № 8/338/08 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації та відновлення становища, що існувало до порушення прав та законних інтересів позивача шляхом визнання діючим державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виходячи з встановлених обставин справи про те, що: у позивача відсутні документи, які підтверджують право власності або право користування спірною земельною ділянкою; відсутність права унеможливлює його судовий захист, з огляду на що відсутні підстави вважати, що з прийняттям районною державною адміністрацією розпоряджень щодо спірних земель таке право порушується.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи № 17/013-10/19/8 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Л. Стратієнко Судді І. Вовк Б. Грек М. Черкащенко Є. Чернов