Постанова

від 22.04.2014 по справі 910/20685/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 910/20685/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівІванової Л.Б., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі№ 910/20685/13 господарського суду міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до 1) публічного акціонерного товариства "АІТ", 2) приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" простягнення 22 202, 98 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Пахолка Т.П., дов. від 27.12.2013

від відповідача 1: Гненний Д.А., дов. від 14.11.2013

від відповідача 2: Голяр І.С., дов. від 02.01.2014

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "АІТ" про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 22 202, 98 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту страхове відшкодування в розмірі 22 202,98 грн., він набув відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України право зворотної вимоги до винної особи, якою є відповідач, як власник автомобіля, водія якого визнано винним у вчиненні ДТП, та який зобов'язаний відповідно до ст.ст. 1172, 1187 ЦК України відшкодувати позивачу збитки в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2013 за клопотанням відповідача до участі у справі залучено в якості відповідача-2 приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес".

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2013 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено частково. В частині стягнення 22 202,98 грн. вартості страхового відшкодування матеріальної шкоди з ПАТ "АІТ" провадження припинено. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 21 275, 33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1651, 68 грн. судового збору. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач набув право зворотної вимоги саме до відповідача-2, оскільки на момент виникнення ДТП виданий останнім поліс ОСЦПВ № ВС/9343713 був діючим, а втрачено його було після виникнення ДТП по забезпеченому за полісом транспортному засобу. Крім того, суд задовольнив позовні вимоги частково, виходячи з визначеної звітом про оцінку № 25/10/10 від 27.10.2010 вартості завданої матеріальної шкоди власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Рено", д.н.з. НОМЕР_1, у розмірі 21275, 33 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2013 змінено шляхом викладення його резолютивної частини у іншій редакції. В позові до ПАТ "АІТ" відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 22 202,98 грн. страхового відшкодування та 1651, 68 грн. судового збору.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що в даному випадку позивач набув право регресу саме до відповідача-2, однак, задовольнив позовні вимоги в розмірі виплаченого позивачем на підставі платіжного доручення №60467 від 30.11.2010 страхового відшкодування. Крім того, суд не погодився з висновком щодо припинення провадження у справі про стягнення 22 202,98 грн. вартості страхового відшкодування з відповідача-1 з огляду на те, що такий висновок не ґрунтується на положеннях ст. 80 ГПК України, якою надано вичерпний перелік підстав для припинення господарським судом провадження у справі та зазначив, що в задоволенні позову до відповідача-1 необхідно відмовити, оскільки при вирішенні спору судом встановлена відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також на неповне вивчення всіх обставин справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01.02.2010 між позивачем, як страховиком, та ПП "ВІП-РЕНТ", як страхувальником, укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0101-5780-286, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб марки "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1.

22.10.2010 у м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_10, та транспортного засобу "DAF", д.н.з НОМЕР_2, що належить ПАТ "АІТ", під керуванням ОСОБА_11, внаслідок якої застрахований транспортний засіб "Renault Symbol" отримав механічні пошкодження.

25.10.2010 страхувальник (ПП "ВІП-РЕНТ) звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

На замовлення позивача фізичною особою-підприємцем, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_12 проведено оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1, відповідно до висновку якого (звіт № 25/10/10 від 27.10.2010) вартість матеріального збитку, завданого власнику тз внаслідок його пошкодження при ДТП, станом на дату оцінки склала 21 275, 33 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту вказаного тз з урахуванням зносу.

Разом з цим, відповідно до рахунку СТО ТОВ "Бровари моторс" № СФ-0000696 від 04.11.2010 та акту з надання послуг по ремонту автомобіля №БН-0000557 вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 23 802,98 грн.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0101-5780-286 від 01.02.2010 та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що 30.11.2010 складено страховий акт № ДККА-2560, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті страхувальнику, склала 22 202,98 грн. (за вирахуванням від вартості визначеного ТОВ "Бровари моторс" відновлювального ремонту автомобіля франшизи в сумі 1600,00 грн., передбаченої договором добровільного страхування).

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 25.10.2010, страхового акту № ДККА-2560 від 30.11.2010 позивачем виплачено у відповідності до платіжного доручення № 60467 від 30.11.2010 страхове відшкодування в розмірі 22 202, 98 грн.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 3-5340 водія автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк шість місяців.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача-1 - публічного акціонерного товариства "АІТ", яке є власником автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована відповідачем-2 - приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9343713. Однак, згідно даних бази МТСБУ вказаний поліс втрачено.

Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач, посилаючись на наявність у нього інформації про втрату полісу, звернувся до відповідача-1, як власника автомобіля, водія якого визнано винним у вчиненні ДТП, із заявою № 5206/1015УСГ від 18.07.2013, в якій просив здійснити в порядку регресу виплату страхового відшкодування в сумі 22 202, 98 грн. Однак, відповідач-1 відмовив у виплаті у зв'язку з наявністю полісу ОСЦПВ №ВС/9343713, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після сплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 22.10.2010 ДТП особою відповідно до Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 3-5340 є водій автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_2, - ОСОБА_11 Власником зазначеного автомобіля є відповідач-1 - публічне акціонерне товариство "АІТ".

Разом з цим, судами також встановлено, що 07.12.2009 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес", як страховиком, та публічним акціонерним товариством "АІТ", як страхувальником, укладено договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ, відповідно до умов якого страхувальник передав, а страховик прийняв на страхування майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільна відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, зокрема, автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_2. Забезпечення вказаного транспортного засобу посвідчено полісом № ВС/9343713. Договір набирає чинності з 08.12.2009 та діє протягом року.

Згідно статті 17 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до акту прийому-передачі послуг до договору №015-2968/00 ЮЦВ від 07.12.2009 страховий платіж за укладення зазначеного вище договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ від 07.12.2009, в т.ч. і полісу № ВС/9343713, склав 12 879,91 грн., які відповідач-1 05.01.2010 перерахував на рахунок відповідача-2 у повному обсязі з призначенням платежу "оплата за договір №015-2968/00ЮЦВ від 07 грудня 2009 року", про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка ПАТ "Українській професійний банк" № 11/5-02/1410 від 19.12.2013.

Разом з цим, в 2011 році відповідачем в газеті "Голос України " № 58 (5058) за 31.03.2011 здійснено публікацію про визнання недійсним бланку полісу ОСЦПВВНТЗ № ВС/9343713 у зв'язку з його втратою.

Встановивши наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що станом на 22.10.2010, тобто на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди, поліс № ВС/9343713 був діючим, а доказів дострокового припинення його дії згідно ст.ст. 18, 19 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що в даному випадку відповідач-2 є особою, відповідальною за шкоду, завдану водієм забезпеченого автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_2, автомобілю "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Однак, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо розміру задоволених позовних вимог та відсутності підстав для притягнення першого відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування в порядку регресу збитків позивачу, з огляду на таке.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п.п. 9.1., 9.2., 9.4. ст. 9 вказаного Закону, в редакції чинній на момент укладення між відповідачами у справі договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ від 07.12.2009, в т.ч. і полісу № ВС/9343713, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції від 24.09.2008, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 37.5. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сума франшизи у повному обсязі має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведених вище вимог закону та не з'ясували, чи відповідає заявлена позивачем до стягнення сума шкоди ліміту відповідальності відповідача, визначеному в полісі ОСЦПВВНТЗ № ВС/9343713, не вирішили питання щодо розміру франшизи, встановленого другим відповідачем у вказаному полісі, а також питання зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи.

Крім того, згідно пункту 22.1. ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент ДТП, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведене норми закону та дійшов передчасного висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з суми виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 22 202, 98 грн.

Крім того, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги і положення ст. 1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, в силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки ПАТ "АІТ" застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

У зв'язку з цим судами не вирішено питання щодо розмежування відповідальності між відповідачами та не з'ясовано обставини наявності та обсягу додаткової відповідальності першого відповідача.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів в порушення ст. 43 ГПК України було неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв'язку з чим суди прийшли передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.111 7 ГПК України). Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі № 910/20685/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Л. Іванова

С. Самусенко