Постанова

від 16.09.2014 по справі 910/20685/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа№ 910/20685/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Пахолка Т.П. - дов. №0113-347 від 27.12.2013р.

від відповідача-1 Гненного Д.А. - дов. б/н від 14.11.2013р.

від відповідача-2 Голяра І.С. - дов. №2 від 02.01.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Брокбізнес»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 22.07.2014р. (суддя Ващенко Т.М.)

у справі №910/20685/13

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Українська страхова група»

(далі - ПрАТ «СК «Українська страхова група»)

до 1) Публічного акціонерного товариства «АІТ»

(далі - ПАТ «АІТ»)

2) Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Брокбізнес»

(далі - ПрАТ «СК «Брокбізнес»)

про стягнення 21 202,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2014р. припинено провадження у справі №910/20685/13 в частині вимог ПрАТ «СК «Українська страхова група» до ПАТ «АІТ», стягнуто з ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» 20 275,33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 644,75 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог ПрАТ «СК «Українська страхова група» до ПрАТ «СК «Брокбізнес» відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позову до ПрАТ «СК «Брокбізнес» відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції порушено ч.2 ст.82 ГПК України та прийнято оскаржене рішення без дослідження та належної оцінки доказів, адже докази укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/9343713 в матеріалах справи відсутні. На думку апелянта, необґрунтованим є посилання місцевого суду на існування договору №015-2968/0010ЦВ від 07.12.2009р., це не є підтвердженням того, що поліс №ВС/9343713 був чинним на момент ДТП. Висновки суду першої інстанції про те, що ПрАТ «СК «Брокбізнес» здійснило публікацію в ЗМІ про втрату полісу №ВС/9343713 вже після ДТП не відповідають обставинам справи, адже цей поліс не було укладено, а відтак він не був чинним на момент ДТП, не настало й відповідальності ПрАТ «СК «Брокбізнес» тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р. апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Брокбізнес» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Рябуха В.І. та призначено розгляд справи на 16.09.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р., в зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці та зайнятістю судді Рябухи В.І. в інших судових засіданнях, змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача та відповідача-1 в судовому засіданні доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просили залишити без змін.

Крім цього, представником відповідача-1 в судовому засіданні надано для огляду суду оригінал акту прийому-передачі послуг за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №015-2968/0010ЦВ від 07.12.2009р. з переліком забезпечених ним транспортних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «АІТ» про стягнення 22 202,98 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до нього в порядку ст.1191 ЦК України та ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки тощо.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2013р. залучено до участі у справі №910/20685/13 в якості відповідача-2 ПрАТ «СК «Брокбізнес».

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2013р.. у справі №910/20685/13 позов задоволено частково, в частині стягнення 22 202,98 грн. вартості страхового відшкодування матеріальної шкоди з ПАТ «АІТ» провадження у справі припинено, стягнуто з ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» 21 275,33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 651,68 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Брокбізнес» залишено без задоволення, натомість рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2013р. у справі №910/20685/13 змінено.

Постановою Вищого господарського суду від 22.04.2014р. рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2013р.. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. у справі №910/20685/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скеровуючи справу №910/20685/13 на новий розгляд до місцевого суду Вищий господарський суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що станом на 22.10.2010р.- на момент виникнення ДТП, поліс №ВС/9343713 був діючим, доказів дострокового припинення його дії згідно ст.ст.18, 19 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» матеріали справи не містять. Одночасно суд касаційної інстанції вважав передчасними висновки цих судів щодо розміру задоволених позовних вимог та відсутності підстав для притягнення відповідача-1 до відповідальності у вигляді відшкодування в порядку регресу збитків позивачу. Крім цього, за висновками Вищого господарського суду суди попередніх інстанцій не врахували вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не з'ясували, чи відповідає заявлена позивачем до стягнення сума шкоди ліміту відповідальності відповідача-2 згідно полісу №ВС/9343713, не вирішили питання щодо розміру франшизи по ньому, а також питання зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи тощо.

В ході нового розгляду справи №910/20685/13 в суді першої інстанції, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач пред'являв позовні вимоги до відповідача-2 на суму 21 202,98грн., цю заяву прийнято місцевим судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, з врахуванням вказівок касаційної інстанції на підставі ст.111-12 ГПК України, суд першої інстанції повторно розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, відтак прийняв рішення про припинення провадження у справі №910/20685/13 в частині вимог ПрАТ «СК «Українська страхова група» до ПАТ «АІТ» та стягнення з ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» 20 275,33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Так, задовольняючи позов ПрАТ «СК «Українська страхова група» до ПрАТ «СК «Брокбізнес» частково, місцевий суд встановив, що саме відповідач-2 є особою, відповідальною за шкоду, завдану водієм забезпеченого автомобіля «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль «DAF»), автомобілю «Renault Symbol», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль «Renault Symbol»), внаслідок ДТП, оскільки за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач-2 взяв на себе відповідальність за свого страхувальника та здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. При розрахунку суми стягнення, місцевим судом взято до уваги встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 25 500,00 грн., франшизу в розмірі 1 000,00 грн. та те, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Symbol» (оцінена шкода) внаслідок його пошкодження при ДТП склала 21 275,33 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту цього транспортного засобу з урахуванням зносу. Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, з вини якої сталася ДТП, застраховано відповідачем-2 згідно полісу №ВС/9343713, саме відповідач-2 зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, тому з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 21 275,33 грн. - 1000,00 грн. = 20 275,33 грн. Таким чином місцевий суд вважав, що в іншій частині позовних вимог до відповідача-2 - в розмірі 927,65 грн. слід відмовити.

В свою чергу, припиняючи провадження у справі №910/20685/13 в частині вимог позивача до відповідача-1, місцевий суд дійшов висновку про те, що позаяк відповідач-2 має відшкодувати позивачу в порядку регресу шкоду в межах ліміту відповідальності за винятком франшизи - на суму 20 275,33 грн., позивач набув право вимоги до відповідача-1, як до особи, яка є власником автомобіля «DAF», з вини водія якого сталася ДТП, на відшкодування 1 927,65 грн. (1000,00 грн. франшиза + 927,65 грн. різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням). Разом з тим,згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем вимоги до відповідача-1 не пред'явлено, відносини (за їх наявності) між позивачем та відповідачем-1 не є предметом розгляду даного спору, відтак суд першої інстанції прийняв рішення про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-1 на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, матеріалами справи встановлено, що позивачем як страховиком, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 25.10.2010р., страхового акту №ДККА-2560 від 30.11.2010р. згідно платіжного доручення №60467 від 30.11.2010р. виплачено страхове відшкодування в розмірі 22 202,98 грн. в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Renault Symbol» внаслідок ДТП, який застраховано в позивача на підставі генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0101-5780-286-AVIS від 23.12.2009 року.

Згадана ДТП сталася 22.10.2010р. з вини водія автомобіля «DAF», що підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2011р. у справі № 3-5340. Цією постановою водія автомобіля «DAF» ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк шість місяців.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст.993 ЦК України).

Аналогічні положення містять й приписи ст.27 Закону України «Про страхування». До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Таким чином, виходячи з системного аналізу згаданих норм, до позивача в межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП водій автомобіля «DAF» ОСОБА_5 Власником цього автомобіля є відповідач-1, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована відповідачем-2 згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/9343713.

Доводи апелянта стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/9343713 не заслуговують на увагу, адже його укладення підтверджено, зокрема, укладеним між ПрАТ «СК «Брокбізнес» як страховиком та ПАТ «АІТ» як страхувальником договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів №015-2968/001ОЦВ від 07.12.2009р., а також актом прийому-передачі послуг за цим договором з переліком забезпечених транспортних засобів, оригінал якого оглянуто апеляційним судом в судовому засіданні тощо.

Безпідставними є також твердження скаржника щодо необґрунтованості посилань суду на існування договору №015-2968/0010ЦВ від 07.12.2009р. та підтвердження ним чинності поліса №ВС/9343713 на момент ДТП.

Так, згідно ст.17 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі акту прийому-передачі послуг до договору №015-2968/00ЦВ від 07.12.2009р. страховий платіж за укладення згаданого договору, в т.ч. і полісу №ВС/9343713, складав 12 879,91грн., які відповідач-1 05.01.2010р. перерахував в повному обсязі на рахунок відповідача-2 з призначенням платежу «оплата за договір №015-2968/00ЮЦВ від 07 грудня 2009 року». Наведене підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Українській професійний банк» №11/5-02/1410 від 19.12.2013р., відтак апеляційний господарський суд дійшов висновку, що поліс №ВС/9343713 на момент ДТП був чинним.

Крім цього, згідно постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2014р. у справі №910/20685/13, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що станом на 22.10.2010р., тобто на момент виникнення ДТП, поліс №ВС/9343713 був діючим, доказів дострокового припинення його дії на підставі ст.ст.18, 19 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» матеріали справи не містять.

Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду, тобто бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

На підставі п.п.9.1., 9.2., 9.4. ст.9 згаданого Закону, в редакції чинній на момент укладення між відповідачами у справі договору №015-2968/001ОЦВ від 07.12.2009р., в т.ч. і полісу №ВС/9343713, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 грн. на одного потерпілого. До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 24.09.2008р., розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Symbol» внаслідок його пошкодження при ДТП станом на дату оцінки у відповідності до звіту про оцінку вартості матеріального збитку№25/10/10 від 27.10.2010р., склала 21 275,33 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту цього автомобіля з урахуванням зносу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 20 275,33 грн., тобто сума вартості відновлювального ремонту за вирахуванням франшизи (21 275,33 грн. - 1000,00 грн. = 20 275,33 грн.).

Суд апеляційної інстанції погоджується також і з висновком місцевого суду щодо припинення провадження у справі №910/20685/13 в частині вимог позивача до відповідача-1 на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки вимоги позивача до відповідача-1 не пред'явлено, а відтак між цими сторонами відсутній предмет спору.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2014р. у справі №910/20685/13 - без змін.

Матеріали справи №910/20685/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун