Постанова

від 06.11.2014 по справі 910/20685/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 910/20685/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівБарицької Т.Л., Картере В.І. розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі№ 910/20685/13 господарського суду міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до 1) публічного акціонерного товариства "АІТ", 2) приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" простягнення 22 202, 98 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Пахолка Т.П., дов. від 27.12.2013

від відповідача 1: Гненний Д.А., дов. від 14.11.2013

від відповідача 2: Голяр І.С., дов. від 02.02.2014

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "АІТ" про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 22 202, 98 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту страхове відшкодування в розмірі 22 202,98 грн, він набув відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України право зворотної вимоги до винної особи, якою є відповідач, як власник автомобіля, водія якого визнано винним у вчиненні ДТП, та який зобов'язаний відповідно до ст.ст. 1172, 1187 ЦК України відшкодувати позивачу збитки в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2013 за клопотанням відповідача до участі у справі залучено в якості відповідача-2 приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес".

Справа слухалась господарськими судами неодноразово.

10.06.2014 позивач подав до господарського суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з другого відповідача 21202,98 грн страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2014 (суддя Ващенко Т.М.), прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, в частині позовних вимог до відповідача-1 - ПАТ "АІТ" провадження у справі припинено. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 20 275,33 грн страхового відшкодування в порядку регресу та 1644,75 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог до ПАТ "СК "Брокбізнес" відмовлено.

Припиняючи провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, місцевий господарський суд, виходив з того, що предмет спору між позивачем та відповідачем-1 відсутній, оскільки згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач вимог до відповідача-1 не заявляв.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що саме відповідач-2 зобов'язаний в порядку регресу відшкодувати заподіяну позивачу шкоду, оскільки є страховиком цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи. При цьому, суд задовольнив позовні вимоги частково, виходячи з визначеного в звіті про оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, у сумі 21275,33 грн, який за висновком суду, відповідає встановленому законом ліміту відповідальності страховика та має бути зменшений на суму франшизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я. - головуючий, Алданова С.О., Коршун Н.М.) апеляційну скаргу ПАТ "СК "Брокбізнес" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2014 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також на неповне з'ясування всіх обставин справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01.02.2010 між позивачем, як страховиком, та ПП "ВІП-РЕНТ", як страхувальником, укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0101-5780-286, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб марки "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1.

22.10.2010 у м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_10, та транспортного засобу "DAF", д.н.з НОМЕР_2, що належить ПАТ "АІТ", під керуванням ОСОБА_11, внаслідок якої застрахований транспортний засіб "Renault Symbol" отримав механічні пошкодження.

25.10.2010 страхувальник (ПП "ВІП-РЕНТ) звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

На замовлення позивача фізичною особою-підприємцем, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_12 проведено оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1, відповідно до висновку якого (звіт № 25/10/10 від 27.10.2010) вартість матеріального збитку, завданого власнику тз внаслідок його пошкодження при ДТП, станом на дату оцінки склала 21 275, 33 грн, що дорівнює вартості відновлювального ремонту вказаного тз з урахуванням зносу.

Разом з цим, відповідно до рахунку СТО ТОВ "Бровари моторс" № СФ-0000696 від 04.11.2010 та акту з надання послуг по ремонту автомобіля №БН-0000557 вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 23 802,98 грн.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0101-5780-286 від 01.02.2010 та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що 30.11.2010 складено страховий акт № ДККА-2560, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті страхувальнику, склала 22 202,98 грн (за вирахуванням від вартості визначеного ТОВ "Бровари моторс" відновлювального ремонту автомобіля франшизи в сумі 1600,00 грн., передбаченої договором добровільного страхування).

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 25.10.2010, страхового акту № ДККА-2560 від 30.11.2010 позивачем у відповідності до платіжного доручення № 60467 від 30.11.2010 виплачено страхове відшкодування в розмірі 22 202, 98 грн.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 3-5340 водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні 22.10.2010 ДТП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк шість місяців.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача-1 - публічного акціонерного товариства "АІТ", яке є власником автомобіля НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована відповідачем-2 - приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9343713. Однак, згідно даних бази МТСБУ вказаний поліс втрачено.

Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач, посилаючись на наявність у нього інформації про втрату полісу, звернувся до відповідача-1, як власника автомобіля, водія якого визнано винним у вчиненні ДТП, із заявою № 5206/1015УСГ від 18.07.2013, в якій просив здійснити в порядку регресу виплату страхового відшкодування в сумі 22 202, 98 грн. Однак, відповідач-1 відмовив у виплаті у зв'язку з наявністю полісу ОСЦПВ №ВС/9343713, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2013 за клопотанням ПАТ "АІТ" до участі у справі залучено приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" в якості відповідача-2, а 10.06.2014 позивач подав до господарського суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій пред'явив позовні вимоги до відповідача-2 та просив суд стягнути в порядку регресу з ПАТ "СК "Брокбізнес" 21202,98 грн страхового відшкодування.

Таким чином, врахувавши те, що позивач, уточнивши позовні вимоги в зазначеній заяві, вимог до відповідача-1 не пред'явив, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку, що предмет спору між цими сторонами відсутній та правильно припинив провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після сплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю НОМЕР_3, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 22.10.2010 ДТП особою відповідно до Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 3-5340 є водій автомобіля НОМЕР_2, - ОСОБА_11 Власником зазначеного автомобіля є відповідач-1 - ПАТ "АІТ".

Разом з цим судами також встановлено, що 07.12.2009 між ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес", як страховиком, та ПАТ "АІТ", як страхувальником, укладено договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ, відповідно до умов якого страхувальник передав, а страховик прийняв на страхування майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільна відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, зокрема, автомобіля НОМЕР_2. Забезпечення вказаного транспортного засобу посвідчено полісом № ВС/9343713. Договір набирає чинності з 08.12.2009 та діє протягом року.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до акту прийому-передачі послуг до договору №015-2968/00 ЮЦВ від 07.12.2009 страховий платіж за укладення зазначеного вище договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ від 07.12.2009, в т.ч. і полісу № ВС/9343713, склав 12 879,91 грн, який 05.01.2010 відповідач-1 перерахував на рахунок відповідача-2 у повному обсязі з призначенням платежу "оплата за договір №015-2968/00ЮЦВ від 07 грудня 2009 року", про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка ПАТ "Українській професійний банк" № 11/5-02/1410 від 19.12.2013.

Разом з цим, в 2011 році відповідачем в газеті "Голос України" № 58 (5058) за 31.03.2011 здійснено публікацію про визнання недійсним бланку полісу ОСЦПВВНТЗ № ВС/9343713 у зв'язку з його втратою.

Встановивши наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що станом на 22.10.2010, тобто на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди, поліс № ВС/9343713 був чинним, а доказів дострокового припинення його дії згідно зі ст.ст. 18, 19 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" матеріали справи не містять. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача-2 про відсутність доказів укладення між ним та ПАТ "АІТ" договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ, а також доказів в підтвердження чинності полісу ОСЦПВВНТЗ № ВС/9343713 на момент ДТП.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що в даному випадку відповідач-2 є особою, відповідальною за шкоду, завдану водієм забезпеченого автомобіля НОМЕР_2, НОМЕР_4, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п.п. 9.1., 9.2., 9.4. ст. 9 вказаного Закону, в редакції чинній на момент укладення між відповідачами у справі договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ від 07.12.2009, в т.ч. і полісу № ВС/9343713, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Крім того, згідно з п. 22.1. ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент ДТП, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій вартість матеріального збитку, заподіяного водієм автомобіля "DAF" транспортному засобу "Renault Symbol", відповідно до виконаного на замовлення позивача звіту про оцінку № 25/10/10 від 27.10.2010 д.н.з. НОМЕР_1, склала з урахуванням зносу 21275,33 грн (оцінена шкода), що дорівнює вартості відновлювального ремонту вказаного тз.

При цьому, як вірно зазначено судами, вказаний розмір оціненої шкоди відповідає законодавчо встановленому в ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції від 24.09.2008 ліміту відповідальності страховика (25 500, 00 грн) та має бути відшкодований відповідачем-2 за вирахуванням суми франшизи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" та ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції від 24.09.2008, чинній на момент виникнення ДТП, франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в заяві про зменшення розміру позовних вимог просив зменшити суму страхового відшкодування на максимально можливий розмір франшизи - 1000, 00 грн.

Врахувавши викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та на виконання умов полісу № ВС/9343713 відшкодувати позивачу в порядку зворотної вимоги нанесену водієм забезпеченого за вказаним полісом автомобіля НОМЕР_2, шкоду. У зв'язку з цим суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги частково, зменшивши розмір оціненої шкоди (21 275,33 грн) на суму франшизи в розмірі 1000,00 грн, а в іншій частині позовних вимог до відповідача-2 про стягнення 927,65 грн страхового відшкодування відмовив.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають вимогам закону, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" залишити без задоволення, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 910/20685/13 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Т. Барицька

В. Картере