Рішення

від 22.07.2014 по справі 910/20685/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20685/13 22.07.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

До 1. Публічного акціонерного товариства «АІТ»

2. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

Про стягнення 21 202,98 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Пахолок Т.П. представник за довіреністю № 0113-347 від 27.12.13.

Від відповідача-1: Гненний Д.А. представник за довіреністю № б/н від 14.11.13.

Від відповідача-2: Томін О.О. представник за довіреністю № 3 від 02.01.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «АІТ» (далі - відповідач-1), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - відповідач-2) про стягнення 22 202,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.13. у справі № 910/20685/13 позов задоволено частково, в частині стягнення 22 202,98 грн. вартості страхового відшкодування матеріальної шкоди з відповідача-1 провадження у справі припинено, стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 21 275,33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 651,68 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.14. рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.13. у справі № 910/20685/13 змінено.

Постановою Вищого господарського суду від 22.04.14. рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.13. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.14. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-23/170 від 29.04.14. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/20685/13 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.14. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 22.05.14.

19.05.14. представником відповідача-2 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 22.05.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.06.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 10.06.14. представником позивача підтримано подану ним 10.06.14. через відділ діловодства суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач пред'являє позовні вимоги до відповідача-2 та просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» 21 202,98 грн.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача-2, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача-2, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

В судовому засіданні 10.06.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.06.14.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/20685/13 призначено до розгляду на 22.07.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 22.07.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 22.07.14. підтримав позовні вимоги позивача.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 22.07.14. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/20685/13.

В судовому засіданні 22.07.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.10. між позивачем, як страховиком, та ПП "ВІП-РЕНТ", як страхувальником, укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0101-5780-286, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб марки "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1.

22.10.10. у м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу "DAF", д.н.з НОМЕР_2, що належить ПАТ "АІТ", під керуванням ОСОБА_5, внаслідок якої застрахований транспортний засіб "Renault Symbol" отримав механічні пошкодження.

25.10.10. страхувальник (ПП "ВІП-РЕНТ) звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

На замовлення позивача фізичною особою-підприємцем, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 проведено оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1, відповідно до висновку якого (звіт № 25/10/10 від 27.10.10.) вартість матеріального збитку, завданого власнику тз внаслідок його пошкодження при ДТП, станом на дату оцінки склала 21 275, 33 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту вказаного тз з урахуванням зносу.

Разом з цим, відповідно до рахунку СТО ТОВ "Бровари моторс" № СФ-0000696 від 04.11.2010 та акту з надання послуг по ремонту автомобіля №БН-0000557 вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 23 802,98 грн.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0101-5780-286 від 01.02.10. та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що 30.11.10. складено страховий акт № ДККА-2560, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті страхувальнику, склала 22 202,98 грн. (за вирахуванням від вартості визначеного ТОВ "Бровари моторс" відновлювального ремонту автомобіля франшизи в сумі 1600,00 грн., передбаченої договором добровільного страхування).

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 25.10.10., страхового акту № ДККА-2560 від 30.11.10. позивачем виплачено у відповідності до платіжного доручення № 60467 від 30.11.10. страхове відшкодування в розмірі 22 202,98 грн.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.11. в адміністративній справі № 3-5340 водія автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк шість місяців.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства "АІТ", яке є власником автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована відповідачем-2 - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9343713. Однак, згідно даних бази МТСБУ вказаний поліс втрачено.

Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач, посилаючись на наявність у нього інформації про втрату полісу, звернувся до відповідача-1, як власника автомобіля, водія якого визнано винним у вчиненні ДТП, із заявою № 5206/1015УСГ від 18.07.13., в якій просив здійснити в порядку регресу виплату страхового відшкодування в сумі 22 202,98 грн. Однак, відповідач-1 відмовив у виплаті у зв'язку з наявністю полісу ОСЦПВ № ВС/9343713.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після сплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Винною у скоєнні 22.10.10. ДТП особою відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.11. у справі № 3-5340 є водій автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_2, - ОСОБА_5 Власником зазначеного автомобіля є відповідач-1 - Публічне акціонерне товариство "АІТ".

Крім того, 07.12.09. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес", як страховиком, та публічним акціонерним товариством "АІТ", як страхувальником, укладено договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ, відповідно до умов якого страхувальник передав, а страховик прийняв на страхування майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільна відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, зокрема, автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_2. Забезпечення вказаного транспортного засобу посвідчено полісом № ВС/9343713. Договір набирає чинності з 08.12.09. та діє протягом року.

Згідно статті 17 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до акту прийому-передачі послуг до договору № 015-2968/00 ЮЦВ від 07.12.09. страховий платіж за укладення зазначеного вище договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ від 07.12.09., в т.ч. і полісу № ВС/9343713, склав 12 879,91 грн., які відповідач-1 05.01.10. перерахував на рахунок відповідача-2 у повному обсязі з призначенням платежу "оплата за договір № 015-2968/00ЮЦВ від 07 грудня 2009 року", про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка ПАТ "Українській професійний банк" № 11/5-02/1410 від 19.12.13.

Разом з цим, в 2011 році відповідачем-2 в газеті "Голос України " № 58 (5058) за 31.03.11. здійснено публікацію про визнання недійсним бланку полісу ОСЦПВВНТЗ № ВС/9343713 у зв'язку з його втратою.

Таким чином, станом на 22.10.10., тобто на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди, поліс № ВС/9343713 був діючим, а доказів дострокового припинення його дії згідно ст.ст. 18, 19 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" матеріали справи не містять.

Отже, в даному випадку відповідач-2 є особою, відповідальною за шкоду, завдану водієм забезпеченого автомобіля "DAF", д.н.з. НОМЕР_2, автомобілю "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач-2 взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Із вказаним висновком погодилась колегія суддів касаційної інстанції при прийнятті постанови від 22.04.14. у справі № 910/20685/13.

Крім того, вказані встановлені судом факти спростовують доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві на позов та письмових поясненнях.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, згідно з вказівками, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 22.04.14. у справі № 910/20685/13, вказано, що слід з'ясувати, чи відповідає заявлена позивачем до стягнення сума шкоди ліміту відповідальності відповідача-1, визначеному в полісі ОСЦПВВНТЗ № ВС/9343713 та вирішити питання щодо розміру франшизи, встановленого другим відповідачем у вказаному полісі, а також питання зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи.

Таким чином, на виконання приписів ГПК України та вказівок ВГСУ України, під час нового розгляду справи, судом встановлено наступне.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п.п. 9.1., 9.2., 9.4. ст. 9 вказаного Закону, в редакції чинній на момент укладення між відповідачами у справі договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 015-2968/001ОЦВ від 07.12.09., в т.ч. і полісу № ВС/9343713, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 грн. на одного потерпілого. До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції від 24.09.08., розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 37.5. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сума франшизи у повному обсязі має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Крім того, відповідно до пункту 22.1. ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент ДТП, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки "DAF", д.н.з. НОМЕР_2, застраховано відповідачем-2 за Полісом № ВС/9343713, то саме відповідач-2 зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.

При розрахунку судом взято до уваги встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 25 500,00 грн., франшизу у розмірі 1 000,00 грн. та те, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Renault Symbol", д.н.з. НОМЕР_1 (оцінена шкода) внаслідок його пошкодження при ДТП склала 21 275,33 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу з урахуванням зносу.

Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, внаслідок керування якою транспортним засобом сталася дорожньо-транспортна пригода, застраховано відповідачем-2 згідно з Полісом № ВС/9343713, саме відповідач-2 зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, тому з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 21 275,33 грн. - 1000,00 грн. = 20 275,33 грн ., внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. В іншій частині позовних вимог до відповідача-2 в розмірі 927,65 грн. слід відмовити.

Далі, постанова Вищого господарського суду України від 22.04.14. у справі № 910/20685/13 містить вказівки щодо доцільності прийняття до уваги положень ст. 1194 ЦК України, вирішення питання щодо розмежування відповідальності між відповідачами та з'ясування обставини наявності та обсягу додаткової відповідальності першого відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. (ст. 1192 ЦК України).

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, в силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки ПАТ "АІТ" застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

З огляду на зазначені вище норми права та на виконання вказівок Вищого господарського суду України, що викладені в постанові від 22.04.14. у справі № 910/20685/13 , враховуючи, що позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування, цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої відбулось пошкодження застрахованого автомобіля, застрахована відповідачем-2, який має відшкодувати позивачу в порядку регресу шкоду в межах ліміту відповідальності за винятком франшизи, позивач набув право вимоги до відповідача-1, як до особи, яка є власником автомобіля марки "DAF", д.н.з. НОМЕР_2, на відшкодування 1 927,65 грн. (1000,00 грн. франшиза + 927,65 грн. різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням).

Разом з тим, у відповідності до прийнятої судом заяви № 7353/1015УСГ від 06.06.14. про зменшення розміру позовних вимог, позивачем вимоги до відповідача-1 не пред'явлено, отже, відносини (у разі їх наявності) між позивачем та Публічним акціонерним товариством «АІТ» не є предметом розгляду даного спору.

Відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у позивача будь-яких вимог до відповідача-1, а також беручи до уваги положення ч.2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне припинити провадження у даній справі в частині позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Публічного акціонерного товариства «АІТ» на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

в и р і ш и в:

1. Припинити провадження у справі № 910/20685/13 в частині вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Публічного акціонерного товариства «АІТ».

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, б. 3; ідентифікаційний код 20344871) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, б. 32, літ. А; ідентифікаційний код 30859524) 20 275 (двадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 33 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 75 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.14.

Суддя Т.М. Ващенко