Рішення

від 17.04.2014 по справі 910/23175/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23175/13 17.04.14

За позовом державного підприємства «Антонов»

до дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»

про стягнення заборгованості

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Коваленко В.О. (за дов.)

від відповідача Радванська Н.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства «Антонов» (далі - позивач) до дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було безпідставно утримано кошти, які належать позивачу, в сумі 543 214,14 дол. США, зокрема, як компенсацію витрат здійснених відповідачем у зв'язку з прийомом делегації представників замовника. За твердженням позивача, відшкодування позивачем відповідачу вказаних витрат не передбачене умовами договору комісії № 084/890/09-804-Д-103-02/2009/П від 25.08.2009 р., укладеного сторонами.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 4 340 280,97 грн. основного боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 39 062,52 грн., три відсотки річних в сумі 135 202,72 грн. та 434 028,09 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/23175/13 та призначено її розгляд на 19.12.2013 р.

19.12.2013 р. від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які були задоволені судом.

Від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 15.01.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

13.01.2014 р. від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач зобов'язаний виконувати покладені на нього за умовами договору комісії зобов'язання, одним з яких відповідно до п. 6.1 договору комісії є забезпечення проживання, харчування, забезпечення безпеки та транспортування представників замовника під час їх перебування на території України. Оскільки комісіонер (відповідач) виконує доручення комітента (позивача) за рахунок останнього, відповідач вважав, що витрати, здійснені ним на прийом делегації представників замовника, підлягають відшкодуванню позивачем. У зв'язку з викладеним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, справу № 910/23175/13 передано для розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 р. справу № 910/23175/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.02.2014 р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. у зв'язку з виходом судді Удалової О.Г. з лікарняного, справу № 910/23175/13 передано останній для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. справу № 910/23175/13 прийнято до провадження.

04.02.2014 р. у судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 04.03.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

04.03.2014 р. від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, а також заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 5 426 709,25 грн. основного боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 39 062,52 грн., три відсотки річних в сумі 135 202,72 грн. та 434 028,09 грн. збитків. Вказана заява була мотивована зростанням курсу іноземної валюти.

Від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про застосування строку позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 25.03.2014 р.

25.03.2014 р. від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по суті спору та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по суті спору.

Крім того, сторонами було подане спільне клопотання про продовження строку вирішення спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 08.04.2014 р.

28.03.2014 р. від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по суті спору.

Від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

08.04.2014 р. у судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 17.04.2014 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

09.04.2014 р. від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшла заява, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 543 214,14 дол. США основного боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 39 062,52 грн., три проценти річних у розмірі 135 202,72 грн., 434 028,09 грн. збитків за прострочення платежу та 69 900,00 дол. США збитків за користування кредитними коштами за договором № 21ВД від 21.09.2011 р.

10.04.2014 р. від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 17.04.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

25.08.2009 р. між державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант» та дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» (далі - відповідач) було укладено договір комісії № 084/890/09-804-Д-103-02/2009/П (далі - Договір).

Наказом Міністерства промислової політики України «Про припинення шляхом реорганізації ДП «Київський авіаційний завод «Авіант» № 476 від 10.07.2009 р. було прийнято рішення припинити юридичну особу - державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант», код ЄДРПОУ 14310325, що знаходиться за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 100/1, шляхом реорганізації - приєднання його до державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» (ДП АНТК ім. О.К. Антонова), код ЄДРПОУ 14307529.

Наказом Міністерства промислової політики України «Про затвердження передавального акту Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант», код ЄДОПОУ 14310325» № 919 від 23.12.2009 р. було прийнято рішення затвердити передавальний акт щодо передачі-приймання майнових прав та обов'язків державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» (код ЄДОПОУ 14310325) державному підприємству «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» (код ЄДРПОУ 14307529).

Наказом Міністерства промислової політики України № 17 від 22.01.2010 р. у зв'язку зі зміною найменування та з метою приведення у відповідність до чинного законодавства статуту державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова», затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 27.08.2004 р. № 430, було затверджено статут державного підприємства «Антонов» у новій редакції та визнано такими, що втратили чинність статут державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова», затверджений наказом Міністерства промислової політики України від 27.08.2004 р. № 430, зміни та доповнення № 1, № 2 та № 3, затверджені наказами Міністерства промислової політики України від 09.11.2004 р. № 594, від 29.03.2007 р. № 135, від 14.12.2009 р. № 875, відповідно.

Так, державне підприємство «Антонов» (далі - позивач) є правонаступником державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» та державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова».

Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язується від свого імені за комісійну винагороду, в інтересах та за дорученням позивача, за рахунок позивача:

укласти з замовником - нерезидентом України, далі - «замовник», зовнішньоекономічний контракт, далі за текстом «контракт», на виконання позивачем продажу та постачання:

1) 6 (шість) літаків АН-32Б, кожний з комплектом експлуатаційно-технічної документації (відповідно до додатку № 1-Б), разом та окремо іменовані надалі «літаки/літак», які виготовлено позивачем відповідно до додатку № 1 до даного договору, «Технічних умов на контроль, приймання та поставку літаків АН-32Б, частина І» та «Погоджувального протоколу № 1-06/32Б», кожний з одиночним комплектом запасних частин до покупних комплектуючих виробів (ПКВ) і засобів наземного обслуговування спеціального застосування (відповідно до додатку № 2 до даного договору), кожний з одиночним комплектом запасних частин до літака, інструменту та засобів наземного обслуговування (відповідно до додатку № 3 до даного договору), кожний зі встановленим пілотажно-навігаційним обладнанням (відповідно до переліку у додатку № 1А до даного договору), доопрацьований під встановлення та з відповідно встановленим додатковим обладнанням (відповідно до додатку № 4 до даного договору).

Одиночні комплекти запасних частин до покупних комплектуючих виробів (ПКВ) і засобів наземного обслуговування спеціального застосування (відповідно до додатку № 2 до даного договору) та запасних частин до літака, інструменту та засобів наземного обслуговування (відповідно до додатку № 3 до даного договору), далі за текстом іменуються «авіамайно»;

2) засобів наземного обслуговування, інструменту до літака та запасних частин до літака в комплектації 1:5 (для експлуатації 6 (шість) літаків) відповідно до додатку № 5 до даного договору, далі за текстом іменовані «майно».

Згідно з п. 1.2 Договору, відповідач зобов'язується від свого імені в інтересах та за дорученням позивача, за рахунок позивача:

укласти з нерезидентом контракт на виконання й надання за межами митної території країни юридичних, економічних, консультаційних, інформаційних послуг і послуг з організації публічних зв'язків для позивача з метою просування (продажу) товарів, робіт і послуг позивача та території замовника, й сплатити вартість цих послуг.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість одного літака з комплектом технічної документації та авіамайна до нього згідно з додатком № 1 до даного договору, складає USD 15 707 252,00 (п'ятнадцять мільйонів сімсот сім тисяч двісті п'ятдесят два долари США і 00 центів) на умовах СІР - Багдадський Міжнародний Аеропорт («ВІАР»), м. Багдад, Ірак (редакція «Інкотермс» 2000 р.) та включає в себе:

- вартість літака з комплектом технічної документації та авіамайна до нього;

- вартість тари, пакування, маркування;

- комісійну плату (комісійну винагороду відповідача з нарахованим на неї ПДВ);

- вартість гарантійного обслуговування літака та авіамайна;

- вартість послуг, передбачених в п. 1.2 цього договору;

- митні збори;

- вартість завантаження/розвантаження, транспортування до місця передачі замовнику, включаючи страхування літака, авіамайна, а також екіпажу.

Відповідно до п. 2.2 Договору, вартість майна, яке поставляється за даним договором, відповідно до додатку № 5 до даного договору, складає USD 2 623 956,00 (два мільйони шістсот двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість доларів США і 00 центів) на умовах СІР - Багдадський Міжнародний Аеропорт («ВІАР»), м. Багдад, Ірак (редакція «Інкотермс» 2000 р.) та включає в себе:

- вартість майна;

- вартість тари, пакування, маркування;

- комісійну плату (комісійну винагороду відповідача з нарахованим на неї ПДВ);

- вартість гарантійного обслуговування майна;

- вартість послуг, передбачених в п. 1.2 цього договору;

- митні збори;

- вартість завантаження/розвантаження, транспортування до місця передачі замовнику, включаючи страхування майна.

Згідно з п. 2.3 Договору, загальна сума договору, згідно з п. 2.1 та п. 2.2 даного договору становить USD 96 867 468,00 (дев'яносто шість мільйонів вісімсот шістдесят сім тисяч чотириста шістдесят вісім доларів США і 00 центів).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що платежі з акредитиву згідно п. 3.3 цього договору буде виконано в наступному порядку:

3.4.1 авансовий платіж у розмірі 20% загальної вартості договору буде сплачено відповідачу протягом 21 (двадцять один) банківського дня з дати подання в банк відповідача документів, передбачених умовами акредитиву для отримання цього авансового платежу, але не пізніше ніж 45 днів від дати набрання чинності контракту з замовником.

3.4.2 платіж за кожний літак та авіамайно до нього в розмірі 70% вартості згідно з п. 2.1 буде сплачено відповідачу протягом 21 (двадцять один) банківського дня з дати подання в банк відповідача наступних документів:

- проформа-інвойс в 2 (два) оригіналах та 5 (п'ять) копіях;

- акт технічної інспекції та приймання літака та авіамайна до нього, підписаний уповноваженими представниками позивача, відповідача та замовника, в 1 (один) оригіналі;

- пакувальний лист англійською мовою у 3 (три) оригіналах та 3 (три) копіях.

3.4.3 остаточний платіж за кожний літак та авіамайно до нього в розмірі 10% вартості згідно з п. 2.1 та 80% вартості поставленого майна (згідно додатку № 5 до цього договору) буде сплачено відповідачу протягом 21 (двадцять один) банківського дня з дати подання в банк відповідача наступних документів:

- проформа-інвойс в 2 (два) оригіналах та 5 (п'ять) копіях;

- акт отримання, підписаний уповноваженими представниками позивача, відповідача та замовника, в 1 (один) оригіналі.

Відповідно до п. 3.5 Договору передбачено, що платежі позивачу за літаки, авіамайно та майно здійснюватиметься відповідачем протягом 5 (п'ять) банківських днів з дати надходження коштів від замовника на розподільчий рахунок відповідача від замовника за контрактом.

Згідно з п. 3.8 Договору, за виконання передбачених цим Договором доручень позивача відповідач має право на отримання комісійної плати в розмірі 2,5% загальної суми Договору, що складає гривневий еквівалент USD 2 241 686,70 (два мільйони чотириста двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят шість доларів США 70 центів) (в тому числі ПДВ по ставці 20%) за курсом, який складається на міжбанківському валютному ринку України на день утримання комісійної плати. Позивач доручає відповідачу продати за посередництвом уповноваженої фінансової установи на міжбанківському валютному ринку України відповідну частину належної позивачу валютної виручки, яка надійде від замовника за контрактом, та з належних позивачу грошових коштів у національній валюті України, отриманих від продажу валютної виручки, утримати комісійну плату та кошти, необхідні для відшкодування витрат відповідача, зроблених у зв'язку з виконанням цього Договору. Право власності на грошові кошти у національній валюті України переходить від позивача до відповідача виключно після продажу частини належної позивачу валютної виручки на міжбанківському валютному ринку України.

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що перерахування коштів за послуги за контрактом з нерезидентом, зазначені у п. 1.2 цього Договору, здійснюється відповідачем з усіх сум, що надійшли на його валютний рахунок від замовника за контрактом, пропорційно сумам грошових коштів, що надішли протягом 10 (десять) днів з дати підписання відповідного акту вартості наданих послуг. Загальна сума платежів складає 14,5% загальної суми Договору, що складає USD 14 045 782,86 (чотирнадцять мільйонів сорок п'ять тисяч сімсот вісімдесят два долари США і 86 центів). Зазначені кошти утримуються відповідачем пропорційно з кожного платежу, який отримано відповідачем на розрахунковий рахунок від замовника на дату перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Комісійна плата утримується відповідачем пропорційно з кожного платежу, який отримано відповідачем від замовника на дату перерахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 3.9 Договору).

Згідно з п. 3.12 Договору, всі банківські витрати з перерахування коштів від замовника відповідачу сплачуються за рахунок відповідача, всі банківські витрати з перерахування коштів від відповідача позивачу сплачуються за рахунок позивача.

Пунктом 3.13 Договору передбачено, що позивач доручає відповідачу передбачити у контракті, що всі витрати, пов'язані зі збільшенням строку дії, а також внесенням змін у текст акредитиву, сплачуються винною стороною. У разі, якщо необхідність збільшення строку дії, а також внесення змін у текст акредитиву виникла з вини відповідача, витрати сплачуються відповідачем, якщо необхідність збільшення строку дії, а також внесення змін у текст акредитиву виникла з вини позивача/замовника, витрати сплачуються позивачем/замовником.

Відповідно до п. 6.1 Договору, технічна інспекція та приймання літака/літаків, авіамайна до нього/них та майна здійснює приймальна комісія, у склад якої входять: уповноважені представники позивача, уповноважені представники замовника (до шести чоловік) за участю уповноважених представників відповідача, далі за текстом іменовані «комісія», на базі позивача, Україна, м. Київ, аеродром «Святошин» відповідно до встановленої програми позивача із здачі-приймання літака. Проживання, харчування, забезпечення безпеки та транспортування представників замовника під час їх знаходження на території України забезпечує відповідач.

Пунктами 4.1.5, 4.1.6 та 4.1.10 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний:

- здійснити розрахунки з позивачем за літак/літаки, авіамайно до них та майно відповідно до розділу 3 даного Договору;

- виконати зобов'язання, які покладено на нього даним Договором;

- здійснити декларування і митне оформлення перевезень вантажів за даним Договором (митні збори сплачуються позивачем). Належним чином оформити вантажну митну декларацію, надалі ВМД, в графах 9 і 44 якої повинна бути вказана інформація про позивача (власник/експортер), код ЄДРПОУ, реквізити цього договору і зовнішньоекономічного контракту. Після вчинення митним органом, який здійснив оформлення ВМД під час митного оформлення експорту позивача, запису на оригіналі основного примірника ВМД («примірник для відправника/експортера») форми МД-2 (МД-6) про фактичний вивіз літака/літаків, авіамайна та майна, що експортується за межі митної території України надати позивачу оригінал основного примірника ВМД, засвідчений підписом відповідної посадової особи та гербовою печаткою цього митного органу.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 1 ст. 1014 Цивільного кодексу України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові (ст. 1020 Цивільного кодексу України).

Статтею 1024 Цивільного кодексу України встановлено, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії , зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Як стверджує позивач, відповідач безпідставно утримав з грошових коштів, що належать позивачу, 543 214,14 дол. США, у зв'язку з чим позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 409-06/74 від 25.06.2013 р. (далі - претензія № 409-06/74) з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 543 214,14 дол. США до 20.07.2013 р., яку відповідач отримав 01.07.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач вказаних вимог позивача не виконав, тому останній звернувся до суду та з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 543 214,14 дол. США основного боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 39 062,52 грн., три проценти річних у розмірі 135 202,72 грн., 434 028,09 грн. збитків за прострочення платежу та 69 900,00 дол. США збитків за користування кредитними коштами за договором № 21ВД від 21.09.2011 р.

Зі звіту комісіонера № 16 від 10.07.2012 р. вбачається, що відповідачем, зокрема, утримані кошти для компенсації витрат, здійснених в ході виконання договору комісії в розмірі 3 214,05 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 25 674,00 грн. Вказані витрати були зумовлені оформленням ВМД та страхуванням майнових інтересів.

Зі звіту комісіонера № 20 від 15.11.2012 р. вбачається, що відповідачем 08.11.2012 р. утримані кошти для компенсації витрат, здійснених в ході виконання договору комісії в розмірі 540 000,00 дол. США.

Направляючи звіт комісіонера № 20 від 15.11.2012 р., відповідач додав до нього супровідний лист № 28/859 від 16.11.2012 р., в якому звернув увагу позивача на те, що з 10%-го платежу за п'ятий літак було утримано кошти у сумі 540 000,00 дол. США як компенсацію витрат відповідача (прийом делегації тощо), які було понесено відповідачем при виконанні Договору комісії.

Таким чином, основний борг складається з грошових коштів, утриманих відповідачем у зв'язку зі здійсненням витрат на прийом делегації у розмірі 540 000,00 дол. США та витрат на оформлення ВМД та страхуванням майнових інтересів у сумі 3 214,05 дол. США.

Не погоджуючись з розміром утриманих відповідачем грошових коштів, позивач направив на адресу відповідача листи № 084-492 від 31.07.2012 р. та № 084/734 від 05.12.2012 р., в яких вказав, що відшкодування витрат відповідача на прийом делегації, а також витрат, пов'язаних з оформленням ВМД та страхових полісів, не передбачено умовами Договору комісії, та вимагав перерахувати вказані кошти позивачу.

Відповідно до претензії № 409-06/74 та умов Договору, вартість одного літака складає 15 707 252,00 дол. США, загальний розмір комісійної винагороди згідно з п. 3.8 та п. 3.10 Договору становить 17%, тому розмір комісійної винагороди відповідача від вартості одного літака становить 2 670 232,84 дол. США. Так, за один літак відповідач повинен перерахувати позивачу грошові кошти у розмірі 13 037 019,16 дол. США.

У претензії № 409-06/74 вказано, що відповідач перерахував позивачу 27.01.2010 р. грошові кошти у розмірі 2 607 404,00 дол. США, 27.06.2012 р. грошові кошти у розмірі 9 122 699,36 дол. США та 09.11.2012 р. грошові кошти у розмірі 763 701,92 дол. США, а всього 12 493 805,28 дол. США. Викладене також підтверджується листом Державного експортно-імпортного Банку України № 153-1/2-1308 від 13.08.2013 р., в якому відображені переведення відповідачем платежів в іноземній валюті на користь позивача та меморіальним валютним ордером № 27 від 26.01.2010 р., меморіальними ордерами № 18в від 27.06.2012 р. і № 15в від 09.11.2012 р.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем була допущена математична помилка, у зв'язку з чим розмір основного боргу (543 214,14 дол. США) встановлений невірно. За розрахунком суду відповідачем не перераховано позивачу грошові кошти за п'ятий літак у розмірі 543 213,88 дол. США.

Щодо грошових коштів у розмірі 3 213,88 дол. США, утриманих відповідачем у зв'язку з оформленням ВМД та страхуванням майнових інтересів, суд відзначає наступне.

Згідно з умовами п. 4.1.10 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання належним чином оформити вантажну митну декларацію (ВМД). Позивач, у свою чергу, зобов'язувався відшкодувати відповідачу лише митні збори.

Проте, з актів приймання-передачі наданих послуг № А802-12 від 06.04.2012 р. та № А813-12 від 24.04.2012 р., складених на виконання договору про надання послуг № Д-57-06/2007/П від 27.06.2007 р., укладеного між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Імпексервіс», вбачається, що оформлення ВМД було здійснено ТОВ «Імпексервіс».

Таким чином, відповідач передав частину своїх зобов'язань за Договором третій особі - ТОВ «Імпексервіс», у зв'язку з чим саме у відповідача виник перед ТОВ «Імпексервіс» обов'язок оплатити надані йому послуги.

Крім того, як вбачається зі страхових сертифікатів № С 086/1/НВ/12, № С 086/2/НВ/12 та № С 086/3/НВ/12 від 11.05.2012 р., предметом страхування були майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованих осіб - громадян Республіки Ірак, членів делегації замовника.

Дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку про те, що сторони не передбачили обов'язку відповідача придбати страхові поліси для членів делегації замовника за рахунок позивача та, відповідно, відшкодування позивачем витрат відповідача на страхування майнових інтересів представників замовника.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що грошові кошти в розмірі 3 213,88 дол. США, не є витратами, здійсненими відповідачем в межах виконання Договору комісії, у зв'язку з чим утримані відповідачем безпідставно та не підлягають відшкодуванню позивачем.

Щодо грошових коштів у розмірі 540 000,00 дол. США, утриманих відповідачем у зв'язку з витратами на приймання комісії, суд дійшов наступного висновку.

13.01.2014 р. від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначалось, що відповідач зобов'язаний виконувати покладені на нього за умовами договору комісії зобов'язання, одним з яких відповідно до п. 6.1 договору комісії є забезпечення проживання, харчування, забезпечення безпеки та транспортування представників замовника під час їх перебування на території України. Оскільки комісіонер (відповідач) виконує доручення комітента (позивача) за рахунок останнього, відповідач вважав, що витрати, здійснені ним на прийом делегації представників замовника, у розмірі 4 422 264,75 грн. підлягали відшкодуванню позивачем.

28.03.2014 р. від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, у яких відповідач зазначив, що розрахунок гривневого еквіваленту суми у 540 000,00 дол. США здійснюється відповідачем за курсом НБУ 7,9930 грн. за 1 дол. США, що був встановлений на день утримання вказаних грошових коштів, тобто станом на 08.11.2012 р.

Так, 540 000,00 дол. США у гривневому еквіваленті становлять 4 316 220,00 грн. Крім того, відповідач пояснив, що сума 4 422 264,75 грн. була вказана у відзиві помилково, витрати ж відповідача, на підтвердження яких він може надати відповідні документи, становлять 3 930 139,96 грн.

У матеріалах справи містяться копії актів здачі прийняття-робіт та актів надання послуг за період з 14.09.2011 р. до 15.07.2012 р., які підтверджують витрати відповідача, пов'язані з проживанням, харчуванням, забезпеченням безпеки та транспортуванням представників замовника під час їх знаходження на території України на загальну суму 3 044 488,91 грн.

Суд дійшов висновку, що на підставі п. 6.1 Договору, позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу витрати, пов'язані з проживанням, харчуванням, забезпеченням безпеки та транспортуванням представників замовника під час їх знаходження на території України в розмірі 3 044 488,91 грн., що за курсом НБУ на 08.11.2012 р. становить 380 894,40 дол. США, кошти утримані відповідачем не безпідставно та з дотриманням умов Договору.

Також, 16.05.2012 р. відповідачем та JBParkG.m.b.H (далі - перевізник) був складений акт до контракту № 02-0512 від 10.05.2012 р. Відповідно до зазначеного акту, перевізник забезпечив перевезення 15.05.2012 р. представників замовника, а саме делегації Республіки Ірак, за маршрутом Київ-Багдад на загальну суму 63 864,17 Євро.

Враховуючи, що станом на 16.05.2012 р. 1 Євро за курсом НБУ коштував 10,261557 грн., вартість послуг перевезення за зазначеним актом становить 655 345,82 грн.

Суд дійшов висновку, що на підставі п. 6.1 Договору, позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу витрати, пов'язані з транспортуванням представників замовника під час їх знаходження на території України в розмірі 655 345,82 грн., що за курсом НБУ на 08.11.2012 р. становить 81 989,97 дол. США, кошти утримані відповідачем не безпідставно.

На виконання умов Договору комісії та для підтвердження витрат, вказаних відповідачем у п. 6 звіту комісіонера № 20 від 15.11.2012 р., відповідачем були складені звіти комісіонера №№ 23-29 від 30.07.2013 р.

Як вбачається зі звіту комісіонера № 26 від 30.07.2013 р., до утриманих грошових коштів у розмірі 540 000,00 дол. США відповідач включив комісію за внесення змін до акредитиву за контрактом № С-18-02/2009/Рr від 25.09.2009 р., укладеним на постачання літаків між відповідачем та Міністерством оборони Іраку, у розмірі 41 116,29 дол. США, а також комісію банку за перерахування валютних коштів від відповідача позивачу в сумі 38 508,75 грн.

Разом з тим, на момент утримання грошових коштів (08.11.2012 р.) відповідачем була сплачена комісія банку за перерахування валютних коштів від відповідача позивачу лише в сумі 36 110,85 грн. Зазначені витрати підтверджуються листом Державного експортно-імпортного Банку України № 153-1/2-1308 від 13.08.2013 р., у якому відображені переведення відповідачем платежів в іноземній валюті на користь позивача та суми утриманої комісії.

Відтак, суд дійшов висновку, що на підставі п. 3.12 Договору, позивач зобов'язаний відшкодувати відповідачу витрати з оплати комісії банку за перерахування валютних коштів від відповідача позивачу в розмірі 36 110,85 грн., що за курсом НБУ на 08.11.2012 р. становить 4 517,81 дол. США, кошти утримані відповідачем не безпідставно.

Щодо комісії за внесення змін до акредитиву за контрактом № С-18-02/2009/Рr від 25.09.2009 р. у розмірі 41 116,29 дол. США суд зазначає, що відповідачем документів, які підтверджують внесення вказаних змін та сплату комісії, не надано.

Крім того, відповідно до умов п. 3.13 Договору, відповідач зобов'язаний довести, що вказані змін до акредитиву були внесені не з його вини. Відповідач документів, що підтверджують відсутність його вини у внесенні змін до акредитиву, суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про те, що витрати по сплаті комісії за внесення змін до акредитиву за контрактом № С-18-02/2009/Рr від 25.09.2009 р. у розмірі 41 116,29 дол. США відповідачем не доведені, утримані безпідставно та відшкодуванню позивачем не підлягають.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що розмір основного боргу становить 75 811,70 дол. США (543 213,88 - 4 517,81 - 81989,97 - 380 894,40 = 75 811,70), а вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в цій частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 39 062,52 грн., три проценти річних у розмірі 135 202,72 грн., 434 028,09 грн. збитків за прострочення платежу та 69 900,00 дол. США збитків за користування кредитними коштами за договором № 21ВД від 21.09.2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні (аналогічна правова позиція міститься у рішенні Верховного Суду України від 20.04.2011 р., головуючий суддя М.В. Патрюк).

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти (п. 10 оглядового листа «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.; викладена правова позиція міститься також у постанові Вищого господарського суду України від 31.01.2012 р. у справі № 18/113-53/81).

З огляду на те, що основний борг визначений позивачем в іноземній валюті, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 39 062,52 грн. задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про стягнення трьох процентів річних визначена позивачем у національній валюті та становить 135 202,72 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. встановлено, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Так, офіційний курс, встановлений Національним банком України на день подання позову (29.11.2013 р.) становив 7,993 грн. за 1 дол. США, а розмір трьох проценти річних, визначений позивачем, за вказаним курсом становить 16 915,14 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 3.5 Договору, платежі позивачу за літаки, авіамайно та майно здійснюватимуться відповідачем протягом 5 (п'ять) банківських днів з дати надходження коштів від замовника на розподільчий рахунок відповідача від замовника за контрактом.

Зі звіту комісіонера № 16 від 10.07.2012 р. вбачається, що грошові кошти від замовника надійшли 26.06.2012 р., тобто відповідач повинен був перерахувати грошові кошти у розмірі 3 213,88 дол. США до 02.07.2012 р., а прострочення платежу починається з 03.07.2012 р.

Зі звіту комісіонера № 20 від 15.11.2012 р. вбачається, що грошові кошти від замовника надійшли 09.10.2012 р., тобто відповідач повинен був перерахувати грошові кошти у розмірі 72 597,82 дол. США до 16.10.2012 р., а прострочення платежу починається з 17.10.2012 р.

Разом з тим, позивачем строк нарахування трьох процентів річних визначений з 15.11.2012 р. до 28.11.2013 р.

За розрахунком суду, розмір трьох процентів річних, враховуючи період заборгованості

з 15.11.2012 р. до 31.12.2012 р., суму боргу, що становила 75 811,70 дол. США, складає 292,06 дол. США;

з 01.01.2013 до 28.11.2013 р., суму боргу, що становила 75 811,70 дол. США, складає 2 068,72 дол. США,

а разом 2 360,78 дол. США.

Щодо збитків за прострочення платежу, визначених позивачем в розмірі 434 028,09 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 13.3 Договору передбачено, що у разі, якщо відповідач не забезпечить переказ грошових коштів у терміни, що обумовлені у п. 3.4 та п. 3.5 даного Договору, він (відповідач) сплачує позивачу заздалегідь оцінені збитки у сумі, рівній 1% на місяць, з періодом відстрочки оплати у 30 (тридцять) днів, від суми простроченого платежу/платежів, але ця ставка не повинна перевищувати 10% від суми простроченого платежу/платежів.

25.03.2014 р. від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких позивач зазначає, що штрафна санкція, передбачена п. 13.3 Договору, за своєю правовою природою не є трьома процентами річних, стягнення яких передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, як вважає відповідач, а є іншим видом забезпечення виконання зобов'язання, встановленим ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Так, вказаною нормою закону учасникам господарських відносин надано право встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 р. у справі № 3-24гс10).

Офіційний курс, встановлений Національним банком України на день подання позову (29.11.2013 р.), становив 7,993 грн. за 1 дол. США, а розмір договірної санкції, визначений позивачем, за вказаним курсом становить 54 301,02 дол. США.

Розмір договірної санкції становить:

75 811,70 * 1% * 11

100% 8 339,29 = дол. США,

де 11 - кількість місяців прострочення (з грудня 2012 до жовтня 2013 р.)

У той же час, у п. 13.3 Договору вказано, що розмір цієї штрафної санкції не може перевищувати 10% від суми заборгованості, тому договірна санкція підлягає стягненню у розмірі 10% від суми основного боргу, тобто у розмірі 7 581,17 дол. США.

Також позивач просив суд стягнути з відповідач 69 900,00 дол. США збитків за користування кредитними коштами за договором № 21ВД від 21.09.2011 р.

Вказана позовна вимога обґрунтована тим, що 21.09.2011 р. між публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та позивачем був укладений кредитний договір (договір про закупівлю послуг з надання кредиту за державні кошти) № 21ВД.

04.03.2014 р. від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення щодо суми збитків в розмірі 69 900,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 697 700,00 грн. Позивач пояснив, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором комісії щодо розрахунку за літаки, позивач був змушений укласти кредитний договір про відкриття кредитної лінії з лімітом 30 000 000,00 доларів США для належного виконання своїх зобов'язань за Договором комісії. За період з 2012 року по 2014 рік позивачем було отримано 29 900 000,00 дол. США та сплачено відсотки за користування кредитом в розмірі 4 000 000,00 доларів США. Своєчасне виконання відповідачем умов договору, за твердженнями позивача, дало б можливість зменшити суму отриманих кредитних коштів на 540 000,00 дол. США та відповідну суму за користування кредитними коштами в розмірі 69 900,00 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 697 700,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору № 21ВД від 21.09.2011 р., цільове використання кредиту: фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю позивача.

Позивач документів, які б підтвердили, що належне виконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами Договору, зменшило б розмір коштів, позичених для забезпечення поточної діяльності підприємства - позивача, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність збитків, що виникли внаслідок протиправної поведінки відповідача, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 69 900,00 дол. США збитків за користування кредитними коштами за договором № 21ВД від 21.09.2011 р. є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

04.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

З огляду на вимоги, заявлені позивачем, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вже зазначалось, строк виконання зобов'язань відповідача за звітом комісіонера № 16 від 10.07.2012 р. настав 02.07.2012 р., а за звітом № 20 від 15.11.2012 р. - 16.10.2012 р., тому строк позовної давності спливає відповідно 02.07.2015 р. та 16.10.2015 р.

Позовна заява подана до суду 29.11.2013 р., тобто в межах строку позовної давності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині. Зокрема, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача основний борг у розмірі 75 811,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 р. (11,39611 грн. за 1 долар США) становить 863 958,47 грн.; три проценти річних у розмірі 2 360,78 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 р. становить 26 903,71 грн.; договірну санкцію у розмірі 7 581,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 р. становить 86 395,85 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, корпус 39, будівля літер. В, код 05311609) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь державного підприємства «Антонов» (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1, код 14307529) основний борг у розмірі 75 811 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот одинадцять) доларів США 70 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 р. (11,39611 грн. за 1 долар США) становить 863 958 (вісімсот шістдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 47 коп.; три проценти річних у розмірі 2 360 (дві тисячі триста шістдесят) доларів США 78 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 р. становить 26 903 (двадцять шість тисяч дев'ятсот три) грн. 71 коп.; договірну санкцію у розмірі 7 581 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят один) доларів США 17 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.04.2014 р. становить 86 395 (вісімдесят шість тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 208 (дванадцять тисяч двісті вісім) грн. 38 коп.

3 . В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 25.04.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова