Ухвала

від 23.04.2014 по справі 5/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5/259 23.04.14

За скаргою Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2"

на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259

За позовом Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2"

до Відкритого акціонерного товариства "Експериментальний завод залізобетонних шпал"

про стягнення 91 408,00 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Любченко М.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача (скаржника): Сизоненко С.В. за довіреністю № 1067 від 08.08.2013 р.

від відповідача: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Експериментальний завод залізобетонних шпал" (далі - відповідач) про стягнення 91 408,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. у справі № 5/259, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2012 р., позовні вимоги було задоволено повністю, вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Експериментальний завод залізобетонних шпал" на користь Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" 91 408, 00 грн. основного боргу та 1 828, 16 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення суду видано наказ господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р.

02.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259, відповідно до якої він просить визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2013 р. № 33761596 від 13.11.2013 р.

Зазначена скарга мотивована тим, що на думку позивача, державний виконавець завчасно зробив висновок про накладення арешту на всі рахунки боржника та відсутність коштів на них, оскільки відповідно до Листа ПАТ АКБ «Київ» постанова про арешт коштів боржника була повернута без виконання, у зв'язку з тим, що в зазначеній постанові невірно було вказано найменування боржника, проте як повторно така постанова до банку не направлялась. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що державний виконавець передчасно завершив виконавче провадження та направив наказ до ВДВС Чернігівського РУЮ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2013 р. зазначену вище скаргу призначено до розгляду на 21.01.2014 р. та витребувано від ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві матеріали виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. № 5/259.

20.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, в тому числі фотокопії матеріалів виконавчого провадження ВП № 33761596.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2014 р. розгляд скарги позивача на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259 відкладено на 18.02.2014 р.

18.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на те, що оскаржувана постанова державного виконавця винесена в рамках закону, у зв'язку з чим просить скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. вирішено призначити колегіальний розгляд скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. скаргу ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято до свого провадження скаргу ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259, та призначено її до розгляду на 18.03.2014 р.

24.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві надійшли матеріали зведеного виконавчого провадження ВП № 32768581, а також клопотання про розгляд скарги без участі представника ВДВС.

При цьому, разом з копіями матеріалів виконавчого провадження, ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві надано заперечення на скаргу, в яких наголошується на тому, що державним виконавцем було вжито всі заходи, спрямовані на повне та фактичне виконання судового рішення.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням Головуючого судді Ломаки В.С. на лікарняному, скаргу ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Босий В.П., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято до свого провадження скаргу ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259, та призначено її до розгляду на 01.04.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р., у зв'язку з виходом Головуючого судді Ломаки В.С. з лікарняного, скаргу ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято до свого провадження скаргу ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259, та призначено її до розгляду на 01.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. розгляд скарги позивача на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259 відкладено на 23.04.2014 р. При цьому, учасників судового процесу зобов'язано виконати вимоги попередніх ухвал суду.

У судове засідання 23.04.2014 р. представники відповідача та ВДВС не з'явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Від представника позивача (скаржника) у судовому засіданні 23.04.2014 р. надійшли письмові пояснення, в яких він звертає увагу на те, що відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 06.08.2013 р. у боржника наявне рухоме майно, а саме: товари в обороті, перелік яких зазначено в даному реєстрі, що знаходиться у заставі ПАТ АБ «Укргазбанк», яке не є стягувачем за зведеним виконавчим провадженням. Враховуючи зазначене, позивач також стверджує, що оскільки чинним законодавством передбачено можливість звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець мав встановити вартість зазначеного майна та розмір заборгованості боржника перед заставодержателем з метою вирішення питання про можливість проведення процедури звернення стягнення на таке майно. Оскільки державний виконавець цього не зробив, на думку позивача, він не мав права приймати рішення про закінчення виконавчого провадження.

Розглянувши скаргу стягувача на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. у справі № 5/259, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Як вбачається з пояснень скаржника та підтверджується матеріалами справи, з метою примусового виконання прийнятого у даній справі судового рішення, ним було пред'явлено до ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві наказ господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. № 5/259.

09.08.2012 р. державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 33761596.

Також, 09.08.2012 р. державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві було винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено її копії до відповідних банківських установ, в яких боржником відриті поточні рахунки.

Листом від 27.08.2012 р. ПАТ АКБ «Київ» повідомив ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві про те, що постанова ВП № 33761596 від 09.08.2012 р. про арешт коштів боржника повертається без виконання, у зв'язку з тим, що в ній невірно вказано найменування боржника.

Звертаючись до суду з даною скаргою, позивач звертає увагу на те, що дійсно, від більшості банківських установ, в яких у боржника наявні відкриті рахунки та до яких державним виконавцем було направлено відповідні постанови про арешт коштів, надійшли повідомлення про відсутність коштів або їх недостатність для виконання.

Однак, при цьому, до ПАТ АКБ «Київ» державний виконавець повторно постанову про арешт коштів не направив та не пересвідчився щодо відсутності грошових коштів на рахунках боржника в цій банківській установі, у зв'язку з чим передчасно виніс оскаржувану постанову.

Так, 13.11.2013 р. державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 33761596, мотивовану тим, що виходом державного виконавця за адресою боржника було встановлено, що рухоме майно, яке належить боржнику перебуває у заставі; постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 14575661 від 03.09.2009 р. накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження; рахунки, які відкриті в банківських установах арештовані, про що свідчать листи з банківських установ; грошові кошти на рахунках боржника відсутні, про що свідчать відмітки на платіжних вимогах; згідно з довідкою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів відсутній; згідно довідки УДАІ м. Києва за боржником зареєстровані транспортні засоби, однак згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, дані автомобілі знаходяться в заставі ПАТ АБ «Укргазбанк», який не є стягувачем за зведеним виконавчим провадженням; згідно довідки БИІ у м. Києві нежитлове приміщення в нежитловому фонді по пр. Відрадному, 52 за боржником на праві власності не зареєстроване; іншого нерухомого майна за боржником не зареєстровано; згідно довідки Головного управління земельних ресурсів, земельна ділянка за адресою: м. Київ, пр.-т. Відрадний, 52, перебуває у тимчасовому довгостроковому користуванні у боржника; згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстровано частку бази відпочинку «Пролісок» ДТГО «ПЗЗ», яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с/рада Серединська, урочище «Копачево»; згідно відповіді Чернігівського РБТІ, право власності на базу відпочинку «Пролісок» зареєстровано за боржником на 1/50 частину згідно з Свідоцтвом на право власності; актом опису й арешту майна від 04.09.2013 р., державним виконавцем ВДВС Чернігівського РУЮ здійснено опис 1/50 частини бази відпочинку «Пролісок».

За вказаних обставин державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві дійшов висновку про те, що виконавчий документ підлягає направленню для подальшого виконання до ВДВС Чернігівського РУЮ, оскільки на території Солом'янського району у місті Києві відсутнє майно боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Суд, намагаючись перевірити вказані обставини, витребував від ВДВС Солом'янського РУЮ у місті Києві матеріали виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. № 5/259.

У відповідь на адресу суду від ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві надійшли матеріали зведеного виконавчого провадження ВП № 32768581.

Слід зазначити, що вказані матеріали, хоча і направлені супровідним листом, в якому зазначається, що це копія зведеного виконавчого провадження ВП № 32768581, суд звертає увагу на те, що долучені копії документів є вибірковими, не містять окремих документів, копії яких надавались до матеріалів справи скаржником, та крім того, хоча і стосуються різних виконавчих проваджень, боржником за якими є відповідач (ВП №№ 14575661, 15986883, 22186225, 24707653, 24984507, 24985027, 30207239, 31341163, 31517162, 33595538, 33761596, 33931413, 34428720), однак такі матеріали не містять, ані постанови державного виконавця про об'єднання виконавчих проваджень в зведене виконавче провадження, ні постанови про накладання арешту на майно та кошти божника в межах саме зведеного виконавчого провадження, ні будь-яких інших процесуальних документів, складених державним виконавцем в межах не окремого виконавчого провадження, про які вказано вище, а саме в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 32768581.

Так, відповідно до п. 4.1.5. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р., якщо в установлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника виносить постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Така постанова виноситься не пізніше наступного дня після закінчення строку для добровільного виконання.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Відповідно до п. 4.19.1. - 4.19.5. Інструкції про проведення виконавчих дій, якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.

При виконанні зведеного виконавчого провадження, у тому числі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника відкрито в кількох органах державної виконавчої служби, зокрема якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць тощо, можуть утворюватись виконавчі групи. Такі виконавчі групи створюються відповідно до Порядку утворення та функціонування виконавчих груп при органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 № 37/5, зареєстрованого в Мін'юсті України 17.05.2004 за № 624/9223. Передача матеріалів виконавчого провадження до виконавчої групи здійснюється на підставі Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 № 38/5, зареєстрованого в Мін'юсті України 17.05.2004 за № 625/9224.

При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження слід керуватися вимогами статті 44 Закону.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачеві суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку календарного надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець складає розрахунки і проводить виплати, якщо сума стягнених коштів перевищує 5 відсотків належних до виплати стягувачам сум, але не рідше одного разу на місяць.

Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

Після виконання окремого виконавчого документа виконавче провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця (додаток 19) і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 зазначеного Закону України, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В даному випадку, суду взагалі не представлено доказів виконання державним виконавцем вищенаведених приписів ведення зведеного виконавчого провадження, в тому числі щодо об'єднання відповідних виконавчих проваджень в одне зведене, та накладення арешту у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Відсутні докази і направлення такої постанови про арешт коштів на адресу банківських установ, в яких у боржника відкрито поточні рахунки.

Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ч. 1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (ст. 62 Закону).

Главою 5 Закону визначено особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

Так, згідно зі ст. 65 Закону встановлено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

При цьому, відповідно до ст. 66 Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Згідно з ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ст. 5 Закону державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Також, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається з наданих суду учасниками судового процесу документів, державним виконавцем було зроблено висновок про відсутність грошових коштів у боржника, не зважаючи на те, що ПАТ АКБ «Київ» повернуло без виконання постанову про арешт коштів боржника від 09.08.2012 р.

Даних про повторне направлення ВДВС на адресу ПАТ АКБ «Київ» зазначеної постанови та відповіді банку про відсутність на відповідних рахунках боржника грошових коштів, матеріали справи не містять.

При цьому, відповіді, надані в межах інших виконавчих проваджень, до уваги прийняті бути не можуть, оскільки має місце порушення загалом процедури ведення зведеного виконавчого провадження, й арешт коштів боржника в межах іншого виконавчого провадження, учасником якого не є скаржник, не може в тому числі розповсюджуватись на виконавче провадження щодо виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами скаржника щодо передчасності оскаржуваної постанови.

Так, в даному випадку, суд вважає, що державний виконавець не вжив всіх необхідних заходів щодо виявлення грошових коштів на рахунках, відкритих боржником у банківських установах та поспішно направив виконавчий документ до іншого органу ДВС за місцем знаходження частини нерухомого майна боржника.

При цьому, суд також погоджується зі скаржником відносно того, що враховуючи наявність в матеріалах виконавчого провадження даних про те, що рухоме майно, яке належить боржнику, перебуває у заставі ПАТ АБ «Укргазбанк», яке не є стягувачем за зведеним виконавчим провадженням, державний виконавець мав би з'ясувати як вартість такого майна, так і те, який розмір вимог має заставодержатель до боржника.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто, зокрема, у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно з п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи зазначене, суд задовольняє скаргу позивача та визнає недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2013 р. № 33761596 від 13.11.2013 р.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві - задовольнити.

2. Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2013 р. № 33761596 від 13.11.2013 р. (ВП № 33761596).

3. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

М.О. Любченко