Постанова

від 15.04.2014 по справі 29/5014/2348/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.04.2014 справа №29/5014/2348/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівЗубченко І.В., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Косова Н.Г. - за довіреністю б/н від 13.11.2013р.; від відповідача:Золотухіна І.В. - за довіреністю б/н від 10.12.2013р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТЕРРА", м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 19.11.2013р. (повний текст підписано 22.11.2013р.) по справі№29/5014/2348/2013 (головуючий суддя Якушенко Р.Є., судді Ворожцов А.Г., Москаленко М.О.) за позовомПриватного підприємства "ТЕРРА", м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС", м. Луганськ про cтягнення 288819,13 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.11.2013р. у справі №29/5014/2348/2012 позовні вимоги Приватного підприємства "ТЕРРА", м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС", м. Луганськ про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 288 819 грн. 13 коп., з яких: 267741 грн. 94 коп. - заборгованість по орендній платі; 19208 грн. 00 коп. пені; 1869 грн. 19 коп. - відшкодування комунальних витрат задоволені частково; з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по орендній платі в сумі 9072 грн. 00 коп., пеню в сумі 649 грн. 68 коп., витрати на комунальні та експлуатаційні послуги в сумі 1869 грн. 19 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у позові про стягнення 267741,94 грн. заборгованості по орендній платі та 19208,00 грн. пені, Приватне підприємство "ТЕРРА", м.Луганськ звернулось з апеляційною скаргою, в якій останнє просить скасувати судове рішення в цій частині позову у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не з`ясована обставина щодо права позивача змінити в односторонньому порядку умови договору в частині розміру орендної плати.

Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення в частині відмови у позові про стягнення 267741,94 грн. заборгованості по орендній платі та 19208,00 грн. пені та прийняття нового - про задоволення позову в повному обсязі.

Одночасно, позивачем надане клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду за нововиявленим обставинами рішення господарського суду Луганської області у справі №913/1123/13 про тлумачення умов договору оренди нежитлового приміщення № 389 від 20.12.2011р.

Приписами статті 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Як зазначено в п.3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Дослідивши заявлене клопотання, розглянувши матеріали справи №29/5014/2348/2012, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню як безпідставне та таке, що не спрямоване на захист прав і охоронюваних законом інтересів сторін, наявних в матеріалах даної справи доказів цілком достатньо для їх оцінки та обставини можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тому підстав для застосування ст. 79 ГПК України колегія суддів не вбачає.

Крім того, відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому нормами розділу XIII ГПК України.

У судовому засіданні позивачем заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке також залишається без задоволення, оскільки не обґрунтоване заявником у порядку ст. 101 ГПК України.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № №29/5014/2348/2012; розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї; заслухавши пояснення представників сторін; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "ТЕРРА", м. Луганськ та підстав для часткового скасування рішення господарського суду Луганської області від 19.11.2013р. у справі №29/5014/2348/2012 з огляду на наступне.

Так, 30.12.2011 між Приватним підприємством "ТЕРРА" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС" (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 389 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає орендарю в тимчасове користування за плату, в порядку та на умовах, встановлених цим договором, нежитлове приміщення № 74, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, 16-та Лінія, буд. 23 для розміщення офісу.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами. Строк оренди встановлюється до 31.12.2012 р. та починає обчислюватися з моменту підписання сторонами акта передачі-приймання об'єкту оренди.

Як встановлено місцевим господарським судом, 30.12.2011 року між позивачем та відповідачем підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення, з якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення № 74 загальною площею 233,7 кв. м., розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. 16-та Лінія, буд. 23. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та засвідчений печатками юридичних осіб.

Відповідно до п.п. 4.3., 4.4. договору орендодавець та орендар мають право в односторонньому порядку достроково розірвати даний договір.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.02.2013 р. у справи № 17пд/5014/2532/2012 за позовом ТОВ "ЮФ "ТЕРРА ЛЕКС" до ПП "ТЕРРА" про розірвання договору оренди та звільнення позивача від орендної плати встановлено, що останнім днем дії договору оренди № 389 від 30.12.2011 року є 21.10.2012 року. Вказане рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. по постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 р.

Згідно із пунктами 5.1, 5.2 договору розмір місячної орендної плати з ПДВ становить 3 360,00 грн. (з ПДВ). Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання об'єкту оренди.

У пункті 5.3 договору сторонами передбачено, що платежі з орендної плати здійснюються в національній валюті України. Орендна плата за звітний місяць сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Орендна плата сплачується орендарем самостійно в зазначений у даному договорі строк, і в тому числі, якщо орендодавець не надав орендарю рахунок - фактуру на оплату орендної плати за відповідний місяць.

Орендодавець має право на власний розсуд в односторонньому порядку переглянути розмір орендної плати (пункт 5.4 договору).

У розділі 7 договору сторони визначили права та обов'язки орендаря, зокрема, орендар зобов'язаний відшкодовувати орендодавцю витрати за комунальні послуги, якими він користується в об'єкті оренди.

Листом від 15.08.2012 р., надісланим на адресу ТОВ "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС", Приватне підприємство "ТЕРРА" повідомило, що відповідно до п.5.4. договору оренди з 01.08.2012р. встановлюється орендна плата у сумі 100000,00грн. за місяць.

Як стверджує позивач, відповідач в узгоджені строки та в узгоджених розмірах орендну плату не вносив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2012 р. по 21.10.2012р. в розмірі 267741,94 грн. з розрахунку орендної плати 100000,00 грн. на місяць та з відшкодування комунальних витрат в розмірі 1869,19 грн. за період з липня 2012 року по 21.10.2012 року, яку відповідач не оплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При цьому, за твердженням скаржника, право вимоги оплати відповідачем орендної плати в розмірі 100000,00 грн. починаючи з серпня 2012 року виникло на підставі п. 5.4. договору, яким сторонами погоджено право орендодавця на власний розсуд в односторонньому порядку переглянути розмір орендної плати.

Разом з тим, колегія суддів вважає хибним дане твердження скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Положеннями ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, законом не ототожнюються поняття "перегляд" та "зміна" розміру орендної плати в контексті правовідносин найму та, зокрема, врегулювання розміру орендної плати, яка є істотною умовою договору найму. Поняття "перегляд" може розумітися як визначення орендодавцем нового розміру орендної плати і допускається в односторонньому порядку, що і закріплено у п. 5.4 спірного Договору, а "зміна розміру орендної плати" може розумітися як підвищення або зменшення розміру орендної плати спільним волевиявленням сторін договору оренди, тобто фактично є зміною істотних умов договору, яка не допускається в односторонньому порядку, а застосовуються лише за згодою сторін, що закріплено у наведених вище положеннях закону.

Вказана правова позиція викладена також в постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2014 року у справі № 913/1123/13.

Однак, доказів внесення сторонами змін до договору оренди № 389 від 30.12.2011 р. в частині розміру орендної плати шляхом укладення письмового правочину, суду не надано.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо узгодженої сторонами договору № 389 від 30.12.2011 р. орендної плати в розмірі 3360 грн. 00коп., виходячи з якого і має розраховуватись заборгованість відповідача за користування об'єктом оренди за період з 01.08.2012 року по 21.10.2012 року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за період з 01.08.2012 року по 21.10.2012 року орендна плата, розрахована виходячи із розміру орендної плати, встановленої сторонами при укладенні договору оренди-3360,00 грн. відповідачем позивачу не сплачена, доказів зворотного суду не представлено.

Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зважаючи на викладене, оскільки доказів оплати заборгованості з орендної плати в розмірі 8996,19 грн. за період з 01.08.2012 року по 21.10.2012 року, з яких по 3360,00 грн. за серпень і вереснь 2012 року та 2276,19грн. за 21 день жовтня 2012 року (3360/31Х21), відповідачем не надано, останнім допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. У зв'язку з чим колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 8996,19 грн. за період з 01.08.2012 року по 21.10.2012 року позов задоволено місцевим господарським судом правомірно. Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним задоволення місцевим господарським судом позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі за заявлений період в розмірі 75,81 грн. з огляду на невірно проведений судом розрахунок. Тому в частині стягнення 75,81 грн. позов підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

Як зазначено вище, умовами розділу 7 договору сторони визначили обов'язок відповідача відшкодувати позивачу витрати на комунальні послуги, якими він користується в об'єкті оренди.

Одночасно, наявними в матеріалах справи договорами, укладеними позивачем з постачальниками послуг, актами здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунками на оплату та платіжним дорученнями з відмітками банку про їх прийняття до виконання, підтверджується оплата позивачем комунальних та експлуатаційних послуг. Однак, комунальні витрати та експлуатаційні послуги за серпень 2012 року, вересень 2012 року та з 01.10.2012 року по 21.10.2012 року відповідачем позивачу не відшкодовано, протилежного суду не доведено.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження відшкодування відповідачем позивачу комунальних послуг в розмірі 1686 грн. 29 коп. за період з 01.08.2012 року по 21.10.2012 року, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позову в цій частині. Проте, зважаючи на оплату відповідачем позивачу 182,90 грн. вартості комунальних послуг за липень 2012 року згідно з платіжним дорученням № 132 від 14.09.2012року, тобто до подання позову, що не прийнято місцевим господарським судом до уваги при прийнятті оскаржуваного судового акта, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність задоволення позову в цій частині. З огляду на вказане рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 182,90 грн. комунальних витрат за липень 2012 року підлягає скасуванню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 19208,00 грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.2 договору, орендар несе відповідальність за даним договором у разі прострочки орендних платежів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня з 05.09.2012 р. по 10.04.2013 р. в сумі 19208,00 грн. за період прострочення з 01.08.2012 р. по 21.10.2012 р., розрахована із розміру орендної плати 100000,00 грн. на місяць.

Наразі, за висновком колегії суддів апеляційного суду, розрахунок пені, наданий позивачем є невірним, оскільки, як вказано вище, розмір орендної плати складає 3360 грн.00коп. у серпні та вересні 2012 року та 2276 грн. 19 коп. за 21 день жовтня 2012 року, отже сума загальної заборгованості є меншою, ніж це зазначено позивачем.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що належний до стягнення розмір пені становить 572грн. 82 коп. за період з 05.09.2012 р. по 10.04.2013 р. з урахуванням строку оплати, ставки орендної плати - 3360 грн. 00коп. Тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 19208 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню в сумі 572грн. 82коп., а рішення місцевого суду в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 76 грн. 86 коп. - скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства «ТЕРРА» на рішення господарського суду Луганської області від 19.11.2013 р. у справі № 29/5014/2348/2012 підлягає залишенню без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 19.11.2013р. у справі № 29/5014/2348/2012 в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 75 грн. 81коп., пені в розмірі 76 грн. 86 коп. та витрат на комунальні та експлуатаційні послуги в розмірі 182 грн. 90 коп. скасуванню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТЕРРА», м. Луганськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 19.11.2013р. у справі №29/5014/2348/2012 в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 75,81 грн., пені в розмірі 76,86грн. та витрат на комунальні та експлуатаційні послуги в розмірі 182 грн. 90 коп. скасувати.

Абзац другий та третій резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ТЕРРА ЛЕКС" (91016, м.Луганськ, вул. 16-та Лінія, буд.23, приміщення № 74, код 36485992) на користь Приватного підприємства "ТЕРРА" (91011, м. Луганськ, вул. 16-та Лінія, буд.48, код 31196894) 8996 грн. 19 коп. заборгованість по орендній платі, 1686 грн. 29 коп. витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, 572 грн. 82 коп. пені., 225 грн. 28 коп. витрат по сплати судового збору.

У задоволенні вимог про стягнення 258745 грн. 75 коп. заборгованості по орендній платі, 182 грн. 90 коп. витрат на комунальні та експлуатаційні послуги та 18635 грн. 18 коп. пені відмовити».

В решті рішення господарського суду Луганської області від 19.11.2013р. у справі №29/5014/2348/2012 залишити без змін.

Господарському суду Луганської області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 08.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 11.04.2014р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

В.М. Татенко