Постанова

від 24.04.2014 по справі 11/416

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 11/416 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Шурко О.І., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Рипік О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІКО" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2007 № 0000272306/0 та № 0000262306/0.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а податковий кредит сформований підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В засідання з'явився представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем підтверджені належними первинними і розрахунковими документами господарські відносини з контрагентом, відтак, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "ФІКО" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за квітень 2005 року.

За результатами перевірки складено Акт від 07.05.2007 № 240/1/1-23-06-14275539, яким встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "Сахтехнологія" фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаного контрагента-постачальника.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262306/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 808 603,00 грн., штрафні санкції - 404 302,00 грн., та № 0000272306/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 16 524,00 грн. (за основним платежем - 11 016,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 508,00 грн.).

Встановлено, що між ТОВ "Сахтехнологія" (Продавець) та ТОВ "ФІКО" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 29/05 від 10.01.2005 з додатками до нього (Т. 1, арк. 90 - 110), згідно умов якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності за ціною та в кількості, визначених в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, факт поставки товарно-матеріальних цінностей було оформлено та підтверджено платіжними дорученнями, банківськими виписками по особовому рахунку, ТОВ "Сантехнологія" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 889 931,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Отримані позивачем товарно-матеріальні цінності призначені не для власних потреб позивача, а для подальшого надання замовникам.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено, ТОВ «Сахтехнологія» є посередником, а титанова продукція, реалізована в адресу ТОВ "ФІКО", була придбана у ТОВ «ФІКО» відповідно до умов угоди від 04.01.2005 № 1/05 на суму 24 179 472,90 грн., в т.ч. ПДВ - 4 835 894,58 грн.

На запит податкового органу від 22.03.2006 № 5753/7/23-909 з метою підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ "Сахтехнологія" у січні 2005 року по угоді від 04.01.2005 № 1/05, ТОВ "ФІКО" надано документи, які свідчать, що продукція, відвантажена ТОВ "Сахтехнологія", була придбана до 2003 року, документи на придбання не збереглися.

В ході проведення перевірки відповідачем отримано службову записку №339/26-151 від 26.03.2007 року від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, згідно якої працівниками податкової міліції було відпрацьовано по ланцюгу постачальників ТОВ «ФІКО» та встановлено, що ТМЦ були придбані по заниженій ціні і зберігались на складі більше трьох років.

Таким чином, у квітні 2005 року, за підсумками якого ТОВ "ФІКО" заявлено суму ПДВ до відшкодування з бюджету у розмірі 875 649,00 грн., не відбулося факту надмірної сплати податку (розрахунки з постачальником ТОВ "Сахтехнологія" не проведено), та податковий кредит ТОВ "ФІКО" у сумі 886 664,54 грн. неможливо підтвердити податковими зобов'язаннями продавця та підтвердити факт надходження таких податкових зобов'язань до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної скарги.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІКО" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2014 року - скасувати та постановити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІКО" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 29.04.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: О.І. Шурко

Я. М. Василенко

Повний текст постанови виготовлено 29.04.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.