Постанова

від 29.09.2008 по справі 2а-28/08

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-28/08

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2008 року                                                                         

Львівський окружний

адміністративний суд в складі

головуючого-судді                                                               

Мартинюка В.Я.

при секретарі

судового засідання                                     Колтун

Ю.М.

з участю представників сторін:

від позивача :   ОСОБА_1. - представник (довіреність від

14.05.2006 року),

від

відповідача :ОСОБА_2. - головний

державний податковий інспектор (довіреність за №НОМЕР_1 від 16.05.2008

року);    

розглянувши

у

відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом 

Акціонерного товариства закритого типу (надалі АТЗТ) «Оріана» до Державної податкової інспекції

(надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова   про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 

В С Т А

Н О В И В :

що

АТЗТ «Оріана»  звернулося до адміністративного суду з позовом

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському

районі м.Львова від 26.02.2008 року за №0000512300/0/20805622/4594.

         Позовні вимоги мотивовані тим, що

донараховані відповідачем суми податку на прибуток є неправомірними і

спростовуються актами виконаних робіт, незалежною експертною оцінкою

санаторного корпусу, висновком спеціаліста з економічного виду дослідження.

Представник позивача вимоги

підтримав, просить їх задоволити.

Відповідач у запереченні на позов від

23.07.2008 року вважає, що орган державної податкової служби діяв у повній

відповідності до вимог чинного законодавства. В запереченні також зазначено, що

кошти по договору доручення позивачем використано не за призначенням з наступною

переуступкою заборгованості, а тому дана господарська операція є нічим іншим як

поворотною фінансовою допомогою. Також, відповідач вважає, що позивачем при

оподаткуванні операції з продажу частини приміщень  - спального корпусу допущено порушення

підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо порушень при придбанні частини комутаторів телефонної станції, то

відповідач вважає, що позивачем було допущені порушення порядку заповнення

декларації.

Представник відповідача в судовому

засіданні дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін,

  сукупно оцінивши докази, які мають значення

для справи, суд встановив наступне.

За результатами виїзної планової

перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2007 року ДПІ у

Шевченківському районі м.Львова складено акт за №172/13/23-3/20805622 від

08.02.2008 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за

№0000512300/0/20805622/4594 від 26.02.2008 року, яким платнику податків

визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 567822

грн. 24 коп., в тому числі за основним платежем 378548 грн. 16 коп. та 189274

грн. 08 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

В акті перевірки зазначено, що

оскільки підприємством було використано кошти по договору доручення не за

призначенням з наступною переуступкою заборгованості, то відповідно до підп.4.1.6

п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» акціонерним

товариством було занижено валові доходи у ІІ кварталі 2006 року.

Також в акті перевірки зазначено, що

в порушення підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» товариством при реалізації частини нерухомого майна пов'язаній

особі в І кварталі 2007 року було занижено валовий дохід на суму 368305 грн. 00

коп.

Крім того, в акті перевірки

зазначається, що в порушення підп.5.1.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено валові витрати у І

кварталі 2007 року на суму 352890 грн. 00 коп. при здійсненні господарської

операції з придбання частини комутаторів телефонної станції.

Даючи правову оцінку спірним

правовідносинам суд виходив з наступного.

На підставі договору доручення від

01.07.2004 року, укладеного між АТЗТ «Оріана» (повірений) таОСОБА_3

(довіритель), довіритель зобов'язувався надати повіреному аванс для купівлі

нежитлових приміщень у розмірі 900000 грн. 00 коп. частковими проплатами на

розрахунковий рахунок.

Для виконання згаданого договору

довіритель надає повіреному строк з 01.07.2004 року по 01.12.2005 року.

Додатковою угодою до цього договору

від 01.11.2005 року було продовжено термін виконання  договору доручення до 01.01.2010 року.

Наявними в матеріалах справи

виписками з особового рахунку та заявами на переказ готівки підтверджуються

обставини внесення, на виконання згаданого договору доручення, коштів ОСОБА_3.

на рахунок АТЗТ «Оріана» в сумі 792996 грн. 65 коп.

Орган державної податкової служби

згадану господарську операцію вважає наданням ОСОБА_3. АТЗТ «Оріана»

безповоротної фінансової допомоги.

В подальшому, 30.06.2006 року за

договором про відступлення права вимоги ОСОБА_3 передав право вимоги за

згаданим договором доручення ОСОБА_4.

У відповідності до вимог підп.4.1.6

п.4.1 ст.4 Закону України „

  Про оподаткування прибутку підприємств” від

28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, валовий

доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової

допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів

(робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім

їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього

Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими

підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у

частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості

несплачених обсягів природного газу".

Визначення безповоротної фінансової

допомоги міститься в підп.1.22.1 п.1.22 ст.1 згаданого Закону, згідно якого це:

сума коштів, передана платнику

податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не

передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком

бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості,

відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна

заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку

перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після

закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту,

наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної

суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до

запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку

основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на

суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець

звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України,

розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової

допомоги.

Наведений перелік є вичерпним і не

допускає поширеного тлумачення.

Як вбачається з наведеної норми вона

не містить жодних застережень з приводу договору доручення.

Щодо тлумачення органу державної

податкової служби договору доручення як безповоротної фінансової допомоги, то

слід зазначити наступне.

Згідно із ч.1 ст.1000 ЦК

України,  за договором доручення одна

сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої

сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює,

змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Орган державної податкової служби

вважає, що в даному випадку мав місце удаваний правочин, однак, відповідачем в

супереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не доведено належними та допустимими

доказами, що сторони згаданого договору доручення мали на меті вчинити інший

правочин.

Таким чином, суд вважає, що позивачем

у відповідності до вимог чинного законодавства оподатковано господарську

операцію по згаданому договору доручення та не допущено порушень підп.4.1.6

п.4.1 ст.4 Закону України „

  Про оподаткування прибутку підприємств ”.

Щодо порушень оподаткування

господарської операції з придбання комутаторів телефонної станції.

Згідно накладної №050301 від

05.03.2007 року АТЗТ «Оріана» прийнято від ТзОВ «Укрпродконсалтінг» частини

комутаторів телефонної станції на суму 423468 грн. 00 коп., в тому числі

податок на додану вартість 70578 грн. 00 коп., які в подальшому були продані за

договором купівлі-продажу від 10.10.2007 року ТзОВ «Компанія «Пріоритет».

У відповідності до вимог п.5.1 ст.5

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати

виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника

податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як

компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються

(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у

власній господарській діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, орган

державної податкової служби в даному випадку вбачає порушення позивача п.3.1

Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого Наказом

Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за №

271/7592, згідно якого декларація складається із заголовної та двох основних

частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому

числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається

з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які

нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком

корисних копалин. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через

відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому

органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

При цьому, суд вважає, що порушення

порядку заповнення декларації не тягне за собою порушення оподаткування

згаданої господарської операції.

Таким чином, суд погоджується з

позивачем, що господарська операція з придбання товару (комутаторів телефонної

станції) пов'язана із отриманням доходу, а відтак і з господарською діяльністю

платника податку.

Щодо порушення позивача з приводу

оподаткування господарської операції з продажу нежитлової будівлі спального

корпусу.

У відповідності до Договору про

спільну діяльність від 24.02.2004 року укладеного між АТЗТ «Оріана» та ЗАТ Лікувально-оздоровчих

закладів «Трускавецькурорт», сторони цього об'єднали свої вклади та спільні дії

з метою одержання прибутку без створення юридичної особи, здійснюючи

реконструкцію, експлуатацію та надання санаторно-курортних (медична практика),

готельних послуг на об'єкті нерухомого майна - будівлі спального корпусу

лікувально-оздоровчих закладів, що знаходиться за адресою м.Трускавець, бульвар

Ю.Дрогобича, 1.

АТЗТ «Оріана» оформлено право

приватної спільної часткової власності (частка 37/50) на нерухоме майно -

будівлю спального корпусу, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на

нерухоме майно від 10.02.2007 року серія ЯЯЯ №917063.

За Договором купівлі-продажу частки

нерухомого майна від 06.03.2007 року АТЗТ «Оріана» (продавець) продало ТзОВ «Старий

Відень» (покупець) 37/50 ідеальних частин нежитлової будівлі спального корпусу,

що знаходиться за адресою м.Трускавець, бульвар Ю.Дрогобича, 1.

Орган державної податкової служби

вважає, що співзасновником ТзОВ «Оріана» та ТзОВ «Старий Відень» є ОСОБА_4., а

тому в даному випадку позивачем порушено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4, підп.7.4.1

п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до підп.4.1.1 п.4.1

ст.4 згаданого Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів

(робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не

мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів,

деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою

дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з

їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення

(ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до

закону).

Згідно із підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього

ж Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт,

послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не

менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату

такого продажу.

Як передбачено підп.1.20.1 п.1.20

ст.1 даного Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається

ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене

зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових

цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги)

передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари

(роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого

примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють

достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які

склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт,

послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг),

яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних

додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій

стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи,

послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них

основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги,

зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні

характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару,

якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні

відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари

(роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають

подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм

виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення

однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість,

наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

В підтвердження ринкової вартості

згаданого об'єкту відповідачем надано Звіт про незалежну ринкову вартість

74/100 частин приміщень будівлі спального корпус, що належать на праві

власності АТЗТ «Оріана» та знаходяться по бульвару Ю.Дрогобича, 1 в

м.Трускавець.

У згаданому звіті зазначено, що

ринкова вартість 74/100 частини згаданих приміщень, яка була визначена за

допомогою підходу аналогів продажу становить 352890 грн. 00 коп.

Як вбачається з договору

купівлі-продажу позивачем було продано 37/50 згаданого нерухомого майна за

ціною 423468 грн. 00 коп.

Таким чином, позивачем 37/50 згаданих

приміщень було продано за ціною 423468 грн. 00 коп. в той час, як ринкова

вартість 74/100 цих приміщень становить 352890 грн. 00 коп.

А тому, суд вважає, що в даному

випадку позивачем не занижувався валовий дохід в І кварталі 2007 року на суму

368305 грн. 00 коп., навіть з огляду на те, що господарська операція вчинена

між пов'язаними особами.

З врахуванням того, що матеріалами

справи не підтвердилась правомірність визначення суми податкового зобов'язання

з податку на прибуток по основному платежу, незаконним є нарахування і штрафних

(фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, позовні вимоги

є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Однак, слід зазначити, що позивач

просить спірне податкове повідомлення-рішення визнати незаконним, як таке, що

не відповідає вимогам чинного законодавства, при цьому, законодавець до рішень

(індивідуально-правового акту) суб'єкта владних повноважень вживає термін

«протиправне».

А відтак, суд у відповідності до

вимог ст.162 КАС України, вважає таке протиправним, про що слід зазначити в

резолютивній частині.

Щодо судових витрат, то у

відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі слід присудити на користь

позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163

КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 

 1.

    Позов задовольнити.

2. 

 2.

    Визнати протиправним, прийняте ДПІ у

Шевченківському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 26.02.2008

року за №0000512300/0/20805622/4594.

3. 

 3.

    Скасувати, прийняте ДПІ у Шевченківському

районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 26.02.2008 року за

№0000512300/0/20805622/4594.

4. 

 4.

    Стягнути з Державного бюджету України на

користь Акціонерного товариства закритого типу «Оріана», що знаходиться за

адресою м.Львів, вул.Лінкольна, 10 (код ЄДРПОУ 20805622) 3 грн. 40 коп.

судового збору.

5. 

 5.

    Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим

Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк

апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не

набрала законної сили.

6. 

 6.

    Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через

суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна

скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                   В.Я.Мартинюк