Рішення

від 25.01.2007 по справі 6/347

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/347

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.01.07 р.                                                                               Справа № 6/347                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіной Л.Д.

При секретарі    Шабановой Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БКФ” м.Рубіжне Луганської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка

третьої особи

про стягнення       110 727грн. 21коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача –Кудін А.О. - представник по довіреності від  від 12.10.2006р.  

від  відповідача –  Корнієнко Р.І. -  представник по довіреності 101/8 від 20.06.2006р.

від третьої особи

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “БКФ” м.Рубіжне Луганської області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка  боргу за поставлену продукцію у сумі 95 489грн. 98коп.,  пені у сумі 7 257грн. 23коп. відповідно  договору № 15/12-СБ-312/8 від 15.12.2003р. (Усього              102 747грн. 21коп.). Крім того позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка  збитки за надані юридичні послуги у сумі 7 980грн. відповідно договору про надання юридичних послуг №01 від 12.10.2006р. та платіжного доручення № 2147 від 07.11.2006р.

          20 грудня 2006р. позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на нерухоме та рухоме майно відповідача на загальну суму позову. Суд відхилив дане клопотання позивача, оскільки немає підстав для задоволення даної заяви. Крім того, позивачем не додані докази, які б вказували на те, що обставини на які посилається позивач можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

        Справа слуханням відкладалася у зв”язку з неявкою представника відповідача у засідання суду та непредставленням ним відзиву на позов.  

         Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт наявності боргу у сумі               95 490грн. 84коп., про що свідчить акт звірки розрахунків від 24.10.2006р., підписаний  бухгалтерами обох підприємств та скріплений печатками. Вимоги щодо стягнення пені у сумі 7 257грн. 23коп. відхилив, оскільки сторони за договором не передбачили відповідальність за неналежне виконання своїх зобов”язань. Крім того, не погоджується з вимогами щодо стягнення збитків за надані юридичні послуги у сумі           7 980грн., так як позивач не довів, що ним понесені збитки від неналежного виконання відповідачем своїх зобов”язань.  

        Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд –

                                                 в с т а н о в и в :

          15 грудня 2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “БКФ” м.Рубіжне Луганської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка  був укладений договір  № 15/12-СБ-312/8,  згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання  виготовити та поставити плівку полетеленову термоусадочну марки “П” рукав з фальцовкою 0,2х (1500+ (2х315) в кількості  264тн.,  а позивач зобов'язався  прийняти та  оплатити її  вартість.  

         Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

          Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору по ряду накладних здійснив поставку продукції у адресу відповідача та виставив рахунки для сплати. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази  поставки продукції, а саме: накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки та акт звірки розрахунків від 24.10.2006р., підписаний  бухгалтерами обох підприємств та скріплений печатками і перековнав суд у факті поставки продукції у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка.

        Пунктом 3.2 договору № 15/12-СБ-312/8 від 15.12.2003р. сторони встановили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових  коштів на розрахунковий рахунок  позивача на умовах  100% передоплати згідно рахунку-фактури.

Але  відповідач  свої зобов”язання за договором  виконав частково у сумі               1 565 998грн. 80коп., в результаті  чого по вищевказаному договору у відповідача перед позивачем  виникла заборгованість у сумі 95 489грн. 98коп., яка  до теперішнього часу  ним не погашена і підлягає стягненню, оскільки згідно ст.526 ЦК України отримана продукція повинна бути сплачена. Сторони  у договорі  термін оплати   продукції не  встановлювали у випадку її  поставки  без попередньої оплати. Відповідно до ст.530 ч.2 ЦК України, коли строк  виконання зобов'язання не встановлений, то боржник повинен  виконати таке зобов'язання  у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором. Така вимога була пред”явлена  відповідачу 18.01.2005р. за №18 на суму 97 261грн. 65коп., в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку перерахувати суму боргу. Однак відповідач   заборгованість у сумі   95 489грн. 98коп. не погасив.  

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу поставлена позивачем продукція у сумі 95 489грн. 98коп. не оплачена, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.  

  Суд вважає, що вимоги  позивача по стягненню пені у сумі  7 257грн. 23коп. задоволенню не підлягають, оскільки  відповідно вимог ст. ст. 546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються  в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, якщо це передбачено договором. У даному випадку договором не передбачено нарахування пені та штрафу за  прострочку оплати продукції.  Крім  того  відповідно до Закону України „Про відповідальність за неналежне  виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р., передбачено, що виконання  зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

              Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  збитків за надані юридичні послуги у сумі 7 980грн. відповідно договору про надання юридичних послуг №01 від 12.10.2006р. та платіжного доручення № 2147 від 07.11.2006р. на суму 7 980грн. суд вважає  необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Чинним законодавством, а саме ст. 44 Господарського процесуального кодексу України чітко визначений склад судових витрат,  якою встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Крім того, відповідно п.10. Роз”яснення Вищого господарського арбітражного суду від  04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у редакції з 01.02.2005р. господарським судом здійснюється відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов”язаних з оплатою ними послуг адвокатів,  адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об”єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді.

         Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

        Розмір збитків, завданих порушенням зобов”язання доказується кредитором.

        При визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

        Застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов”язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: противоправна поведінка; наявність збитків, причинний зв”язок між противоправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.

        Враховуючи наведене, витрати позивача на оплату юридичних послуг в розмірі   7 980грн. не мають обов”язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв”язку з сумою заявлених збитків, тому суд відмовляє у цій частині позову.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита,  та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача пропорційно стягнутої суми, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49,  82,  84, 85  ГПК  України, суд –

                                                 В И Р І Ш И В  :

            Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БКФ” м.Рубіжне Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка   про стягнення  110 727грн. 21коп. задовольнити  частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія “Кристал” (83017, м.Костянтинівка, вул.Шмідта,3, р/р № 26001191527041 в КФ Приватбанку м.Констянтинівка, МФО 335269, ЄДРПОУ 30207119) на користь   Товариства з обмеженою відповідальністю “БКФ” (93009, м.Рубіжне, Луганська область, вул.Б.Хмельницького,77, ЄДРПОУ 19079748) борг у сумі  95 489грн. 98коп., витрати по сплаті держмита у сумі 954грн. 89коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

          В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення   було оголошено  у судовому засіданні   24.01.2007р.

Суддя                                                                         Подколзіна Л.Д.