Рішення

від 16.04.2014 по справі 5006/6/143/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.2014 Справа № 5006/6/143/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімо», м. Полтава

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення 149 982,00грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Левенець Ю.Р. - за довіреністю №б/н від 18.03.2014р.;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімо», м. Полтава звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область заборгованості у розмірі 111760,00грн., інфляційні у розмірі 3018,00грн., пені у розмірі 24028,00грн. та 10% штрафу у розмірі 11176,00грн. (Усього 149 982,00грн.).

Крім того, просить суд стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з правовою допомогою, наданою адвокатом ОСОБА_2 у розмірі 7500,00грн. відповідно договору №02/11-г про надання правової допомоги від 05.11.2012р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №2-15/30 від 08.12.2011р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії специфікацій №1 від 08.12.2011р. та №2 від 02.03.2012р., копію видаткової накладної №61 від 28.03.2012р., №64 від 30.03.2012р., №65 від 03.04.2012р., копії товарно-транспортних накладних, копію довіреності, копію претензії №1-04/083 від 28.05.2012р. та копію акту звірки.

Суд неодноразово зупиняв провадження по справі, ухвалою суду від 30.01.2013р. до вирішення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ та від 27.05.2013р. до вирішення спору по справі №905/3559/13.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.03.2014р. провадження у справі поновлено та судове засідання призначене на 16.04.2014р. о 10:40год.

11.04.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд продовжити розгляд справи на п'ятнадцять днів у зв'язку із необхідністю надання часу для виконання вимог ухвали суду.

Суд дослідивши клопотання відповідача дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне, оскільки сторони були обізнані про розгляд справи та ухвалою суду від 28.01.2013р. строк розгляду справи вже було продовжено на п'ятнадцять днів за клопотанням відповідача, сторони про дату та час судового засідання були повідомлені заздалегідь, мали достатньо часу для виконання ухвали суду та надання витребуваних документів.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсягу та через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ :

08.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімо» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, (покупець) був укладений договір поставки №2-15/30, згідно умов якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність товар, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар.

Згідно п. 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця товар у кількості, згідно з технічним завданням, узгодженим покупцем, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити товар на умовах договору та узгоджених між сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Найменування товару, його кількість, якісні характеристики та ціна зазначаються у специфікаціях (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що форма оплати: 70% - це предоплата ціни товару, а 30% сплачуються на протязі трьох банківських днів з моменту поставки товару та надання документів згідно з п. 5.2 договору.

Пункт 5.2 договору передбачає, що при відвантаженні товару постачальник зобов'язаний надати покупцю товаросупровідні документи: рахунок, податкові накладні, транспортні та товарні накладні. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця у моментом прийому покупцем товару та оформленням товарних накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №2-15/30 від 08.12.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012р. (п. 7.1 договору).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що за видатковими накладними №61 від 28.03.2012р., №64 від 30.03.2012р. №65 від 03.04.2012р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 372527,63грн.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами, в графі «отримав товар» наявний штемпель відповідача із зазначенням особи, яка прийняла товар, а саме: кладовщик - ОСОБА_3 та його підпис. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару. Також в матеріалах справи наявна копія довіреності Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» видана на ім'я ОСОБА_4 для отримання товарно-матеріальних цінностей. Як вбачається із товарно-транспортних накладних у графі «груз отримав» наявне посилання на довіреність №748 від 28.03.2012р., яка видана ОСОБА_4 та наявний штемпель кладовщика - ОСОБА_3 з її підписом.

Відповідно до акту звірки розрахунків між сторонами за період з 01.01.2012р. по 28.05.2012р., копія якого наявна у матеріалах справи, відповідач підтвердив наявність боргу перед позивачем у сумі 111760,00грн. Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 111760,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач отриманий товар не сплатив, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 111760,00грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення інфляційних витрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно невірним, що пов'язано з неправомірним включенням до періоду прострочення платежу періоду за квітень 2012р., травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., жовтень 2012р.

З огляду на наданий позивачем розрахунок індексів інфляції за 2012р. з квітня по жовтень 2012р. включно, суд дійшов висновку, що належним періодом нарахування інфляційних втрат є тільки вересень 2012р. (індекс інфляції за даний період складає 100,1), що складає суму 111,76грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Як встановлено судом за період нарахування індексу інфляції встановлений позивачем, а саме: за квітень 2012р., травень 2012р., червень 2012р., липень 2012р., серпень 2012р., жовтень 2012р. сукупний індекс інфляції дорівнює 98,90%, отже, за вказаний період наявна дефляція, з огляду на вищенаведене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 3018,00грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 111,76грн.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.7 укладеного договору сторони передбачили, що у разі прострочки внесення платежу за даним договором покупець на вимогу постачальника оплачує 0,1% від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочки платежу. Згідно цього пункту та наданого позивачем розрахунку, вбачається, що останнім нараховано пеню за 715 днів., що складає суму 24028,00грн. без вказання точного періоду нарахування пені.

Судом встановлено, що наданий позивачем у матеріали справи розрахунок пені є арифметично не вірним, оскільки останній не вказує періоду нарахування пені, а зазначає тільки суму, яка підлягає стягненню з відповідача.

Виходячи із приписів п. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, розглянувши представлений позивачем розрахунок пені дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду надати детальний розрахунок пені з зазначенням періодів нарахування, позивач не виконав належним чином вимоги суду та не надав належних та допустимих доказів визначення конкретної дати прострочки виконання відповідачем його договірних грошових зобов'язань, саме у визначених позивачем сумах, розрахунок наданий позивачем, не відповідає вищевказаним умовам і не має доказової сили при визначенні вірного розміру та періоду прострочення відповідача за кожною накладною, щодо нарахування пені, отже зроблений відповідачем розрахунок є небгрунтованим.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У пункті 5.2 договору сторонами самостійно узгоджено, що у разі прострочення платежу на термін понад тридцяти календарних днів покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від несплаченої суми.

Позивачем законно нарахований штраф в розмірі 11176,00грн. за порушення договірних зобов'язань в частині оплати товару, тому господарський суд задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 7500,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До матеріалів справи позивачем доданий договір №02/11-Г про надання правової допомоги від 05.11.2012р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімо», (замовник) та адвокатом ОСОБА_2, який діє згідно свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданого 21.06.2007р.

Згідно розділу 1.1 договору №02/11-Г адвокат зобов'язується надати замовнику весь комплекс адвокатських послуг, веде претензійну роботу по проведенню дебіторської заборгованості між ТОВ «Сімо» та ПАТ «Енергомашспецсталь» за матеріалами, які підготовлює замовник; представляє у встановленому порядку інтереси замовника в судах та інших органах при розгляді правових питань; дає письмові роз'яснення, пояснення, довідки адвоката з правових питань, що виникають у діяльності замовника; надає правову допомогу замовнику з підготовки судово-процесуальних документів, а також правильного оформлення договорів і здійснює допомогу в їх укладанні.

Вартість наданих адвокатом послуг замовнику за вищевказаним договором складає 7500грн.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок адвоката, протягом двох днів з моменту підписання договору та моменту одержання звіту про виконання доручення та акту прийомки - передачі послуг (робіт).

Згідно платіжного доручення №767 від 14.11.2012р. позивачем перераховано адвокату ОСОБА_2 грошові кошти за юридичні послуги відповідно до договору №05/11 від 05.11.2011р. у сумі 7500,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 05.11.2011р. був укладений договір №02/11-Г про надання правової допомоги, а в платіжному дорученні міститься посилання, як на підставу здійснення даного платежу, на інший договір, а саме на №05/11. Також судом встановлено, що вказана особа - ОСОБА_2, яка мала представляти інтереси позивача у жодне судове засідання не з'явилась, про що свідчать протоколи судових засідань, позивачем не представлено суду належних доказів, а саме звіту виконаних робіт адвокатом ОСОБА_2, або акту - прийомки передачі наданих позивачу послуг, що порушує вимоги п. 4.1 договору №02/11-Г.

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи розрахунок інфляційних витрат зроблено не вірно, а представлений розрахунок пені не відповідає чинному законодавству, оскільки не містить точного періоду нарахування пені, а зазначає тільки кількість днів за які нараховано пеню та суму стягнення з відповідача. Оскільки надані послуги адвокатом ОСОБА_2 потягли за собою наслідки відмови позивачу у задоволенні даних вимогах, суд дійшов висновку про те, що правова допомога, яку здійснював адвокат ОСОБА_2 надана позивачу не в повному обсязі та суперечить п. 1.2 договору №02/11-Г.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_2 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №5006/6/143/2012, а також розрахунок суми витрат адвоката, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката у розмірі 7500,00 грн. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімо», м. Полтава до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 149 982,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602, МФО 334464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімо» (36007, м. Полтава, пров. Перспективний, 1-А, код ЄДРПОУ 22542687, МФО331489) заборгованість у розмірі 111760,00грн., індекс інфляції у розмірі 111,76грн., штраф у розмірі 11176,00грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 460,95грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.04.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2014р

Суддя Л.Д. Подколзіна