Постанова

від 14.11.2011 по справі 11/5025/718/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" листопада 2011 р. Справа № 11/5025/718/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Петухов М.Г.

суддів Гулова А.Г.

суддів Маціщук А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Милі»

на рішення господарського суду Хмельницької області від 08.08.2011 р.

у справі № 11/5025/718/11 (суддя Радченя Д.І.)

за позовом прокурора Віньковецького району в інтересах держави в особі Віньковецької районної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Милі»с.Нетечинці, Віньковецького району, Хмельницької області

третя особа безх самостійних вимог на стороні позивачів Нетечинецька сільська рада Віньковецького району, Хмельницької області

про стягнення 15560 грн. 10 коп. шкоди

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Луцишин М.Ф.

від третьої особи - не з'явився;

прокурор - Зайчук І.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.08.2011 р. у справі №11/5025/718/11 позов прокурора задоволено, стягнуто з Приватного підприємства „Милі" на користь Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький для зарахування до місцевого бюджету Нетечинецької сільської ради (с. Нетечинці, Віньковецького району, Хмельницької області) (р/р 31426000500046, код класифікації 04403380, МФО 815013, банк одержувача в УДК Віньковецького району, Хмельницькій області) 15560,10 грн. шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведено, що Приватне сільськогосподарське підприємство „Милі" в порушення вимог ст.ст. 124 - 126 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель", шляхом оранки самовільно зайняло земельну ділянку площею 17,22 га. на території Нетечинецької сільської ради за межами населеного пункту.

Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розмір шкоди обґрунтовано визначено відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р., шкода склала 15560,10 грн.

При цьому місцевим господарським судом не взято до уваги доводи відповідача про перебіг трирічного строку позовної давності від акту перевірки від 15.02.08 (позов подано 18.04.11) з огляду на те, що згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Судом враховується, що позов в інтересах позивача подано прокурором Віньковецького району, який дізнався про відповідача, як про особу, яка заподіяла шкоду державі в особі позивача, лише з моменту проведення перевірки в квітні 2011 року. Тому саме з цієї дати і почався перебіг строку позовної давності у три роки.

З даним рішенням суду не погодився відповідач -ПСП «Милі» і оскаржив його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте без повного з'ясування обставини, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати а в задоволенні позову прокурора відмовити.

Зокрема вказує, що з боку відповідача не було самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки оброблені землі налаежать родичам директора ПСП «Милі»Луцишина М.Ф. на підставі сертифікатів на право на земельну ділянку та державних актів на право власності на земельну, а матеріалами справи не доведено належним чином, що розмір земельної ділянки виораної відповідачем складає 17,22 га., оскільки реально було виорано 10,33 га.

Крім того, апелянт зазначає, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.02.2008р., припис від 18.03.2008р. та протоколом про адміністративне правопорушення від 18.03.2008р. оформлені без підписів всіх необхідних осіб.

Прокурором Віньковецького району подано відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор вважає доводи апелянта необгрунтованими. Вказує, що твердження відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.02.2008р., протоколом №003215 про адміністративне правопорушення від 18.03.2008р. який підписаний керівником ПСП „Милі", постановою №2 про накладення адміністративного стягнення від 25.03.2008р., приписом № 004567 від 18.03.2008 року, актом обстеження земельної ділянки від 15.02.2008 року, постановою від 22.05.2008 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 2 від 25.03.2008р.

Також вказує, що доказом отримання копії акту обстеження земельної ділянки від 15.02.2008 року та припису від 18.03.2008р. є власноруч виконані підписи Луцишина М.Ф. на акті та приписі про їх отримання 18.03.2008р..

Крім того, прокурор просить не брати до уваги документи додані відповідачем до апеляційної скарги, як неналежні докази.

Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Письмовий відзив та письмові пояснення на апеляційну скаргу від Віньковецької районної державної адміністрації та третьої особи не надходили. Віньковецька районна державна адміністрація та Нетечинецька сільська рада своїх представників в судове засідання не направили, про час і місце судового розгляду повідомлені у встановленому порядку (а.с.214,216). Колегія суддів вважає, що неявка представників Віньковецької райдержадміністрації та третьої особи, не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 08.08.2011р. у справі №11/5025/718/11 змінити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства 15 лютого 2008 року головним спеціалістом Кам'янець - Подільського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель Вербовським В.В. за участю землевпорядника ТОВ „Лад" Панькова В.Г., техніка - землевпорядника ТОВ „Лад" Ковальчука І.В. встановлено, що приватне сільськогосподарське підприємство „Милі" с.Нетечинці Віньковецького району в порушення вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, шляхом оранки самовільно зайняло земельну ділянку площею 17,22 га. на території Нетечинецької сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно п.п. 2.3 п. 2 методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом №110 державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 р., шкода (збитки), що заподіяні на земельних ділянках державної та комунальної власності, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, внаслідок їх використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, якщо порушення вчинено власником чи користувачем земельної ділянки, повинна бути відшкодована державі та територіальній громаді. У разі вчинення зазначених порушень іншими юридичними та фізичними особами, які самовільно зайняли надані у користування чи передані у власність земельні ділянки та здійснили вищезазначені правопорушення, шкода повинна бути відшкодована державі чи територіальній громаді (в залежності від місця розташування земельної ділянки - в межах чи за межами населеного пункту), а також власнику чи користувачу земельної ділянки.

Розмір шкоди, заподіяної ПСП „Милі" зайняттям земельної ділянки без спеціального дозволу, обрахований згідно „Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963, становить 15560 грн. 10 коп.

Факт самовільного зайняття землі прокурор підтверджує наступними доказами, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.02.2008р., протоколом №003215 про адміністративне правопорушення від 18.03.2008р. який підписаний керівником ПСП „Милі", постановою №2 про накладення адміністративного стягнення від 25.03.2008р., приписом № 004567 від 18.03.2008 року, актом обстеження земельної ділянки від 15.02.2008 року, постановою від 22.05.2008 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 2 від 25.03.2008р. та матеріалами прокурорської перевірки, проведеної відповідно до ухвали суду про зупинення провадження у даній справі №11/5025/718/11 від 24.05.2011 року.

Крім того, постановою про відмову в порушення кримінальної справи від 25.06.2011 року за фактом підробки документів, особами які здійснювали перевірку дотримання ПСП „Милі", його керівником вимог земельного законодавства, відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях перевіряючих складу злочину, передбаченого ст.. 366 КК України. Зазначена постанова у встановленому законом порядку не оскаржувалась і є чинною.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст. 83, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки визначено -це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними

Як зазначено вище, факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.02.2008р., актом обстеження земельної ділянки від 15.02.2008р., приписом від 18.03.2008р., протоколом про адміністративне правопорушення від 18.03.2008р. та постановою про накладення адміністративного стягнення від 25.03.2008р.

Надані відповідачем копії сертифікатів на право на земельну ділянку та державних актів на право власності на земельну (а.с.48-54) не можуть бути прийнятими в якості доказів, що спростовують вину відповідача, оскільки з них неможливо зробити висновок, що земельні ділянки самовільно виорані відповідачем і земельні ділянки про які вказано в сертифікатах та державних актах, є одними і тими ж самими земельними ділянками

Довідка Нетечинецької сільської ради № 379 від 15.08.2011р. та акт без номеру та дати (а.с.171,172), копії яких додані відповідачем до апеляційної скарги, також не спростовують підстав позовних вимог, оскільки : зі змісту вказаної довідки вбачається, що вона підтверджує обставини на момент її видачи, а не на момент вчинення порушення; з довідки не вбачається, що земельні ділянки самовільно виорані відповідачем і земельні ділянки про які вказано в сертифікатах та державних актах є одніми і тимиж самими земельними ділянками; аналогічно і наданий відповідачем копію акту без дати його складання.

Крім того, вказані копії довідки Нетичинецької сільської ради № 379 від 15.08.2011р. та акт без номеру та дати належним чином не завірені, а відповідач в порушення ст. 101 ГПК України не обгрунтував неможливість подачі вказаних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції.

Отже відповідачем не надано суду будь-яких правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності чи право користування земельною ділянкою площею 17,22 га.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Таким чином Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки є доведеним та підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р., розмір шкоди складає 15560,10 грн.

Щодо доводів відповідача про перебіг трирічного строку позовної давності від акту перевірки від 15.02.08 (позов подано 18.04.11) то місцевим господарським судом обгрунтовано враховано, що позов в інтересах позивача подано прокурором Віньковецького району, який дізнався про відповідача, як про особу, яка заподіяла шкоду державі в особі позивача, лише з моменту проведення перевірки в квітні 2011 року. Тому саме з цієї дати і почався перебіг строку позовної давності у три роки.

Враховуючи, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки є доведеним, розмір шкоди, заподіяної самовільним використанням землі визначений правомірно відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу", позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню. При цьому сума заподіяної шкоди згідно ст.69 Бюджетного кодексу України зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

В той же час, як вбачється з позовної заяви та пояснень прокурора (а.с.93,94), останній просив суд стягнути шкоду на користь Віньковецької районної державної адміністрації та зарахувати їх до місцевого бюджету Нетечинецької сільської ради, проте суд першої інстанції без будь-якого обгрунтування, зазначив у резолютивній частині рішення про стягнення шкоди на користь Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області та зарахуваня їх до місцевого бюджету на рахунок Нетечинецької сільської ради.

Враховуючи дану обставину, оскаржуване рішення в цій частині підлягає змін з виключенням положення про стягнення шкоди на користь Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, доводи апелянта колегією суддів відхиляються через їх необґрунтованість.

З огляду на викладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що хоча місцевим господарським судом помилково зазначено у резолютивній частині рішення про стягнення шкоди на користь Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, проте в цілому всебічно з'ясовано всі обставини справи та вірно застосовано норми матеріального права, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення в цілому відсутні .

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Милі»залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 08.08.2011 року у справі №11/5025/718/11 змінити виклавши абзаци перший і другий резолютивної частини в наступній редакції:

«Позов задоволити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарськогпідприємства „Милі" (32526 Хмельницька область, Віньковецький район, с. Нетечинці, вул. Подільська, 6, код 32481402) до місцевого бюджету Нетечинецької сільської ради (с. Нетечинці, Віньковецького району, Хмельницької області) (р/р 31426000500046, код класифікації 04403380, МФО 815013, банк одержувача в УДК Віньковецького району, Хмельницькій області) 15560 грн.10 коп. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят грн. 10 копійок) шкоди.»

В решті рішення господарського суду Хмельницької області від 08.08.2011 року у справі №11/5025/71811 залишити без змін.

2. Матеріали справи №11/5025/718/11 повернути в господарський суд Хмельницької області.

Головуюча суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

01-12/16225/11 16225/11