Постанова

від 19.05.2014 по справі 913/1349/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.05.2014 справа №913/1349/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Попкова Д.О., Татенка В.М. За участю представників: від позивача:Усенко В.В. за довіреністю б/н від 30.05.13р.; Тирінов О.В. директор; від відповідача:Калінін В.П. за довіреністю б/н 04.06.13; Кобзар М.І. керівник; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі№913/1349/13 (суддя Лісовицький Є.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан», м. Луганськ доСадівничого товариства «Краснояровець», с. Красний Яр, м. Луганськ простягнення основного боргу у сумі 108228,88грн., 3% річних у сумі 5088,24грн., інфляційних нарахувань у сумі 324,47грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вулкан», м. Луганськ, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області, до відповідача, Садівничого товариства «Краснояровець», с. Красний Яр, м. Луганськ, про стягнення 157749,88грн. основного боргу, 6755,15грн. - 3% річних, 790,02грн. - інфляційних витрат.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою від 26.06.2013р., якою зменшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та остаточно просив суд зобов'язати відповідача виконати вимоги ч.1ст.853 ЦК України - прийняти роботу виконану позивачем; стягнути з відповідача 108228,88грн. основного боргу, 324,47грн. інфляційних нарахувань, 5088,24грн. - 3% річних. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №913/1349/13 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно п.3.3. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів форми №2, в свою чергу акт виконаних робіт за вересень 2011 року у сумі 193995,26грн. позивачем та відповідачем не підписаний, тому відсутня підстава для оплати робіт за договором.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2013р. у справі №913/1349/13 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач неодноразово отримував підписану кошторисну документацію, що підтверджується матеріалами справи, тому висновок суду стосовно того, що сторонами не вжиті заходи ні до приймання виконаних робіт, ні до підписання акту виконаних робіт, у зв'язку з чим відсутня підстава для оплати роботи, є хибним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №913/1349/13. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 12.08.2013р. та 19.08.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню. Також відповідач зазначив, що на його адресу були надіслані акт виконаних робіт форми КБ-2в та довідка КБ-3, які не підписані позивачем. Крім того, в акті вказані не достовірні дані, зазначені будівельні матеріали, які були отримані згідно накладної №43 від 05.12.2011р., але сам акт від вересня 2011 року. В акті позивач зазначає, що використав свою трубу довжиною 450м, але в травні та червні 2011 року він отримав від замовника трубу довжиною 3200м (згідно актів передачі матеріалів), всього труби використано 3274м погонних (згідно акту форми КБ-2в). Таким чином, позивач використав своєї труби 74м, а не 450м. Крім того, об'єкт будівництва здається замовнику комплексно, замовнику передається технічна документація, монтажні схеми, акти на скриті види робіт, сертифікати відповідності використаних матеріалів, проте зазначена документація на вимогу відповідача не була надана позивачем.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. у справі №913/1349/13 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Луганському відділенню Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, а також зупинено апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2014р. поновлено апеляційне провадження у справі №913/1349/13, оскільки матеріали справи разом із висновком судової будівельно-технічної експертизи №1703/24 від 31.03.2014р. повернуто до суду, тобто обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунені.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2014р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Татенко В.М.

Представники скаржника у судовому засіданні 14.05.2014р. пояснили, що висновок судової будівельно-технічної експертизи у справі є належним доказом в підтвердження заявлених позовних вимог, тому просили суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 14.05.2014р. проти висновку судового експерта заперечили та просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Згідно з ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2011р. між ТОВ «Вулкан» (виконавець) та СТ «Краснояровець» (замовник) був укладений договір підряду №2, за умовами якого замовник доручає та сплачує, а виконавець приймає на себе виконання робіт з монтажу водопостачання вулиць, довжина 6500м д-40 (п.1.1. договору).

Згідно п.2.1. договору, виконавець зобов'язується приступити до виконання робіт у п'яти денний строк після надання авансу, в свою чергу замовник зобов'язується надати виконавцю необхідну для роботи документацію (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.2. договору, замовник зобов'язується профінансувати виконавця обумовленої у даному договорі сумою авансу.

Вартість робіт по договору складає 396425грн. (п.3.1. договору).

Протягом п'яти днів з моменту підписання договору. замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% від суми договору. У разі не перерахування авансу у встановлений строк, договір в силу не вступає (п.3.2. договору).

Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються на підставі актів форми № 2 (п.3.3. договору).

Після остаточного розрахунку виконується ввід об'єкта в експлуатацію з видачею замовнику актів вводу (п.3.7. договору).

При достроковому виконанні робіт замовник в праві достроково прийняти об'єкт в експлуатацію та сплатити витрати за договірною ціною (п.3.8. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. (п.6.1. договору).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 ЦК України.

Статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст.843 ЦК України). Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ст.844 ЦК України).

Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно зі ст.852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як стверджує позивач, 23.09.2011р. ТОВ «Вулкан» було виконано частину робіт за договором №2 від 24.01.2011р., оформлено акт приймання частини виконаних підрядних робіт, у відповідності до п.3.3. договору та 26.09.2011р. було направлено СТ «Краснояровець» довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акт виконаних робіт форми КБ-2в за вересень 2011 року, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту), зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, локальний кошторис №2-1-1 та відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акту виконаних робіт форми КБ-2в за вересень 2011 року, роботи були виконані частково на суму 162333, 26грн. Згідно акту виконаних робіт форми КБ-2в за вересень 2011 року заборгованість СТ «Краснояровець» перед ТОВ «Вулкан» склала 157749,88гр.

Зазначена документація, за твердженням позивача, відповідачем отримана, залишилась не підписаною та сума заборгованості не сплачена, а водопровід був введений відповідачем в експлуатацію.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В підтвердження своїх вимог позивачем надано копію акту прийомки виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за вересень 2011 року у сумі 193995,26грн., який підписаний в односторонньому порядку.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Як вбачається із заперечень на позовну заяву б/н від 15.06.2013р., відповідач зазначає, що позивач 26.09.2011р. завчасно надіслав акт виконаних робіт, оскільки роботи виконані не в повному обсязі. Крім того, відповідачем на адресу позивача надсилалась вимога про проведення пусконалагоджувальних робіт, які позивачем не було проведено, що порушує вимоги ст. до ст.9 постанови Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011р. «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», а без проведення таких робіт відповідач не мав права та змоги прийняти в експлуатацію водопровід. Також за твердженням відповідача, ним неодноразово надсилались позивачу повідомлення з проханням надати накладні на використані матеріали, акти на приховані види робіт, розрахунок загально виробничих витрат, розрахунок адміністративних витрат, список штатних працівників, які задіяні на роботах по прокладанню водопроводу, однак даної документації надано не було. До того ж, відповідачем було зроблено авансовий платіж у сумі 45000грн. та передано позивачу матеріал: труби на суму 36183грн., що підтверджується відповідними актами, що підтверджується видатковим касовим ордером від 07.11.2011р. №137 у сумі 10000грн., видатковим касовим ордером від 08.11.2011р. №138 у сумі 10000грн., видатковим касовим ордером від 09.11.2011р. №140 у сумі 10000грн., видатковим касовим ордером від 10.11.2011р. №141 у сумі 10000грн., видатковим касовим ордером від 11.11.2011р. №142 у сумі 5000грн. та актом прийомки-передачі матеріалів №1 від 31.05.2011р. у сумі 2390грн., актом прийомки-передачі матеріалів №2 від 08.06.2011р. у сумі 11393грн., актом прийомки-передачі матеріалів №3 від 30.06.2011р. у сумі 22400грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже виходячи з вищенаведеного та як вбачається з матеріалів справи, позивачем 26.09.2011р. на адресу відповідача було направлено акт виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за вересень 2011 року та за твердженням позивача, акт був одержаний головою СТ «Краснояровець» Кобзарем М.І., але не був підписаний та повернутий позивачеві.

15 жовтня 2011 року ТОВ «Вулкан» повторно було вручено СТ «Краснояровець» акт виконаних робіт форми КБ-2в за вересень 2011 року, що підтверджується підписом голови Кобзарем М.І., який також залишився не підписаний відповідачем.

Наділі позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 07.12.2011р. з вимогою підписати акт виконаних робіт за вересень 2011р. та сплатити наявну заборгованість.

Листом б/н від 03.08.2012р. позивач повторно надіслав відповідачу для підпису довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акт виконаних робіт форми КБ-2в за вересень 2011 року, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту), зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, локальний кошторис №2-1-1 та відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1.

Листом №52/1 від 22.08.2012р. (арк.спр.52) відповідач повідомив позивача, що надіслана ним документація буде підписана тільки після надання ТОВ «Вулкан» документів, які підтверджують обґрунтованість понесених ТОВ «Вулкан» витрат при виконанні робіт.

Позивач листом від 06.11.2012р. повідомив відповідача, що інформація, яка запитується СТ «Краснояровець» щодо обґрунтованості понесених ТОВ «Вулкан» витрат при виконанні робіт, відображена в документації, яка неодноразово передавалась відповідачу для підпису.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Відповідної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 02.10.2012р. у справі №23/236, яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

Часиною 2 статті 882 ЦК України передбачено, що замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.9 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461, на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання. На об'єкті виробничого призначення, на якому встановлено технологічне обладнання, повинні бути проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, передбаченим проектом будівництва, створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, пожежної та техногенної безпеки, екологічних і санітарних норм.

Пунктом 12 цього порядку визначено, що експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, роботи виконав та надіслав відповідачу для підписання акт приймання виконаних будівельних робіт. Оскільки відповідач акт приймання виконаних будівельних робіт не підписав, позивач просив суд зобов'язати відповідача прийняти роботи з монтажу водопостачання вулиць довжиною 6500м ф-40, тобто шляхом підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2). Таке формулювання предмету позову свідчить про те, що фактично позивач просив суд зобов'язати відповідача в примусовому порядку підписати акт приймання-передачі підрядних робіт форми КБ-2в, однак судова колегія вважає, що така позовна вимога позивача не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин. В наведеному переліку відсутній такий спосіб захисту права, як зобов'язання підписати акт прийому-передачі виконаних робіт, як відсутній і механізм виконання такого рішення суду в примусовому порядку. До того ж, якщо вважати що в даному випадку позивач просив суд спонукати відповідача вчинити дії по примусовому виконанню відповідачем його договірних зобовязань в натурі, то такі позовні вимоги можливо задовольнити тільки у випадку діючого на момент прийняття рішення судом договору, але в даному випадку строк дії договору підряду №2 від 24.01.2011р. закінчився 31.12.2011р.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 108228,88грн. основного боргу, 324,47грн. інфляційних нарахувань, 5088,24грн. - 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи наявний односторонній акт виконаних робіт за вересень 2011р., наданий позивачем, в свою чергу, акт виконаних робіт за вересень 2011р., копія якого надана відповідачем до заперечень на позовну заяву від 15.06.2013р., не підписаний позивачем. Таким чином акт виконаних робіт за вересень 2011р. відповідачем не підписаний, зокрема через наявність спору між сторонами щодо фактичної вартості та обсягів виконаних робіт.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази проведення позивачем пусконалагоджувальних робіт згідно з технологічним регламентом, передбаченим проектом будівництва, створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, пожежної та техногенної безпеки, екологічних і санітарних норм, а також доказів введення відповідачем в експлуатацію водопроводу.

У зв'язку з наявність спору між сторонами щодо фактичної вартості та обсягів виконаних робіт, апеляційним судом у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Із висновку судової будівельно-технічної експертизи №1703/24, складеного 31.03.2014р., який може бути прийнятий як належний та допустимий доказ, оскільки виконаний з дотриманням положень Закону України «Про судову експертизу», зокрема на виконання ухвали суду особою, яка є судовим експертом та була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, вбачається, що на момент виробництва експертизи зовнішні мережі водопроводу діаметром 40мм з поліетиленових труб СТ «Краснояровець» у селищі Красний Яр Жовтневого району м. Луганська виконані ТОВ «Вулкан» відповідно з робочим проектом протяжністю 3274 погонних метра, зокрема з матеріалів замовника довжиною 3200 погонних метра.

Вода на садівничі ділянки подається від розвідних водопровідних мереж з поліетиленових труб, на ділянках зведені передбачені проектом колодязі.

Обсяги та вартість фактично виконаних робіт ТОВ «Вулкан» за договором № 2 від 24.01.2011р. на пристрій зовнішніх мереж водопроводу СТ «Краснояровець» у селищі Красний Яр, відповідають обсягам вартості, вказаним акті прийомки виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року у сумі 193995,26грн., підписаного в односторонньому порядку ТОВ «Вулкан».

У відповідності з договірною ціною, актом прийомки виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2011 рік (арк.спр.241-245) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 рік ( форма КБ-3) (арк.спр., 239,240) вартість виробничих робіт складає 193995,26грн., в тому числи вартість матеріальних ресурсів (36183грн.) та авансова плата (49583,38грн.) замовника СТ «Краснояровець» дорівнює 85766,38грн.

Різниця у вартості виконаних робіт ТОВ «Вулкан» за договором № 2 від 24.01.2011р. на пристрій зовнішніх мереж водопроводу СТ «Краснояровець» в селищі Красний Яр та вартістю матеріальних ресурсів та авансової платою замовника становить 108228,88грн.

За приписами частини 5 статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, якою, в свою чергу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія погоджується з висновком судової будівельно-технічної експертизи про те, що документально підтверджується заявлений позивачем до стягнення розмір основного боргу у сумі 108228,88грн., який утворився в результаті невиконання відповідачем умов договору підряду №2 від 24.01.2011р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань передбачена статтею 525 ЦК України. Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В постанові Верховного суду України від 28.11.2011р. у справі №43/308-10 вказується, що, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення вимоги про оплату боргу, позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначений законом процесуальній формі - формі позову.

Умовами договору, зокрема у п.5.1 на який посилається позивач, не встановлений строк (термін) виконання відповідачем обов'язку з оплати робіт, прийнятих за актом виконаних робіт, тому позивач не був обмежений у праві вимагати його виконання у будь-який час.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2011р. позивачем було вручено відповідачу акт виконаних робіт форми КБ-2в за вересень 2011 року, що підтверджується підписом голови СТ «Краснояровець» Кобзарем М.І.

Таким чином, за висновком судової колегії право вимагати виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт виникло у позивача в порядку ч.2 ст.530 ЦК України через сім днів з моменту виставлення відповідачу письмової вимоги - листа б/н від 15.10.2011р.

Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам ЦК України та ГК України, умовам договору №2 від 24.01.2011р. відповідач не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 108228,88грн.

За таких обставин, судова колегія вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 108228,88грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував та пред'явив до стягнення 3% річних у сумі 5088,24грн. за період з 01.11.2011р. по 01.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 108228,88грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок 3% річних, оскільки позивач невірно визначив момент виникнення права вимоги з оплати робіт у сумі 108228,88грн.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи вимоги статті 83 ГПК України, якою передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог, розмір 3% річних складає 5088,24грн., як сплата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 324,47грн., то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р., здійснюється за умови, що відповідне зобов'язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Крім того, індекс інфляції встановлюється за повний місяць.

Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги оплати підрядних робіт, згідно арифметичного підрахунку, судовою колегією встановлено, що розмір інфляційних відносно заборгованості у сумі 108228,88грн. складає 321,65грн.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат частково у сумі 321,65грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 2,82грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки, рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям в скасованій частині нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, задоволенням вимог позивача частково, судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на відповідача, а також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги та по сплаті експертного дослідження, проведеного на виконання ухвали суду.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №913/1349/13 - задовольнити частково .

Рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2013р. (повний текст підписано 22.07.2013р.) у справі №913/1349/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан», м. Луганськ до Садівничого товариства «Краснояровець», с. Красний Яр, м. Луганськ про стягнення основного боргу у сумі 108228,88грн., 3% річних у сумі 5088,24грн., інфляційних нарахувань у сумі 324,47грн. задовольнити частково.

Стягнути з Садівничого товариства «Краснояровець» (91025, м. Луганськ, с. Красний Яр, код 25367871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан» (місцезнаходження юридичної особи:91021, м. Луганськ, вул. А.Ліньова, 83-А, фактична адреса: 91034, м. Луганськ, вул. Ярового, 77, код 24206982) основний борг у сумі 108228,88грн., інфляційні втрати у сумі 321,65грн., 3% річних у сумі 5088,24грн., судовий збір за подання позову у сумі 2272,77грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Садівничого товариства «Краснояровець» (91025, м. Луганськ, с. Красний Яр, код 25367871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан» (місцезнаходження юридичної особи:91021, м. Луганськ, вул. А.Ліньова, 83-А, фактична адреса: 91034, м. Луганськ, вул. Ярового, 77, код 24206982) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1136,38грн., витрати по сплаті експертного дослідження у сумі 2937,60грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - АГС, 1 - ГС