Рішення

від 10.06.2009 по справі 36/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/3

10.06.09

За позовом                    Національного заповідника «Софія Київська»

До                                   Приватного підприємства «Самоцвіти»

про                          стягнення 57 584,82 грн.

Суддя   Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача            не з'явився

Від відповідача             Онопрієнко В.Ф. по довіреності б/н від 12.01.2009р.

В засіданні приймали участь            

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Національного заповідника «Софія Київська»про стягнення з Приватного підприємства «Самоцвіти»57 584,82 грн. заборгованості з відшкодування плати за землю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2008р. порушено провадження у справі № 36/3, розгляд справи призначено на 21.01.2009р.

В судовому засіданні 21.01.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 04.02.2009р.

В засіданні суду 04.02.2009р. представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що позивач, згідно із пунктами 3.6. договорів оренди приміщення від 23.03.1998р., від 01.06.1998р. і від 01.06.1998р. та п. 3.7. договору оренди приміщення від 03.04.1999р., виставляв відповідачу рахунки, в яких було вказано, що призначенням платежу є «плата за комунальні послуги та землю»або «відшкодування плати за землю». Відповідно до ст. 5 Закону «Про плату за землю»об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в т.ч. на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки та землекористувач, в т.ч. орендар. Однак Приватне підприємство «Самоцвіти»не є землекористувачем земельної ділянки, не внесене в якості такого до земельного кадастру, а предметом укладених ним із Національним заповідником «Софія Київська»договорів оренди є оренда нежитлових приміщень, а не оренда земельної ділянки. Відповідач зазначає, що умовами укладених між ним та позивачем договорів оренди приміщень не передбачено відшкодування плати за землю, а визначено саме плата за землю, що протирічить вимогам статей 2 і 5 Закону України «Про плату за землю».

Також відповідач вказує на те, що відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником плати (податку) за землю. Оскільки Приватне підприємство «Самоцвіти»є суб'єктом малого підприємництва та сплачує єдиний податок, воно не повинно сплачувати податок за землю Національному заповіднику «Софія Київська»відповідно до вказаної норми права. При цьому відповідач вказує на те, що позивач є неприбутковою організацією і тому не сплачує земельний податок. Крім того, відповідач заперечує проти надано позивачем розрахунку земельного податку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2009р. продовжено строк вирішення спору у справі № 36/3, оголошено в судовому засіданні перерву до 18.02.2009р.

В судовому засіданні 18.02.2009р. представники позивача надали суду додаткові письмові пояснення не позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 25.03.2009р.

Судове засідання, призначене на 25.03.2009р., не відбулося, оскільки суддя Трофименко Т.Ю. з 23.03.2009р. по 03.04.2009р. включно перебувала на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2009р. розгляд справи призначено на 18.05.2009р.

В судових засіданнях 18.05.2009р. та 01.06.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 01.06.2009р. та до 10.06.2009р. відповідно.

Представники позивача в судовому засіданні 01.06.2009р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представники позивача Заєць Н.А. (по довіреності № 04/01-15 від 20.01.2009р.) та Антонович А.В. (по довіреності № 02/01-15 від 12.01.2009р.), які були присутніми в судовому засіданні 01.06.2009р., після оголошеної перерви 10.06.2009р. в судове засідання не з'явивлися.          

В судовому засіданні 10.06.2009р. представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Національним заповідником «Софія Київська»(далі позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Самоцвіти»23.03.1998р. укладено договір оренди № 3/ОР оренди нежилого приміщення, за умовами якого позивач  передав відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 38,4 кв.м., розташоване по вул. Володимирська, 24, корп. 2, без зазначення мети використання цього приміщення.

Згідно Договору оренди від 01.06.1998р. № 10 оренди нежилого приміщення, укладеного між сторонами, позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 23,5 кв.м., розташоване по вул. Володимирська, 24, під магазин по торгівлі сувенірною продукцією та товарами народного промислу.

Крім того, між Національним заповідником «Софія Київська»та Приватним підприємством «Самоцвіти»01.06.1998р. укладено договір оренди № 2/ОР оренди нежилого приміщення, за умовами якого позивач  передав відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 24,0 кв.м., розташоване по вул. Володимирська, 24, під магазин по торгівлі сувенірною продукцією та товарами народного промислу.

Згідно Договору оренди від 03.04.1999р. № 4/ОР нежилого приміщення, укладеного між сторонами, позивач передав відповідачу нежитлове приміщення площею 10,0 кв.м., розташоване по вул. Володимирська, 24, під магазин по торгівлі сувенірною продукцією та товарами народного промислу.

Термін дії всіх зазначених договорів сторони встановили до 31.12.2008р.

Сторони дійшли згоди (пункти 3.6 договору №3/ОР від 23.03.1998р., договору № 10 від 01.06.1998р., договору № 2/ОР від 01.06.1998р., пункт 3.7 договору № 4/ОР від 03.04.1999р.), що оплата за комунальні послуги та за землю здійснюється орендарем згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Національний заповідник «Софія Київська»є землекористувачем земельної ділянки площею 5,0250 га по вул. Володимирській, 24 в місті Києві на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ № 080561, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01-9-00003.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про плату за землю»від земельного податку звільняються, зокрема, заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Статтею 12 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах. 

З матеріалів справи вбачається, що за земельні ділянки, з яких сплачується плата за землю, позивач подає органу Державної податкової інспекції податковий розрахунок земельного податку та сплачує відповідні суми земельного податку до державного бюджету.

Відповідач, в порушення покладеного на нього договорами обов'язку, зобов'язання по відшкодуванню позивачу плати за землю належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на день розгляду справи в суді виникла заборгованість в сумі 57 584,82 грн.

Заявлену позивачем претензію № 167/01-19 від 11.05.2007р. з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 41 414,29 грн. відповідач залишив без задоволення.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по відшкодуванню позивачу плати за землю, передбачену договорами оренди № 3/ОР від 23.03.1998р., № 10 від 01.06.1998р., № 2/ОР від 01.06.1998р., № 4/ОР від 03.04.1999р., суду не надав.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Самоцвіти»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 24, корпус 2, код ЄДРПОУ 25399724) на користь Національного заповідника «Софія Київська»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 24, код ЄДРПОУ 02498145) 57 584 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 82 коп. заборгованості, 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 85 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                       Трофименко Т.Ю.