Рішення

від 11.06.2009 по справі 8/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/155

11.06.09

За позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітліфт-21"     

до              Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "

          Альфа –Сервіс"

про                             стягнення  467 849,48грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача          представник Ковальов В.В.(дов. №207 від 16.08.08)

                           Король О.М.- директор          

Від відповідача     не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про стягнення з відповідача 341 323,60 грн., що становить заборгованість за договором № 1-07/07 на поставку, монтаж і наладку ліфтового обладнання від 29.08.2007р. та 65 353,95 грн. пені, 52 713,15 грн. збитків від інфляції та 8 458,78 грн. трьох відсотків річних.   

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 17.03.2009р. розгляд справи був призначений на 15.05.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбуло 15.05.2009р., надав документи на вимогу ухвали суду, підтримав заявлені позовні вимоги та подав заяву про забезпечення позову, просив суд позов задовольнити у повному обсязі та забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 15.05.2009р. у справі № 8/155 була задоволена заява позивача про забезпечення позову.  

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 15.05.2009р. розгляд справи був відкладений на 11.06.2009р., у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засіданні та неподанням ним витребуваних доказів та звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.  

У судове засідання, призначене на 11.06.2009р. з'явилися представники позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

29.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельною фірмою «Альфа-Сервіс»- «замовник»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітліфт-21»-«підрядник»був укладений договір № 1-07/07 на поставку, монтаж і наладку ліфтового обладнання, відповідно до п.1.1 якого «підрядник»зобов'язався своїми силами і засобами виконати комплекс робіт по влаштуванню ліфтового обладнання: будинок  2 (сек. №3) –ліфта в/п 400 кг на 15 зупинок та ліфта в/п 1000 кг на 15 зупинок зі швидкістю 1,0 м/с, будинок 2 (сек. № 4) –ліфта в/п 400 кг на 15 зупинок та ліфта в/п 1000 кг на 15 зупинок зі швидкістю 1,0 м/с; будинок 3 (сек № 1) - ліфта в/п 400 кг на 13 зупинок та ліфта в/п 1000 кг на 13 зупинок зі швидкістю 1,0 м/с, будинок 3 (сек. № 2) - ліфта в/п 400 кг на 13 зупинок та ліфта в/п 1000 кг на 13 зупинок зі швидкістю 1,0 м/с, включаючи комплекти кріплень, а також здійснювати контроль строків виготовлення обладнання та виконати монтаж і наладку поставленого обладнання за адресою: Житлово-офісний комплекс на розі вул.. Ернста та Пулюя, будинок № 2 (секції 3,4) і будинок № 3 (секції 1,2)  в Солом'янському районі м.Києва з подальшою реєстрацією і передачею на обслуговування, а «замовник»зобов'язався прийняти та оплатити роботи.

Загальна вартість робіт та обладнання по договору складає 2 206 262,40 грн. (1.2 договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач передав, а відповідач прийняв обладнання на загальну суму 1 664 184,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 20.02.2008р. та довіреністю серія ЯОД № 804302 від 19.02.2008р. виданою ТОВ БФ «Альфа-Сервіс»на ім'я Кулеша А.А. (копії в матеріалах справи).

Сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін довідки про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2008р. на суму 63 691,20 грн., за квітень 2008р. на суму 95 540,40 грн. та акти приймання виконаних підрядних робіт № 1 за березень 2008р. на суму 63 691,20 грн., № 2  за квітень 2008р. на суму 95 540,40 грн., які свідчать про виконання «підрядником»робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Умовами договору сторони погодили, що розрахунки за ліфтове обладнання здійснюється шляхом поетапної оплати: 1-й етап: 70 % від вартості обладнання по узгодженню сторін на підставі рахунку-фактури від «підрядника»не пізніше 10.09.2007р., 2-й етап: 30 % вартості обладнання за два тижні до відвантаження на підставі рахунку-фактури від «підрядника»(п.2.1 договору).

Розрахунки за монтажно-налагоджувальні роботи проводяться щомісячно на підставі довідки за формою КБ-3 та акту за формою КБ-2в на протязі 10-ти банківських днів після їх підписання сторонами (п.2.2 договору).

Відповідач власні зобов'язання  не виконав належним чином, за поставлене обладнання та виконані роботи у повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Сторонами по договору був складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків, зі змісту якого вбачається, що станом на 30.09.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 341 323,60 грн. (копія в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи відповідач за поставлене обладнання та виконані роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 341 323,60 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача  341 323,60  грн. основного боргу за договором № 1-07/07 на поставку, монтаж і наладку ліфтового обладнання від 29.08.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача  65 353,95 грн. пені, 52 713,15 грн. збитків від інфляції та 8 458,78 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті поставленого обладнання та виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 1-07/07 на поставку, монтаж і наладку ліфтового обладнання від 29.08.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість поставленого обладнання та виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 8 458,78 грн. та збитків від інфляції в розмірі 52 713,15 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 8 458,78 грн. та збитків від інфляції в розмірі 52 713,15 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати договору, згідно з розділом 2 цього договору «замовник»сплачує «підряднику»пеню у розмірі 0,1 % від вартості договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.5.2 договору).

Крім того, відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).        

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст.   261 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 38 828,15 грн., відповідач не довів протилежне, в іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 341 323,60 грн. основного боргу, 52 713,15 грн. збитків від інфляції, 8 458,78 грн. трьох відсотків річних, 38 828,15 грн. пені, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову відмовити.    

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.  

Керуючись ст. ст. 9, 258, 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625  ЦК України, ст. ст. 175, 193, 231, 232  ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Альфа –Сервіс" (03115, м.Київ, пр.-т. Вернадського, 53; код ЄДРПОУ 22965175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітліфт-21" (04211, м.Київ, пр.-т. Героїв Сталінграду, буд. 6, корп.. 3, оф.20; код ЄДРПОУ 34350725) 341 323 (триста сорок одну тисячу триста двадцять три) грн.. 60 коп. основного боргу, 52 713 (п'ятдесят дві тисячі сімсот тринадцять) грн.. 15 коп. збитків від інфляції, 8 458 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн.. 78 коп. трьох відсотків річних, 38 828 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн.. 15 коп. пені, 4 413 (чотири тисячі чотириста тринадцять) грн.. 24 коп. державного мита, 111 (сто одинадцять) грн.. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 18.06.2009р.