Рішення

від 03.06.2009 по справі 52/161

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/161

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/161

03.06.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт»про стягнення 31 090,42 грн. за участю представників позивача –Коршун І.Е., довіреність № б/н від 08.12.2008 р., відповідача –Кошарного О.В., доручення № б/н,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 19 322,63 грн. основного боргу,         9 912,51 грн. пені, 1 584,45 грн. інфляційної складової боргу, 270,83 грн. 3% річних, а загалом 31 090,42 грн.  у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати товару за договором № 262/08 від 25.06.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.04.2009 року.

У судовому засіданні 29.04.2009 року представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав уточнення позовних вимог, яким зазначив, що відповідач частково сплатив суму заборгованості після звернення позивача до суду із зазначеною позовною заявою та просить стягнути з відповідача 16 322,63 грн. основного боргу, 9 912,51 грн. пені, 1 584,45 грн. інфляційної складової боргу, 270,83 грн. 3% річних, а загалом 28 590,42 грн. боргу.

05.05.2009 року через відділ діловодства господарського суду м. Києва представник позивача подав повторно уточнення позовних вимог, яким просив стягнути з відповідача 16 322,63 грн. основного боргу, 9 912,51 грн. пені, 1 584,45 грн. інфляційної складової боргу, 270,83 грн. 3% річних, а загалом 28 590,42 грн. боргу.

27.05.2009 року через відділ діловодства господарського суду м. Києва представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву № 2 про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 16 322,63 грн. основного боргу, 21 782,03 грн. пені, 3 939,93 грн. інфляційної складової боргу, 596,77 грн. 3% річних, а загалом 43 141,36 грн. боргу.  

У судовому засіданні 03.06.2009 року представник позивача подав заяву № 3 про уточнення позовних вимог, яким просить стягнути з відповідача                  4 774,14 грн. пені, 3 939,93 грн. інфляційної складової боргу, 596,77 грн. 3% річних, а загалом 9 310,84 грн.  та підтримав зазначені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.06.2009 року з'явився, відзив на позов не надав, проти стягнення пені заперечив.  

Враховуючи те, що ненадання представником відповідача відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.06.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 262/08, за умовами якого постачальник зобов'язався  передати у власність, а покупець –прийняти і оплатити продукцію у відповідності з додатками (специфікаціями) до цього договору, кожний з яких має свій порядковий номер та являється  невід'ємною частиною цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 року, а в частині оплати отриманої продукції –до повного виконання зобов'язань (п. 10.1. договору).

Пунктом 5.1. договору було встановлено, що оплата за продукцію здійснюється покупцем банківським переказом на поточний рахунок постачальника в строки, погоджені сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору, або в іншому порядку, погодженому сторонами, що не суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до додатку № 2 до договору (специфікації) від 20.08.2008р. відповідач зобов'язався здійснити оплату за продукції з відстроченням платежу –21 календарний день після відвантаження.

На виконання умов договору позивач згідно специфікації від 20.08.2008р., виставленого рахунку-фактури № 35643 від 26.08.2008р. на підставі довіреності серії ЯПЗ № 523396 від 18.08.2008р. відповідно до накладної № 35643 від 26.08.08р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 39 874,80 грн.

Проте, відповідач на момент звернення позивача із вказаним позовом до суду отриману на суму 19 322,63 грн. продукцію не оплатив.

17.02.2009 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу (претензію) за № 77/01 від 13.02.2009р. з вимогою сплатити суму заборгованості та штрафні санкції. Зазначену претензію відповідач згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення № 1285310 отримав 20.02.2009 року. Проте, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки продукції, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманої продукції на момент звернення позивача з позовом до суду та мав перед позивачем заборгованість у сумі 19 322,63 грн.

Зобов‘язання з оплати поставленої позивачем продукції було виконано відповідачем на суму 19 322,63 грн. після звернення позивача до господарського суду міста Києва, про що представник позивача зазначив в уточненнях до позовної заяви та представник відповідача повідомив в судовому засіданні, та підтверджується банківськими виписками позивача з особового  рахунку та платіжними дорученнями.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України  визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем продукції в строки, погоджені сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3% від вартості неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) продукції за кожний день прострочення платежу. При цьому пеня нараховується за весь час поки зобов'язання покупця по оплаті продукції залишається простроченим.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманої продукції нараховано 4 774,14 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення 4 774,14 грн.  пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої продукції за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 3 939,93 грн. інфляційної складової боргу та 596,77 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт»(03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15,  код 35911101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»(69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9, код 31549003) 4 774 (чотири тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 14 коп. пені, 3 939 (три тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 93 коп. інфляційної складової боргу, 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 77 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять)  грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.   

Суддя                                                                               С.Чебикіна