Постанова

від 02.06.2009 по справі 50/69

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

50/69

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.06.2009                                                                                           № 50/69

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -Погребний  Є.Б., довіреність № б/н від 03.11.2008 року

Павленко М.А., протокол № 9 загальних зборів Громадського об'єднання адвокатів м. Києва „Правознавець”  від 14.05.2009 року

 від відповідача - Гладкий А.О., довіреність № 74 від 14.05.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Туристичний комплекс "Пролісок"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.03.2009

 у справі № 50/69 (суддя Головатюк А.С.)

 за позовом                               Громадське об"єднання адвокатів м. Києва "Правознавець"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Туристичний комплекс "Пролісок"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 150000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2009 року у справі № 50/69 позов Громадського об'єднання адвокатів м. Києва „Правознавець” (далі по тексту – позивач) до Відкритого акціонерного товариства „Туристичний комплекс „Пролісок” (далі по тексту – відповідач) про стягнення  150 000,00 грн. задоволено.

Стягнуто  з відповідача на користь позивача  150 000,00 грн. – основного боргу,         1 500,00 грн. – державного мита  та 118 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 31/2009 від 31.03.2009 року (вх. № 02-4.1/2044 від 14.04.2009 року), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове рішення, яким в позові позивачу відмовити.

Скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю обставинам справи викладених у рішенні висновків.

В обґрунтування своїх  вимог відповідач зазначає, що при укладенні угоди № 2 від 14.04.2005 року  та змін до неї  в частині визначення  вартості  юридичних послуг на суму 150 000,00 грн.  було допущено помилку, яка полягає в тому, що  з загальної  вартості  юридичних послуг , які підлягають  оплаті  за угодою № 2  не вирахувано 150 000,00 грн., тобто вартість  юридичних послуг  за угодою № 2  не зменшено на 150 000,00 грн.

На думку відповідача ця помилка має істотне значення  та стосується  прав та обов'язків сторін по угоді № 2.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2009 року у справі № 50/69 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що  переліки  зобов'язань  щодо  надання  юридичних послуг, які визначені  угодою № 1 та угодою № 2 не є ідентичними, оскільки, за угодою № 1  позивач взяв на себе  зобов'язання  вести господарську справі № 34/283 предметом  спору якої був  позов про розірвання и договору позики  № 3 від 09.12.1997 року  та додаткової угоди до договору позики від 25.12.1998 року на суму 42 000,00 грн., стягнення  з відповідача 2 825 498,33 грн., предметом  угоди № 2 є надання  юридичних послуг у справі № 34/283-26/210 стосовно стягнення  з відповідача  відсотків в сумі 1 802 336,17 грн. залишку позики, в сумі 505 500,00 грн. зустрічному позові про визнання  частково недійсним  договору позики № 3  від 09.12.1997 року, поверненню  відповідачу 437 000,00 грн. сплачених відсотків, тобто друга  угода містить  посилання на зустрічний позов  який підготував  позивач  та стягнення  відсотків  на користь останнього.

Крім того,  підписаний сторонами  акт виконаних робіт  № 1 від 23.01.2006 року не означає, що лист  позивача  від 23.01.2006 року з пропозицією врахувати  сплачену суму  коштів в розмірі 150 000,00 грн. при виконанні  умов  другого договору,  де предмет  договору суттєво  відрізняється  від першої угоди, було погоджено, оскільки  офіційної відповіді  на зазначений лист від відповідача не надійшло, внесена позивачем  пропозиція  на засіданні правління відповідача не розглядалась.

Позивач стверджує,  що зміни  до другої угоди, що були  підписані  значно  пізніше і були розглянуті  на засіданні  правління відповідача 24.11.2006 року (протокол  № 42) не містять застережень щодо зарахування  раніше сплаченої суми  150 000, 00 грн.  в вартість юридичних послуг визначених п. 3.1  змін, в акті  виконаних робіт  від 17.01.2007 року зазначено, що до сплати  за надані юридичні послуги підлягає сума  559 834,04 грн.

Вважає, що відповідачем  не наведено обґрунтованих  доводів  щодо обставин,  за яких  ним  було допущено помилку при укладені  угоди № 2, змін до неї  та підписанні акту  виконаних робіт  від 17.01.2007 року, а за існуючою практикою  обсяг зобов'язань  сторін  по пізніше укладених угодах  є пріоритетним. При цьому, доказом  того, що  зміни  до другої угоди були підписані  пізніше є рішення  правління  відповідача від 24.11.2006 року, згідно  якого  органу  правління відповідача було рекомендовано підписати зміни  до договору  про надання  юридичних послуг.

Позивач зазначає, що твердження відповідача, що при укладені угоди № 2  та змін до неї було допущено помилку щодо вартості наданих  юридичних послуг спростовується  не тільки угодою  № 2  та змінами  до неї, а й рішенням  правління відповідача  від 24.11.2006 року протокол № 42 та актом виконаних робіт  від 17.01.2007 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду  від 29.04.2009 року у справі       № 50/69 вказану апеляційну скаргу було прийнято до  провадження та призначено до розгляду  в судовому засіданні  на 26.05.2009 року об 11 год. 50 хв.

В судовому засіданні 26.05.2009 року була оголошена перерва до 02.06.2009 року.

В судове засідання з'явилися  уповноважені представники сторін та підтримали свої вимоги викладені в апеляційній скарзі  та у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста  Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договорах про надання юридичних послуг від 14.04.2005 року у розмірі 150 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до двох угод про надання юридичних послуг від 14.04.2005 року, що були укладені між громадським об'єднанням адвокатів м. Києва „Правознавець”  та Відкритим акціонерним товариством „ Туристичний комплекс „Пролісок”, позивач за першою угодою взяв на себе зобов'язання виконати комплекс юридичних послуг у господарській справі № 34/283 за позовом Головного управління комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської Ради до відповідача про розірвання договору позики № 3 від 09.12.1997 року та додаткової угоди до договору позики від 25.12.1998 року на суму 4 200 000,00 грн., стягнення з відповідача суми 2 825 498,33 грн.

За умовами першої угоди(у відповідності до п.3.1.) вартість юридичних послуг була визначена в сумі 150 000,00 грн.

Згідно з п. 3.2. першої угоди, юридичні послуги вважалися виконаними, якщо в позові про стягнення 2 829 498,33 грн. буде відмовлено і рішення суду набере законної сили, або стягнення заборгованості   матиме місце не раніше листопада 2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що станом на листопад 2005 року з відповідача спірна заборгованість за договором позики № 3 від 09.12.1997 року стягнута не була, а отже у позивача виникло право на оплату наданих юридичних послуг, як це передбачено п. 3.2. першої угоди від 14.04.2005 року.

Між позивачем та відповідачем було укладено акт виконаних робіт від 23.01.2006 року, згідно якого відповідач сплатив позивачу суму 150 000,00 грн., що засвідчується банківськими виписками, які додані до позовної заяви.

Оскільки розгляд справи № 34/283 затягувався, між позивачем та відповідачем, була укладена друга угода за тією ж датою, тобто від 14.04.2005 року, але предмет другої угоди сторонами було змінено. З пояснень позивача випливає, що укладення другої угоди було викликано поданням позивачем зустрічного позову у справі              № 34/283. За умовами пізніше укладеної другої угоди позивач взяв на себе такі зобов'язання: надати комплекс юридичних послуг з приводу ведення господарської справи № 34/283 за позовом Головного управління комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської Ради до ВАТ „Туристичний комплекс „Пролісок” про розірвання договору позики № 3 від 09.12.1997 року та стягнення з замовника відсотків в сумі 1 579 498,33 грн., залишку позики, зустрічному позові про визнання частково недійсним договору позики № 3 від 09.12.1997 року, поверненні замовнику 437 000,00 грн. сплачених відсотків, приймати участь у всіх судових інстанціях України як представник позивача.

Згідно з п.3.1. другої угоди відповідач взяв на себе зобов'язання за надання юридичних послуг сплатити позивачу двадцять п'ять відсотків від суми 2 016 498,33 грн.

Пунктом 3.3. пізніше укладеної другої угоди встановлено, що розрахунок за надані юридичні послуги здійснюються в місячний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зважаючи на те, що позивач за первісним позовом у справі № 34/283 скоригував свої позовні вимоги, а відповідачем в зазначеній справі було заявлено зустрічний позов про визнання частково недійсним договору позики № 3 від 09.12.1997 року, що потребувало додаткових юридичних послуг стосовно виконання умов пізніше укладеної другої угоди, предмет якої суттєво відрізнявся від раніше укладеної першої угоди та другої угоди, хоча дата двох угод одна і та ж, сторони прийняли рішення внести зміни до пізніше укладено другої угоди назвавши їх „зміни до договору від 14.04.2005 року”.

Отже, за викладених  обставин  між позивачем  та відповідачем  була досягнута  домовленість про внесення  змін до пізніше  укладеної угоди, які були викладені  в такій  редакції:

- виконавець зобов'язується надати комплекс юридичних послуг з приводу ведення господарської справи № 34/283-26/210 за позовом Головного управління комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської Ради до ВАТ „Туристичний комплекс „Пролісок” про розірвання договору позики № 3 від 09.12.1997 року та стягнення з замовника відсотків в сумі 1 802 336,17 грн., залишку позики в сумі 505 500,00 грн., приймати участь у всіх судових інстанціях України як представник позивача (замовника);

- вартість юридичних послуг визначається в розмірі двадцять п'ять відсотків без ПДВ від суми 1 802 336,17 грн. (відсотки за договором позики, що стягуються з замовника), двадцять п'ять відсотків від суми 437 000,00 грн. (вже сплачені відсотки замовником за договором позики № 3 від 09.12.1997 року), які за постановою суду будуть стягуватись з Головного управління комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської Ради;

- робота вважається виконаною, якщо в позові про стягнення 1 802 336,17 грн. буде відмовлено або визнано частково недійсним цей договір позики в частині сплати відсотків і винесено судове рішення про стягнення з Головного управління комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської Ради          437 000,00 грн., після набрання судовим рішенням законної сили;

- після надання юридичних послуг, виконавець складає Акт виконаних робіт. Акт повинен бути підписаний замовником не пізніше 3-х днів з моменту його отримання. Всі оригінали матеріалів, що пов'язані з наданими послугами, передаються замовнику одразу після оплати останнім наданих юридичних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що під час надання юридичних послуг відповідачу з боку позивача 23.01.2006 року було запропоновано сплачену суму 150 000,00 грн. зарахувати в рахунок умов другого договору за надані юридичні послуги, однак позитивної відповіді з боку відповідача про виконання умов договорів та визначення порядку оплати наданих юридичних послуг за другою угодою від 14.04.2005 року не надійшло, тому в силу ст. 188 Господарського кодексу України пропозиція позивача щодо зарахування сплачених коштів в сумі 150 000,00 грн. в рахунок основного боргу в сумі 559 834,04 грн. не тягне за собою юридичних наслідків.

Повне виконання взятих на себе зобов'язань з боку позивача засвідчується постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року у справі     № 34/283-26/210 та актом виконаних робіт від 17.01.2007 року.

Станом на 03.12.2007 року відповідачем сплачена сума 409 834,04 грн. від суми основного боргу 559 834,04 грн. тобто заборгованість відповідача складає 150 000,00 грн. без ПДВ, що засвідчується банківськими виписками які додаються до позовної заяви.

Як свідчать матеріали справи, досудове попередження від 15.10.2008 року з вимогою сплатити борг в сумі 150 000,00 грн. без ПДВ відповідачем залишено без відповіді та реагування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги та заборгованість становить 150 000,00 грн.

Враховуючи наведене позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в сумі 150 000,00 грн.

На підставі викладеного, суд першої інстанції позовні вимоги Громадського об'єднання адвокатів м. Києва „Правознавець” задовольнив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом,   між сторонами  по справі склалися господарські правовідносини, а тому до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 173 Господарського кодексу України  передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу  України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.  629 Цивільного  України  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 Цивільно кодексу України вказує, що відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні   умов   договору з  урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

При цьому, відповідачем  не спростовано  належними засобами доказування  обставин на які посилається  позивач в обґрунтування  своїх позовних вимог.

Крім того, твердження  відповідача про те, що  при укладенні угоди № 2 від 14.04.2005 року та змін до неї було допущено помилку в частині визначення  вартості  юридичних послуг колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно  до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені  певними засобами доказування не можуть  підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції  про стягнення з  відповідача суми основної заборгованості  за договором в розмірі          150 000,00 грн.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2009 року у справі              № 50/69 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Туристичний комплекс „Пролісок”  без задоволення.

2.          Матеріали справи № 50/69 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 05.06.09 (відправлено)