Рішення

від 12.06.2009 по справі 53/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/242

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/242

12.06.09

За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»  

до Олександрівської міської клінічної лікарні міста Києва

про стягнення 168 940,05 грн.

                                                                                              Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Бєгунова К.В.- представник по довіреності  від 26.03.2009р.

від відповідача: Іллюша М. О. –представник за довіреністю № 1А/57 від 26.01.2009р.    

СУТЬ СПОРУ :          

          Заявлено позов про стягнення з Олександрівської міської клінічної лікарні міста Києва заборгованості за видатковими накладними в розмірі 168 940,05 грн., в тому числі 149 277,43 грн. - основний борг, 2 346,44 грн. –3% річних, 17 416,18 грн. –збитки від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/242, розгляд справи призначено на 18.05.2009р.

          Ухвалою від 18.05.2009р. суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі  140 783,09 грн., в тому числі 121 020,47 грн. - основний борг, 2 346,44 грн. –3% річних, збитки від інфляції в сумі 17 416,18 грн.

          У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009р. розгляд справи було відкладено на 12.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.           

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.06.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості між сторонами у справі позивач передав, а відповідач отримав продукцію, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № 8294371 від 30.09.2008р., № 8269194 від 11.09.2008р., № 8279858 від 19.09.2008р., № 8279859 від 19.09.2008р., № 8269158 від 11.09.2008р., № 8269159 від 11.09.2008р., № 8270154 від 11.09.2008р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей: серія НБВ № 560168 від 30.09.2008р., серія НБВ № 560159 від 11.09.2008р., серія НБВ № 560213 від 19.09.2008р., серія НБВ № 560202 від 11.09.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

З матеріалів видаткових накладних, залучених до матеріалів справи вбачається, що позивач встановив відстрочку оплати за поставлений товар 28 днів.

Позивач по справі надсилав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу № 12/12-08 від 22.12.2008р. Доказом отримання вказаних вимоги відповідачем 29.12.2008р. є повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач відповіді на вищевказану вимогу не надавав та взяті на себе зобов'язання не виконав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий товар  частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 121 020,47 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 121 020,47 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 121 020,47 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував збитки від інфляції в сумі 17 316,18 грн. та 3% річних в сумі 2 346,44 грн.

При дослідженні розрахунку штрафних санкцій суд встановив, що позивач зробив неправильний розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, а саме позивач неправильно розрахував суми збитків від інфляції та 3% річних по кожному простроченому платежу окремо.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 16 240,25 грн. та 3% річних в сумі 2 074,07 грн. відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

         Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

              2.          Стягнути з Олександрівської міської клінічної лікарні міста Києва (01601, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1; ідентифікаційний  код 01994095 з будь–якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»  (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а;  ідентифікаційний код 21642228)  121 020 (сто двадцять одна тисяча двадцять) грн. 47 коп. основного боргу, 16 240 (шістнадцять тисяч двісті сорок) грн. 25 коп., 2 074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн. 07 коп. три відсотка річних, 1 407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 83 коп.  витрат по сплаті державного мита та 98 (дев'яносто вісім) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                 Грєхова О.А.