Рішення

від 03.06.2009 по справі 52/265

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/265

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/265

03.06.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач»до Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 143»Відкритого акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд»про стягнення 24 988,90 грн. за участю представника позивача –Федорова Я.М., довіреність за вих. № 63 від 10.05.2009 р., представника відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення основного боргу у розмірі 24 988,90 грн. та трьох відсотків в розмірі 262,90 грн., а загалом 25 251,80 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з оплати товару.

Позивач у позовній заяві просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки та на все майно відповідача.   

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, позивач не зазначив на яке майно та на які грошові кошти він просить накласти арешт, а також не надав доказів в обгрунтування того, що невжиття  заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться у відповідача, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. За таких обставин, в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову судом було відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.06.2009 року.

У судовому засіданні 03.06.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.06.2009 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно накладних: № 14492 від 02.12.2008р. та № 14266 від 18.11.2008р. за довіреностями: серії ЯОУ № 133002 від 03.11.2008р., серії ЯОУ № 133045 від 02.12.2008р. позивач поставив відповідачу нафтопродукти (товар) на загальну суму 26 845,00 грн.

Зобов‘язання по оплаті поставленого товару відповідачем не виконано: відповідач товар прийняв, однак, не сплатив його вартість.  

Строк виконання зобов‘язання відповідача у накладних: № 14492 від 02.12.2008р. та № 14266 від 18.11.2008р. зазначений не був, у зв‘язку із чим 18.02.2009р. позивач направив відповідачу претензію за вих. № 203 з вимогою сплатити суму заборгованості за поставлений товар протягом 7 днів після отримання даної претензії.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення, повернувши частину товару на суму 1 856,10 грн., що підтверджується видатковою накладною (повернення) № -000000001 від 24.02.2009р.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Судом встановлено, що права і обов‘язки сторін виникли в результаті передачі та прийняття товару за накладними: № 14492 від 02.12.2008р. та № 14266 від 18.11.2008р. на загальну суму 26 845,00 грн.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач товар за вказаними накладними прийняв, але зобов‘язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав та має перед позивачем заборгованість в розмірі 24 988,90 грн.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за поставлений товар суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України  визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  основного боргу в сумі 24 988,90 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, з нього на користь позивача, на підставі ст. 625 ЦК України, підлягає стягненню 262,90 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст.46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до  ст. 3 п. 2 Декрету  Кабінету Міністрів України  «Про державне мито» від 21.01.1991р. № 7-93 із внесеними змінами та доповненнями, розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні»від 25.08.1996р. № 762/86, розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 17 гривень 00 коп.

Таким чином, розмір державного мита за розгляд позовних заяв майнового характеру  становить не менше 102,00 грн. та не більше 25 500,00 грн.

Позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру, а саме: про стягнення 25 251,80 грн. При цьому, позивачем до позовної заяви в якості доказу сплати державного мита додано квитанцію від 30.04.2009р. на суму 249,98 грн., тобто у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Стягненню з позивача в доход державного бюджету України підлягає державне мито в розмірі 2,54 грн.

Державне мито у сумі 252,52грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 143»Відкритого акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд»(04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 13-А, код 01380619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач»(03150, м. Київ, вул. Горького, 91/14, код 30313826) 24 988 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 90 коп. основного боргу, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 90 коп. 3% річних, 252 (двісті п'ятдесят  дві) грн. 52 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач»(03150, м. Київ, вул. Горького, 91/14, код 30313826) в доход державного бюджету України державне мито в розмірі 2 (дві) грн. 54 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.   

Суддя                                                                                       С.Чебикіна