Ухвала

від 21.05.2014 по справі 2а-1870/9145/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 року м. Київ К/800/22235/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської митниці, третя особа - начальник Сумської митниці Орлов Володимир Володимирович, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Сумської митниці від 19 жовтня 2012 року №854-к про його звільнення; зобов'язати поновити на посаді головного інспектора сектору будівництва та експлуатації господарсько-експлуатаційного відділу Сумської митниці; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11215 грн 32 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що наказом Сумської митниці від 19 жовтня 2012 року №854-к його було звільнено на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, що мав місце 19 жовтня 2012 року. Проте на думку позивача, таке його звільнення було незаконним, оскільки у вказаний день він прибув на роботу відповідно до графіка роботи та був присутній на роботі з 9 до 12 години. Вважає даний наказ протиправним, таким, що виданий з перевищенням повноважень та на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Сумської митниці від 19 жовтня 2012 року №854-к про звільнення з роботи ОСОБА_3 Поновлено ОСОБА_3 на державній службі в митних органах України на посаді головного інспектора сектору будівництва та експлуатації господарсько-експлуатаційного відділу Сумської митниці. Стягнуто з Сумської митниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11215 грн 32 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову .

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року по справі №2а-1870/252/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2012 року, ОСОБА_3 поновлено на посаді головного інспектора сектору будівництва та експлуатації господарсько-експлуатаційного відділу Сумської митниці.

На виконання даних судових рішень наказами Державної митної служби України від 16 жовтня 2012 року №2119-к «По особовому складу» та Сумської митниці від 18 жовтня 2012 року №851-к «По особовому складу» ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді головного інспектора сектору будівництва та експлуатації господарсько-експлуатаційного відділу Сумської митниці.

18 жовтня 2012 року позивач був повідомлений про поновлення на роботі та цього ж дня прибув до Сумської митниці, де ознайомився з наказами про поновлення на роботі та направлений у розпорядження начальника господарсько-експлуатаційного відділу Вакули С.О.

Наказом начальника Сумської митниці Орлова В.В. від 19 жовтня 2012 року №854-к позивач був звільнений із займаної посади з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України у зв'язку з відсутністю 19 жовтня 2012 року більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Підставою для видання спірного наказу стала доповідна записка начальника господарсько-експлуатаційного відділу Вакули С.О. від 19 жовтня 2012 року №10/241-ЕП про відсутність ОСОБА_3 на роботі о 9 год. 10 хв. та акту від 19 жовтня 2012 року «Про відсутність на роботі» з 9 год. 00 хв. до 12 год. 10 хв.

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причини його відсутності, обставини за яких вчинено проступок, а також вина працівника.

Таким чином, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що для звільнення ОСОБА_3 згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України не було підстав, оскільки відповідачем не доведено його відсутність на роботі 19 жовтня 2012 року протягом трьох годин підряд.

Згідно показів свідка ОСОБА_6 з'ясовано, що про відсутність позивача на роботі йому стало відомо із службової записки Вакули С.О. приблизно о 12 год. Після чого, він разом з Орловим В.В., ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перевірили робоче місце ОСОБА_3 і встановили його відсутність на робочому місці лише о 12 год. 10 хв., а не з 9 год. 00 хв. до 12 год. 10 хв.

Судами під час розгляду справи встановлено, що з телефону Сумської митниці жовтня 2012 року в період часу з 9 до 12 год. з кабінету, де знаходився позивач були здійснені дзвінки на номери телефонів СФ ПАТ «ПРОСТО-страхування» та домашній номер позивача, що підтверджується інформацією наданою Сумською філією ПАТ «Укртелеком» від 4 грудня 2012 року №453-к, наданої на виконання ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суддів попередніх інстанцій в частині звільнення позивача, у зв'язку з тим, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем трудової дисципліни, а саме - відсутності на роботі протягом трьох годин, а отже наказ Сумської митниці від 19 жовтня 2012 року №854-к є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку і про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів на користь ОСОБА_3 у розмірі 10000 грн у якості компенсації за завдану моральну шкоду судом встановлено наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

ОСОБА_3 розрахована сума моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., але не надано жодних доказів, якими підтверджується моральна шкода понесена позивачем.

Отже, відмовляючи у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суди правильно виходили з того, що позивачем не було доведено заподіяння йому моральної шкоди, не надано відповідних доказів, необгрунтовано розмір моральної шкоди.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій .

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Сумської митниці відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

М.М. Олексієнко