Ухвала

від 20.05.2014 по справі 10/441

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"20" травня 2014 р. Справа №10/441

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання Шалівському В.О.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 20.05.2014р.

розглянувши заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Муратор - Україна"

у справі № 10/441 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Муратор - Україна"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Муратор - Україна" (далі - позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2012р. у справі

№ 10/441 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 76 754,56 грн. основного боргу, 5 590,30 грн. пені, 916,56 грн. судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2012р. у справі № 10/441 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема, в частині порядку проведення експертизи, висновки суду не відповідають реальним обставинам справи. Зокрема, скаржник вказує на те, що в якості основного доказу позовних вимог суд прийняв видаткові накладні, які не підписані відповідачем, встановивши виключно на їх підставі факт отримання відповідачем товару, та не врахував при визначенні суми заборгованості того факту, що деякі видаткові накладні не містять підпису з боку отримувача, а деякі підписані невідомою особою.

Вищевказане, на думку відповідача, є підставою для скасування рішення на підставі ст. 104 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2014р. у справі № 10/441 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2012р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 08.04.2014р.

Ухвалою суду від 08.04.2014р. справу № 10/441 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г. (доповідач), суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г. на підставі розпорядження секретаря судової палати суду від 08.04.2014р.

Ухвалою суду від 08.04.2014р. розгляд апеляційної скарги у справі № 10/441 відкладено на 22.04.2014р. в зв'язку з витребуванням у сторін оригіналів документів, необхідних для розгляду спору на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.04.2014р. розгляд апеляційної скарги у справі № 10/441 відкладено на 20.05.2014р. за клопотанням відповідача та у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про надання документів, на підставі ст. 77 ГПК України.

14.05.2014р. на адресу суду надійшла заява ТОВ ,,Муратор - Україна" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2.

Дана заява обґрунтована тим, що Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні № 35793922 винесено постанову про повернення виконавчого документа від 14.04.2014р., повернуто виконавчий документ до суду першої інстанції та припинено чинність арешту майна боржника - ФОП ОСОБА_2, скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду в зв'язку з відкриттям апеляційного провадження у справі № 10/441.

Заявник вказує, що відповідачем введено в оману суд апеляційної інстанції щодо неотримання ним копії рішення суду першої інстанції від 13.11.2012р., що призвело до відкриття апеляційного провадження та поверненню виконавчого документу до суду першої інстанції. На думку позивача, відповідач умисно здійснить відчуження всього належного йому майна, в тому числі автомобіля, чим зробить неможливим виконання рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 20.05.2014р. представники позивача підтримали доводи заяви про вжиття заходів забезпечення позову, відповідач та його представник заперечили проти задоволення вказаної заяви.

Колегія суддів, розглянувши заяву позивача, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що дана заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями Пленуму Вищого господарського суду № 16 від 26.12.2011р. ,,Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Слід зазначити, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала (частина перша та частина друга статті 67 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, в заяві позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а саме, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також суду не надано доказів того, що заходи забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про накладення арешту на майно, що належить відповідачу, однак доказів наявності та належності будь - якого майна, про арешт якого просить заявник, відповідачу на праві власності суду не надано.

Посилання заявника на ту обставину, що відповідачем введено в оману суд апеляційної інстанції щодо неотримання ним копії рішення суду першої інстанції від 13.11.2012р., що призвело до відкриття апеляційного провадження та поверненню виконавчого документу до суду першої інстанції є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні в судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

В судовому засіданні 13.11.2012р. представник відповідача не був присутній.

Як вбачається з відмітки суду, рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2012р. направлено на адресу відповідача 26.11.2012р. Про направлення копії рішення відповідачу також свідчать списки згрупованих поштових відправлень, наданих позивачем в суд апеляційної інстанції, як додатки до заяви про забезпечення позову.

Однак, належним і допустимим доказом надіслання рішення від 13.11.2012р. у даному випадку є повідомлення про вручення (ст. 87 ГПК України). На час прийняття апеляційної скарги до провадження в матеріалах справи були відсутні докази надіслання відповідачу копії рішення саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, такі докази відсутні й на даний час розгляду заяви про забезпечення позову.

Список згрупованих поштових відправлень є доказом направлення на адресу відповідача поштової кореспонденції, але повідомлення про вручення (з підписом отримувача про вручення або з довідкою органу зв'язку про причини повернення), яке є допустимим доказом, в матеріалах справи відсутнє.

Інших доказів належного надіслання (згідно з вимогами ст. 87 ГПК України) копії рішення відповідачу матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 66, 67, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ТОВ ,,Муратор - Україна" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 - відмовити.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

С.Г. Рудченко