Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/9209/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9209/13 27.05.14

За позовом Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово Фінансова Компанія «Технополюс»

про стягнення 890 916, 91 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Муляр Є.Г. (представник за довіреністю №142/10 від 13.05.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Державне підприємство «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово Фінансова Компанія «Технополюс» (далі - відповідач) про стягнення 860 169, 55 грн. неустойки за порушення строків поставки за Договором поставки №1116111459 від 15.12.2011 р.

12.11.2013р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Пригунова А.Б. було винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог в справі №910/9209/13 та: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово Фінансова Компанія «Технополюс» на користь Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі його відокремленого підрозділу «Атомкомплект» 25 000,00 грн. штрафу, 25 000,00 грн. пені та 17 701,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014р. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. було залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р., яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014р. та набрало законної сили 13.02.2014р. було видано наказ від 07.03.2014р.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014р. були скасовані, а справа №910/9209/13 була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Латко І.О. від 15.04.2014р. матеріали справи №910/9209/13 було призначено на повторний автоматичний розподіл.

Проведеним 15.04.2014р. повторним автоматичним розподілом матеріали справи №910/9209/13 були передані на розгляд судді Морозову С.М.

Позовні вимоги в справі обґрунтовані тим, що 17.11.2011р. між сторонами було укладено Договір поставки №1116111437, за умовами якого відповідач протягом 6-ти місяців з моменту підписання Договору мав здійснити відповідну поставку визначеної у специфікації продукції. Оскільки товар був поставлений пізніше строку поставки вказаного у специфікації, а саме 08.08.2012р., позивач вирішив звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача передбачених п. 7.2. Договору пені та штрафу.

Представником відповідача надано до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких він вказує на те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково, оскільки порушення строків поставки спірного товару відбулось, в тому числі з причин надходження із запізненням авансового платежу від позивача. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що у зв'язку з перевантаженням виробника обладнання Canberra Industries по терміновим поставкам в надзвичайній ситуації - аварії на АЕС Фукусима (Японія), відповідач був змушений затримати термін постачання, про що повідомляв позивача та з огляду на що сторони узгодили термін поставки до 20.06.2012р. відповідно до листа ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» №07/9311 від 08.06.2012р. Зважаючи на те, що прострочення поставки є незначним, а також те, що прострочення поставки не потягло за собою шкідливих наслідків для позивача та було викликано протиправними діями самого позивача, відповідач вважає, що в даному випадку є можливим при прийнятті рішення зменшити розмір неустойки до 20 000,00 грн.

Окрім того, заперечення відповідач ґрунтуються на тому, що розмір штрафних санкцій, які заявлені позовні вимоги, є несправедливими та суперечить Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». При цьому, зазначає на наявність підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, звертаючи увагу на те, що позивач не поніс будь-яких збитків за Договором, проте як стягнення пені та штрафу у заявленому розмірі призведе до банкрутства відповідача.

Позивачем в свою чергу зазначено про те, що відповідно до п. 4.2. Договору було визначено, що покупець перераховує аванс у розмірі 30% суми Договору протягом 10 робочих днів після надання постачальником гарантійного документу згідно з п. 4.4. Договору. Як зазначає позивач, наданий відповідачем 22.11.2011р. страховий сертифікат не відповідав вимогам оформлення гарантійного документу, з чим фактично погодився і відповідач, який 28.12.201 р. замінив попередньо наданий сертифікат, про що свідчить лист №28/12/3-ТП від 28.12.2011р. Саме з дати отримання належним чином оформленого сертифікату у позивача виникло, на його думку, зобов'язання перерахувати відповідну попередню оплату. Крім того, позивач зазначає, погодження перенесення строків поставки з ВП «Южно-Українська АЕС» до 20.06.2012р., на яке посилається відповідач, є неправомірним, оскільки стороною Договору є ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект», а відповідно саме керівник вказаного відокремленого підрозділу мав право вносити зміни до Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2013р. позовні вимоги в справі №910/9209/13 було задоволено частково з підстав того, що у відповідності до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд скористався наданим йому правом на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та зменшив розміри стягнутих з відповідача сум пені до 25 000,00 грн. та штрафу до 25 000,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. встановлено, що оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0, 1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Окрім того, зазначено, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки, зокрема, на 94,4% від заявленої до стягнення суми, є передчасними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2014р., справу було прийнято до провадження суддею Морозовим С.М., розгляд призначено на 20.05.2014р.

В судовому засіданні 20.05.2014р. в справі було оголошено перерву до 27.05.2014р.

В судове засідання 27.05.2014р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 27 травня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2011р. між позивачем (покупець за Договором) та відповідачем (постачальник за Договором) було укладено Договір поставки №1116111437 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити скануючий спектрометр випромінювання людини виробництва Canberra Industries (США) для енергоблоку №1 ВП «Южноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а позивач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціна та належність до СВБ зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна Договору становить 5 940 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 990 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. позивач сплачує вартість продукції за цінами зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок відповідача.

Оплата поставленої партії продукції здійснюється позивачем в наступному порядку: позивач перераховує аванс у розмірі 30 % суми Договору протягом 10 робочих днів після надання відповідачем гарантійного документу згідно з п. 4.4. Договору; остаточна оплата продукції у розмірі 70 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання позивачу акту введення продукції в експлуатацію. Якщо відповідач не надав гарантійний документ згідно з п. 4.4. Договору, оплата продукції у розмірі 100 % вартості продукції здійснюється протягом 30 робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі продукції та надання позивачу акту введення продукції в експлуатацію (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором в частині повернення авансового платежу у випадку невиконання умов Договору з боку відповідача, останній зобов'язується протягом 5 робочих днів від дати укладення Договору надати позивачу банківську гарантію або договір страхування (страховий поліс) повернення авансових платежів страхової компанії, яка пройшла відбір у ДП НАЕК «Енергоатом», що має покривати суму авансового платежу, передбачену Договором.

Згідно з п. 5.1. Договору строк поставки продукції - протягом 6 місяців від дати укладення Договору.

За змістом п. 6.3.1. Договору відповідач зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення строку поставки продукції за Договором відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Договір, згідно п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2012р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань, передбачених Договором, - до закінчення терміну дії гарантії.

Листом за №22/11/1-ТП від 22.11.2011р. відповідач направив позивачу забезпечення виконання договору про закупівлю відповідно до п. 4.4. - сертифікат №1033371 від 21.11.2011р.

Листом за №28/12/3-ТП від 28.12.2011р. відповідач, враховуючи те, що були внесені зміни до вимог оформлення стразового забезпечення виконання договору про закупівлю направив позивачу заміну попереднього сертифіката з внесеними змінами від ПрАТ «Європейський страховий альянс».

16.01.2012 р. позивач перерахував відповідачу 1 782 000, 00 грн. в якості авансу по Договору, що підтверджується випискою банку по поточному рахунку останнього.

Листом №17/04/-ТП від 17.05.2012р. відповідач звернувся до позивача з проханням погодити строк постачання продукції до 20.06.2012р., у зв'язку з перевантаженням виробника по термінових постачаннях устаткування для АЕС Фукусима-1в Японії, а також з технічних причин, пов'язаних з виготовленням детекторів з надчистого германію.

Оскільки станом на липень 2012 року продукція не була поставлена, 11.07.2012р. позивач направив відповідачу лист №07/11/29, яким просив надати роз'яснення щодо причин зриву строків поставки за Договором.

Листом №142/07-3-ТП від 13.07.2012р. відповідач повідомив позивача про те, що причиною затримки поставки є прострочення позивачем майже на 2 місяці сплати авансового платежу, що призвело до затримки своєчасного виготовлення та відвантаження продукції.

Листом №26/07/1-ТП від 26.07.2012р. відповідач звернувся до позивача з проханням погодити строк поставки продукції до 15-20 серпня 2012 року, вказуючи на те, що в силу затримки зі сплати авансового платежу позивачем, відбувся несвоєчасний початок виробництва і сертифікації спектрометра.

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлена Договором продукція на суму 5 822 982, 00 грн. була поставлена відповідачем позивачу: 08.08.2012 р., що підтверджується Видатковою накладною №РН-000004 від 08.08.2012р. та Актом прийому-передачі ТМЦ №04-327/1 від 30.10.2012р.

Листом №9953/51 від 18.10.2012р., позивач звертався до відповідача з Претензією, якою просив сплатити передбачені п. 7.2. Договору пеню та штраф за порушення строків поставки визначеної Договором продукції.

У відповідь листом №2410/01-ТП від 24.10.2012р. відповідач повідомив, що причиною затримки поставки продукції є те, що позивач із запізненням здійснив сплату визначеного Договором авансового платежу, у зв'язку з чим виготовлення продукції також було відстрочене. Як зазначає відповідач у своїй відповіді, про можливі зміни строків поставки він повідомляв позивача відповідними листами.

Листом №11011/51 від 21.11.2012р. позивач повідомив відповідача, що твердження, викладені в листі №2410/01-ТП не відповідають дійсності, оскільки страховий сертифікат, визначений п. 4.4. Договору, надійшов від відповідача 28.12.2011р., а не 22.11.2011р. та крім того позивач не погоджував запропонованих відповідачем нових строків поставки. Враховуючи зазначене, позивач просив сплатити нараховані ним штрафні санкції.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу відповідних штрафних санкцій, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, як вже встановлено судом при попередньому розгляді справи.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно з п. 5.1. Договору строк поставки продукції - протягом 6 місяців від дати укладення Договору.

Таким чином, відповідний товар мало бути поставлено відповідачем позивачу в строк до 17.05.2012 р. включно.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено строки поставки продукції, а відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених Договором штрафних санкцій за відповідні порушення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. в даній справі встановлено, що у термін до 17.05.2012р. включно товар не був поставлений відповідачем на користь позивача, врахувавши, що позивач, як покупець за Договором, не погодив пропозицію відповідача про перенесення строків поставки на інший термін, додаткові угоди до договору щодо зміни строків поставки сторонами спору не укладались.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій було встановлено, що з 18.05.2012р. і до дня фактичної поставки обладнання мало місце прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару, відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за відповідне порушення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Також, слід зазначити, що положення п. 7.2. Договору узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки продукції за Договором відповідач зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, не перетворює визначену Договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним позивачу товару у передбачений Договором строк.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 18.05.2012р. та по дату поставки 08.08.2012р. включно у розмірі 483 308,17 грн. та штраф в розмірі 407 608,74 грн. за цей же період.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Дослідивши наведений в позовних матеріалах розрахунок суми пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення поставки товару та враховано безпосередньо день поставки, а відтак - судом здійснено власний розрахунок пені на суму вартості несвоєчасно поставленого товару 5 822 982,00 грн. за період з 18.05.2012р. (дата виникнення заборгованості) до 07.08.2012р. включно, з урахуванням п. 7.2. Договору, який становить 477 484,52 грн.

Розрахунок штрафу в розмірі 407 608,74 грн. позивачем здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені) суд вважає за необхідне зазначити таке:

Відповідач своє клопотання обґрунтовував наданням до матеріалів справи Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва на 30.09.2013р., згідно якого за відповідачем рахуються основні засоби вартістю 28,7 тис. грн., виробничі запаси вартістю 253,7 тис. грн., грошові кошти в сумі 663 тис. грн., інші оборотні активи - 8,2 тис. грн. В той же час відповідач має кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги в сумі 11 213,5 тис. грн., заборгованість перед бюджетом в сумі 2,9 тис. грн., зі страхування - 8,7 тис. грн., з оплати праці 17,5 тис. грн., інші поточні зобов'язання в сумі 229,7 тис. грн.

Позивачем у відповідь на клопотання відповідача зазначив, що він категорично проти задоволення зазначеного клопотання, оскільки для цього відсутні підстави, передбачені нормами матеріального та процесуального права. Так позивачем зазначено, що норма ст. 233 Господарського кодексу України передбачає, що суд вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, повинен дослідити майновий стан сторін, який має підтверджуватися відповідними документами в період коли відбулось порушення, чи дійсно сторона порушила умови договору в незалежних від неї обставин, яке також має підтверджуватися відповідними документами та чи дійсно порушення строків поставки вплинуло на хід виконання робіт який був запланований позивачем. Окрім того, положення ст. 83 ГПК України повинно бути застосовано судом у виняткових випадках.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. зазначено, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки, зокрема, на 94,4% від заявленої до стягнення суми, є передчасними.

Згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В той же час суд звертає увагу відповідача на те, що дані які відображені в Фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва на 30.09.2013р., що, в свою чергу, не можуть бути беззаперечним доказом можливого скрутного фінансового становища відповідача у майбутньому, а судове рішення за загальним принципом не може ґрунтуватися не припущеннях.

Інших доводів та доказів, які б давали суду дійти висновку про необхідність зменшити суму неустойки відповідачем не наведено, об'єктивних причин, які б перешкоджали надати ці відомості суду, не зазначено.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про винятковість даного випадку, а також беручи до уваги загальний принцип підприємницької діяльності - здійснення її на власний ризик, суд не вбачає підстав для зменшення суми неустойки, а тому відмовляє у задоволенні поданого клопотання відповідача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач порушив строки поставки за Договором та з огляду на допущену позивачем помилку при здійснені розрахунку розміру пені, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово Фінансова Компанія «Технополюс» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 5-А, код ЄДРПОУ 31305025) на користь Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вулиця Вєтрова, будинок, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі його відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (01032, м. Київ, вулиця Жилянська, будинок 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923) суму пені в розмірі 477 484,52 грн. (чотириста сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 52 копійки), суму штрафу в розмірі 407 608,74 грн. (чотириста сім тисяч шістсот вісім гривень 74 копійки) та судовий збір в розмірі 17 701,86 грн. (сімнадцять тисяч сімсот одна гривня 86 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2014р.

Суддя С.М. Морозов