Рішення

від 02.06.2014 по справі 8/190-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа № 8/190-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №8/190-10

за позовом позивача-1: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2,

та позивача-2: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_3,

до відповідача-1: приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД", ідентифікаційний код: 34295193, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26-А; адреса відповідно до відомостей ЄДР: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Садова, 20,

та відповідача-2: ОСОБА_3, місце проживання: 08200, АДРЕСА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія", ідентифікаційний код: 13728565, місцезнаходження: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Садова, 20,

про визнання дій особи незаконними та визнання правочину нікчемним, -

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився, -

Обставини справи:

ОСОБА_1 (далі за текстом: Позивач 1) та ОСОБА_2 (далі за текстом: Позивач 2) звернулись до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" (далі за текстом: Відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі за текстом: Відповідач 2) про визнання незаконними дій ОСОБА_3 по укладенню від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" з приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року та акту приймання-передачі майна до договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року, який підписаний ОСОБА_3 від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" 02.04.2008 року і директором приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" Гуньком А.Г. 17.07.2009 року; визнання договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" та приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" 02.04.2008 року нікчемним правочином.

Позовні вимоги Позивачі обґрунтовують тим, що договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року №01/07 є нікчемним у зв'язку з тим, що особа, яка підписала вказаний договір від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" не мала повноважень на укладення такого договору та відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" на договорі оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року №01/07 є підробленим.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2010 року порушено провадження у справі №8/190-10, розгляд якої призначено на 22.12.2010 року.

Ухвалами господарського суду Київської області від 22.12.2010 року та 27.12.2010 року розгляд справи відкладено на 27.12.2010 року та 06.01.2011 року відповідно.

Через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідач надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. №16791 від 24.12.2010 року), у якому Відповідач зазначає, зокрема, що договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року №01/07 є дійсним, що підтверджено рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2010 року у справі №7/807.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.01.2011 року призначено у справі №8/190-10 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зупинено провадження у справі №8/190-10 на час проведення експертизи і отримання господарським судом висновків експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2011 року провадження у справі №8/190-10 поновлено; розгляд справи призначено на 27 квітня 2011 року. Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2011 року провадження у справі № 8/190-10 зупинено на час проведення перевірки органами прокуратури. Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2013 року провадження у справі №8/190-10 поновлено; розгляд справи призначено на 05 серпня 2013 року. Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 року провадження у справі №8/190-10 зупинено до вирішення господарським судом Київської області справи №911/2534/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" про визнання недійсним договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2014 року провадження у справі №8/190-10 поновлено; розгляд справи призначено на 02 червня 2014 року.

02.06.2014 року в судове засідання представники Позивачів 1, 2, Відповідачів 1, 2 та Третьої особи не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 28.05.2014 року не виконали. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 02.06.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідачі належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідачів, суд дійшов висновку, що Відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 203 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із вимогами ст.ст. 204, 205 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Як вказує Позивач, 02.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_3 та приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" (орендар) в особі Гунько Анатолія Григоровича укладено договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року №01/07 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1 якого, орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування цілісний майновий комплекс ТОВ "Агропромбудіндустрія", а орендар зобов'язується прийняту у строкове платне користування нерухоме майно, що належить орендодавцю. Майно знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, 20.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, орендна плата за місяць становить 2% вартості майна, визначеній п. 1.3. Договору, що становить 180 000,00 грн., в тому числі ПДВ 30 000,00 грн. Орендна плата за користування майном здійснюється орендарем на умовах передплати раз на три місяці. Орендар перераховує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що до початку використання майна орендар укладає зі страховою компанією договір страхування майна на суму 9 000 000,00 грн. на користь орендодавця. В разі невиконання орендарем пунктів 3.2., 4.1. даного договору до 16.04.2008 року даний договір вважається неукладеним, права та обов'язки сторін по договору припиняються.

Договором у п. 10.1. визначено, що цей договір вступає в силу з дня передплати орендарем орендної плати передбачений пунктом 3.2. даного договору та підписання акту приймання-передачі майна сторонами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" та приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" 02.04.2008 року нікчемним правочином, позивач зазначає, що Відповідач 1 передплату, відповідно до п. 3.2. Договору, до дня закінчення строку договору не здійснив; колишній учасник товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" ОСОБА_3, який підписав договір від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" не був директором товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" та не мав повноважень на укладення такого договору, крім того відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" на договорі оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року №01/07 є підробленим, у зв'язку з чим договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року №01/07 є нікчемним.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Абзацами 1-3 п. 2.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року №11, необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин , на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним . Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку.

Позивач стверджує, що колишній учасник товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" ОСОБА_3, який підписав договір від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" не був директором товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" та не мав повноважень на укладення такого договору.

Частиною 1 ст. 227 Цивільного кодексу України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним .

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Отже, Позивачами заявлено позовну вимогу про визнання договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року №01/07 нікчемним .

Частинами 2, 5 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 15 визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Судом встановлено, що вимога Позивачів про визнання Договору нікчемним є вимогою про встановлення факту.

Отже, Позивачі фактично звернулись до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Слід зазначити, що визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте, в окремих випадках нікчемний правочин можна визнати недійсним в судовому порядку.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2013 року у справі №911/2534/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі №911/2534/13 та постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 року у справі №911/2534/13, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07 задоволено повністю; визнано укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" та приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07 недійсним з моменту укладення ; вирішено cтягнути з приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД", на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" судовий збір в сумі 1 147,00 грн.

Отже, договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07, який Позивачі просять визнати нікчемним, станом на момент розгляду справи визнаний недійсним з моменту укладення.

Таким чином, судом встановлено, що вимога Позивача про визнання договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" та приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" 02.04.2008 року нікчемним правочином є вимогою про визнання факту , що суперечить ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та не відповідає способам захисту порушеного права, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Разом з тим, Позивачем заявлено вимогу про визнання незаконними дій колишнього учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" ОСОБА_3 по укладенню від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" з приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року та акту приймання-передачі майна до договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року, який підписаний колишнім учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" ОСОБА_3 від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" 02.04.2008 року і директором приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" Гуньком А.Г. 17.07.2009 року.

Під час розгляду справи №911/2534/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" про визнання недійсним договору судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" не уповноважувало ОСОБА_3 на підписання договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року №01/07, ОСОБА_3 не мав права і повноважень на підписання договору від 02.04.2008 року за № 01/07, про що достовірно було відомо Гуньку А.Г., та договір від 02.04.2008 року за № 01/07 протирічить внутрішній волі Позивача, Позивачем не схвалювався та не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Тобто, факт відсутності у ОСОБА_3 повноважень на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року №01/07 від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" досліджувався господарським судом Київської області під час розгляду справи №911/2534/13.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №8/190-10 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПП «Граніт-Трейд» та ОСОБА_3 №1469/11-11, складеного 30.03.2011 року , підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Орендодавець» на п'ятому аркуші договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу, укладеного від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПП «Граніт-Трейд», виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою с наслідуванням підпису ОСОБА_3

Таким чином, враховуючи те, що договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року №01/07 підписано від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про визнання незаконними дій колишнього учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" ОСОБА_3 по укладенню від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" з приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року є безпідставною та неправомірною.

Разом з тим, судом встановлено, що ні ст. 16 Цивільного кодексу України, ні ст. 20 Господарського кодексу України не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів особи, як визнання незаконними дій фізичної особи по укладенню від імені юридичної особи правочину.

Таким чином, вимога Позивача про визнання незаконними дій колишнього учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" ОСОБА_3 по укладенню від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" з приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року та акту приймання-передачі майна до договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року, який підписаний ОСОБА_3 від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" 02.04.2008 року і директором приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" Гуньком А.Г. 17.07.2009 року не відповідає способам захисту порушеного права, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

В разі якщо суд дійде висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, він повинен відмовити в задоволенні позовних вимог, а не припиняти провадження у справі.

Аналогічної правової позиці дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 09.11.2010 року по справі №13/186-09/18/10.

За таких обставин, вимоги Позивача про визнання незаконними дій колишнього учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" ОСОБА_3 по укладенню від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" з приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року та акту приймання-передачі майна до договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року, який підписаний ОСОБА_3 від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" 02.04.2008 року і директором приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" Гуньком А.Г. 17.07.2009 року; визнання договору №01/07 оренди цілісного майнового комплексу, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" та приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД" 02.04.2008 року нікчемним правочином є безпідставними і необґрунтованими, в зв'язку з чим в їх задоволенні суд відмовляє в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачі 1, 2 звільнені від сплати державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, господарські витрати, понесені Позивачем 1 у зв'язку зі сплатою за проведення експертизи у справі №8/190-10 у сумі 3 922,56 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять дві гривні 56 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 49 Господарського кодексу України, покладаються судом на Позивача 1.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" та ОСОБА_3 про визнання дій особи незаконними та визнання правочину нікчемним, - відмовити.

2. Господарські витрати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2) у сумі 3 922,56 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять дві гривні 56 коп.) покласти на ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2).

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 04 червня 2014 року