Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/6242/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6242/13 20.05.14

За позовом державного підприємства «Донецька залізниця»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Робікон»

про стягнення заборгованості у розмірі 131 855,95 грн. та зобов'язання вчинити дії

за зустрічним

позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Робікон»

до державного підприємства «Донецька залізниця»

про визнання договору недійсним

Суддя (головуючий) Удалова О.Г.

Суддя Любченко М.О.

Суддя Морозов С.М.

Представники учасників процесу:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом) Коваленко В.В. (за довіреністю)

Шамарай О.В. (за довіреністю)

Пархоменко Є.О. (за довіреністю)

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) Тесля А.В. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Робікон» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 131 855,95 грн. та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг № Д/Л-07023 від 09.11.2012 р. (далі - Договір), згідно з якими позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з проживання працівників вагона-буфета в кімнатах відпочинку (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач стверджує, що за період з 01.06.2012 р. по 31.12.2012 р. надав відповідачу послуг на загальну суму 129 375,00 грн., проте відповідач вказані послуги не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив зобов'язати відповідача підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1387 від 31.12.2012 р., а також стягнути з відповідача основний борг у сумі 129 375,00 грн., 1 595,03 грн. пені, три проценти річних у розмірі 627,17 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 258,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6242/13 та призначено її розгляд на 25.04.2013 р.

25.04.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23.05.2013 р.

21.05.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відповідачу послуги в заявленому позивачем розмірі не надавались, а одна з істотних умов договору - ціна, не була узгоджена сторонами, у зв'язку з чим відповідач вважав розрахунок позовних вимог невірним, а заявлені позовні вимоги необґрунтованими.

22.05.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Робікон» (далі - відповідач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - позивач за первісним позовом) про визнання договору недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач за первісним позовом послався на те, що сторонами договору про надання послуг № Д/Л-07023 від 09.11.2012 р. (далі - Договір) не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов Договору, а саме не погоджено ціну договору, що є порушенням вимог чинного законодавства України. У зв'язку з викладеним відповідач за первісним позовом просив суд визнати недійсним договір про надання послуг № Д/Л-07023 від 09.11.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним та порушено провадження за ним.

23.05.2013 р. у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом вимоги заявлені у первісному позові підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував, вимоги заявлені в зустрічному позові - підтримав.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 04.06.2013 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

03.06.2013 р. від представника відповідача за первісним позовом через загальний відділ діловодства суду, надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом.

04.06.2013 р. від представника позивача за первісним позовом надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву, а також клопотання про витребування доказів, у якому позивач за первісним позовом просив суд витребувати у відповідача за первісним позовом перелік працівників вагона-буфета, які працювали у поїздах «Інтерсіті+» за напрямком Київ - Донецьк та Донецьк - Київ у період з 15.06.2012 р. до 31.12.2012 р.

У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом вимоги заявлені у первісному позові підтримали в повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечували. Крім того, представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти первісного позову заперечували, заявлені зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 06.06.2013 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

06.06.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, а також клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Від представника позивача за первісним позовом через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом вимоги, заявлені у первісному позові, підтримали в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували. Представники відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечували, вимоги, заявлені у зустрічному позові, підтримали в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 р. призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 910/6242/13 було зупинено.

25.10.2013 р. від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу Господарського суду міста Києва надійшли висновок експерта, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи, та матеріали справи № 910/6242/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. провадження у справі № 910/6242/13 поновлено, розгляд справи призначено на 07.11.2013 р.

07.11.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про виклик у судове засідання експерта Волошиної Т.В., яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом вимоги, заявлені у первісному позові, підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечував, вимоги, заявлені у зустрічному позові, підтримав у повному обсязі.

Враховуючи складність спірних правовідносин, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати колегіально.

Ухвалою суду від 07.11.2013 р., на підставі розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р., справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Дупляк О.М., Любченко М.О., та призначено її до розгляду на 05.12.2013 р.

03.12.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від судового експерта Волошиної Т.В. надійшов лист № 413 від 25.11.2013 р., а також письмові пояснення щодо здійсненого експертного дослідження.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 р. справу № 910/6242/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Капцова Т.П., Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.12.2013 р. справу № 910/6242/13 прийнято до провадження.

05.12.2013 р. від представника позивача за первісним позовом через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом вимоги, заявлені у первісному позові, підтримали в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували. Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечував, вимоги, заявлені у зустрічному позові, підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 17.12.2013 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р., у зв'язку із перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному, справу № 910/6242/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Босий В.П., Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.12.2013 р. справу № 910/6242/13 прийнято до провадження.

У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом вимоги, заявлені у первісному позові підтримали в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували. Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечував, вимоги, заявлені у зустрічному позові, підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 16.01.2014 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 16.01.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, справу № 910/6242/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Чебикіна С.О. (головуючий), Босий В.П., Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2014 р. справу № 910/6242/13 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 06.02.2014 р.

16.01.2014 р. від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування доказів, у якому відповідач за первісним позовом просив суд витребувати у позивача за первісним позовом для огляду оригінал листа № 65 від 11.06.2012 р. Крім того, представник відповідача за первісним позовом заявив клопотання про отримання додаткових пояснень від судового експерта.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р., у зв'язку з виходом судді Удалової О.Г. з лікарняного, а також у зв'язку зі зверненням судді Босого В.П. з заявою про вивід зі складу колегії суддів, справу № 910/6242/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Любченко М.О., Морозов С.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.2014 р. справу № 910/6242/13 прийнято до провадження.

06.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача за первісним позовом надійшли письмові заперечення.

У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом вимоги, заявлені у первісному позові підтримали в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували. Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечував, вимоги, заявлені у зустрічному позові, підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. провадження у справі № 910/6242/13 зупинено, матеріали справи направлено до прокуратури міста Києва для вирішення питання щодо наявності підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

12.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду надійшла апеляційна скарга відповідача за первісним позовом на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. про зупинення провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 р. апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. скасовано, матеріали справи № 910/6242/13 направлено до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

09.04.2014 р. матеріали справи № 910/6242/13 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 р. провадження у справі № 910/6242/13 поновлено, розгляд справи призначено на 20.05.2014 р.

20.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення по суті спору.

Від представника відповідача за первісним позовом через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення щодо обставин справи.

У судовому засіданні представники позивача за первісним позовом вимоги, заявлені у первісному позові підтримали в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували. Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечував, вимоги, заявлені у зустрічному позові, підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 20.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.11.2012 р. між державним підприємством «Донецька залізниця» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Робікон» (далі - відповідач) був укладений договір про надання послуг № Д/Л-07023 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що предметом цього договору є надання позивачем (ДП «Донецька залізниця» вагонне депо Донецьк) відповідачу послуг з проживання працівників вагона-буфета в кімнатах відпочинку (далі - послуги) за цінами, визначеними позивачем у Калькуляції (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, відповідач зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити послуги, надані позивачем, згідно з умовами договору.

З додатку № 1 до Договору «Калькуляція вартості проживання одного чоловіка за добу в домі відпочинку локомотивних бригад вагонного депо Донецьк у 2012 році» вбачається, що вартість проживання однієї особи на добу становить 125,00 грн.

Згідно з п. 10.2 Договору, сторони домовились, що згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

31.12.2012 р. позивачем був складений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1387, згідно з яким позивачем за період з 01.06.2012 р. по 31.12.2013 р. було надано послуг відповідачу на загальну суму 129 375,00 грн.

Відповідач вищевказаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписав, оплату наданих позивачем послуг не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію № НЗТ-03/293 від 13.02.2013 р. з вимогою сплатити вартість наданих ним послуг в сумі 129 375,00 грн.

У відповідь на зазначену претензію відповідач направив на адресу позивача заяву № 24 від 14.02.2013 р., в якій вказував на те, що сторони не погодили одну з істотних умов Договору - ціну. У зв'язку з цим просив позивача узгодити вартість послуг за Договором, про що укласти додаткову угоду до Договору.

У зв'язку з цим позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду, просив зобов'язати відповідача підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1387 від 31.12.2012 р., а також стягнути з відповідача основний борг у сумі 129 375,00 грн., 1 595,03 грн. пені, три проценти річних у розмірі 627,17 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 258,75 грн.

21.05.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, зазначав, що послуги в заявленому позивачем розмірі йому не надавались, а одна з істотних умов договору - ціна, не була узгоджена сторонами, у зв'язку з чим відповідач вважав розрахунок позовних вимог невірним, а заявлені позовні вимоги необґрунтованими.

Доводи представника відповідача спростовуються у зв'язку з наступним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 р. у справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

З висновку експерта № 3352/26-3468/26 від 01.10.2013 р. вбачається, що на підставі норм законодавства України в результаті дослідження наданих первинних бухгалтерських документів і облікових регістрів, іншої документації ДП «Донецька залізниця» вартість послуг з проживання на 1 чол./добу згідно з документом «Калькуляція вартості проживання одного чоловіка за добу в домі відпочинку локомотивних бригад вагонного депо Донецьк у 2012 році» в сумі 125,00 грн. (в т.ч. без урахування ПДВ 104,17 грн., ПДВ 20% 20,83 грн.) є документально підтвердженою.

Згідно з наданими для проведення дослідження документами сума вартості проживання працівників ТОВ «ТД «Робікон» у кімнатах відпочинку вагонного депо Донецьк з 01.06.2012 р. по 31.12.2012 р. складає 128 250,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в розмірі 128 250,00 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 595,03 грн. пені, три проценти річних у розмірі 627,17 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 258,75 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.2 Договору, відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача кошти за послуги не пізніше 5-ти банківських днів від дати складання акту про надання послуг позивачем. В останній робочий день місяця уповноважені представник сторін підписують акт про надання послуг, який передається з виставленим рахунком до оплати відповідачу.

Так, відповідно до вказаного положення Договору за умови належного його виконання передбачалось, що уповноважений представник відповідача отримає примірник акту про надання послуг та рахунок до оплати у день складання та підписання такого акта сторонами, а відповідач з цього моменту буде повідомлений про розмір вартості спожитих ним послуг, що необхідно оплатити протягом 5 банківських днів.

У позовній заяві позивач стверджує, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1387 був складений та переданий відповідачу 31.12.2012 р.

Разом з тим, примірник акту № 1387 від 31.12.2012 р., копія якого долучена до матеріалів справи, не містить підпису уповноваженої особи відповідача, а також не містить будь-яких відміток, що свідчать про отримання відповідачем свого примірнику акту № 1387 від 31.12.2012 р.

Представник позивача також не надав суду документів, що підтверджували б направлення акту № 1387 від 31.12.2012 р. на адресу відповідача будь-якими засобами зв'язку або документів, що свідчили б про дату отримання відповідачем вказаного акту.

Відповідно, неможливо встановити дату, коли відповідачу став відомий розмір його боргу перед позивачем, яка необхідна для встановлення початку та закінчення терміну виконання зобов'язання з оплати спожитих послуг.

Відтак, суд позбавлений можливості перевірити правильність визначеного позивачем строку нарахування пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та правильність розрахунків вказаних позовних вимог.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 595,03 грн. пені, трьох процентів річних у розмірі 627,17 грн. та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 258,75 грн. задоволенню не підлягають.

Також позивач просив суд зобов'язати відповідача підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1387 від 31.12.2012 р.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів (ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;

- визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Так, кожній особі (суб'єкту господарювання) надається право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб встановлений законом або договором.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника. При цьому, передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів. (аналогічна правова позиція міститься у Постановах Вищого господарського суду України від 30.07.2013 р. у справі № 910/4506/13 та від 11.10.2012 р. у справі № 37/319).

Отже, рішення суду про визнання права повинно бути спрямовано на відновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Підписання відповідачем акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1387 від 31.12.2012 р. не відновить порушених прав позивача, оскільки не призведе до фактичної оплати наданих ним послуг.

Пунктом 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Так, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1387 від 31.12.2012 р. не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

22.05.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Робікон» (далі - відповідач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічний позов до державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - позивач за первісним позовом) про визнання договору недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог, відповідач за первісним позовом (далі - відповідач) послався на те, що сторонами договору про надання послуг № Д/Л-07023 від 09.11.2012 р. (далі - Договір) не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов Договору, а саме не погоджено ціну договору що є порушенням вимог чинного законодавства України. У зв'язку з викладеним відповідач просив суд визнати недійсним договір про надання послуг № Д/Л-07023 від 09.11.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 цієї статті).

Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з твердженнями відповідача за первісним позовом сторони не встановили за домовленістю між собою ціну Договору. Оскільки додаток № 1 до Договору «Калькуляція вартості проживання одного чоловіка за добу в домі відпочинку локомотивних бригад вагонного депо Донецьк у 2012 році» не підписаний уповноваженим представником відповідача та не скріплений печаткою відповідача, останній вважав, що позивачем за первісним позовом (далі - позивач) неправомірно в односторонньому порядку встановлено ціну Договору.

Доводи відповідача спростовуються у зв'язку з наступним.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що предметом цього договору є надання позивачем (ДП «Донецька залізниця» вагонне депо Донецьк) відповідачу послуг з проживання працівників вагона-буфета в кімнатах відпочинку (далі - послуги) за цінами, визначеними позивачем у Калькуляції (додаток № 1 до Договору).

Так, сторони погодились, що право визначати ціну на послуги належить виключно позивачу.

Згідно з п. 4.1 Договору, вартість послуг розраховується, виходячи з вартості послуг з проживання одного робітника вагону-буфету в одній кімнаті відпочинку за одну добу, відповідно до Калькуляції (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до додатку № 1 до Договору «Калькуляція вартості проживання одного чоловіка за добу в домі відпочинку локомотивних бригад вагонного депо Донецьк у 2012 році», вартість проживання однієї особи на добу становить 125,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що така істотна умова договору, як ціна, сторонами Договору погоджена, зміст Договору не суперечить вимогам чинного законодавства України, а твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, відповідач вказує, що неодноразово звертався до позивача з проханням визначити ціну Договору та укласти відповідну додаткову угоду до Договору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є стягнення оплати за послуги, надані позивачем за первісним позовом у період з 01.06.2012 р. до 31.12.2012 р., а пунктом 10.1 Договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків до повного проведення.

Листи ж з вимогами про встановлення ціни договору та укладення відповідної додаткової угоди до Договору були направлені відповідачем позивачу вже після отримання послуг та завершення терміну дії Договору. Так, лист № 24 від 14.02.2013 р., був направлений 15.02.2013 р., що підтверджується фіскальним чеком № 9938 та описом вкладення; лист № 73 від 27.03.2013 р. був направлений 28.03.2013 р., що підтверджується фіскальним чеком № 2288 ат описом вкладення; лист № 79 від 10.04.2013 р. був направлений 10.04.2013 р., що підтверджується фіскальним чеком № 5959 та описом вкладення.

У зв'язку з цим, доводи відповідача судом до уваги не беруться.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що зустрічна вимога відповідача щодо визнання недійсним Договору про надання послуг № Д/Л-07023 від 09.11.2012 р. необґрунтована, безпідставна та задоволенню судом не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що у немайновій вимозі, заявленій у первісному позові, судом відмовлено, судовий збір, сплачений позивачем за первісним позовом за її розгляд, за рахунок іншої сторони не відшкодовується.

Враховуючи, що майнова вимога, заявлена у первісному позові, задоволена судом частково, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 565,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, витрати позивача за первісним позовом, пов'язані з оплатою проведення експертизи, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача за первісним позовом у розмірі 5 000,21 грн.

Оскільки в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено повністю, витрати відповідача за первісним позовом по сплаті судового збору за рахунок іншої сторони не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Робікон» (01024, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 9, офіс 32, код 34882536) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, 68, код 01074957) основний борг у розмірі 128 250 (сто двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., 2 565 (дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 21 коп. витрат за проведення судової експертизи.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя М.О. Любченко

Суддя С.М. Морозов