Постанова

від 02.06.2014 по справі 1/136

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа № 1/136

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Данко Л.С.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від прокуратури - Макогон Ю.І.

від позивача-1 - не з'явився

від позивача-2 - не з'явився

від позивача-3 - Мельник А.І.

від відповідача (скаржника) - Павлишин І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостнафта", вих.№ 01-51 від 18.04.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року (підписане 15.04.2014 року), cуддя Долінська О.З.

у справі № 1/136

за позовом Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора у Львівській області, в інтересах держави в особі:

позивача-1 Підберізцівської сільської ради, с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області

позивача-2 Пустомитівської районної ради, м. Пустомити Львівської області

позивача-3 Львівської обласної ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостнафта", м. Мостиська Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 311894 грн. (в т.ч. Підберізцівській сільській раді - 60% вказаної суми втрат - 187136,40 грн., Пустомитівській районній раді - 15% вказаної суми втрат - 46784,10 грн., Львівській обласній раді - 25% вказаної суми втрат - 77973,50 грн.)

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року по справі №1/136 позов Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора у Львівській області, заявлений в інтересах держави в особі: Підберізцівської сільської ради, Пустомитівської районної ради та Львівської обласної ради - задоволено, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостнафта" на користь Підберезцівської сільської ради - 187136,40 грн., Пустомитівської районної ради - 46784,10 грн., Львівської обласної ради - 77973,50 грн.

Суд у рішенні, посилаючись на положення ст.ст. 207, 209 Земельного кодексу України, постанову КМУ №1279 від 17 листопада 1997 року «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №634 від 23 жовтня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення ТзОВ «Мостнафта» з ведення підсобного сільського господарства на будівництво комплексу дорожнього сервісу на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту», враховуючи заборгованість відповідача із відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Мостнафта» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року по справі №1/136, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказуючи на положення ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство», враховуючи той факт, що земельну ділянку він придбав у фізичних осіб, вважає вимоги позивачів щодо необхідності відшкодування втрат при зміні цільового призначення даної земельної ділянки, безпідставними. Крім того, скаржник зазначає, що дана земельна ділянка не використовувалась ним та попередніми власниками для товарного виробництва сільськогосподарської продукції. На думку апелянта, чинне законодавство не передбачає обов'язку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у даному випадку. Відтак, скаржник вважає, що розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва проведено незаконно.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02 червня 2014 року склад судової колегії змінено, замість судді Дякович О.В. введено суддю Бойко С.М.

Представники Підберізцівської сільської ради та Пустомитівської районної ради в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Прокурор та представник Львівської обласної ради в судовому засіданні проти вимог апелянта заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін. Зокрема, звертали увагу суду на те, що земельна ділянка, яка належить ТзОВ "Мостнафта" площею 1,2000 га сільськогосподарського призначення та підпадає під категорію земель сільськогосподарських угідь (ріллі), а відтак, у зв'язку із зміною цільового призначення нараховуються та підлягають сплаті втрати сільськогосподарського виробництва.

Оскільки явка представників Підберізцівської сільської ради та Пустомитівської районної ради не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників Львівської обласної ради та ТзОВ «Мостнафта», розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом, Львівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою у Львівській області проведено перевірку щодо додержання вимог ст.ст. 207-209 ЗК України та постанови КМУ №1279 від 17 листопада 1997 року «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», в ході якої встановлено наступне:

23 жовтня 2008 року Пустомитівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №634 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення ТзОВ «Мостнафта» з ведення підсобного сільського господарства на будівництво комплексу дорожнього сервісу", яким затверджено проект відведення по зміні цільового призначення земельної ділянки ТзОВ «Мостнафта» площею 1,2000 га для будівництва комплексу дорожнього сервісу та змінено цільове призначення земельної ділянки, переданої ТзОВ «Мостнафта» для ведення підсобного сільського господарства площею 1,2000 га на будівництво комплексу дорожнього сервісу на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту.

Відповідно до п.3 вказаного розпорядження ТзОВ "Мостнафта" зобов'язане в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

Головним управлінням Держкомзему у Львівській області 26 вересня 2008 року погоджено розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки, придбаної ТзОВ "Мостнафта" та визначено втрати, які підлягають відшкодуванню у розмірі - 311894 грн.

Проте, ТзОВ "Мостнафта" втрати сільськогосподарського виробництва, у передбачений п.3 розпорядження №634 від 23 жовтня 2008 року строк, не сплатило.

В результаті чого, 30 грудня 2008 року Львівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою у Львівській області винесено припис (вих.№997вих.08) про усунення порушень закону, у відповідь на який, ТзОВ «Мостнафта» у листі за вих.№01-27 від 10.02.2009 року зобов'язалося в найкоротші терміни сплатити заборгованість, та повідомило прокуратуру, що перший платіж буде проведено не пізніше 17 лютого 2009 року.

Враховуючи, що відповідач вимог припису прокуратури про усунення порушень закону не виконав, нараховані втрати сільськогосподарського виробництва не відшкодував, прокуратура звернулась до суду з позовом про стягнення з ТзОВ "Мостнафта" на користь Підберізцівської сільської ради - 187136,40 грн., Пустомитівської районної ради - 46784,10 грн., Львівської обласної ради - 77973,50 грн. втрат сільськогосподарського виробництва, нарахованих у зв'язку із зміною цільового призначення земельної ділянки площею 1,2000 га на території Підберізцівської сільської ради (за межами населеного пункту), проведеної на підставі розпорядження Пустомитівської РДА №634 від 23 жовтня 2008 року.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що цільовим призначенням земельної ділянки є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Цільове використання (використання за цільовим призначенням) земельної ділянки вважається одним із принципів земельно-правового регулювання згідно зі ст.ст. 19, 96 ЗК України.

Земельний кодекс України визначає юридичні факти, з настанням яких, мають бути відшкодовані зазначені втрати, а також закріплює умови та регулює порядок відшкодування таких втрат, а також порядок використання одержаних коштів.

Згідно ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною 3 наведеної вище статті Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Відповідно до положень ст.207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить постанова КМУ №1279 від 17.11.1997 року «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», згідно з якою втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, підлягають відшкодуванню.

Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадяться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.

Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.

Як уже зазначено вище, згідно з розрахунком втрат сільськогосподарського виробництва, погодженого начальником Головного управління Держкомзему у Львівській області від 26 вересня 2008 року, розмір втрат, які підлягали до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостнафта", становить - 311894 грн.

Слід зазначити, що відповідачем доказів сплати нарахованих втрат суду не подано, так само і не спростовано правомірності нарахування втрат сільськогосподарського виробництва згідно наведеного вище розрахунку.

Судова колегія зазначає, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року по справі №31923/10 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року у справі №2а-6828/09/1370, якою задоволено позов ТзОВ «Мостнафта» до Головного управління Держкомзему у Львівській області та Пустомитівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки, погодженого Головним управлінням Держкомзему у Львівській області від 26 вересня 2008 року та п.3 розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №634 від 23 жовтня 2008 року, яким встановлюється вимога сплати втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 311894 грн. У постанові апеляційний адміністративний суд зазначив, що колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що відшкодування зазначених втрат може здійснюватися лише тоді, коли відповідні органи державної влади чи місцевого самоврядування приймають рішення про примусове вилучення чи викуп земельної ділянки у землекористувачів чи землевласників для суспільних потреб, не пов'язаних із веденням сільськогосподарського чи лісогосподарського виробництва, оскільки суд помилково ототожнив поняття «вилучення земельної ділянки для суспільних потреб» та «вилучення земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом», які мають різну правову природу.

Відтак, станом на час розгляду справи, наведені вище розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва та розпорядження Пустомитівської РДА, на підставі яких прокурор просив суд стягнути з ТзОВ «Мостнафта» нараховані втрати, є чинними.

Помилковими є твердження скаржника про неправомірність розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва на тій підставі, що дана земельна ділянка не використовувалась ним та попередніми власниками для товарного виробництва сільськогосподарської продукції. З приводу цього, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Згідно ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Оскільки, земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 1,2000 га, мала використовуватись відповідачем для ведення підсобного сільського господарства, цільове призначення якої розпорядженням голови Пустомитівської РДА №634 від 23 жовтня 2008 року змінено для будівництва комплексу дорожнього сервісу, відповідач зобов'язаний сплатити відповідні втрати сільськогосподарського виробництва, у зв'язку з такою зміною.

Посилання позивача на те, що земельна ділянка не використовувалась ним для товарного виробництва сільськогосподарської продукції не заслуговують на увагу, оскільки, таке невикористання не звільняє останнього від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у зв'язку із зміною її цільового призначення.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 311894 грн. - втрат сільськогосподарського виробництва, спричинені зміною цільового призначення земельної ділянки.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Крім того, слід зазначити, що згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 наведеної вище статті Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Згідно п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», про повернення сплаченої суми судового збору зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із законом).

Так, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року по справі №1/136 становить 3118,94 грн., а ТзОВ «Мостнафта», подаючи апеляційну скаргу сплатило 3152,49 грн.

Отже, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, скаржнику слід повернути 33,55 грн. - переплаченої суми судового збору, згідно платіжного доручення №2507 від 18 квітня 2014 року

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд,

постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року по справі №1/136 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта» - без задоволення.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Мостнафта» (Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Галицька, 64, код ЄДРПОУ 25556141) з Державного бюджету України, переплачену згідно платіжного доручення №2507 від 18 квітня 2014 року суму судового збору в розмірі 33 грн. 55 коп., згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повну постанову складено 10.06.2014 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Данко Л.С.